Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Людський чинник у проблемі безпеки

Уникнення

Екстремальні ситуації криміногенного характеру та способи їх

Війни та тероризм

Організм людини, міри захисту та запобігання

Соціально-політичні небезпеки: види, характеристика, джерела, вплив на

ПЛАН

Соціальні та психологічні фактри ризику.

Соціально-політичні небезпеки, їхні види та характеристики.

ЛЕКЦІЯ №6

 

1 СОЦІАЛЬНО-ПОЛІТИЧНІ НЕБЕЗПЕКИ: ВИДИ, ХАРАКТЕРИСТИКА, ДЖЕРЕЛА

 

В другій половині XX ст. однією з найхарактерніших особливостей світового розвитку стало те, що на життя народів різних країн, на всю систему міжнародних відносин все помітніше впливають проблеми, які отримали назву "глобальних".

До таких проблем належить: відвернення ядерної війни, охорона навколишнього природного середовища, паливно-енергетична, сировинна, продовольча, демографічна, ліквідація небезпечних хвороб та інші. Ці проблеми мають таку гостроту, що можуть призвести до катастрофічних наслідків і від вирішення яких залежить доля нашої цивілізації.

Нині людство досягло такого рівня науково-технічного розвитку, що може вирішувати проблеми конфлікту між державами, людини з природою та не допускати їх переростання в небезпеку для існування цивілізації.

В системі глобальних проблем однією з ключових і визначальних в наш час стала проблема війни і миру. Після атомного знищення Хіросіми та Нагасакі американські вченні заснували щомісячник "Бюллетень вчених-атомщиків" і на його обкладинці Застиглі зображення годинника, стрілки якого показували без десяти шістнадцять.

Через шість років, після перших успішних випробувань нової бомби, вони перевели стрілку на п'ять хвилин вперед, а коли і Радянський Союз став володіти термоядерною зброєю, хвилинна стрілка наблизилась до дванадцяти ще на три хвилини, її наступне пересування могло було б означати загибель цивілізації. "Бюлетень" проголосив доктрину: "Єдиний світ або ніякого". Вважалося, що світ або об'єднається і вціліє або неминуче загине.

Військові дії – це феномен виключно людського суспільства не відомий іншим живим істотам. З біологічної точки зору війна можлива, але не неминуча, що свідчить з її різноманітних варіантів, які мали місце в людському суспільстві в часі та просторі.

Існують культури, які віками незнали війн, і культури, які часто вступали у війну в одні епохи і не воювали в інші. Війни стали можливими і неминучими з часу появи приватної власності на засоби виробництва, коли суспільство розподілилося на антагоністичні класи виникли держави. Поділ суспільства на класи перетворив збройні зіткнення первісних племен у війну як соціальне і політичне явище.

Вчені підрахували, що за більш як чотири тисячоліття відомої нам історії лише близько трьохсот років були абсолютно мирними. Протягом цього часу в тому чи іншому регіоні планети хтось з кимось воював. Більші і менші війни на планеті забрали вже понад чотирьох мільярдів людських життів.

Кількість загиблих різко зростала в міру розвитку засобів знищення людей поширення масштабів військових дій. На перших етапах історії суспільства війни мали локальний чи регіональний характер. Але в епоху імперіалізму вони набули глобального характеру і стали світовими. В них втягувалися десятки країн і десятки мільйонів людей. У минулому столітті людство пережило дві такі війни.

У першій світовій війні брало участь 38 держав, було мобілізовано 74 мільйони (чоловік, убито 10 мільйонів, поранено і контуженно 20 мільйонів чоловік). У другій світовій війні брало участь 72 держави, які поставили під рушницю до 110 мільйонів, загальні людські втрати досягли понад 60 мільйонів чоловік.

Характерною особливістю сучасних воєн є те, що кожен раз під час бойових дій зростав процент загиблих серед цивільного населення (дітей, жінок, літніх людей). Ця тенденція особливо проявилася в нинішньому столітті.

Так, серед загиблих у першій світовій війні 95 відсотків складали військовослужбовці і 5% мирне населення, у другій 50 і 50 відсотків. Під час війни в Кореї 84 відсотки жертв припало вже на мирне населення і лише 16 – на військовослужбовців. Під час військових дій у В'єтнамі, дослідженнями Стокгольмського міжнародного інституту і проблем миру, місцеве населення серед убитих становило понад 90 відсотків.

В наші дні насильство твориться всюди і не помічати його неможливо. Прикладом тому є конфлікти, які ведуться на території колишньої Югославії, Росії Албанії, Лівії і ін. Насильство присутнє на екранах телевізорів і в кіно, у всіх щоденних новинах і в книгах.

Крах європейського комунізму порушив рівновагу, яка трималася на протистоянні Сходу і Заходу, Зіткнувшись із багатьма проблемами, меншини, нації, окремі групи людей схильні відокремлюватися від зовнішнього світу, не сприймати інші народи і ті зміни, що сталися. Тому в житті окремих людей і суспільства в цілому виникають різноманітні конфлікти, напруженість і непорозуміння. Конфлікти та спалах насильства притаманні не тільки народам посткомуністичних держав. Спалах насильства має місце в міських центрах розвинутих країнах світу (Англія, США і ін.).

Корені цього насильства обумовлені великими перетвореннями, що відбулися в їх економіці, структурі міст і в державній політиці. Уряд багатих держав не може або й нехоче запобігти соціальній чи локальній концентрації економічних негараздів, зупинити ріст нерівності, маргіналізації і дискримінації в робочих кварталах де постійно змінюється населення різного громадянства.

Нагнітання несправедливості і дискримінації по відношенню до етнічних груп і меншин може проявлятися в будь-яких формах. Це залежить від політичних сил, які здатні насильству (конфліктам) придати оорганізовану форму і ідеологічну основу.

Поки таких сил в суспільстві немає або вони не займають ведучого положення, насильство проявляється лише у формі раптових спалахів або вибухів, які, навіть якщо вони трапляються часто, не пов'язані один з одним.

Коли в суспільстві такі сили створюють політичну організацію, вони придають насильству упорядковану форму і холоднокровний методичний характер. Воно стає частиною політичних інтриг і стратегій. Ненависть і ворожі почуття людей спрямовуються на будь-яку подію або групу не стихійно, а так, щоб будь-який акт насильства відповідав меті і намірам даної політичної сили чи організації.

Намагання відстояти caмобутність будь-якої етнічної групи може привести до безмежного насильства, яке має чітко розмежовані напрямки.

По-перше, стверджування панівного положення однієї нації, яка намагається подолати все, що чинить їй опір. Історія колоніалізму знає багато подібних прикладів.

По-друге, це опір нації або співтовариства всьому новому.

В цьому випадку група людей втілює зло, корупцію, вторгнення, розпад культури або традиційних цінностей.

Насильство виникає внаслідок зіткнення двох або більше общин, які належать до одного політичного утворення або до багатонаціонального співтовариства з різними культурами. В таких випадках насильство є наслідком напружених між общинних відносин, коли будь-яка спроба, реальна чи видумана, однієї групи самоствердження викликає відповідну реакцію інших груп. Так починається з'ясовування відносин з позиції сили, які закінчуються вибухом насильства або політичним хаосом.

Громадянська війна в Лівані або розпад Югославії дає приклад конфліктів, де за закликом до національної, культурної, релігійної тa історичної єдності відчуваються натяки на національну приналежність.

Однак прояви насильства залежать від обставин, в яких вони проявляються, і мають властивість приводити в єдиний рух не тільки різні за характером, але і суперечливі мотиви.

Наприклад, намагаючись вигнати із суспільства ненависні їм групи населення, прихильники насильства в той же час можуть їх експлуатувати, користуючись їх низьким положенням в суспільстві. Це постійно відбувається в розвинутих країнах, де емігрантів залучають до підсобних робіт але відкидають їх культуру.

У цьому полягає парадокс насильства: йому не тільки не заважають протиріччя, які він породжує, але створює свою власну логіку, свою специфічну динаміку і таким чином змінює умови, які викликали його до життя.

Таким чином, історія людства має багато фактів тиранства, безлюдяності, знущання сильного над слабким, багатьох над самотнім, озброєних над неозброєними. І навіть нині, в самих гуманних і багатих країнах світу насильство зустрічається дуже часто. В "гарячих точках" розпавшої імперії нині твориться стільки жахливого насильства, що бувший Радянський Союз важко вважати цивілізованою країною. Насильство проявилося в зонах так званих "міжнаціональних конфліктів" (Карабах. Алма-Ата, Сумгаіт, Ош, Фергана. Чечня і ін.).

Такий масштабний спалах міжнаціональних конфліктів у бувшому Радянському Союзі пояснюється тим, що деякі групи людей мають якусь користь від цього або жадобу влади чи просто амбіції політиків. Вимагає обґрунтування той факт, чому народи високої культури впадають в стан агресивності, дикості і не тільки грабують сусідні села, але знущаються над людьми, з якими поколіннями жили як добрі сусіди.

Агресивність і дикість людини має багато проявів: від шляхетного пошуку громадського схвалення до насильницьких дій, які здійснюються заради утвердження фізичного панування. Фізичне панування без правил обертається бійками між людьми і війнами між державами. Життя показує, що людина володіє великим ресурсом агресивності, яка знаходить вихід в часи ламання старих стереотипів. В період нестійкого державного становлення здичавість деяких груп людей відбувається раптово за дуже короткий період часу, а накопичення високої культури здійснюється повільно протягом тривалого часу.

Національні і соціальні конфлікти загострюють суперечності між людиною, суспільством та навколишнім середовищем до критичного рівня.

Соціально-політичні конфлікти – це одна із самих гострих форм вирішення будь-якого протиріччя між державами чи в самій державі шляхом застосування сучасних засобів ураження.

Будь-які конфлікти глобального, регіональною чи міжнаціонального характеру, а також вирішення релігійних протиріч супроводжуються насильством. З точки зору безпеки життєдіяльності будь-які конфлікти можуть об'єднувати небезпечні та шкідливі чинники, які властиві майже всім стихійним лихам чи техногенним катастрофам.

В будь-яких конфліктах з використанням звичайної зброї можуть руйнуватися будівлі і споруди, виникати пожежі. При пошкодженні гідротехнічних споруд засобами артилерії можуть бути катастрофічні повені, а при зруйнуванні атомних електростанцій чи хімічних підприємств може статися всеохоплююче зараження територій радіоактивними чи хімічними речовинами.

У випадку використання засобів масового ураження наслідки можуть стати катастрофічними від зростання масштабів руйнування, вогнищ радіоактивного, хімічного чи бактеріологічного зараження величезних територій.

Події останніх років свідчать про те, що соціальні, міжнаціональні і релігійні конфлікти вирішуються в багатьох регіонах світу за допомогою різних форм боротьби, які іноді носять надзвичайний характер і призводять до порушення нормальної діяльності населення, загибелі людей руйнування та знищення матеріальних цінностей.

Закінчення "холодної війни" ознаменувало кінець ідеологічному протистоянню, але породжена нею ненависть поступилася іншим, етнічним, мовним і духовним антагонізмам, які призводять до надзвичайно небезпечного напруження. Ворожість однієї групи людей до ншої є однією з найбільш інстинктивних людських реакцій, які необхідно подолати конструктивним шляхом.

Етнічну, мовну і духовну енергію суспільства необхідно направити на розвиток культури мирних відносин між людськими співтовариствами, культури терпимості, громадських свобод і міжетнічного співіснування для повного ствердження прав людини, фундаментальних свобод і демократії.

Протягом останніх десятиліть світова історична обстановка докорінним чином змінилася, людство вступило в ядерно-космічну епоху.

Нині в світі накопичено близько 60 тисяч (1988р) ядерних боєголовок, яких цілком достатньо для багаторазового знищення земної цивілізації. Нова світова війна, якщо її не відвернути - загрожує ядерною катастрофою, що приведе до все планетного знищення. Тому від вирішення проблеми війни і миру залежить доля цілих держав і народів, усього людства.

Життєдіяльність людини залежить від соціально-психологічної стійкості нації, що історично склалася на базі спільності економічного життя, території, мови. На характері української нації негативно позначилося те, що вона тривалий час не мала своєї державності. Це вплинуло на притуплення почуття гідності та громадянина своєї держави. Отже, важливим завданням виховання української молоді є виховання волі, характеру, політичної культури, об'єднуючої ідейності, громадянства, яке полягає в готовності виконувати обов'язки громадянина України.

Загальнополітична стратегія України ґрунтується на принципі припинення гонки озброєння та вирішенні глобальних проблем мирним шляхом. Україна проголосила себе без’ядерною державою.

Діючи поетапно та послідовно, звільняє свою територію від ядерної зброї. Ставши на мирний шлях. Україна протягом короткого періоду часу в цьому напрямку провела величезну роботу, що сприяло значному підвищенню її авторитету на міжнародній арені.

Активна, конструктивна і динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, що відбуваються в суспільстві, де немає етнічного чи будь-якого іншого протистояння. Ці зміни дають можливість конструктивним шляхом вирішувати найважливішу із всіх глобальних проблем сучасності проблему мирного співіснування і надійної безпеки життєдіяльності.

Реальність ядерного століття висунула фундаментальні завдання, як теоретично і практично зберегти мир, відвернути ядерну загрозу, як проводити себе, жити цивілізовано в умовах міжнародного спілкування та співробітництва.

Проблема війни, будучи глобальною за походженням і сутністю для свого дослідження і практичного вирішення вимагає подальшої концентрації зусиль в масштабах всієї планети, цивілізації в цілому.

А саме, головне – вона вимагає припинення гонки озброєння і переключення коштів і які витрачаються на військові цілі, на вирішення інших глобальних проблем сучасності. Відомо, що після другої світової війни загальні прямі витрати на гонку перевищили 6 трлн доларів. До середини 80-x років витрати на озброєння людства наближалися до 1 трлн доларів на рік.

Якщо збережеться така тенденція нарощування озброювання, то загальні витрати на військові цілі в світі будуть зростати кожні п'ятнадцять років у два рази. Коштів, які витрачаються в світі на озброєння вистачило б для забезпечення всіх країн, що розвиваються, продуктами харчування j медичною допомогою. Якщо кожний день в світі на озброєння витрачається приблизно 2.2млрд доларів, то всі витрати ВООЗ в середині 80 років на боротьбу з малярією складали 29 мли доларів, а на вирішення проблем водопостачання і санітарії - 45 млн. доларів.

Світова статистика свідчить про те, що гонка озброєння забирає значну частину світових природних і трудових ресурсів, які можна направляти на вирішення таких глобальних проблем, як забезпечення продуктами харчування, розвиток нових енергетичних джерел, викорінювання хвороб, збереження навколишнього природного середовища і т. інше.

Для вирішення ряду ключових проблем безпеки життєдіяльності сучасного міжнародного життя необхідне нове, мислення в політиці. Політика несумісна з силою, політика - це сфера спільного прийняття рішень шляхом колективної комунікації.

Які б суперечності не розділяли Схід і Захід. Північ і Південь, для всіх держав і народів на перший план вийшов нині єдиний загальнолюдський інтерес. Сучасний світ дуже малий і вразливий для війни і силової політики. Врятувати і зберегти його неможливо, якщо не покінчити з думками та діями, які століттями будувалися на прийнятності та припустимості війн і збройних конфліктів.

Нове політичне мислення виходить з того, що ядерна війна неприпустима; її не можна виграти, у ній не буде ні переможців, ні переможених. Розбіжності та конфлікти сучасного світу необхідно вирішувати не воєнною силою, а тільки політичним шляхом.

Щоб вижити, людство повинно ліквідувати ядерну зброю на Землі і визнати, що найвищою цінністю має бути людське життя, що світ належить людині, нинішнім і прийдешнім поколінням. Однак, було б помилково думати, що з новим політичним мисленням в державах світу настане ера "досконалої людини", шо насильство зникне з життя назавжди.

Активна, конструктивна і динамічна політика України стала важливим чинником тих позитивних змін, що відбувається в суспільстві, де немає етнічного чи будь-якого іншого протистояння. Ці зміни дають можливість конструктивним шляхом вирішувати найважливішу із всіх глобальних проблем сучасності – проблему мирного співіснування і надійної безпеки життєдіяльності суспільства.

 

<== предыдущая лекция | следующая лекция ==>
Тема 6. Управління фінансами та фінансовий контроль на регіональному рівні | Війни та тероризм
Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 275; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.038 сек.