Сутність власності як економічної категорії

Роздержавлення і приватизація як методи реформування відносин власності в Україні.

Форми власності в сучасних умовах.

Сутність власності як економічної та юридичної категорії.

Викладач: Домішкан О.С.

Лекція 5

Запитання і завдання для самоперевірки

1. Що таке словосполучення?

2. Чим словосполучення відрізняється від речення?

3. Які типи словосполучень Ви знаєте?

4. Що таке речення?

5. Назвіть ознаки речення.

6. За якими показниками здійснюється класифікація простих речень?

7. Які речення називають двоскладними?

8. Які головні члени речення Ви знаєте?

9. Що таке означення? Які є означення?

10. Що таке прикладка? Як вона приєднується до означуваного слова?

11. Що таке додаток? Які додатки Ви знаєте?

12. Що таке обставина? На які групи поділяються обставини за значенням?

13. Які речення називаються односкладними? Назвіть типи односкладних речень.

14. Що називається номінативним реченням?

15. Які члени речення називаються однорідними?

16. Яке речення називається складним? Назвіть його ознаки.

17. Назвіть засоби поєднання простих речень у складне, охарактеризуйте ці засоби.

18. У чому полягає відмінність між складносурядними та складнопідрядними реченнями?

19. Які речення називаються складносурядними? Назвіть їх ознаки.

20. Назвіть типи складносурядних речень. Дайте їм характеристику.

21. Які речення називаються складнопідрядними?

22. Назвіть типи складнопідрядних речень. Дайте їм характеристику.

23. Що називається однорідною, неоднорідною та послідовною підрядністю?

24. Дайте характеристику безсполучниковому реченню, які засоби зв¢язку між його частинами?

25. Назвіть типи безсполучникових речень.

26. Які є типи складних синтаксичних конструкцій?

27. Що таке конструкції з чужим мовленням? Назвіть їх форми.

28. Які характерні синтаксичні особливості офіційно-ділового стилю мови?

29. Яке розташування простих речень у межах складного речення характерне для ділових паперів?

з дисципліни „Політична економія”

на тему:

«Відносини власності в економічному житті суспільства»

2009 р.

Спочатку власність розглядалась як відношення людини до речі, тобто як фізична наявність цієї речі у людини і можливість її використання. Однак із розвитком суспільства та накопичен­ням наукових знань уявлення про власність змінювалось.

Певна річ стає власністю, тобто економічною категорією, лише тоді, коли з приводу її привласнення люди вступають між собою в певні економічні відносини.

Власність – це не річ, а відносини з приводу привласнення речей (засобів і результатів виробництва).

Власність в економічному розумінні – це відносини між людьми з при­воду привласнення засобів виробництва та його результатів.

Основою всієї системи економічних відносин є відносини влас­ності.

Відносини власності – відносини між людьми, пов’язані з майновими правами володіння, розпорядження, управління, використання і присвоєння як засобів виробництва, так і результатів їх використання.

Привласнення – це повна економічна влада суб’єкта над об’єктами і пов­на відповідальність суб’єкта за результати їх використання.

Привласнення вказує, кому належать блага, як вони розподіляються і з якою метою використовуються. Але привласнення не може існувати без виробництва, оскільки неможливо привлас­нити те, що не вироблено, чого не існує в природі. Саме під час виробництва створюється об’єкт власності і його вартість.

Одночасно з привласненням блага відбувається його відчуження.

Відчуження – це позбавлення суб’єкта права на володіння, користування і розпорядження тим чи іншим об’єктом влас­ності.

Привласнення і відчуження – парні категорії, які існують одночасно. Привласнення певного об’єкта власності одним суб’єктом одночасно означає відчужен­ня його від іншого суб’єкта.

Поняття власності знаходить свій прояв в її об’єктах і суб’єктах.

Об’єкти власності – все те, чим володіє суб’єкт власності.

Рис. 5.1. Об’єкти власності

Суб’єкти власності, або власники – це люди чи групи людей, які володі­ють, розпоряджаються та користуються об’єктами власності.

Рис. 5.2. Суб’єкти власності

Власники поділяються на два види:

• фізична особа – людина як суб’єкт майнових прав;

• юридична особа – організація (об’єднання осіб), що є суб’єктом майнових прав.

Власність виступає також як юридична категорія, яка реалізується через пра­во власності.

Право власності – це сукупність узаконених державою прав та норм економічних взаємовідносин фізичних і юри­дичних осіб, які складаються між ними з приводу привлас­нення й використання об’єктів власності.

Повна реалізація прав власності можлива лише за наявності і взаємозв’язку відносин володіння, користування й розпорядження.

• Право володіння – це фізичне володіння певним економічним благом.

Цей факт зовсім не вимагає, щоб власник знаходився з нею у безпосередньому кон­такті. Наприклад, їдучи в тривале відрядження, власник продовжує залиша­тись власником речей своєї квартири. Власник готелю може в ньому ніколи не жити.

• Право користування – це процес вилучення корисних властивостей з об’єкта власності для задоволення певних потреб (особисте використання речі).

Власник може передавати своє майно в користування іншим особам на якийсь час і на певних умовах. Права користування визначаються законом чи іншою правовою підставою (заповіт).

Так, швейну машинку можна використовувати для пошиття одягу не тіль­ки своїй сім'ї, але і для пошиття одягу на замовлення за певну плату.

• Право розпорядження – це прийняття власником рішен­ня про те, хто і як може використовувати річ.

Дане право реалізується найчастіше шляхом укладання різних угод (купівлі-продажу, обміну однієї речі на іншу, дарування тощо).

В сучасній економічній науці й господарській практиці розвинутих кра­їн застосовується ширша і більш деталізована система прав власності. Так, англійським юристом А. Оноре запропонована система прав власності, яка складається з 11 елементів (пучок прав):

• право володіння;

• право користування;

• право розпорядження;

• право на дохід (право на володіння результатами викори­стання благ);

• право на відчуження (споживання, зміну або знищення речі);

• право відповідальності (можливість стягнення блага на сплату боргу);

• право на безпеку (право на захист від пошкодження в навколишньому середовищі);

• право на передачу благ у спадок;

• право на безстроковість володіння благом;

• право заборони шкідливого використання речі;

• право на відновлення порушених за якихось обставин прав.

Таким чином, власність характеризує взаємо­зв'язок економічних та юридичних відносин, у якому економічні відносини власності є первинними, а юридичні – вто­ринними, похідними, оскільки зумовлюються економічними відносинами.

Дата добавления: 2014-01-04