Субєкти адміністративного права

План.

1. Загальне поняття суб’єктів АП.
2. Громадяни як суб’єкти АП.
3. Адміністративно-правовий статус об’єднань громадян.
4. Державна служба.

1. Суб’єктами АП є громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства, їх об’єднання, а також колективні суб’єкти, які володіють адміністративною правосуб’єктністю з метою участі в адміністративних правовідносинах.

Колективні суб’єкти:

1)державні організації: органи виконавчої влади; державні підприємства, установи і їх об’єднання; структурні підрозділи органів виконавчої влади, наділені владною компетенцією.

2)недержавні організації: громадські об’єднання; трудові колективи; різні комерційні структури; органи місцевого самоврядування.

3)громадяни.

Суб’єкт АП повинен володіти адміністративною правоздатністю і дієздатністю.

2. Головною особливістю становища громадян як суб’єктів адміністративного права є те, що вони виступають як приватні особи, тобто реалізують свої особисті, загальногромадянські права та обов’язки у сфері державного управління.

Розглядати їх а.-п.статус найдоцільніше за допомогою аналізу: а) адміністративної правоздатності; б) адміністративної дієздатності; в) прав, які зумовлені адміністративним законодавством; г) адміністративно-правових обов’язків.

Адміністративна правоздатність – це здатність мати суб’єктивні права та обов’язки, передбачені нормами адміністративного права. Виникає з народженням і припиняється зі смертю.

Може бути повною або обмеженою.

Обмеження правоздатності полягає в тому, що в результаті дії а.-п.норм відбувається:

1)звуження кола прав. (Наприклад: позбавлення права керування транспортними засобами в результаті здійснення правопорушення передбаченого ст..130 КпАП (управління транспортними засобами в стані сп’яніння);

2)покладання на громадян додаткових обов’язків. У цьому випадку на громадянина поза його волею, в амін.порядку органом управління покладаються додаткові обов’язки. Вони можуть бути персоніфікованими (обов’язок відбувати адміністративне покарання, як виправні роботи) та мати загальний характер (обов’язок дотримуватися певних правил при перебуванні в районах епідемій, еколог.катастроф).

У будь-якому випадку обмеження правоздатності має винятково тимчасовий характер і може бути викликане лише однією з двох обставин:

- виникнення особливих умов здійснення державного управління (стихійні лиха, умови сивіл.оборони);

- скоєння конкретним громадянином правопорушення, у зв’язку з чим на нього покладаються додаткові обов’язки або він позбавляється окремих прав.

Адміністративна правоздатність є основою адміністративної дієздатності.

Адміністративна дієздатність – це здатність громадянина реалізовувати надані права і виконувати покладені на нього обов’язки.

Здійснюючи свої права і обов’язки, громадяни вступають в а.-п.відносини з виконавчо-розпорядчими органами. А.-п.відносини даного типу виникають у зв’язку з:

1) реалізацією громадянином належних йому прав (вступ на навчання, на роботу…);

2) виконанням покладених на громадянина обов’язків (військового обов’язку; подання документів на обмін паспорта, зобов’язання зберігати паспорт і сповіщати паспортну службу в разі його втрати…);

3) порушення органами управління або їх посадовими особами прав та інтересів громадян (відмова у прийомі на роботу у зв’язку з наявністю малолітніх дітей; відмова прийняти скаргу; незаконний арешт тощо);

4) порушення громадянином його правових обов’язків (порушення громадського порядку…)

5) поданням громадянином скарги, заяви з приводу недоліків у роботі державних закладів, підприємств, організацій (недотримання техніки безпеки; невжиття необхідних заходів до порушників дисципліни тощо).

Важливо визначити, що адміністр.дієздатність не однакова для окремих груп і категорій громадян. Її зміст та обсяг залежить від віку, стану здоровя, належності до певних соціальних груп.

Залежно від віку: повна – з 18 років; обмежена – при досягненні 16 р. (громадянин може притягатися до адміністр.відпов-ності, зобов’язаний мати паспорт тощо); часткова – у більш ранньому віці (з 15 років громадянин може бути засновником молодіжних і дитячих організацій0.

Стан здоровя є фактором, що виключає покладення на конкретних громадян деяких обов’язків.

Належність до певних соціальних груп забезпечує громадянам додаткові права, характерні для конкретної соціальної групи. (Так ветерани війни, згідно із ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соц.захисту» від 22.10.93. мають право на зниження плати за житлову площу, безкоштовний проїзд у міському транспорті, використання чергової відпустки у зручний для них час тощо).

У адміністративно-правовій науці прийнято виділяти три групи прав громадян:

1) соціально-економічні – стосуються основ життя людини: право на працю, на матеріальне забезпечення, право на освіту, на охорону здоровя.

2) політичні – право на свободу думки, совісті, релігії, зібрань, мітингів, демонстрацій, обєднання в політичні партії; право на судовий захист; право обиратися і бути обраним; тощо.

3) особисті – це права, які пов’язані з виконанням громадянами дій, спрямованих на задоволення особистих потреб – право на життя, на таємницю листування, телефонних і телеграфних розмов…

А.-п.обовязки громадян – це встановлені і адресовані громадянам вимоги діяти в певних рамках та межах.

В обов’язках закріплюється необхідне, належне ставлення громадян до: а) держави та її апарату; б) суспільства та його членів; в) власних інтересів.

За своїм змістом а.-п.обовязки поділяються на два види:

1) обов’язок здійснювати певні дії (отримувати паспорт; сплачувати штраф тощо);

2) обов’язок утримуватися від певних дій, які розцінюються як правопорушення (не порушувати громадський порядок).

Найбільш значимими ю.ф. щодо а.-п.обовязків громадян є:

- досягнення певного віку;

- перебування в певному місці;

- зайняття певною діяльністю;

- наявність у громадян деяких об’єктів особистої власності;

- укладання і наступне виконання громадянином гомадянсько-правових угод;

- користування об’єктами державної, кооперативної, суспільної власності (лісами…).

Особливості а.-п.статусу іноземців та осіб без громадянства визначається рядом спеціальних нормативних документів.

3. КУ в частині 1 ст.36 чітко визначила, що громадяни Укр. Для здійснення і захисту своїх прав і свобод, а також задоволення політичних, економічних, культурних та інших інтересів мають право на об’єднання в політичні партії та громадські об’єднання.

До громадських організацій частина 3 цієї ж статті відносить професійні спілки.

КУ (ч.1 ст.37) забороняє утворення і діяльність політичних партій та громадських організацій, програмні цілі або дії яких спрямовані на ліквідацію незалежності України, зміну конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підрив її безпеки, незаконне захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства, на розпалювання міжетнічної, расової, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

Відповідно до ч.2 ст.37 політичні партії та громадські організації не можуть мати воєнізованих формувань.

Норми КУ, що стосуються об’єднань громадян, конкретизуються і деталізуються в інших законах і підзаконних актах. І важливе місце в системі цих НПА посідає ЗУ «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992р.

Об'єднанням громадян є добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод.

Політичною партією є об'єднання громадян - прихильників певної загально-національної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Громадською організацією є об'єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Головною відмінністю а.п.статусу об’єднань громадян від а.-п.статусу державних структур є те, що вони не мають державно-владних повноважень у відносинах з іншими суб’єктами і виступають виключно від власного імені. Держава інтенсивно і цілеспрямовано регулює їх діяльність.

Політичні партії створюються за ініціативою громадян України, які досягли 18 років, не обмежені судом у дієздатності і не тримаються в місцях позбавлення волі.

Засновниками громадських організацій можуть бути громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства, які досягли 18 років, а молодіжних та дитячих організацій - 15-річноговіку (ст..11)

Членами політичних партій можуть бути тільки громадяни України, які досягли 18-річного віку. Членами громадських організацій, крім молодіжних та дитячих, можуть бути особи, які досягли 14 років. Вік членів молодіжних та дитячих громадських організацій визначається їх статутами в межах, встановлених законами України (ст.12).

Об'єднання громадян діє на основі статуту або положення. Статутний документ об'єднання громадян повинен містити:

1) назву об'єднання громадян (повну, а також скорочену), його статус та юридичну адресу;

2) мету та завдання об'єднання громадян;

3) умови і порядок прийому в члени об'єднання громадян, вибуття з нього;

4) права і обов'язки членів (учасників) об'єднання;

5) порядок утворення і діяльності статутних органів об'єднання, місцевих осередків та їх повноваження;

6) джерела надходження і порядок використання коштів та іншого майна об'єднання, порядок звітності, контролю, здійснення господарської та іншої комерційної діяльності, необхідної для виконання статутних завдань;

7) порядок внесення змін і доповнень до статутного документа об'єднання;

8) порядок припинення діяльності об'єднання і вирішення майнових питань, пов'язаних з його ліквідацією.

У статутному документі можуть бути передбачені інші положення, що стосуються особливостей створення і діяльності об'єднання громадян. Статутний документ об'єднання громадян не повинен суперечити законодавству України. (ст.13).

Відповідно до ст.14 Закону обов'язковою є легалізація (офіційне визнання) об'єднань громадян і здійснюється вона шляхом їх реєстрації або повідомлення про заснування. Діяльність об'єднань громадян, які не легалізовані або примусово розпущені за рішенням суду, є протизаконною.

Політичні партії та міжнародні громадські організації підлягають обов'язковій реєстрації Міністерством юстиції України.

Легалізація громадської організації здійснюється відповідно Мін.юстиції Укр., місцевими органами держ.викон.влади, викон.комітетами сільських, селищних, міських Рад народних депутатів. У разі, коли діяльність місцевої громадської організації поширюється на територію двох і більше адм.-територіальних одиниць, її легалізація здійснюється відповідним вищестоящим органом.

Ст..15 Реєстрація обєднань громадян.

Для реєстрації об'єднання громадян його засновники подають заяву. Заява про реєстрацію політичної партії повинна бути підтримана підписами не менш як однієї тисячі громадян України, які мають виборче право. До заяви додаються статут (положення), протокол установчого з'їзду (конференції) або загальних зборів, відомості про склад керівництва центральних статутних органів, дані про місцеві осередки, документи про сплату реєстраційного збору, крім випадків, коли громадська організація звільняється від сплати реєстраційного збору відповідно до законів України. Політичні партії подають також свої програмні документи.

Заява про реєстрацію розглядається в двомісячний строк з дня надходження документів. У необхідних випадках орган, який здійснює реєстрацію, проводить перевірку відомостей, зазначених у поданих документах. Рішення про реєстрацію або відмову в ній заявнику повідомляється письмово в 10-денний строк.

При розгляді питання про реєстрацію можуть бути присутніми представники об'єднання громадян.

Про зміни, що сталися в статутних документах, об'єднання громадян повідомляє в 5-денний строк в реєструючий орган.

Органи, що здійснюють реєстрацію об'єднань громадян, ведуть реєстр цих об'єднань.

Стаття 16. Відмова у реєстрації У реєстрації об'єднанню громадян може бути відмовлено, якщо його назва, статутний або інші документи, подані для реєстрації об'єднання, суперечать вимогам законодавства України. Рішення про відмову у реєстрації повинно містити підстави такої відмови. Це рішення може бути оскаржено у судовому порядку. Про відмову у реєстрації об'єднання громадян реєструючий орган повідомляє у засобах масової інформації.

Стаття 17. Повідомлення про заснування.

Громадські організації, їх спілки можуть легалізувати своє заснування шляхом письмового повідомлення відповідно Міністерству юстиції України, місцевим органам державної виконавчої влади, виконавчим комітетам сільських, селищних, міських Рад народних депутатів.

Стаття 19. Припинення діяльності об'єднання громадян

Припинення діяльності об'єднання громадян може бути проведено шляхом його реорганізації або ліквідації (саморозпуску, примусового розпуску). Реорганізація об'єднання громадян здійснюється відповідно до його статуту. Реєстрація новоствореного об'єднання здійснюється у порядку, встановленому цим Законом. Ліквідація об'єднання громадян здійснюється на підставі статуту або рішення суду.

Для здійснення цілей і завдань, визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян користуються правом:

- виступати учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права;

- представляти і захищати свої законні інтереси та законні інтереси своїх членів (учасників) у державних та громадських органах;

- брати участь у політичній діяльності, проводити масові заходи (збори, мітинги, демонстрації тощо);

- ідейно, організаційно та матеріально підтримувати інші об'єднання громадян, надавати допомогу в їх створенні;

- створювати установи та організації;

- одержувати від органів державної влади і управління та органів місцевого самоврядування інформацію, необхідну для реалізації своїх цілей і завдань;

- вносити пропозиції до органів влади і управління;

- розповсюджувати інформацію і пропагувати свої ідеї та цілі;

- засновувати засоби масової інформації.

Громадські організації мають право засновувати підприємства, необхідні для виконання статутних цілей.

У порядку, передбаченому законодавством, політичні партії також маютьправо:

- брати участь у виробленні державної політики;

- брати участь у формуванні органів влади, представництва в їх складі;

- доступу під час виборчої кампанії до державних засобів масової інформації.

Об'єднання громадян користуються іншими правами, передбаченими законами України.

Стаття 21. Власність об'єднань громадян

Об'єднання громадян може мати у власності кошти та інше майно, необхідне для здійснення його статутної діяльності.

Об'єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних та членських внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи на інших підставах, не заборонених законом.

Політичні партії також мають право на майно, придбане відпродажу суспільно-політичної літератури, інших агітаційно-пропагандистських матеріалів, виробів з власною символікою, проведення фестивалів, свят, виставок, лекцій, інших політичних заходів.

Громадські організації також мають право на майно та кошти, придбані в результаті господарської та іншої комерційної діяльності створених ними госпрозрахункових установ та організацій, заснованих підприємств. Кошти та інше майно об'єднань громадян, в тому числі тих, що ліквідуються, не може перерозподілятись між їх членами і використовується для виконання статутних завдань або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавчими актами, за рішенням суду спрямовується в доход держави.

Стаття 22. Обмеження щодо одержання коштів та іншого майна політичними партіями, їх установами та організаціями

Політичним партіям, їх установам та організаціям забороняється прямо або опосередковано одержувати кошти та інше майно від: іноземних держав та організацій, міжнародних організацій, іноземних громадян та осіб без громадянства; державних органів, державних підприємств, установ та організацій, крім випадків, передбачених законами України; підприємств, створених на основі змішаної форми власності, якщо участь держави або іноземного учасника в них перевищує 20відсотків; нелегалізованих об'єднань громадян; анонімних пожертвувачів. Політичні партії не мають права одержувати доходи від акцій та інших цінних паперів, їм забороняється мати рахунки в іноземних банках та зберігати в них коштовності. Політичні партії зобов'язані щороку публікувати свої бюджети для загального відома.

Посадові особи легалізуючих органів об'єднань громадян та громадяни за порушення законодавства про об'єднання громадян несуть дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність.

Дата добавления: 2014-01-04