Роль людського чиннику в проблемі безпеки

Людський чинник у проблемі безпеки

Світовий і вітчизняний досвід свідчить, що проблеми аварійності і травматизму на виробництві і в побуті неможливо вирішити лише інженерними методами. Тобто неможливо мінімізувати ризик в системі Л-М-С, орієнтуючись лише на вдосконалення техніки, приладів для керування небезпечними процесами, впровадження АСУ, прогресивних технологій тощо. Оскільки в системі присутня людина, завжди залишатиметься ризик аварійності, викликаний т.зв. „людським чинником”.

Людським чинником називають сукупність причин ризику, які пов’язані з помилками людини.

Серед чинників ризику в системі Л-М-С людський чинник (ЛЧ) займає питому вагу 75%, природний чинник – 10%, техногенний чинник – 15%. Тобто через технічні й організаційні помилки трапляється лише 15% аварій, через природні катаклізми – 10%, а за вини людини – 75%. Висновок: найчастіше головним винуватцем нещасних випадків є не техніка і організація праці, а сама людина, сам робітник.

Людський чинник є причиною:

· 80-90% порушень режиму роботи ТЕС;

· 70-80% нещасних випадків на транспорті;

· 50-65% аварій літаків;

· понад 50% нещасних випадків у побуті.

Розвиваючи і вдосконалюючи техніку і технології ми дійшли до такого стану, що не в змозі забезпечити 100% безпечну роботу системи Л-М-С, тому що вдосконалити ще одну складову системи – людину – дуже важко.

Свого часу Федеральне авіаційне управління США заявило, що воно витратило більше 50 років на створення цілком безпечної техніки, а тепер настав час попрацювати з людьми. Ця зава створила основу для оцінки ЛЧ в галузі. В нашій державі такі роботи поки що не проводяться. При підході до проблем ЛЧ допускається інтуїтивний, поверхневий підхід, навіть якщо від рішення однієї особи залежить життя багатьох людей. Результатом прояву ЛЧ стала найважча в світі техногенна катастрофа на Чорнобильській АЕС. Трагедія у Львові на Скнилівському летовищі теж результат прояву ЛЧ. Причому помилки були не тільки пілотів, а й організаторів, керівників польотів. Записи розмов пілотів на летовищем у Скнилові свідчать, що керівники польотів не забезпечили їхню необхідну підготовку. Дослідженнями причин Чорнобильської аварії доведено, що катастрофа обов’язково мала відбутися за тих обставин, що склалися, оскільки недосконалими та хибними були і програма випробувань, що проводилися на 4-му блоці, і конструкція ядерного реактора, і підготовка операторів, і самі процедури експерименту.

Людський чинник може проявляти себе:

· або ж у певні періоди діяльності - він є наслідком недосвідченості працівника, її необережності, втоми (як фізичної, так і психічної), проявом емоцій (хвилювання, втрата уваги тощо).

· або ж постійно - через ушкодження або дегенерацію сенсорних і рухових центрів вищих відділів нервової системи, через недостатню координованість рухів, внаслідок захворюваності на наркоманію, алкоголізм або відсутність мотивації, аутизм.

Оскільки центральне місце в системі Л-М-С посідає людина як найбільш гнучкий і вагомий її компонент, правомірно поставити питання: чи можна завчасно визначити більш-менш надійну особу з точки зору її психологічних якостей, щоб звести до мінімуму прояв ЛЧ, тобто ймовірність людської помилки?

Ще в 1919 р. у Великобританії працювала Комісія з вивчення промислової втоми, яка встановила підвищену повторюваність нещасних випадків саме з тими робітниками, які раніше вже травмувалися. Був зроблений висновок про наявність у людей різної індивідуальної схильності до небезпеки, здатності наражатися на небезпеку. З’явився навіть термін „аварійно небезпечна людина”. Пізніше німецький психолог Марбе зробив висновок про наявність певних індивідуально-психологічних властивостей, що спричиняють підвищену аварійність людини. Він встановив зокрема пряму залежність травматизму від таких факторів як швидкість реакцій, концентрація уваги, легковажність, безтурботність тощо.

Деякі з цих якостей людини можна виправити або зменшити вихованням, тренуванням, навчанням, а інші – закладені генетично, і виправити їх практично неможливо (уповільненість реакцій, або надмірна збудливість нервової системи, фізичні види організму, дефекти органів відчуття тощо).

Для зменшення ймовірності помилки людини, для підвищення рівня безпеки праці, її ефективності, безаварійності, для поліпшення розстановки кадрів застосовують професійний відбір. Це здійснюється за допомогою спеціальних тестів: медичних, психологічних, професійно спрямованих.

Існує перелік робіт, затверджений МОЗ України та Держнаглядом охорони праці і зареєстрований в Міністерстві юстиції України в 1995 р., де є потреба у професійному доборі. Це, зокрема, усі види підземних робіт; водолазні роботи; аварійно-рятувальні і пожежні роботи; роботи, пов’язані з видобуванням нафти і бурильні роботи; роботи на висоті; роботи, пов’язані з нервово-емоційним напруженням (авіадиспетчери, оператори енергетичних систем тощо); роботи, пов’язані з управлінням всіма видами транспорту. До цих робіт висуваються окремі вимоги: швидкість сенсомоторних реакцій, увага, стійкість до стресів тощо. Крім того, особливості професійної діяльності деяких категорій працівників можуть сприяти розвитку і прогресуванню в них певних хронічних захворювань.

Таким чином, проведення професійного добору забезпечує дві функції:

· бар’єрну – недопущення до професійної діяльності осіб, котрі в силу своїх психофізіологічних особливостей не можуть забезпечити адекватне виконання професійної діяльності;

· профілактичну – забезпечення загального здоров’я і таким чином професійного довголіття висококваліфікованих спеціалістів, що зменшує ризик виникнення аварійних ситуацій.

Дата добавления: 2014-01-04