Поняття та класифікація цінних паперів

Вступ

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує майнове право чи відно­шення позики власника документа до особи, що випустила такий документ; дже­рело формування статутного капіталу акціонерних товариств і фінансування вит­рат держави, територіально-адміністративних органів керування, муніципалітетів; форма вкладання коштів фізичними та юридичними особами і спосіб одержання прибутків від цих вкладень.

До цінних паперів відносяться грошові документи, що:

• посвідчують право володіння чи відносини позики;

• визначають взаємини між особою, що випустила ці документи, і її власником;

• передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів чи відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих відносин, іншим особам.

З якою метою випускаються цінні папери?

• По-перше, держава використовує їх як метод мобілізації грошових заощаджень громадян, тимчасово вільних фінансових ресурсів інституціональних інвес­торів (страхові компанії, пенсійні фонди тощо) для фінансування витрат бюджету, що перевищують його доходи.

• По-друге, цінні папери використовуються для регулювання грошового обігу.

• По-третє, підприємства й організації використовують цінні папери як джерело інвестицій (створення нових фірм, розвиток діючих), що має значні перева­ги перед кредитом.

• По-четверте, підприємства, організації і банки використовують цінні папери як універсальний кредитно-розрахунковий інструмент. Цінні папери - це еле­мент бюджетного механізму, грошового обігу, господарського механізму підприємств.

Лекція містить такі питання: Поняття та класифікація цінних паперів. Біржове котирування цін. Фінансово-економічне оцінювання діяльності ринку цінних паперів. Акції, векселі, гроші.

Метою вивчення даної теми є з’ясування ролі, змісту, значення цінних паперів. Відповідно до мети, ставляться такі завдання: засвоєння студентами юридичної природи цінних паперів (поняття, види та напрями їх діяльності).

Серед інструментів ринку цінних паперів важливе місце займають державні часткові зобов'язання, їх емітентами є центральні уряди, органи влади на місцях, установи й організації, що користуються державною підтримкою.

Державні цінні папери випускаються для:

• фінансування поточного бюджетного дефіциту;

• погашення раніше розмішених позик;

• забезпечення касового виконання державного бюджету;

• згладжування нерівномірності надходження податкових платежів;

• забезпечення комерційних банків ліквідними резервними активами;

• фінансування цільових програм, розроблених місцевими органами влади;

• підтримки соціальне значущих установ і організацій.

Випуск державних цінних паперів є найбільш економічно доцільним мето­дом фінансування бюджетного дефіциту порівняно з практикою запозичення коштів у центральному банку і залученням доходів від емісії грошей. Справді, ви­користання кредитних ресурсів центрального банку звужує його можливості ре­гулювати позичковий ринок, і тому практично у всіх країнах з ринковою економі­кою встановлені обмеження на доступ уряду до цих ресурсів. Покриття дефіциту бюджету через емісію грошей призводить до надходження в оборот незабезпечених реальними активами платіжних коштів і пов'язане з інфляцією, розладом гро­шового обігу. Слід зазначити, що необхідність випуску боргових інструментів може з'явитися у зв'язку з потребою погашення раніше випущених урядом позик навіть без дефіцитності бюджету поточного року. Крім того, незалежно від наявності за­значених причин, у межах одного бюджетного року нерідко виникають відносно короткі розриви між державними доходами і витратами. Вони, зазвичай, пов'я­зані з тим, що пік надходжень платежів до бюджету припадає на визначені дати, встановлені для їх сплати і подачі податкових декларацій, тимчасом як бюджетні витрати мають більш рівномірний розподіл за часом. Тому держава може вдавати­ся до випуску короткострокових цінних паперів також з метою касового вико­нання бюджету. Випуск окремих видів державних цінних паперів може сприяти згладжуванню нерівномірності податкових надходжень, усуваючи тим самим при­чину касової незбалансованості бюджету. Наприклад, Казначейство (міністерство фінансів) Великобританії випускає іменні податково-депозитні сертифікати, що можуть за бажанням їхніх власників або в будь-який час бути повернуті назад, або використані при сплаті податків. В іншому випадку по сертифікатах виплачують­ся підвищені відсотки, завдяки чому стимулюється інтерес платників до завчасно­го внесення сум податкових платежів і знижується ймовірність касових розривів між доходами і витратами бюджету.

У багатьох країнах короткострокові державні цінні папери в різні періоди використовувалися з метою забезпечення комерційних банків ліквідними активами. Комерційні кредитні установи помішають у фондові інструменти, що випускаються урядом, частину своїх ресурсів, головним чином, резервних фондів, що завдяки цьому не занепадають, а приносять дохід.[46]

Державні цінні папери можуть випускатися для фінансування програм, здійснюваних органами влади на місцях, а також для залучення коштів у позабюджетні фонди. Держава має право випускати не тільки свої власні цінні папе­ри, а й давати гарантії по часткових зобов'язаннях, емітованих різними установа­ми й організаціями, що, на її думку, заслуговують урядової підтримки. Такі част­кові зобов'язання набувають статусу державних цінних паперів.

Фінансування державного боргу за допомогою випуску державних цінних паперів пов'язане з меншими витратами, ніж залучення коштів за допомогою банківських кредитів. Це пояснюється тим, що урядові часткові зобов'язання відрізняються високою ліквідністю й інвестори відчувають набагато менше труд­нощів при їх реалізації на вторинному ринку, ніж при перепродажу позичок, наданих у борг державі. Тому державні цінні папери у країнах з ринковою еко­номікою, як правило, є одним з основних джерел фінансування внутрішнього боргу.

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує майнове право чи відно­шення позики власника документа до особи, що випустила такий документ; дже­рело формування статутного капіталу акціонерних товариств і фінансування вит­рат держави, територіально-адміністративних органів керування, муніципалітетів; форма вкладання коштів фізичними та юридичними особами і спосіб одержання прибутків від цих вкладень.

Цінні папери можуть існувати у формі окремих документів чи записів на ра­хунках. Цінні папери можна поділити на папери з фіксованим і нефіксованим доходом, державні, муніципальні, корпоративні і похідні цінні папери.

Є і змішані форми. Цінні папери з фіксованим доходом (їх називають також борговими зобов'язаннями) представлені облігаціями, депозитними сертифіка­тами, чеками і векселями. Цінні папери з нефіксованим доходом - це насамперед акції.

До змішаних форм можна віднести конверсійні боргові зобов'язання й опціонні позики, що мають певну схожість з облігаціями і являють собою пере­хідну до акцій форму цінного паперу з фіксованим доходом. Обидва види цінних паперів мають твердо фіксований відсоток, але на відміну від звичайних корпора­тивних облігацій, їх купівля пов'язана з можливістю надалі придбати акції.

Види цінних паперів: облігації, акції, зобов'язання, сертифікати, векселі, ноти, заставні, варант, опціони, ф'ючерси та ін.

Облігація - цінний папір, що засвідчує відношення позики між її власником (кредитором) і особою, що випустила її (емітентом, боржником). Облігації - част­кові зобов'язання емітентів, джерело фінансування витрат бюджету, що переви­щують доходи; джерело фінансування інвестицій акціонерних товариств; форма заощаджень коштів громадян і організацій та одержання ними доходу.

На облігації зазначена номінальна вартість. Вона може бути продана за суму меншу, ніж номінальна вартість (зі знижкою). Тоді особа, що випустила її, зобов'язана відшкодувати власнику в передбачений термін номінальну вартість. [38] Дохід власника в цьому випадку утвориться як різниця між номінальною і продажною ціною (дисконта до номіналу). Облігація може бути продана за номінальною вартістю або за ринковою ціною. У цьому випадку особа, що випустила облігацію, зобов'язана відшкодувати її власнику в передбачений термін номінальну вартість і сплатити йому фіксований відсоток. При купівлі облігації за номіналом дохід власника дорівнює отриманому відсотку. При перепродажу облігацій за ринко­вою ціною власник її має прибуток чи збитки як різницю між ціною купівлі і ціною продажу і дохід, як відсоток. У випадку фіксованого відсотка облігації - твердо доходні цінні папери.

Облігації випускають держави (центральний уряд, уряди республік, галузей, штатів, муніципалітети), підприємства й організації (акціонерні товариства). Об­лігації, то випускаються державою, мають й інші назви (казначейські векселі, каз­начейські зобов'язання, ноти, сертифікати). Але по суті всі ці цінні папери - об­лігації.

Облігації є:

• продовжувані - дають змогу власнику продовжити термін погашення і одержувати відсотки протягом цього терміну;

• відстрочені - дають емітенту право на відстрочення погашення;

• конвертовані - дають власнику право обміняти облігації на акції того ж емі­тента;

• індосирувані - випущені однією компанією і гарантовані іншою;

• індексовані — по яких інвестору надаються різні гарантії при інфляції;

• з трастовим забезпеченням - забезпечені іншими цінними паперами, що зна­ходяться у фінансовій установі (в емітента) на трасті (довірчому збереженні);

• з викупним фондом - облігації, при випуску яких зарезервований спеціаль­ний фонд для погашення;

• іпотечні - випускаються під забезпечення нерухомим майном (земля, вироб­ничі і житлові будинки);

• з відсотком, що змінюється - він варіюється залежно від становища на фінан­совому ринку.

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання вексе­ледавця сплатити власнику векселя (векселедержателю) визначену суму у визначе­ний термін. Вексель виконує кредитну і розрахункову функції; він застосовуєть­ся як вид платежу.

Види векселів:

• простий і перекладний (тратта). Простий вексель - нічим не підкріплене зо­бов'язання векселедавця сплатити векселедержателю після настання строку певну суму грошей. Перекладний вексель - наказ векселедержателя (трасанту), адресо­ваний платнику (трасатові), про сплату зазначеної у векселі суми грошей третій особі - першому власнику векселя (ремітентові);

• доміцильований — має застереження про те, що він підлягає відплаті третьою особою (доміцілатом) за місцем проживання платника чи в іншому місці;

• торговий вексель — заснований на торговій угоді;

• фінансовий вексель — платниками за таким векселем виступають банки. Реквізити простого векселя:

•назва (вексель, проста і нічим не підкріплена обіцянка оплатити визначену суму), зазначення терміну платежу;

•зазначення місця, в якому має відбутися платіж;

• найменування того, кому за наказом платіж повинен бути здійснений;

• зазначення дати і місця складання векселя;

• підпис векселедавця.

У перекладному векселі замість нічим не підкріпленої обіцянки сплатити виз­начену суму міститься нічим не підкріплена пропозиція сплатити визначену суму і додатково до реквізитів простого векселя вказується платник.

Власник векселя до закінчення терміну оплати може передати його іншій особі за допомогою передатного напису (індосаменту); може також запропонувати век­сель банку. Банк виплатить йому зазначену у векселі суму, вирахувавши відсотки за час з моменту сплати до терміну платежу за таксою банківської комісії. Банк же чекає терміну платежу й одержує суму, зазначену у векселі, або перепродує вексель на рин­ку цінних паперів (зі знижкою), або перераховує вексель у центральному (держав­ному) банку зі сплатою йому офіційної облікової процентної ставки.

Векселі використовуються в розвинутих країнах уже кілька століть. У СРСР векселі використовувалися в 1922-1930 р. Друге життя векселя почалося в 1996 р. з переходом до ринку.[34]

Заставна - цінний папір, документ про заставу боржником нерухомого майна (землі, будівлі), що дає кредитору право продажу закладеного майна за несплати йому боргу вчасно. Заставне свідчення - документ про заставу боржником рухо­мого майна (картин, коштовностей та пі. І. що дає кредитору право продажу зак­ладеного майна при несплаті йому боргу вчасно. Види заставних:

• іменні,

• ордерні,

• на пред'явника.

Ордерні заставні можуть передаватися від однієї особи до іншої за передатним написом. Заставні мають широке використання в країнах з ринковою економі­кою.

Облігації, акції, векселі, заставні - основні цінні папери. Варанти, опціони, ф'ючерси - похідні від них цінні папери.

Варант - сертифікат (посвідчення), що дає його власнику право здобувати цінні папери за ціною, передбаченою контрактом, протягом визначеного часу чи безстроково.

Опціон — контракт (угода), що передбачає право особи, яка придбала опціон, протягом певного терміну купити за визначеною ціною певну кількість акцій в особи, що продає опціон (опціон типу «пута»), або продати його йому (опціон типу «пута»). На відміну від варанта опціон надає право не тільки купити, а й про­дати цінні папери, причому визначену їх кількість.

Ф'ючерс — контракт (угода), що знаходиться на біржі і являє собою купівлю-продаж цінних паперів по фіксованій на момент його випуску ціні, з виконанням операції через певний проміжок часу (до визначеної дати). На відміну від опціону Ф'ючерс являє собою не право, а зобов'язання купівлі-продажу цінних паперів.

Термін «сертифікат» як цінний папір має два значення:

• документ - свідчення кредитної установи про депонування коштів, що засвідчує право вкладника на одержання депозиту (депозитні сертифікати), чи свідчення банку про одержання грошей від громадян для довгострокового їх заощадження (ощадні сертифікати);

• вид облігацій державних позик. Сертифікати дають можливість банкам залу­чити вкладників вільних коштів.

Перевага сертифікатів перед звичайними депозитними внесками в тому, що вони можуть перепродуватися на вторинному ринку.

Власник сертифіката одержує дохід або як відсоток, або як різницю між су­мою, що підлягає виплаті, і купівною ціною сертифіката.

Види сертифікатів:

• іменні та на пре 'явника. Останні можуть обертатися на вторинному ринку. У продажну ціну включається і нарахований на момент продажу відсоток;

• до запитання і термінові. Депозитні сертифікати до запитання дають влас­нику право на вилучення певних сум після пред'явлення сертифіката. На термі­нових депозитних сертифікатах зазначений термін відплати і розмір належного відсотка.

Європапери. Ринок і операції

Активна інтеграція світових ринків капіталу почалася близько двадцяти років тому й істотно посилилася за останні кілька років. Міжнародні ринки капіталів зараз набагато більше пов'язані, тому що інвестори, емітенти і фінансові посередники стали більш досвідченими, розвиток інформаційних технологій і зв'язку вивів усі фінансові операції в нову площину, а координація міжнародних і національ­них регулятивних інститутів стала більш сильною.

За останні два — три десятиліття склався глобальний ринок капіталів, здат­ний переборювати суперечності і незручності національних режимів регулю­вання, забезпечуючи при цьому постійний моніторинг якості позичальників, -це ринок європаперів і, насамперед, єврооблігацій, що становлять найбільшу його частину.[27]

Цей ринок виник як відповідна реакція на заходи для контролю за рухом капі­талів, уведені в США. Становлення ринку європаперів є наочною ілюстрацією того, як різноманітні обмеження стимулюють фінансові нововведення, що у свою чер­гу, стимулюють їх скасування.

Зараз можна лише припускати, яким був би фінансовий світ і співвідношення сил у глобальній конкурентній боротьбі, якби певні обмежувальні заходи, в ре­зультаті яких Європа одержала серйозний імпульс для розвитку власних фінансо­вих центрів, не були прийняті в США. Безперечно, введення нової європейської валюти - «евро» і утворення на території Європи єдиного фінансового ринку зна­менують собою чергову стадію в процесі глобалізації економічних процесів.

Тим часом глобалізація ринку капіталів - далеко не однозначне явище. Цей процес неминуче вступає в Суперечність з діючими національними режимами ре­гулювання і пов'язаний із серйозними макроекономічними обмеженнями та ри­зиками. Крім усього іншого, в умовах вільного переміщення капіталів будь-яке відхилення країни-емітента від суворої фінансової дисципліни неминуче призво­дить до відтоку коштів і підвищення вартості їх залучення в майбутньому. Це особ­ливо небезпечно в країнах зі слабкими системами регулювання, з недостатньою капіталізацією банківських систем. Не випадково міжнародні фінансові кризи (мексиканська - 1994 p., азіатська - 1997 р. і події в Україні в 1998 р.) торкнулися за рахунок використання розходжень у валютних курсах, у відсоткових ставках, а також за рахунок податкових пільг. Багато фінансових центрів євроринку - офшорні зони. До речі, японські банки майже всі випуски середньострокових єврооблігацій здійснювали в 1995 році саме через них.[28]

Споконвічне ринок європаперів був ринком нерегульованим. Необхідність вироблення правил гри призвела до створення ISMA і зв'язаної з нею групи Міжна­родної асоціації первинних дилерів (International Primary Market Association). На початку 90-х років у ISMA налічувалося 866 членів, серед них 166 з Великобри­танії, 138 - зі Швейцарії, 57 - з Німеччини, 60 - з Люксембургу. Штаб-квартира ISMA знаходиться у Швейцарії, однак велика частина роботи проводиться в Лон­доні, де розташований секретаріат.

ISMA надає всім зацікавленим особам інформацію з ринків європаперів, а та­кож проводить освітні семінари з видачею дипломів для роботи на міжнародних фондових ринках.

Оскільки основним центром торгівлі єврооблігаціями був і залишається Лон­дон, діяльність ISMA в основному здійснюється в Сіті. Відповідно до законодав­ства Великобританії, ISMA, з одного боку, має статус спеціальної біржі, а з друго­го, - визнається Радою з цінних паперів і ф'ючерсних (SFA) міжнародною саморегульованою організацією, у віданні якої знаходиться ринок європаперів.

Професійні учасники ринку європаперів, що діють у Лондоні, зобов'язані відповідати всім вимогам регулювальних органів цієї країни, насамперед Управ­ління з цінних паперах та інвестицій SIB - Securities and Investment Board і Ради з цінних паперів і ф'ючерсних SFA - Securities and Futures Authority.

Види європаперів. Загальне визначення європаперів може бути таким: європапери - це цінні папери, випущені у валюті, відмінній від національної валюти емі­тента.

Однак існує офіційне визначення європаперів, що дається в Директиві Комісії європейських співтовариств від 17 березня 1989 p., що регламентує порядок про­позиції нових емісій на європейському ринку.

Відповідно до цієї Директиви, європапери - це цінні папери, якими торгу­ють, з наступними характерними рисами, а саме:

• проходять андерайтинг і розміщуються за допомогою синдикату, мінімум два учасники якого зареєстровані в різних державах;

• пропонуються в значних обсягах в одній і більше державах, крім країни реє­страції емітента;

• можуть бути спочатку придбані тільки за посередництвом кредитної органі­зації чи іншого фінансового інституту.

До європаперів відносяться:

• Євронот (medium-term euronotes, EMTNs) - середньострокові іменні об­лігації, що зазвичай випускаються під конкретного інвестора. Головна перевага євронот - можливість організувати їх емісію за кілька днів чи навіть годин. Завдя­ки цьому, а також низьким емісійним витратам, за останні шість років сектор еєронот виріс утроє. Що правда, на їх випуск центробанки основних європейських країн накладають серйозні обмеження.

• Євровекселі (euro-commercial paper, ECP) - незабезпечені зобов'язання, що не призначені для публічного розміщення і не звертаються на вторинному ринку.

Як правило, євровекселі випускаються на термін від одного до п'яти років компа­ніями, платоспроможність яких не викликає сумнівів.

Міжнародні облігації (international bonds). Вони, у свою чергу, поділяються на:

•єврооблігації (eurobonds);

•закордонні облігації (foreign bonds);

•глобальні облігації (global bonds);

•рівнобіжні облігації (parallel bonds).

Єврооблігації. Виділимо кілька характерних особливостей, шо відрізняють єврооблігації від інших форм запозичень:

•Єврооблігації розмішуються одночасно на ринках кількох країн, при цьому
валюта єврооблігаційної позики не обов'язково є національною як для кредито­ра, так і для позичальника.

•Розміщення здійснюється емісійним синдикатом, що, як правило, представ­ляє банки, зареєстровані в різних країнах.[41]

•Випуск і звертання єврооблігацій здійснюється відповідно до сталих на рин­ку правил і стандартів. Основна частина емісій єврооблігацій провадиться без за­безпечення, хоча в окремих випадках можливе забезпечення у формі гарантії третіх осіб чи майна емітента. Емісія єврооблігацій супроводжується певними додатко­вими умовами і застереженнями, покликаними знизити ризики для власників цінних паперів. Найбільш поширеною є т. зв. «негативна застава» (умови випуску передбачають зобов'язання емітента не випускати більше паперів, що володіють переважним правом погашення). У випадку настання технічного неплатежу по якому-небудь одному випуску єврооблігацій, передбачений крос-дефолт - дост­рокове погашення всіх випусків єврооблігацій, що знаходяться в звертанні. Ви­пуск облігацій, як правило, зумовлений зобов'язаннями емітента підтримати певне співвідношення власного і позикового капіталу, обмежити випуск інших борго­вих зобов'язань протягом зазначеного часом.

•Єврооблігації, як правило, цінні папери на пред'явника (bearer bonds).

•Доходи по єврооблігаціях виплачуються в повному обсязі без утримання по­датку в країні емітента. Якщо ж місцеве законодавство передбачає утримання по­датку на відсотки, що платить позичальник, останній зобов'язаний довести вели­чину відсоткових платежів до рівня, що забезпечує інвестору відсотковий дохід, який дорівнює номінальному купону.

Різновидом єврооблігацій є облігації «драгон» - dragon bonds - євродоларові облігації, розміщені на азіатському (насамперед, японському) ринку і мають лістинг на якій-небудь азіатській біржі, зазвичай в Сингапур! чи Гонконгу.

Префікс «евро» сьогодні - данина традиції, оскільки перші єврооблігації з'я­вилися в Європі, торгівля ними здійснюється переважно там же.

Закордонні облігації - облігації, випущені і розміщені емітентом-нерезидентом у якій-небудь іноземній державі у валюті цієї країни за допомогою синдикату андерайтерів з даної країни. До них відносяться звані облігації «янкі» - yankee bonds у США; «самураї» - samurai bonds, «шибосаї» - shibosai bonds, «даймо» - daimyo bonds, «шагун» - shogun bonds у Японії; «бульдог» - bulldog bonds в Англії; «Ремб­рандт» - Rembrandt bonds у Голландії; «матадор» - matador bond* в Іспанії; «кенгу­ру» - kangaroo bonds в Австралії.

Глобальні облігації - облігації, розмішені одночасно на ринку єврооблігацій і на одному чи кількох національних ринках.

Рівнобіжні облігації parallel bonds - облігації одного випуску, розташовувані од­ночасно в кількох країнах у валюті цих країн.

Термін «міжнародні облігації» вживається в широкому і вузькому значеннях. У широкому значенні в це поняття входять всі основні боргові інструменти, розмі­шені на закордонних ринках, тобто, це довгострокові боргові інструменти, об­лігації (bonds), і середньострокові боргові інструменти (notes). Короткострокові інструменти - депозитні сертифікати і комерційні папери - у це поняття не вхо­дять. У вузькому значенні під міжнародними облігаціями розуміють саме довгос­трокові інструменти - bonds.

Загальна кількість європаперів, що оберталася на ринку (включаючи корот­кострокові) перевищувала в 1995 році 40 000, а обсяг ринку перевищував 2 трлн. доларів.

Зупинімося детальніше на єврооблігаціях.[39]

Типова єврооблігація - пред'явницький цінний папір у формі сертифіката з фіксованою відсотковою ставкою, по якій прибуток виплачується один раз шля­хом пред'явлення купонів до оплати, погашення провадиться наприкінці терміну одноразовим платежем чи протягом визначеного терміну з фонду погашення.

Разом з тим, існують і реєстраційні випуски; єврооблігації можуть випуска­тися як у документальній, так і в бездокументній формі. Велика частина єврооблігації: лиш випускається без надання застави, при цьому ніяких обмежень на викорис­тання кредитних ресурсів не існує.

ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ

Отже, цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує майнове право чи відно­шення позики власника документа до особи, що випустила такий документ; дже­рело формування статутного капіталу акціонерних товариств і фінансування вит­рат держави, територіально-адміністративних органів керування, муніципалітетів; форма вкладання коштів фізичними та юридичними особами і спосіб одержання прибутків від цих вкладень.Цінні папери можуть існувати у формі окремих документів чи записів на ра­хунках. Цінні папери можна поділити на папери з фіксованим і нефіксованим доходом, державні, муніципальні, корпоративні і похідні цінні папери.

Дата добавления: 2014-01-04