Фінансово-еконамічне оцінювання діяльності ринку цінних паперів. 4. Акції, векселі, гроші

Аналітики фондового ринку постійно відстежують фінансовий стан, оціню­ють різноманітні аспекти господарської діяльності і намагаються прогнозувати пер­спективи розвитку емітентів.

Властивості акцій окремих корпорацій оцінюються за допомогою системи по­казників.

Сучасна економіка цивілізованої країни припускає наявність великого секто­ра, що базується на акціонерному капіталі. Такий сектор розвивається за своїми законами, використовуючи акцію як універсальний фінансовий інструмент, що служить специфічній меті. Використання акцій банками та іншими комерційни­ми структурами має свої особливості.

Історія появи акцій сягає своїми коренями в глибоку давнину. Акції були відомі вже в епоху рабовласництва, що тривала від моменту утворення перших стійких політичних систем і створення писемності на території таких найдавніших вог­нищ цивілізації як Давньоєгипетська держава (епоха І - 3 його царств) і Давньо-шумерська держава в низині Євфрату. [41] Ця епоха тривала протягом майже 4-х тися­чоліть: із середини 4-го тисячоліття до нашої ери (до Різдва Христова) до кінця 5-го століття нашої ери і закінчилася падінням Західної Римської Імперії. Так, ще в зводі законів афінського законодавця Солона (середина VI ст. до н.е.) писалося про неприпустимість для держави та її громадян спокійно дивитися на те, як малі майстерні ремісників розоряються через відсутність замовлень і безперешкодно скуповуються магнатами чи їх більш щасливими конкурентами.

Своєчасна і повна оплата поставленої продукції, виконаних робіт, наданих послуг, інших боргових зобов'язань — одна з головних передумов і ознак ефек­тивного функціонування економіки в цілому і кожного суб'єкта окремо. Тому в усіх країнах багато уваги надається організації грошових розрахунків, створюються особливі розрахунково-платіжні системи, в центрі яких знаходяться банки як спец­іалізовані грошово-кредитні установи.

Залежно від сфери використання грошових коштів, усі розрахунки здійсню­ються у двох формах:

• готівкових розрахунків - яка обслуговується законними грошовими знака­ми держави;

• безготівкових розрахунків - яка обслуговується платіжними засобами в депозитній формі, у формі комерційних боргових зобов'язань (вексель, чек, банківський сертифікат).

Жоден з інститутів сучасного фінансового ризику, крім, зазвичай, самих гро­шей у всіх численних проявах їх економічних функцій, не може зрівнятися за своєю історією і значенням з векселем. Саме розвиток вексельного обороту призвів до безготівкових грошових розрахунків: витіснення з грошового обігу металів - золота і срібла, заміна еквівалентів мінового обороту паперовими символами.

Безумовність векселя як боргового зобов'язання, суворість і швидкість стягнення за ним послужили основою створення інших видів платежів і розрахунків — банкнот, чеків, акредитивів. Розвиток різноманітних інструментів ринку цінних паперів — акцій, облігацій, депозитних сертифікатів і їх похідних, відбувалося так само на основі векселя.

Векселі активно використовувалися і використовуються в міжнародних роз­рахунках і внутрішніх угодах країн. Промисловцям і комерсантам векселі дають змогу оплачувати свої купівлі з відстроченням платежу — бути засобом оформлен­ня і забезпечення кредитів як комерційних, так і банківських.

В Україні розвиток векселя, як і інших фінансових інструментів, перервався в 1917 році. Але під час НЕПу вексель був відновлений у своїх правах, проте лише для того, щоб бути безславно скасованим у 1930 році. Але перехід до економіки «розвинутого соціалізму» призвів до відновлення векселя.

Банки налагоджують не тільки вексельний кредит, а й організовують взаємозалік векселів. За допомогою вексельного обороту робляться спроби вирішення неплатежів підприємств.

Векселі поділяються на прості і переказні.

Простим векселем називається вексель, складений у формі простого, нічим не обумовленого зобов'язання, виданого однією особою іншій за отримані від ос­танньої цінності.[46]

Переказним векселем називається вексель, складений у формі беззаперечного наказу або пропозиції здійснити платіж, виданий однією особою іншій, за рані­ше відпущені їй у кредит цінності, або внаслідок отриманого від неї на те права.

Акредитив за своєю природою являє собою угоду, яка відокремлена від кон­тракту купівлі-продажу, і банки ні в якому разі не несуть відповідальності за не­виконання умов контракту будь-яким з контрагентів.

Вексель як визначена форма грошового зобов'язання широко застосовується в господарському обороті України. Його застосування як засобу обігу і розрахун­ку у цій сфері пов'язане з тим, що частина обігу здійснюється за рахунок кредиту.

У багатьох країнах світу обіг векселя регламентується єдиним законом, який був прийнятий Женевською вексельною конвенцією у 1930 році. Через сім років і в колишньому Радянському Союзі було впорядковане вексельне законодавство.

Векселем визнається цінний папір, який засвідчує нічим не обумовлене зобо­в'язання векселедавця (простий вексель) або іншого вказаного у векселі платника (переказний вексель) виплатити з настанням зазначеного у векселі строку відповід­ну суму володарю векселя (векселедержателю). Таким чином, вексель є безумов­не, абстрактне, суворе формальне зобов'язання або наказ сплатити відповідну суму грошей. Основні учасники вексельних правовідносин — векселедавець, векселе­держатель і платник. Залежно від того, хто є платником за векселем — сам векселе­держатель чи третя особа - розпізнають два види векселів: простий і переказний. Переказний вексель ще називається «тратта». Вексельне зобов'язання утворюєть­ся одностороннім волевиявленням з боку векселедавця. Особливість векселя як цінного паперу полягає в тому, що він є суворо формальним документом. З одно­го боку, щодо нього діє правило: чого немає у векселі, того не існує, з другого — дефект форми векселя спричиняє його недійсність без попереднього визнання цього факту з боку суду. Ця особливість одержала також назву вексельної суво­рості. Та недійсність векселя є відносною: недоліки форми векселя забирають від нього тільки «вексельну силу», але не можуть перешкодити розгляду такого вексе­ля як ділового документа іншої ділової природи (наприклад, боргової записки).

Векселі, як і чеки, — невід'ємні елементи грошового обігу. Без них не можли­во ефективно здійснювати міжгосподарські розрахунки і вийти з платіжної кри­зи. Однак функціонування вексельного обігу в Україні пов'язане з певними труд­нощами. Причини тут різні: брак традиційних навичок у здійсненні розрахунків векселями; ненасиченість ринку відповідною товарною масою; неплатоспро­можність та недисциплінованість багатьох господарських організацій.

Зазвичай, поки комерційні банки активно не працюють із векселями, адапту­вати вексель до умов чинної системи розрахунків буде важко. [46] Нині операції з век­селями поетапно впроваджуються у практику діяльності комерційних банків. Діяльність банку здійснюється за двома основними напрямками:

•проведення класичних банківських операцій з векселями, тобто облік, інка­сування, надання авалю, надання кредитів під заставу векселів, продаж векселів, що належать банку;

•оформлення векселями взаємозаборгованості суб'єктів підприємницької діяльності.

Всі операції з векселями можна поділити на дві групи:

• операції, пов'язані з видачею та погашенням векселів, тобто операції з влас­ними векселями, точніше з векселями, за яким підприємство виступає або платлікову позику, але він може і не обліковувати власний акцепт, а за згодою з ремі­тентом депонувати його у себе до настання строку платежу.

У зовнішньоторгових операціях акцептний кредит часто набирає форми акцептно-рамбурсного кредиту, при якому експортер (або його комісіонер) вис­тавляє тратти на будь-який іноземний банк, а покриття за кредитом надає банк імпортера, або інший третій банк, але все це - за дорученням та за рахунок імпор­тера. Ця форма кредиту використовується тоді, коли валюта платежу за контракту не є валютою країни ні експортера, ні імпортера.

Як акцептний, так і акцептно-рамбурський кредит відкривається за товарни­ми угодами, і векселі акцептуються проти пред'явлення товарних документів і ча­сто супроводжуються акредитивами.

За акцептними кредитами банк утримує комісію залежно від строку та суми зобов'язань і ризику непогашення кредиту, а за акцептно-рамбурсним кредитом банк, окрім комісії, утримує ще й відсотки.

Гарантійна операція, яка здійснюється з векселями, полягає в тому, що третя особа - підприємство або банк бере на себе відповідальність за зобов'язаннями довірителя чи у формі письмової гарантії, чи у формі звалювання векселя і тим самим надає авальний кредит.[27]

Гарантії на забезпечення оплати векселів, як правило, надаються банками, ос­кільки тільки вони, з погляду ділового світу, можуть забезпечити солідність та доб­ротність фірми.

Гроші - це, мабуть, одне з найбільших винаходів людської думки. У живій при­роді аналогій не знайдеться. Вся структура сучасної економіки визначена існуван­ням грошей. Гроші «породила» торгівля, а оскільки торгівля - одне із найбільш давніх занять людства, то в давнину ідуть корені і грошової системи, хоча будова її (як і вигляд самих грошей) багаторазово і сильно змінювалася протягом минулих тисячоріч.

Існують дві концепції походження грошей: раціоналістична й еволюційно-історична. Перша пояснює походження грошей як результат угоди між людьми, які зрозуміли, що для поліпшення умов обміну необхідні спеціальні інструменти. Відповідно до другої, гроші з'явилися в результаті тривалого історичного процесу розвитку економічного співробітництва, як результат розвитку процесу обміну.

Загальна причина виникнення грошей - суспільний поділ праці. Товарне виробництво можливе без грошей, але гроші не можуть існувати без товарного ви­робництва. Приватні причини пояснюють необхідність грошей в конкретній суспільно-економічній формації.[25] Загальні і приватні причини не виключають, а доповнюють одна одну. Приватні причини:

• Безпосередня праця кожного виробника є приватною працею. Суспільне виз­нання праці можливе тільки через обмін, таким способом суспільний характер праці схований, тобто гроші необхідні для порівняння витрат на створення продукту.

• Неоднорідність праці, що зумовлює розподіл матеріальних благ залежно від витрат людини.

• Рівень розвитку продуктивних сил визначає розподіл матеріальних благ за витратами енергії.

Паперові гроші - нова форма грошей. За своєю економічною природою вони є знаками дійсних грошей - золота, тобто є його замінником у функції засобу обертання. Паперові гроші не усувають, а, навпаки, припускають наявність дійсних грошей. Необхідно тільки, щоб грошові знаки мали суспільну зна­чущість. Паперові знаки вартості випускаються державою, що подає їм приму­сового курсу у законодавчому порядку, вони мають законну платіжну силу в межах певної держави.

Гроші є загальним втіленням суспільного багатства - під цим розуміється праг­нення до їх нагромадження. Якщо гроші тимчасово вилучаються з обігу і знахо­дяться в товаровиробників, тобто продаж одного товару не супроводжується купів­лею іншого товару, то в цьому випадку гроші виконують функцію утворення скарбів, нагромаджень і заощаджень.

Функція грошей як обсягу нагромадження безпосередньо випливає з двох функцій. Як міра вартості, гроші повинні бути повноцінними, хоча й ідеальни­ми. Засобом обертання служать реальні, хоча і неповноцінні гроші. Для грошей як для міри вартості байдужа їх кількість, для грошей як засобу обертання байдужа їх речовинність. Гроші у своїй третій функції виступають одночасно повноцінними і реальними, для них істотна чисельність їх визначеної речовинної маси. Як засіб нагромадження, гроші мають самостійне існування поза сферою обертання, вис­тупаючи представником загального багатства. Грошова форма як особливий то­вар може бути перетворена у форму предметів розкоші.

В умовах сучасного суспільства функція грошей як скарбу має певні особли­вості. Вона перестала виконувати роль стихійного регулятора грошової маси в обер­танні. Це зумовлене тим, що при обертанні нерозмінних грошових знаків золото не може автоматично перейти зі скарбу в обертання і назад, як це було при золо­тому стандарті. Однак золото продовжує виконувати функцію скарбу, як держав­ного, так й індивідуального. Золото розглядають як надійну гарантію заощаджень і, крім того, золоті запаси забезпечують довіру до національних валют, що вико­ристовуються сьогодні в міжнародних платежах.[13]

Завдяки поділу продажу і платежу гроші почали виступати в новій функції -функції засобу платежу. Гроші, що виконують функцію засобів платежу, з'явля­ються в якісно новій єдності. Вони функціонують, по-перше, як міра вартості при визначенні ціни товару; по-друге, як ідеальний купівельний засіб. У цій новій єдності функції грошей набувають іншого призначення. Вони виступають «не як І засіб обертання, не як усього лише перехідна і посередня форма обміну речовин, а і як індивідуальне буття мінової вартості, як абсолютний товар».

На основі електронних грошей і виникли кредитні картки. Вони сприяють скороченню платежів готівкою, обслуговуючи роздрібний товарообіг і сферу по­слуг; служать засобом розрахунків, що скуповують готівку і чеки, а також інстру­ментом кредиту, що дозволяє власнику одержати короткострокову позичку гро­шима чи у формі відстрочення платежу. Використання кредитних карток - сти­мул до реалізації товарів і усунення кризових явиш економіки.

Таким способом еволюція функції світових грошей у своєрідній формі по­вторює шлях, пройдений національними грошима. А існує тенденція до збере­ження зрослого з золотом загального еквівалента, тому що дорогоцінний метал продовжує відігравати роль грошей у функції скарбу як страховий фонд.

Зміна економічних і політичних умов відображається на теоріях грошей, тому потрібно враховувати їхню еволюцію. У політичній теорії можна виділити три основні теорії грошей - металеву, номіналістичну і кількісну.

У багатьох високорозвинутих країнах грошові знаки доживають свої останні роки. Якаю в країні добре розвинута банківська система, уряд користується до­вірою в населення, немає ніякої необхідності носити із собою купи паперових гро­шей і монет. Можна перейти на безготівковий розрахунок. Це в багато разів зруч­ніше і практичніше. Люди можуть приходити в магазин із пластиковою пластин­кою в кишені і купувати скільки завгодно товарів, якщо, зазвичай, дозволяє рахунок, можуть подзвонити і замовити товари телефоном чи через Internet. Майже всі великі угоди проводяться за безготівковий розрахунок.

Але такий вид розрахунку може бути перспективним тільки за стабільної еко­номіки, розвинутої банківської системи й абсолютної довіри населення до дер­жави. Якщо хоч один з цих компонентів не виконується, повний перехід на без­готівкову систему просто неможливий. [13] На жаль, у нашій країні не виконується жодна умова. Отже, поки не буде довіри до уряду, не буде розвинутої банківсь­кої системи і не стабілізується економіка, цей вид розрахунку вкрай не перспек­тивний.

ВИСНОВКИ З третьОГО ПИТАННЯ

Отже, аналітики фондового ринку постійно відстежують фінансовий стан, оціню­ють різноманітні аспекти господарської діяльності і намагаються прогнозувати пер­спективи розвитку емітентів. Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання вексе­ледавця сплатити власнику векселя (векселедержателю) визначену суму у визначе­ний термін. Вексель виконує кредитну і розрахункову функції; він застосовуєть­ся як вид платежу.

Висновки

Цінний папір - це грошовий документ, що засвідчує майнове право чи відно­шення позики власника документа до особи, що випустила такий документ; дже­рело формування статутного капіталу акціонерних товариств і фінансування вит­рат держави, територіально-адміністративних органів керування, муніципалітетів; форма вкладання коштів фізичними та юридичними особами і спосіб одержання прибутків від цих вкладень.

Цінні папери можуть існувати у формі окремих документів чи записів на ра­хунках. Цінні папери можна поділити на папери з фіксованим і нефіксованим доходом, державні, муніципальні, корпоративні і похідні цінні папери.

Види цінних паперів: облігації, акції, зобов'язання, сертифікати, векселі, ноти, заставні, варант, опціони, ф'ючерси та ін.

Облігація - цінний папір, що засвідчує відношення позики між її власником (кредитором) і особою, що випустила її (емітентом, боржником). Облігації - част­кові зобов'язання емітентів, джерело фінансування витрат бюджету, що переви­щують доходи; джерело фінансування інвестицій акціонерних товариств; форма заощаджень коштів громадян і організацій та одержання ними доходу.

Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання вексе­ледавця сплатити власнику векселя (векселедержателю) визначену суму у визначе­ний термін. Вексель виконує кредитну і розрахункову функції; він застосовуєть­ся як вид платежу.

Види векселів:

• простий і перекладний (тратта). Простий вексель - нічим не підкріплене зо­бов'язання векселедавця сплатити векселедержателю після настання строку певну суму грошей. Перекладний вексель - наказ векселедержателя (трасанту), адресо­ваний платнику (трасатові), про сплату зазначеної у векселі суми грошей третій особі - першому власнику векселя (ремітентові);

Заставна - цінний папір, документ про заставу боржником нерухомого майна (землі, будівлі), що дає кредитору право продажу закладеного майна за несплати йому боргу вчасно. Заставне свідчення - документ про заставу боржником рухо­мого майна (картин, коштовностей та пі. І. що дає кредитору право продажу зак­ладеного майна при несплаті йому боргу вчасно.

Облігації, акції, векселі, заставні - основні цінні папери. Варанти, опціони, ф'ючерси - похідні від них цінні папери.

Варант - сертифікат (посвідчення), що дає його власнику право здобувати цінні папери за ціною, передбаченою контрактом, протягом визначеного часу чи безстроково.

Опціон — контракт (угода), що передбачає право особи, яка придбала опціон, протягом певного терміну купити за визначеною ціною певну кількість акцій в особи, що продає опціон (опціон типу «пута»), або продати його йому (опціон типу «пута»). На відміну від варанта опціон надає право не тільки купити, а й про­дати цінні папери, причому визначену їх кількість.

Ф'ючерс — контракт (угода), що знаходиться на біржі і являє собою купівлю-продаж цінних паперів по фіксованій на момент його випуску ціні, з виконанням операції через певний проміжок часу (до визначеної дати). На відміну від опціону Ф'ючерс являє собою не право, а зобов'язання купівлі-продажу цінних паперів.

Види європаперів. Загальне визначення європаперів може бути таким: європапери - це цінні папери, випущені у валюті, відмінній від національної валюти емі­тента.

Типова єврооблігація - пред'явницький цінний папір у формі сертифіката з фіксованою відсотковою ставкою, по якій прибуток виплачується один раз шля­хом пред'явлення купонів до оплати, погашення провадиться наприкінці терміну одноразовим платежем чи протягом визначеного терміну з фонду погашення.

Ціна попиту (ціна покупця) на стандартну продукцію - це найвищий рівень ціни, який покупець згоден сплатити за продукцію у визначений час.

Біржове котирування цін - це фіксація фактичних контрактних цін та виведен­ня типової або середньої ціни за біржовими угодами певного періоду (як прави­ло, за біржовий день), яка відображає вартість одиниці товару (лота) при типових обсягах угод та умовах торгів.

Котирувальна ціна - це визначена Котирувальною комісією біржі ціна товару, яка виз­начається шляхом аналізу цін угод, цін продавців та покупців на основі єдиних кри­теріїв та методів.

ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Поняття та класифікація цінних паперів.

2. Класифікація цінних паперів

3. Біржове котирування цін

4. Фінансово-економічне оцінювання діяльності ринку цінних паперів.

5. Акції.,

6. Векселі.

7. Гроші.

Дата добавления: 2014-01-04