Мережі з виділеним сервером

В мережах з виділеними серверами використовуються спеціальні варіанти мережних ОС, які оптимізовано для роботи в ролі серверів (рис. 13.5). Вони називаються серверними ОС. Комп'ютери користувачів в таких мережах працюють під управлінням клієнтських ОС.

Рис. 13.5. Мережа з виділеним сервером.

Спеціалізація операційної системи для роботи в ролі сервера є природним способом підвищення ефективності серверних операцій. Необхідність такого підвищення особливо вимагається у великих мережах. При існуванні в мережі сотень або навіть тисяч користувачів інтенсивність запитів до роздільних ресурсів, може бути значною, і сервер повинен справлятися з потоком запитів без великих затримок. Очевидним вирішенням цієї проблеми є використання в якості сервера комп'ютера з потужною апаратною платформою і операційною системою, яка є оптимізованою для серверних функцій.

Чим менше функцій виконує ОС, тим більш ефективно їх можна реалізувати, тому для оптимізації серверних операцій розробники ОС змушені згортати певні інші її функції, причому іноді навіть повністю відмовлятися від них.

Одним з яскравих прикладів такого підходу є серверна ОС NetWare. Її розробники поставили за мету оптимізацію виконання файлового сервісу і сервісу друкування. Для цього вони цілком виключили з системи багато елементів, що є важливими для універсальної ОС, зокрема, графічний інтерфейс користувача, підтримку універсальних застосувань, захист додатків мультипрограмного режиму один від одного, механізм віртуальної пам'яті. Все це дозволило добитися унікальної швидкості файлового доступу і вивело в свій час NetWare в лідери серверних ОС.

Проте дуже вузька спеціалізація певних серверних ОС є одночасно і їх слабкою стороною. Тому розробники багатьох серверних операційних систем відмовляються від функціональної обмеженості і додають до складу серверних ОС всі компоненти, що дозволяють використовувати їх як універсальні сервери та клієнтські ОС. Такі серверні ОС забезпечуються розвиненим графічним інтерфейсом користувача і підтримують універсальні API.

API (application programming interface), Інтерфейс прикладного програмування — набір готових класів, функцій, структур і констант, що надаються застосуванням (бібліотекою, сервісом) для використання в зовнішніх програмних продуктах. Використовується програмістами для написання різних програм та застосувань.

Це зближує їх з одноранговими операційними системами, але існує кілька відмінностей, які дозволяють віднести їх саме до класу серверних ОС:

· Підтримка потужних апаратних платформ, зокрема мультипроцесорних.

· Підтримка великого числа процесів і мережних з'єднань, що одночасно виконуються.

· Додавання до складу ОС компонентів централізованого адміністрування мережі (наприклад, довідкової служби або служби аутентифікації і авторизації користувачів мережі).

· Більш широкий набір мережних служб.

Клієнтські операційні системи в мережах з виділеними серверами зазвичай звільняються від серверних функцій, що значно спрощує їх організацію. Розробники клієнтських ОС приділяють основну увагу для інтерфейсу користувача і клієнтських частин мережних служб. Найбільш прості клієнтські ОС підтримують лише базові мережні служби, зазвичай файлову і службу друкування. В той же час існують так звані універсальні клієнти, які підтримують широкий набір клієнтських частин, що дозволяють їм працювати практично зі всіма серверами мережі.

Багато компаній, що розробляють мережні ОС, випускають дві версії одної операційної системи. Одна версія призначається для роботи як серверна ОС, а інша - для роботи на клієнтській машині. Ці версії зазвичай засновані на одному базовому коді, але відрізняються набором служб і утиліт, а також параметрами конфігурації, зокрема, встановленими за замовченням і які неможна змінити.

Дата добавления: 2014-01-04