Злочини в системі охорони здоров'я

Поняття про покарання. Система та види покарань.

Під покаранням розуміють встановлений криміналь­ним законом захід державного примусу, що застосовується судом у вироку до особи, винної у вчиненні злочину. Пока­рання за своїм змістом є карою за вчинений злочин, виражає від імені держави негативну оцінку злочину й особи, яка його вчинила, завжди поєднано із заподіянням засудженому передбачених законом певних обмежень прав і свобод (наприклад позбавлення волі). Водночас покарання — це виховний захід. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засу­джених, а також попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має за ме­ту заподіяння фізичних страждань або приниження людської гідності (ст. 50 КК).

До осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, судом можуть бути застосовані лише такі види покарань:

1) штраф;

2) позбавлення військового, спеціального звання, ран­гу, чину або кваліфікаційного класу;

3)позбавлення права обіймати певні посади або за­йматися певною діяльністю;

4) громадські роботи;

5)виправні роботи;

6)службові обмеження для військовослужбовців;

7) конфіскація майна;

8)арешт;

9)обмеження волі;

10) тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців;

11)позбавлення волі на певний строк;

12)довічне позбавлення волі (ст. 51, 53 - 64 КК).

Покарання поділяються на основні, додаткові та змі­шані. Основними покараннями є громадські роботи, виправні роботи, службові обмеження для військовослужбовців, арешт, обмеження волі, тримання в дисциплінарному батальйоні вій­ськовослужбовців, позбавлення волі на певний строк, довічне позбавлення волі. Додатковими покараннями є позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфіка­ційного класу та конфіскація майна. Штраф та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльніс­тю можуть застосовуватися як основні і як додаткові пока­рання. За один злочин може бути призначено лише одне ос­новне покарання, передбачене в санкції статті Особливої час­тини КК. До основного покарання може бути приєднане одне чи кілька додаткових покарань у випадках та порядку, перед­бачених КК.

Покарання призначається в суворій відповідності до кримінального закону і в порядку, встановленому кримінально-процесуальним законодавством. Покарання є важливим засобом боротьби з найбільш небезпечними посяганнями, з рецидивною злочинністю.

Необхідною умовою кримінальної відповідальності є встановлення причинно-наслідкового зв‘язку між діями медичних працівників та наслідками, які вони спричинили. У сучасній судово-медичній та юридичній літературі усі негативні наслідки лікування поділяються на лікарські помилки, нещасні випадки, професійні правопорушення та злочини. Особливою категорією дефектів медичної практики є «випадки медичного нещастя» - це несприятливі наслідки діагностики захворювання чи лікувальної маніпуляції, при яких медичний працівник не може передбачити або запобігти виникненню ускладнень. Сьогодні в медицині існують положення, які можуть слугувати критерієм для визначення лікувально-діагностичних заходів правильними або неправильними, проте вони не уніфіковані, нормативно не закріплені, а тому не можуть вважатися обов'язковими для застосування.

До злочинів в системі охорони здоров'я ставляться:

1. Неналежне виконання медичним, фармацевтичним або іншим працівником своїх професійних обов'язків внаслідок недба­лого чи несумлінного ставлення до них, що спричинило зараження особи вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Те саме діяння, якщо воно спричинило зараження двох чи більше осіб,— карається позбавленням волі на строк від трьох до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (Ст. 131 КК).

2. Розголошення службовою особою лікувального закладу допоміжним працівником, який самочинно здобув інформацію або медичним працівником відомостей про проведення медичного огляду особи на виявлення зараження вірусом імунодефіциту людини чи іншої невиліковної інфекційної хвороби, що є небезпечною для життя людини, або захворювання на синдром набутого імунодефіциту (СНІД) та його результатів, що стали їм відомі зв'язку з виконанням службових або професійних обов’язків — карається штрафом від п'ятдесяти де ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами не строк до двохсот сорока годин або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною
діяльністю на строк до трьох років або без такого. (Ст. 132 КК)

3. Зараження іншої особи венеричною хворобою особою, яка знала про наявність у неї цієї хвороби, — карається виправними роботами на строк до двох-років, або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, раніше судимою за зараження іншої особи венеричною хво­робою, а також зараження двох чи більше осіб або неповнолітнього, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або поз­бавленням волі на строк до трьох років. Дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили тяжкі наслідки, — караються позбавленням волі на строк від двох до п'яти років(Ст. 133 КК)

4. Проведення аборту особою, яка не має спеціальної медичної освіти,— карається штрафом від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від ста до двохсот сорока годин, або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років. Незаконне проведення аборту, якщо воно спричинило три­валий розлад здоров'я, безплідність або смерть потерпілої, — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. (Ст. 134 КК)

5. Завідомо залишення без допомоги особи, яка перебуває в небезпечному для життя стані і позбавлена можливості вжити заходів до самозбереження через малолітство, старість, хворобу або внаслідок іншого безпорадного стану, якщо той, хто залишив без допомоги, зобов'язаний був піклуватися про цю особу і мав змогу надати їй допомогу, а також у разі, коли він сам поставив потерпілого в небезпечний для життя стан,— карається обмеженням волі на строк до двох років або позбавленням волі на той самий строк. Ті самі дії, вчинені матір'ю стосовно новонародженої дити­ни, якщо матір не перебувала в обумовленому пологами стані, — караються обмеженням волі на строк до трьох років або поз­бавленням волі на той самий строк. Діяння, передбачені частинами першою або другою цієї статті, якщо вони спричинили смерть особи або інші тяжкі наслідки,— караються позбавленням волі: на строк вад трьох до восьми років (Ст. 135 КК).

6. Ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку.допомогу або неповідомлення про такий стан особи належним установам чи особам, якщо це спричинило тяжкі тілесні ушкодження, — караються штрафом від двохсот до п'ятисот неоподатковува­них мінімумів доходів громадян або арештом на строк до шести місяців. Ненадання допомоги малолітньому, який завідомо перебуває в небезпечному для життя стані, при можливості надати таку допомогу або неповідомлення про такий стан дитини належним установам чи особам — караються штрафом від п'ятисот до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арештом до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років. Діяння, передбачені частинами першою або другої цієї статті, якщо вони спричинили смерть потерпілого, - караються обмеженням волі на строк від трьох до п'яти років або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років (Ст. 136 КК).

7. Невиконання або неналежне виконання професійних чи службових обов'язківщодо охорони життя та здоров'я неповнолітніх внаслідок недбалого або несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило істотну шкоду здоров'ю потерпілого, - карається штрафом до п'ятдесятій неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Ті самі дії, якщо вони спричини смерть неповнолітнього або інші тяжкі наслідки — караються обмеженням волі на строк до чотирьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. (Ст. 137 КК).

8. Заняття лікувальною діяльністю без спеціального дозволу, здійснюване особою, яка не має належної медичної освіти, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого — карається виправними роботами па строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі
на строк до трьох років. (Ст. 138 КК).

9. Ненадання без поважних причин допомоги хворому медичним працівником, який зобов'язаний, згідно з установленими правилами, надали таку допомогу, якщо йому завідомо відомо, що це може мати тяжкі наслідки для хворого,— карається штрафом до п'ятдесят неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами до двох років. Те саме діяння, якщо воно спричинило смерть хворого або інші тяжкі наслідки, — карається обмеженням волі на строк до чотирьох років або позбавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого (Ст. 139 КК).

10. Невиконання чи неналежне виконання медичним або фар­мацевтичним працівником своїх професійних обов’язків недбалого чи несумлінного до них ставлення, якщо це спричинило тяжкі наслідки для хворого, — карається позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до п'яти років або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки не­повнолітньому, — карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбав­ленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (Ст. 140 КК).

11. Порушення прав пацієнта. Проведення клінічних випробувань лікарських засобів без письмової згоди пацієнта або його законного представника або стосовно неповнолітнього чи недієздатного, якщо ці дії спричини­ли смерть або інші тяжкі наслідки,— карається обмеженням волі на строк від трьох до п'яти-років або позбавленням волі на той самий строк. (Ст. 141 КК)

12. Незаконне проведення медико-біологічних, психологічних або інших дослідів над людиною, якщо це створювало небезпеку для життя чи здоров'я, - карається штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до чотирьох років, з позбав­ленням правів обіймати певні посади, чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього, двох або більше осіб, шляхом примушування або обману, а так само якщо вони спричинили тривалий розлад здоров'я потерпілого,— караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. (Ст. 142 КК)

13. Порушення встановленого законом порядку трансплантації органів або тканин людини — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до
двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Вилучення у людини шляхом примушування або обману її органів або тканин з метою їх трансплантації, - карається обмеженням волі на строк до трьох років або поз­бавленням волі на той самий строк з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дії, передбачені частиною, другою цієї статті, вчинені щодо особи, яка перебувала в безпорадному стані або в матеріальній
чи іншій залежності від винного, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого. Незаконна торгівля органами або тканинами людини — карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбав­ленням волі на той самий строк. Дії. передбачені частинами другою, третьою чи четвертою цієї статті вчинені за попередньою змовою групою осіб, або участь у транснаціональних організаціях, які займаються такою діяльністю, - караються позбавленням волі на строк від п'яти до семи років з позбавленням права обіймати певні посади і займатися певною діяльністю на строк до трьох років. (Ст. 143 КК)

14. Насильницьке або шляхом обману вилучення крові у люди­ни я метою використання її як донора, — карається позбавленням права обіймати певні посади чи за­йматися певною діяльністю на строк до трьох років або виправни­ми роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк двох років, з штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадянин без такого. Дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені щодо неповнолітнього або особи, яка перебувала в безпорадному стані чи в матеріальній залежності від винного, — караються обмеженням волі на строк до п'яти років або поз­бавленням волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні-посади чи займатися певною діяльністю-на строк до трьох років або без такого. Дії, передбачені частинами першою і другою цієї статті, вчи­нені за попередньою змовою групою осіб або з метою продажу, — караються позбавленням волі на строк до п'яти років з позбав­ленням права обіймати певні Посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років (Ст. 144 КК).

15. Умисне розголошення лікарської таємниці особою, якій вона стала відома у зв'язку з виконанням професійних чи службових обов'язків, якщо таке діяння спричинило тяжкі наслідки, — карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк до двохсот сорока годин, або позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років (Ст. 145 КК)

Дата добавления: 2014-01-04