Формування системи еколого-економічних показників підприємств лісового сектору економіки

Домашнє завдання

Напрямки використання системи еколого-економічних показників в механізмах управління та планування.

Основні напрямки використання системи еколого-економічних показників в механізмах управління та планування:

1. Виявлення проблем:

- характеристика поточного стану;

- дослідження динаміку розвитку стану (виявлення тенденцій погіршення або покращення, завищення нормативних показників);

- прогноз майбутнього стану.

2. Оцінка наслідків негативного економічного впливу:

- оцінка рівня забруднення;

- оцінка економічного збитку від забруднення;

- оцінка економічного збитку від захворювання;

- тривалість життя населення.

3. Виявлення загальної стратегії розвитку:

- формування порівняльної бази (нормативні показники, стандарти, критерії);

- створення нових стандартів, адаптованих до регіональних програма.

4. Створення бази виявлення та формування суспільної думки:

- основа вивчення суспільної думки;

- основа формування суспільної думки;

- основа сприяння суспільній усвідомленості, навчанню та взаємодії.

5. Прийняття рішень на мікро- та регіональному рівні:

- пошук можливих напрямків намічених проблем (стратегічних напрямків розвитку виробництв, екобезпечних технологій та ін.);

- вибір з кількох альтернативних варіантів рішення одного найбільш прийнятного.

6. Оцінка результатів спланованих дій:

- контроль за виконанням запланованих дій;

- оцінка ефективності проведених міроприємств.

Практичне втілення екологічно сталого соціально-економічного розвитку можливо реалізувати при умові інтеграції різноманітних аспектів розвитку регіону. Система еколого-економічних показників є інструментом регіонального управління, яка робить цю задачу реальною вже на початкових етапах. Подальше посилення дієспрямованості системи еколого-економічних показників забезпечується переводом її на нормативну основу.

Еколого-економічний рівень підприємств лісового сектору економіки може бути представлений у вигляді системи показників, які формують основні складові екологічної діяльності підприємств у взаємозв'язку з виробничо-господарською діяльністю.

Система показників еколого-економічного рівня виробництва враховує основні аспекти природоохоронної діяльності підприємства (організаційно-технічний рівень, управління, фінансування і т.д.), а також ступінь впливу виробництва на навколишнє середовище у взаємозв'язку з кінцевими результатами.

Еколого-економічні показники характеризують різні аспекти використання природних благ. Ці показники можна поділити на:

1) економічні показники, що базуються на обліку величини екологічних витрат (економічного збитку або витрат на його запобігання);

2) енергетичні показники, що враховують енергоємність здійснюваних процесів і використовуваних товарів і послуг (непрямо з цим пов'язуються екодеструктивні процеси);

3) показники екологічного навантаження на землю (так звані показники "екологічного відбитка"), що характеризують площу землі, необхідної для забезпечення життя і діяльності однієї людини;

4) показники порівняння, що характеризують рівень екологічності даної сфери виробництва або споживання в зіставленні з іншими зразками (наприклад, зарубіжними або вітчизняними аналогами);

5) показники наявності або відсутності вузлів екологічної деструкції в циклі виробництва і споживання виробів.

Показники організаційно-технічного рівня екологічної діяльності підприємств:

- екологічність, екобезнечність технологічного процесу;

- озброєність і забезпеченість природоохоронними фондами;

Під комплексною оцінкою ЕВ розуміють висновок про рівень екологічності господарської діяльності з урахуванням чинника техногенної безпеки у взаємозв'язку з виробничими ресурсами, умовами і фінансово-економічними результатами господарської діяльності. Можна також сказати, що комплексна оцінка ЕВ підприємства являє собою його характеристику, отриману в результаті дослідження, і містить висновки про результати екологічної діяльності підприємства, галузі, регіону.
Функції комплексної оцінки. Комплексна оцінка ЕВ підприємства може бути:
• інструментом обліку, аналізу, планування і регулювання;
• показником еколого-економічногсь стану господарського об'єкта;
• критерієм порівняльної оцінки екологічності виробництва різних об'єктів;
• показником ефективності прийнятих управлінських рішень у сфері природокористування й охорони навколишнього середовища, а також повноти їх реалізації;
• основою вибору можливих варіантів розвитку екологізації виробництва.
Таким чином, оцінювання екологічної діяльності суб'єктів господарювання, ЕВ і стану соціально-еколого-економічної системи проводиться за одним показником (критерієм), який характеризує всі сторони функціонування об'єкта. Отримання комплексної оцінки екологічної діяльності підприємства та ЕВ на основі системи показників має елемент порівняння (як і комплексна оцінка господарської діяльності). Тобто вона (комплексна оцінка) по-суті виступає як порівняльна комплексна або рейтингова оцінка.
Вимоги до комплексної оцінки ЕВ. Комплексна оцінка ЕВ має задовольняти такі вимоги:
• виражати сутність виробничих та еколого-економічних відносин;
• охоплювати головні сторони виробничо-господарської та екологічної діяльності підприємства;
• використовувати обмежену кількості узагальнених еколого- економічних показників;
• бути еластичною - побічно визначати динаміку суспільне необхідних (повних) витрат у сфері природокористування і охорони навколишнього середовища;
• забезпечувати порівнянність показників у часі та просторі;
• вибір показників має визначатися метою регулювання природокористування.
Методологічна основа комплексної оцінки ЕВ. Методологічною основою оцінки складових ЕВ виступає індексний метод. За допомогою індексів (у межах від 0 до 1) характеризується наближення того чи іншого показника до необхідного (оптимального).
Етапи комплексної оцінки ЕВ. Процедура комплексної порівняльної оцінки ЕВ виконується у вигляді таких відносно самостійних етапів:
1) поставлення цілей і завдань комплексної оцінки ЕВ, включаючи вибір підприємств і видів їх виробничо-економічної діяльності;
2) обґрунтування та вибір системи еколого-економічних і фінансово-економічних показників;
3) організація збирання вихідної інформації, розрахунку і оцінки окремих показників і вагових коефіцієнтів;
4) вибір об'єкта як бази для порівняння;
5) розроблення алгоритму і розрахунку комплексних показників ЕВ\
6) перевірка адекватності комплексних узагальнених оцінок еколого-економічної ситуації;
7) аналіз і використання порівняльних комплексних рейтингових оцінок у процесі прийняття управлінських рішень щодо екологізації промислового виробництва.

Дата добавления: 2014-01-04