Не шукайте захватів у свою адресу, тому що сказане ще Вольтером: «Ним захоплювалися й проте його любили». Зверніть увагу на « проте»: уся сіль тут

Якому образу подібна творча людина, що розтратила талант на дрібниці (добування орденів, звань, лауреатств і іншої мішури, що забезпечили йому проте стерпний побут, але й щиросердечне спустошення)? Він схожий на новорічну ялинку на десятий день, коли вона, як літня графиня, зберігає до старості коштовності, але обсипає.

Коли ти не визнаний суспільством і тобі здається, що ти потребуєш його визнання, але тебе терзають сумніву в праві претендувати на суспільну увагу, розберися із собою, згадавши Тибула рада, що дала такий: «Коли ти на самоті, будь сам собі юрбою».

Не забудемо й Данте, що сказав: «Сумнів доставляє не менше насолод, чому знання».

Говорять, Нерон любив слова: «Хто нічого не почує, той нічого не оцінить». «І не створить!» — додав творець.

Насолода талановитого ледаря виражається в заміні всього однієї лише букви у відомій думці: усе, що не робиться, усе на краще.

И творчість потребує простою, що прекрасно підтвердив Гальба й навіть виправдав: «Нікого не можна змусити звітувати в безделии».

Цицерон теж прекрасно сказав, аж ніяк не маючи у виді творця: «чи Найдеться така людина, яка, кидаючи дротик цілий день безперервно, не потрапить хоч разочек у мету?» Але я згадую Юрія Олешу, произнесшего як би на противагу Цицерону крилату фразу, що стала назвою книги: «Ні дня без рядка!» Так що будемо й ми у творчості метати дротики, поки не потрапимо «двічі» за своє життя в мету, або спробуємо чекати натхнення? Втім, у поляків є виречення, дослівний переклад якого на російську мову виглядає приблизно так: «По натхненню пишуть одні графомани, зате професіонал працює за гроші».

Здається, Мейерхольду належить думка про те, що зупинений годинник, викинуті на смітник, два рази 3 на добу показують правильний час. Так, думаю я, і із творчою людиною: навіть не володіючи більшим талантом, він «двічі» за своє життя здатний зробити роботу, що відповідає високим критеріям таланта.

Талантів незмірно менше тих, хто думає себе таким.

Навіть на найпершій сходинці до визнання кожна талановита людина вважається себе генієм.

Добуток створює генія, а не навпаки. Хоча, можливо, буквально по Корані: «Усе буде так, як мабуть, навіть якщо буде навпаки».

Таланти обслуговують сучасників, генії працюють на століття. «Істинно талановитий лише той, чия уява здатна породити подія.

Про творчий процес

• Безмірно талановитий поет-філософ (Ґете? Вознесенський? Пастернак? Пушкіна? Байрон?): «Добре, так і бути, зізнаюся перед смертю: спочатку я знаходжу риму, а вже потім, виходячи з неї, — зміст...»

• Часто ми ставимо крапку не там, де ще сочиться думка, але буває, коли навіть сам автор забуває про крапку, а нам, читачам, доводиться потім розсьорбувати, цитуючи «талантливейших з талантів», підправляючи їх власною крапкою, доводячи думку автора або до розуму, або до безглуздості. От приклад з Маяковського хрестоматійні слова, що сказало: «Я праг би жити й умерти в Парижу». От отут би й крапку поставити, сам автор, допускаю, не уник би сьогодні такої спокуси.

У чому й де ваше щастя, творці?

• Кожна істинно здатна людина, одержуючи орден «у зв'язку з» або із приводу власного «летия», не може не думати про те, що така нагорода всього лише додає ще одного чоловічка на його похороні, що несе ще одну подушечку з орденом за його труною; добре ще, якщо він встигне зрозуміти, лежачи в труні, що все це суєта суне.

Дата добавления: 2014-01-04