Планування ресурсів та витрат

А) Джерела ресурсного забезпечення проекту та їх вибір

Одним із важливих питань в управлінні проектами є питання плану­вання потреби в ресурсах. Іноді складається така ситуація, коли підпри­ємства не планують належним чином і не надають проектній команді на­лежні ресурси, що в кінцевому етапі призводить до негативних результатів. До ресурсів проекту належать трудові ресурси, обладнання, матеріали та грошові кошти. Крім того, вони поділяються на два основ-класи — відновлювані, тобто ті, що можуть бути повторно використа­на різних операціях проекту (трудові ресурси, обладнання), та невідновлювані, які на операціях проекту витрачаються та використовуватися більше не можуть (матеріали).

Тому планування ресурсів має на увазі визначення того, які ресурси та в якій кількості будуть використані на роботах проекту.

Планування ресурсів передбачає здійснення таких етапів:

1. Загальна оцінка потреби у ресурсах та їх розподіл у часі, а саме: грошових коштів, матеріалів, технологічного обладнання, енерге­тичних ресурсів, трудових ресурсів, машин, механізмів, виробничих площ, обчислювальної техніки тощо.

2. Складання таблиці потреб у ресурсах по роботах проекту.

3. Побудова ресурсної гістограми (побудова стовпчикової діаграми, де по горизонталі вказують календарні терміни, по вертикалі - щоденна кількість необхідних для виконання усіх робіт ресурсів по кожній професії окремо).

4. Складання таблиці наявних ресурсів.

5. Зіставлення потреби і наявності ресурсів, визначення їх нестачі або надлишків.

6. Визначення постачальників ресурсів по проекту.

7. Оптимізація сумарних графіків потреби в ресурсах.

8. Врахування факторів, які впливають на забезпеченість проект
ресурсами.

9. Формування графіків постачання ресурсів.

За необхідності використання прийомів планування в умовах об­межених ресурсів (якщо ресурс лімітований або його неможливо збільшити, необхідно подовжити тривалість роботи, поки цей ре­сурс стане доступним) або обмеженого часу (застосовують, коли неможливо подовжити термін виконання проекту, потрібно поно­влювати нестачу ресурсів за рахунок додаткового їх придбання).

10. Перепланування календарного плану.

11. Контроль і побудова нових ресурсних планів і гістограм.

Обсяг потреби в ресурсах безпосередньо залежить від масштабу про­екту, тобто від обсягу робіт, які треба виконати.

Для того щоб забезпечити виконання проекту, необхідно визначити джерела його фінансування.

Фінансування проекту класифікується за різними ознаками:

1. За походженням капіталу: внутрішнє та зовнішнє фінансування

2. За юридичним статусом власника капіталу: власне та позикове фінансування.

3. За тривалістю надання капіталу: безстрокове, довгострокове
(більше 5 років), середньострокове (від 1 до 5 років), коротстрокове (до 1 року).

Існують такі джерела фінансування:

- власні фінансові кошти, а саме - нерозподілений прибуток, амортизаційні відрахування, статутний капітал, внески власного капіталу, зокрема, поширеною формою фінансування проектів є одержання фінансових ресурсів через випуск акцій та облігацій;

- різні форми позикових коштів, а саме — кредити, позики;

- іноземні та міжнародні інвестиції, лізингове фінансування;

- асигнування з державного, регіонального або місцевого бюджету.

Кожне з цих джерел має свої переваги та недоліки. У світовій практиці основною формою залучення засобів для інвестування є розширення акціонерного капіталу, а також позики й випуск облігацій.

Процес фінансування проекту передбачає такі етапи:

- попереднє вивчення життєздатності проекту, яке передбачає ви­значення доцільності фінансування, а саме — чи буде отриманий хоча б середній прибуток;

- розробка плану його реалізації. На цьому етапі визначають усі по­казники та ризики, прогнозують вплив на проект внутрішніх та зовнішніх чинників;

- розробка схеми фінансування проекту;

- контроль за виконанням плану фінансування та його умовами, як правило, за такими аспектами, як фактичні витрати, потік грошо­вих коштів, фінансовий стан, звітність, управління фінансами.

Здійснення проектів проходить на контрактній основі, яка використо­вується як для залучення окремих спеціалістів, різних підрядних і суб­підрядних організацій і фірм для виконання робіт та послуг, так і для заку­пок і поставок необхідного обладнання і матеріально-технічних ресурсів.

Б) Планування витрат

Важливою складовою реалізації проекту є планування витрат. Пла­нувати витрати потрібно так, щоб вони могли задовольнити потреби у фінансових ресурсах протягом усього періоду реалізації проекту.

Витрати проекту класифікуються за такими ознаками:

- всі витрати за проектом поділяються на інвестиційні та поточні.

До інвестиційних належать витрати на інвестиції до основного капіталу (придбання землі, будівництво приміщень та споруд, купівля або оренда технології та обладнання), передвиробничі ви­трати на потреби в обіговому капіталі.

Поточні витрати — витрати на випуск продукції, що містять ви­трати на придбання сировини, основних та допоміжних матеріа­лів, оплату праці, загальнозаводські та накладні витрати, які при­падають на звітний період;

- за місцем виконання робіт витрати поділяються на: витрати відді­лу, сектора, лабораторії, тимчасового творчого колективу, експе­диції, партії, дільниці, служби або іншого адміністративно-від­особленого структурного підрозділу тощо.

- за видами витрат класифікація здійснюється за економічними еле­ментами та статтями калькулювання. До елементів витрат нале­жить сукупність однорідних за своїм економічним змістом витрат, а до статей калькулювання витрат — один або декілька елементів;

- залежно від обраного об'єкта обліку витрат: витрати за розроб­ками, темами, об'єктами проектування, етапами, завданнями то­що, затвердженими у встановленому порядку, укладеними договорами на розроблення та виконання проектних робіт;

- за способами включення у собівартість проектних робіт та за
характером участі у процесі виробництва витрати поділяють на прямі та непрямі.

Прямі — це витрати, які безпосередньо пов'язані з виконанням проектних робіт і включаються у виробничу собівартість проектних робіт відповідних об'єктів обліку за прямою ознакою, зокрема: прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату я відрахування на соціальні заходи, інші прямі витрати.

Непрямі (надалі - загальновиробничі витрати) - це витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням виробництва, організацією виконання проектних робіт та інші витрати, які не можуть бути віднесені економічно доцільним шляхом безпосередньо до конкретного об'єкта витрат.

- залежно від зміни обсягів виконаних проектних робіт виробничі витрати поділяються на постійні та змінні.

Змінні витрати — це витрати, величина яких зростає при збіль­шенні обсягів виконаних проектних робіт і зменшується при їх зменшенні. До цих витрат належать: витрати на матеріали, на оплату праці робітників, відрахування на соціальні заходи тощо. Постійні витрати — це витрати, величина яких залишається незмінною при зміні обсягу виконаних проектних робіт. До цих витрат належать: витрати, пов'язані з управлінням, організацією та обслуговуванням виробництва;

- за ознакою відношення до собівартості робіт витрати поділяють­ся на виробничі витрати та витрати періоду.

Виробничі витрати — це витрати проектної організації, пов'яза­ні з виконанням проектно-вишукувальних робіт. Виробничі ви­трати утворюють виробничу собівартість проектних робіт і є її складовою.

Витрати періоду — це витрати, які не включаються у виробничу собівартість і розглядаються як витрати того періоду, в якому во­ни були здійснені. Це адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати.

- за календарними періодами, протягом яких витрати включаються у собівартість проектних робіт: місяць, квартал, рік, операційний цикл.

Дата добавления: 2014-01-04