10 жовтня 200х р. проведеною інвентаризацією на складі ВАТ “Олена” м. Житомира, яке знаходиться за адресою м. Житомир, пл. Соборна, 1, у матеріально відповідальної особи Дибина Дмитра Миколайовича, який працює комірником, після списання природного убутку за діючими нормами, встановлено недостачу цементу за період з 21 грудня 200х р. по 10 жовтня 200х р. на суму 12460 грн. 60 коп.
Ревізією господарської діяльності ВАТ, яка була проведена з 7 по 22 жовтня 200х р. ст. ревізором Соляром Семеном Романовичем, недостача підтвердилась.
В своєму поясненні Д.Н. Дибин недостачу не визнав і вважає, що розходження між фактичною наявністю цементу і даними бухгалтерського обліку мають місце через неповне списання природного убутку і помилок в обліку. Таке пояснення в ході ревізії не підтвердилось.
У зв’язку з виявленою у Д.Н. Дибина недостачею цементу на суму 12460 грн. 60 коп., просимо притягнути його до кримінальної відповідальності і визнати ВАТ “Олена” цивільним позивачем по справі на суму недостачі, а в забезпечення цивільного позову накласти арешт на майно Д.Н. Дибина.
Свідком по даній справі може бути інженер-будівельник ВАТ Мудренко Михайло Олександрович, який проживає за адресою м. Житомир, вул. Перемоги, 2.
Додатки:
1. Акт інвентаризації від 10 жовтня 200х р.
2. Акт ревізії ВАТ “Олена” від 22 жовтня 200х р.
3. Пояснення Д.Н. Дибина по результатах інвентаризації і документальних даних про рух цементу.
4. Висновок ревізора по поясненню Д.Н. Дибина.
5. Рішення правління ВАТ від 22 жовтня 200х р. про звільнення Д.Н. Дибина з роботи і передачі справи до прокуратури.
6. Дані про особу Д.Н. Дибина.
Всього документів на 24 сторінках.
Голова правління ________________ М. Р. Мазур
(підпис)
У випадку, коли матеріально відповідальні особи не погодились з окремими висновками ревізії, вони підписують складені ревізорами документи з оговоренням того, що вони надали пояснення з питань, які викликали суперечності. Ці пояснення є складовою частиною матеріалів ревізії. Повну відмову матеріально відповідальної особи від підписання документів ревізор оформлює актом про відмову, який засвідчується підписами осіб, що були присутні при цьому.
У разі, коли матеріально відповідальна особа не з’явилася для участі в інвентаризації, що проводилась в присутності представників місцевих органів влади, то ревізор, який пред’являє через керівництво підприємства позов, повинен довести, що матеріально відповідальна особа погодилась брати участь в інвентаризації. Таким доказом може бути копія повістки з розпискою матеріально відповідальної особи в її отриманні. Цей документ також додають до матеріалів ревізії.
При закінченні ревізії ревізор повинен скласти проект наказу директора підприємства (рішення правління товариства) про усунення виявлених ревізією недоліків і повне стягнення завданої підприємству шкоди. Документи по реалізації матеріалів повинні мати конкретний характер, в них слід чітко зазначити винних в допущених порушеннях і зловживаннях, заходи, прийняті щодо їх усунення, розмір шкоди, яка підлягає стягненню з винної особи, строки її погашення і особи, відповідальні за виконання наказу (рішення). Наприклад, про виявлені в ході ревізії недоліки ревізор може інформувати керівництво підприємства спеціальною доповідною запискою. Доповідні повинні мати таку назву, яка б розкривала їх зміст, наприклад: “Про серйозні недоліки в збереженні запасів ЗАТ “Зоря”, (Про зловживання при реалізації продукції в цеху № 2”). В записках ревізори повинні обов’язково викладати конкретні рекомендації з покращання господарської діяльності, усунення недоліків, покарання конкретних винних осіб.
Попереджувальне значення доповідних записок значною мірою залежить від аргументації виявлених недоліків. При цьому необхідно не тільки сказати про порушення з посиланнями на законодавство, але і вказати, яку відповідальність повинна нести винна особа, і на підставі якого законодавчого акту.
Не рекомендується реалізувати матеріали ревізії лише після приїзду ревізорів до вищого органу, де складається проект рішення. До цього слід вдаватися лише у виключних випадках, коли вжиті на місці ревізії заходи є недостатніми або необхідно притягнути до відповідальності керівництво підприємства, на якому проводилася ревізія. В усіх інших випадках достатньо до акту ревізії додати виданий по підприємству наказ або прийняте правлінням товариства рішення про усунення виявлених ревізією недоліків.
Звісно, не всі недоліки та порушення можна усунути в процесі ревізії. Іноді потрібно розробити конкретні заходи та рекомендації із залученням для цієї мети спеціалістів підприємства, що ревізується, та працівників контролюючої організації.
Проект рішення, що складається ревізійним органом, повинен бути лаконічним, не повторювати матеріалів ревізії, а в якості прикладів повинен включати лише окремі найбільш важливі факти, які повинні містити критичну оцінку господарської діяльності, стану обліку, праці окремих осіб. Пропозиції повинні бути короткими і конкретними, містити вказівки стосовно того, що повинно бути зроблено, в який термін та хто відповідатиме за виконання пропозицій. У заключній частині наказу (листа) необхідно вказати: “Про вжиті заходи та виконання цього наказу (листа) повідомте до такого-то терміну”. Проекти рішень за матеріалами ревізій складаються в усіх випадках на підприємстві, що ревізується, або у відомстві. Їх повинні складати і ревізійні комісії господарських товариств.
Якщо ревізією не виявлено порушень або вони є незначними, то рішення по цій ревізії можна не виносити. В цьому випадку ревізор складає довідку, яку затверджує керівник, що призначив ревізію.
Основна форма попереджувальної ревізійної роботи – складання рекомендацій для підприємств, що ревізуються, в яких вказуються недоліки в організації бухгалтерського обліку, плануванні та контролі. Ці рекомендації дозволяють дати керівникам повне уявлення про порушення на підприємстві, форми та методи приховування порушень та способи боротьби з ними. Інша форма попереджувальної діяльності ревізора – складання довідок-оглядів по проведених ревізіях. В них зазначаються умови, які сприяють здійсненню порушень, способи приховування в обліку недостач та лишків. Узагальнення та аналіз таких довідок допомагають ревізійним органам розкривати обставини, які сприяють розкраданням, розробляти рекомендації щодо усунення недоліків у веденні бухгалтерського обліку, плануванні та контролі.
Прийняття рішення за матеріалами ревізії є заключною стадією перевірки, але не останньою – необхідно встановити контроль за виконанням прийнятого рішення. Від нього залежить ефективність проведеної ревізії. При цьому застосовуються такі форми контролю:
– виїзд ревізора на місце для перевірки виконання пропозицій за результатами ревізії. Якщо пропозиції виконані, складається службова записка, а якщо ні – акт;
– підприємство надає письмові повідомлення, доповідні, звіти та довідки про виконання пропозицій та рішень. Така інформація повинна одразу ж бути перевірена;
– керівники відомства особисто перевіряють виконання прийнятих рішень, результати оформлюються актом або довідкою;
– за даними періодичної та річної звітності, єдина методологія складання якої дозволяє шляхом її аналізу контролювати виконання багатьох рекомендацій та вказівок за матеріалами ревізій та перевірок;
– постановка на контроль найбільш важливих рішень, в яких зазначено, що на ревізійний орган покладено наступний контроль;
– заслуховування звітів керівників підприємств про хід виконання рішень відомств за матеріалами проведених ревізій.
У тих випадках, якщо на об’єкті, що ревізується, не забезпечується усунення виявлених порушень, керівник, який призначив ревізію, надсилає керівництву цього об’єкта пропозиції щодо повного відшкодування виявлених збитків і дає пропозиції, як запобігти фактам порушень або зловживань.
При виявленні серйозних порушень фінансової дисципліни, розкрадань коштів і матеріальних активів та інших зловживань матеріали ревізій передаються правоохоронним органам і одночасно порушується питання про усунення винних у зловживанні осіб із займаних ними посад. Якщо за фактами зловживань не може бути порушено кримінальної справи, на винних у здійсненні таких зловживань накладається адміністративне стягнення.
Ревізор у переліку обов’язкових вказівок, що направляються керівнику перевіреного підприємства, встановлює термін подання інформації про хід виконання рекомендацій. Матеріали ревізії контролюються до повного відшкодування виявлених збитків та перерахування до бюджету або до державних цільових фондів донарахованих платежів, а також стягнення заподіяної шкоди.
Не пізніше, ніж через один місяць після закінчення ревізії, підприємство подає до контрольно-ревізійного відділу довідку про усунення виявлених порушень. Достовірність цієї інформації перевіряється одним з членів ревізійної бригади.
У справах органу контрольно-ревізійної служби залишаються другі примірники актів та інших матеріалів ревізії (перевірки), які передані правоохоронному органу.
Матеріали, які передаються до слідчих органів, згідно з описом, повинні містити: лист (в якому має бути викладено коли, ким і за який період проводилась ревізія (перевірка), в чому полягає суть порушень, зловживань, які закони та їх статті порушено, розмір заподіяних збитків, як відображено в бухгалтерському або складському обліку операції, здійснені з порушеннями, прізвища й посади винних осіб; акт ревізії (перший примірник); оригінали документів або їх копії, які підтверджують факти виявлених зловживань, якщо рішення про вилучення оригіналів документів після закінчення ревізії не прийнято правоохоронними органами; пояснення осіб, діяльність яких перевірена, а також інших осіб, які мають значення для перевірки обставин скоєння зловживань; інвентаризаційні описи, якими зафіксовано недостачі коштів і матеріальних активів; акти контрольних обмірів виконаних ремонтних і будівельних робіт, якими встановлено відхилення від актів приймання-передачі, їх виконання; висновки ревізорів за поясненнями службових осіб при наявності їх заперечень за актом, опис документів, що додається до супровідного листа. При цьому в справах контрольно-ревізійного підрозділу повинні бути залишені: другий або третій примірник акту ревізії, копії пояснень посадових осіб перевіреної організації по виявлених порушеннях і зловживаннях, копії основних документів, які це підтверджують.
Додатки до заяви повинні бути пронумеровані (кожний лист окремо) і прошнуровані. До заяви необхідно додати перелік (опис) прикладених документів із зазначенням їх назви.
Якщо до заяви додаються не оригінали (справжні документи), а їх копії, то вони повинні бути належним чином засвідчені.
Кваліфіковано провести ревізію, об’єктивно й принципово обґрунтувати кожний факт, що наведений в акті ревізії, – важлива і відповідальна частина ревізійної роботи. Однак цим ревізія не завершується. Ревізія вважається завершеною, якщо виявлені порушення усунено, винних у їх здійсненні притягнено до адміністративної, дисциплінарної чи матеріальної відповідальності і вжито заходів щодо недопущення таких порушень в подальшій діяльності господарюючого суб’єкта.
6.9. Порядок визначення штрафних санкцій за результатами проведених контрольних дій.
Органи контролю мають право застосовувати до порушників фінансові санкції.
Санкція – це захід примусового впливу, що застосовується до порушників порядку при здійсненні господарсько-фінансової діяльності лише за наявності вини (рис. 2.7).
Рис. 2.7.Застосування фінансових санкцій
Вина має дві форми: навмисну і ненавмисну. При наявності навмисного порушення застосування фінансових санкцій є обов’язковим. Прикладами ненавмисних, але дій, що містять вину, є, зокрема, помилкове застосування законодавства про оподаткування, порушення вимог законодавства через необережність, некваліфікованість, помилки, заниження в розрахунках податку через втрату відповідних документів внаслідок стихійного лиха.
Порядок застосування фінансових санкцій регламентується законодавством України. За несвоєчасне внесення платежів до бюджету суб’єктами господарювання законодавством передбачено нарахування пені.
Пеня – це законодавчо-фінансовий захід впливу за порушення термінів сплати платежів і внесків
У разі, коли платник податків до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов’язання та погашає його, пеня не нараховується. Це правило не застосовується, якщо:
– платник податків не подає податкову декларацію за період, протягом якого відбулося таке заниження;
– судом доведено скоєння злочину посадовими особами платника податків або фізичною особою – платником податків щодо умисного ухилення від сплати зазначеного податкового зобов’язання.
Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, що обслуговує платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. Нарахування пені припиняється на таку сплачену частку.
Пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, діючою на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день прострочення у його сплаті.
Зазначений розмір пені застосовується до всіх видів податків і зборів, крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Недоплата – це сума податкового зобов’язання, яку контролюючий орган донараховує самостійно
Крім цього, наявність недоплати за податком не звільняє суб’єкта підприємницької діяльності від відповідальності за порушення законодавства про податки, оскільки закон пов’язує застосування штрафних санкцій до платника податку із виявленням факту порушення законодавства про податки. Отже, недоплата прирівнюється до заниження податкового зобов’язання.
За порушення податкового законодавства до підприємства застосовуються також заходи як адміністративної, так і кримінальної відповідальності.
В разі виявлення порушень податкового законодавства за результатами перевірки складається акт. Формами реалізації акту перевірки є протоколи про адміністративне правопорушення посадовими особами підприємства та рішення про застосування фінансових санкцій.
Виключним способом забезпечення можливості погашення податкового боргу платника податків є адміністративний арешт активів платника податків. Адміністративний арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податків будь-які дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту, крім дій щодо їх охорони, зберігання та підтримання у належному функціональному та якісному стані.
У платника податків, що отримав податкове рішення і не згодний з ним, є два шляхи – розпочати процедуру адміністративного оскарження або оскаржити його в судовому порядку.
Скарга повинна бути подана протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення або іншого оскаржуваного рішення. Протягом даного терміну можуть бути оскаржені:
– постанови про накладення адміністративних стягнень;
– податкові вимоги і рішення щодо:
а) заборони здійснення операцій із заставними активами платника податків;
б) погашення податкових зобов’язань, забезпечених податковою заставою, до проведення реорганізації;
в) продажу активів, що знаходяться на податковій заставі;
г) дострокового розірвання договору про розстрочення, відстрочення податкових зобов’язань з ініціативи податкового органу;
д) подання платником податків нової декларації з виправленими показниками.
Однак, якщо податковий орган самостійно визначив податкове зобов’язання платника податків з причин, не пов’язаних з порушенням податкового законодавства, то оскаржити таке рішення можна протягом 30 календарних днів з дня отримання податного повідомлення.
Скарга на дії посадової особи ДПС надається особисто або надсилається поштою вищому органу податкової служби або посадовій особі згідно з чинним законодавством.
Для того, щоб скарга була розглянута, вона повинна мати всі необхідні реквізити і необхідну інформацію, а саме:
– найменування податкового органу, куди направляється скарга, і дані про те, хто її направляє: ПІБ, місце проживання фізичної особи, найменування та місцезнаходження юридичної особи;
– номер, дата оскаржуваного податкового повідомлення-рішення і відомості, що містяться в ньому (сума до виплати, назва податку, збору, іншого обов’язкового платежу, штрафні та фінансові санкції), дата отримання платником податків податкового повідомлення-рішення;
– повідомляються відомості про подання або неподання до суду позовної заяви про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення;
– прохання або вимога скасувати податкове повідомлення-рішення повністю або в певній сумі та обґрунтування незгоди платника податків із сумою податкового зобов’язання, визначеною податковим органом у податковому повідомленні;
– зазначається адреса платника податків, за якою повинна бути надана відповідь, а також подається перелік документів із зазначенням кількості сторінок (копія податкового повідомлення-рішення, копія акта перевірки) і розрахунків;
– підписується скарга фізичною особою власноручно або її представником, скарга юридичної особи – керівником або представником юридичної особи і скріплюється печаткою юридичної особи.
studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав!Последнее добавление
Органи контролю мають право застосовувати до порушників фінансові санкції.
У платника податків, що отримав податкове рішення і не згодний з ним, є два шляхи – розпочати процедуру адміністративного оскарження або оскаржити його в судовому порядку.