Функція узагальнення формується стрибкоподібно. Різкий стрибок у розвитку узагальнень відбувається в період 1 року 2 місяців — 1 року 3 місяців, потім уже після 1 року 9 місяців

Розвиток мовленнєвих узагальнень. На другому році жит­тя відбувається формування однієї з основних особливостей другої сигнальної системи — функції узагальнення. «Слово, — писав Л.С. Виготський, — завжди належить не до одного якогось предмета, а до цілої групи предметів. Саме тому кожне слово — це сховане узагальнення, всіляке слово вже узагальнює, і з психологічного погляду, значення слова насамперед є узагаль­нення» [7,с.76].

Д.Б. Ельконін пише, що внаслідок розуміння інструкції мовлення для дитини стає носієм мети дій, які вона здійснює. Це дозволяє керувати поведінкою дитини з допомогою мовлення. Розуміння інструкцій є однією з найважливіших умов форму­вання своєрідних стосунків дитини і дорослого, які виникають у їхній спільній діяльності [12,с.196].

Словесний подразник — словесна відповідь (С-С), тобто словесна умовно-рефлекторна реакція у відповідь на словесний подразник. Наприклад, вихователь запитує: «Що це?», дитина відповідає: «Зайчик», або «Юлю, ти хочеш їсти?» — «Ні», — відповідає дівчинка.

Розвиток розуміння мовлення відбувається за закона­ми розвитку умовних рефлексів. Механізм становлення розу­міння мовлення розкрито у працях учня І.П. Павлова О.Г. Івано­ва-Смоленського. Вчений описує чотири категорії спіл­кування дитини раннього віку з дорослими, котрі її оточують. Розглянемо їх.

На кінець року діти починають розуміти за описом доросло­го минулі події. Наприклад: «У Сергійка дома є маленький біленький собачка», «На прогулянці діти бачили машину, бі-бі-бі». З метою розвитку розуміння мовлення вихователю потрібно вживати утішки, забавлянки, віршики. Мовлення дорослого на другому році життя стає основним регулятором поведінки дитини.

У другій половині року дітей потрібно вчити розуміти слова «можна», «неможна», а також вказівки дорослого щодо поведін­ки дітей у групі, щодо взаємовідносин з іншими дітьми. Наприклад: «Не заважай Петрику дивитися книжку», «Не мож­на забирати іграшки в Тарасика. Потрібно попросити. Скажи: «Дай мені, Тарасику, іграшку».

Вихователь повинна формувати розуміння ситуацій, що передаються за допомогою прийменників, прислівників (в, на. там, тут і т. ін.). Наприклад: «Тарілка стоїть на столі. У тарілці суп. Тут лежить хліб. Там стоїть чашка. У чашці молоко».

У зв'язку з подальшим розвитком розуміння мовлення на другому році життя необхідно звертати увагу дітей на назву якостей,властивостей,стану, ознаки знайомих предметів (вели­кий м'яч, маленька лялька, червоний м'яч, червона машина, солодке яблуко і т. ін.). Вихователь говорить: «Подивись, Галинко, який у мене великий ведмедик, а в тебе маленький ведмедик — біленький». «Юлю, подивись, який у мене великий синій м'яч. А в тебе маленький м'ячик, червоний м'ячик. Покажи, де великий синій м'яч. Дай мені маленький червоний м'яч». «Ірочко, посади на стільчик великого коричневого ведмедика. Дай мені ма­ленького біленького ведмедика» і т. ін.

Поступово розуміння мовлення виходить за межі конкрет­ної побутової ситуації. Діти починають розуміти запитання дорослого: «Де?» («Де собачка?», «Де ляля?», «Де тьотя Оля?»), вони правильно реагують на запитання, знаходять і подають потрібний предмет чи об'єкт.

Розуміння мовлення дорослих. На початку другого року життя, в 1 рік і 2-3 місяці дитина починає швидко встановлюва­ти зв'язок між словом і предметом, відбувається подальше розуміння мовлення дорослих («дай ручку», «візьми», «сядь», «встань»). Насамперед діти розуміють дії, що пов'язані з догля­дом за дитиною, та свої власні дії (відкрий рот,закрий очі, похитай голівкою, підніми суконьку, посади ведмедика і т. ін.) в певній конкретній ситуації. У цьому зв'язку потрібно розширювати запас слів, що їх зрозуміла б дитина, у простих, зрозумілих для дитини побутових ситуаціях.

До 1 року 3-4 місяців діти мають знати своє ім'я, імена близьких людей, назви предметів побуту, що найбільш часто вживаються у процесі догляду за дитиною, засоби руху, назви декількох тварин і рослин найближчого довкілля. Розуміти слова, що означають частини тіла людини (руки, ноги, голова, очі, ніс, рот, вуха) і тварин. Діти мають також розуміти слова, що означають дії в побутових процесах (умиватися, одягатися, їсти, пити, спати, гуляти і т. ін.), окремі побутові (лягай, сідай, будемо одягатися) та ігрові (будемо грати, зніми, одягни, прокоти, склади) дії.

В 1 рік і 3-4 місяці діти вже розуміють прості речення, з якими до них звертається дорослий, передає словами змістові зв'язки між предметом і дією, предметом і його властивістю; розуміють окремі пояснення дорослого. Наприклад, дитина (1 рік З місяці) намагається нанизати кільця на паличку, але вони не проходять. Вихователь показує дитині, як потрібно нанизувати кільця і пояснює, що один кінець палички товщий, а другий — тонший, кільця легше нанизуються на тонший кінець палички. Після цього дитина вже не помиляється. Вона попередньо розглядає обидва кінця палички і обирає більш тонкий, на який і нанизує кільця.

У другому півріччі діти мають розуміти слова, що озна­чають стать людини (дівчинка, хлопчик, тьотя, дядя), вік (ба­буся, дідусь, тьотя, дівчинка, дядя, хлопчик). Розуміти назву предметів у кімнаті і поза нею (в саду, на городі, на ділянці, на вулиці), живі і неживі об'єкти, назву кімнат житла, де перебу­ває дитина (спальня, умивальна, роздягальна кімнати, гру­пова, зала), вільно орієнтуватися в них, знати їх призначення[25,С.468].

К.К. Каверіна описує послідовні етапи розвитку розуміння мовлення дитиною. Так, на початку другого року життя дитина виконує вже низку дій за вказівкою дорослого: 1) загальні дії («Дай», «Принеси», «Поклади», «Одягни»); 2) конкретні («Йди в спальню», «Пішли обідати», «Йди на гірку»); 3) складні системні дії у відповідь на вимогу дорослого («Побудуй башту», «Натягни кільця на паличку пірамідки»); 4) у другій половині року дитина виконує більш складні словесні доручення («Візьми зайчика і віддай його Оленці», «Піди приведи до мене Сашка», «Віднеси бабусі свою шапочку», «Візьми в Олі чашку і віддай її татові»); 5) впізнавання і називання предметів, що зображені на картинках і кубиках («Принеси мені кубик із зайчиком», «Знайди кубик, де намальована машина».

Безпосередній вплив предмета на дитину, що викликає безпосередню відповідну реакцію (Б-Б), тобто безпосередній подразник — безпосередня відповідь. Наприклад, дорослий приніс чашку з молоком, поставив її перед дитиною, дитина відра­зу починає пити; дорослий увімкнув телевізор, дитина покинула іграшки, сіла і дивиться на екран.

Словесний вплив дорослого, що викликає безпосередню реакцію (С-Б), тобто словесний подразник — безпосередня дія. Це руховий або секреторний умовний рефлекс у відповідь на словесний подразник. Наприклад, дорослий мовить: «Зроби ладусі» (дитина хлопає долонями), «Скажи тьоті спасибі» (хитає голівкою), «Діти, пішли мити руки», «Олю, одягни шапочку». Або медична сестра говорить: «Зіно, потрібно випити ліки», дитина у відповідь починає плакати (секреторна реакція).

Безпосередній подразник — словесна реакція (Б-С), тобто словесна умовно-рефлекторна реакція у відповідь на безпосередній подразник із зовнішнього середовища чи внут­рішніх органів. Наприклад, у дверях з'являється бабуся, дитина з радістю повідомляє: «Бабуся прийшла»; у кімнаті ввімкнули світло, дитина говорить: «Мамо, світло»; дитина вдарила паль­чик, біжить до дорослого і промовляє: «Ой, боляче, пальчик бо­лить, ударила».

Розвиток розуміння мовлення, за Г.О. Люблинською, вияв­ляється в тому, що дитина: а) починає правильно співвідносити слово, що чує, з предметом (дією, ознакою) незалежно від конкретних ситуацій; б) знайоме слово набуває узагальненого характеру.

Особливості розуміння мовлення дітьми другої половини другого року життя описує Д.Б. Ельконін. Автор відзначає, що на кінець року дитина розуміє майже всі слова, які їй говорить дорослий, щодо оточуючих предметів[7,С.54-61].

Особливий інтерес, на його думку, становить розвиток розу­міння дитиною різних словесних доручень, назв дій та інструкцій до їх виконання, яке у своєму формуванні проходить декілька стадій відповідно до навчання та засвоєння дій: 1) відсутність реакції чи неадекватна реакція; 2) правильне виконання дії; 3) ускладнення дії чи її модифікація [7,с.54-61].

Дата добавления: 2014-01-04