Психологія слідчої діяльності. Психологія слідчого експерименту

Психологія слідчого експерименту.

Психологія впізнання.

Психологія обшуку та тимчасового доступу до речей і документів.

Психологія огляду.

Психологія слідчої діяльності.

Лекція № 5 на тему: Психологія слідчих дій

Вбирання аніонів ґрунтом

Ґрунти здатні сорбувати також і аніони. У ґрунті поряд з від’ємними колоїдами існує і деяка кількість позитивно заряджених колоїдів. Від’ємний заряд комплексних колоїдних часток представляє собою сумарну величину позитивно і негативно заряджених колоїдів, відповідно, позитивні колоїди можуть брати участь у адсорбції.

Сорбція аніонів залежить від заряду, будови і хімічних властивостей ҐВК. Сорбція аніонів викликається позитивним зарядом колоїдних часток гідрооксидів Феруму, Алюмінію. За здатністю сорбуватись на ґрунтових частинках аніони розміщуються так:

СІ^- ~ NO^3- < SO₄^2- < PO₄^3- < SiO₄^4- <OH^-

Чим більша валентність аніону, тим більша його здатність адсорбуватись на поверхні колоїдів. Виняток складає лише іон ОН-, який володіє найбільшою активністю, незважаючи на малу валентність.

Склад колоїдів (їх гранул) у значній мірі впливає на поглинання аніонів. Із збільшенням кількості півтораоксидів (базоїдів) у складі ґрунтових колоїдів збільшується вбирна здатність ґрунту у відношенні до аніонів.

Зміна реакції середовища зумовлює зміну потенціалу колоїдів. Підлужнення підвищує від’ємний потенціал, підкислення – позитивний. Звідси випливає, що кисле середовище сприяє значній адсорбції аніонів і, навпаки, у лужньому середовищі адсорбція аніонів послаблена.

Отже, при збільшенні у ҐВК Алюмінію, Феруму і в присутності сколів мінералів, при зниженні рН середовища сорбція аніонів збільшується.

Аніони СІ^- і NO^3- практично не поглинаються ґрунтом. У поглинанні аніонів велику роль відіграють процеси солеутворення. При взаємодії розчинних солей утворюються нові нерозчинні у воді солі (сульфати, карбонати, фосфати), які переходять у тверду фазу. Так поглинаються ґрунтом іони Н₂РО₄^-, НРО₄^2-, РО₄^3-. Та механізм поглинання ґрунтом фосфат-іонів складний і різноманітний.

План:

Діяльність по розслідуванню злочинів (слідча діяльність) – цілеспрямований процес, метою якого є відтворення справжньої картини події злочину за її прямими та непрямими доказами. Її психологічна структура може розглядатись як сукупність основних (пізнавальної, конструктивної, комунікативної, організаційної) та допоміжних (профілактичної та засвідчувальної) різновидів діяльності.

Пізнавальна діяльність – пошук, сприймання, аналіз та узагальнення інформації, за допомогою якої встановлюється істинне знання щодо конкретної кримінальної справи; конструктивна діяльність складається з відібрання та композиції зібраного доказового матеріалу (відновлення події злочину за матеріальними та ідеальними слідами) і планування розслідування (планування змісту майбутньої діяльності, тобто визначення предмета та заходів розслідування; планування організації перевірки версій; планування системи та послідовності власних дій; планування системи та послідовності дій інших учасників процесу розслідування); комунікативна діяльність – процес встановлення та підтримання психологічного контакту з різними категоріями учасників процесу розслідування, а також здійснення на них психологічного впливу з метою одержання необхідної інформації про подію злочину; організаційна діяльність – реалізація системи слідчих дій для одержання доказової інформації; координація зусиль працівників правоохоронних органів, які беруть участь у процесі розслідування злочину; формування технічної та психологічної готовності до виїзду оперативно-слідчої групи при проведенні окремих слідчих дій. Профілактична діяльність полягає у виявленні причин та умов, що сприяють злочинності; здійсненні психологічного впливу на різні категорії учасників розслідування з метою корекції їх небажаної позиції чи поведінки; засвідчувальна – надання всій одержаній інформації спеціальних, передбачених законом форм (протокол, постанова тощо).

При розслідуванні злочину слідчий вирішує декілька типів реальних завдань:

1) завдання по визначенню джерел інформації;

2) завдання по організації слідчих і оперативно-розшукових дій;

3) завдання по координації діяльності;

4) завдання по економізації процесуальних зусиль і визначенню термінів розслідування;

5) завдання по організації профілактичних заходів.

Перший тип завдань визначає дії по знаходженню не стільки самої інформації, скільки надійного її джерела. Вихідна умова цього типу завдань міститься в проблемній слідчій ситуації як джерелі первісної інформації щодо, щонайменше, факту злочину (місце події, свідки, потерпілі, речові докази). Деталізація мислительної діяльності слідчого на цьому етапі можлива за декількома підставами. По-перше, невизначеність в умовах практичної відсутності первісної інформації може продукувати множину взаємно суперечливих версій або ж ні одної продуктивної. По-друге, виділення смислових інформаційних зон утруднюється значним обсягом надлишкової інформації, що, в свою чергу, призводить до висунення декількох однопорядкових версій. Зовнішня несуперечлива узгодженість фактів, умов і обставин (можливо, вони й не стосуються факту злочину) через її очевидність приводить слідчого до версифікації в невірному напрямі.

Другий тип завдань підрозділяється на декілька підтипів: а) завдання щодо обрання ефективної слідчої дії чи оперативно-розшукового заходу для одержання доказової інформації; б) завдання щодо системи гласних і негласних слідчих дій та оперативно-розшукових заходів; в) завдання щодо структури організації слідчих дій та оперативно-розшукових заходів (їх планування та реалізація).

Третій тип завдань спрямований на координацію дій при розслідуванні злочинів. Координація як узгоджена система дій, спрямованих на досягнення мети, в слідчій діяльності пов’язана з концентрацією окремих дій та їх взаємообумовленістю. Окрім того, вона об’єднує зусилля декількох осіб чи відомств. Координація визначає також міжособистісну та рольову взаємодію працівників, які беруть участь у розслідуванні злочину, причому можна виділити, принаймні, три форми такої взаємодії: а) доручення оперативним підрозділам проведення оперативно-розшукових дій; б) доручення оперативним підрозділам виконання слідчих дій; в) сприяння оперативних підрозділів роботі слідчого при провадженні окремих слідчих дій.

Четвертий тип завдань передбачає економізацію процесуальних зусиль та визначення термінів діяльності. Слідчому надані певні процесуальні засоби знаходження, фіксації та дослідження доказів, процесуального примусу тощо. Одночасно висуваються досить жорсткі вимоги щодо термінів як всього розслідування, так і окремих слідчих дій.

Зміст п’ятого типу завдань – профілактична діяльність слідчого, що має на меті, з одного боку, встановлення причин та умов, що сприяють вчиненню злочину, а з іншого – здійснення заходів, спрямованих на їх ліквідацію.

Дата добавления: 2014-01-04