Характеристика утеплюючих прокладок

Лекала прокладок для фронтального дублювання

V. Підсумки заняття.

Для надання деталям чи окремим ділянкам деталей певної жорсткості та пружності можна застосовувати багатошарові клейові прокладки. Кожен шар можна викроювати із різних прокладкових матеріалів. Деякі зарубіжні фірми виготовляють зональні прокладки з різними характеристиками (товщиною, жорсткістю), що дозволяє значно спростити технологію дублювання.

Класичними ділянками деталі, які потребують підвищення стійкості є: уступ лацкана, горловина спинки, плечовий зріз спинки, пройма спинки, бочок у верхній частині, комір на ділянці кінців, припуски на шлицю, припуск на підгин низу рукава та виробу, а також підборт.

Фронтальне дублювання передбачає повне дублювання деталі. Найчастіше ця деталь – це пілочка.

У виробах із відкритою застібкою для забезпечення кращого перегину лацкану ділянка лацкана дублюється окремою деталлю. Це забезпечує формостійкість лацкана.

В чоловічому пальті повне фронтальне дублювання відсутнє по всій поверхні пілочки. Ділянка бочка повинна мати м'яку форму, тому ширина прокладки для фронтального дублювання внизу пілочки 20 см.

Деталі жіночого жакета дублюють одним шаром прокладки для фронтального дублювання.

Контури прокладки для фронтального дублювання повинні бути закріплені додатково швами з'єднання. Для потоншення краю зрізу при побудові лекала прокладки від зрізу основного лекала деталі відступають 0,3-0,5 см.

У верхніх і нижніх комірах прокладки розміщують по всій деталі чи по відльоту, стояку й кінцях.

Для того, щоб зрізи пройми та горловини спинки не розтягувались, прокладають пружок чи прокладку, що повторює форму зрізів. Ширина прокладки в горловину – 4,0...5,0 см, в пройму – 1,0... 1,2 см (для чоловічого піджака) або 3,0...4,0 см (для жіночого жакета).

Останнім часом часто прокладки горловини і пройми спинки об’єднують і виготовляють прокладку верхньої частини спинки. Використання такої прокладки сприяє зменшенню чи ліквідації одразу кількох дефектів, серед яких горизонтальні складки під коміром, похилі складки від пройми та бічних швів. Прокладка може мати різну конфігурацію, яка впливає на зменшення прояву тих чи інших дефектів.

Для виготовлення утеплювальних прокладок використовують такі матеріали як ватин, синтепон, штучне хутро.

Для класичних зимових виробів (зимове пальто, куртка) найчастіше використовують утеплювальні прокладки з синтепону.

Лекала основного шару утеплюючих прокладок будують за допомогою креслень основних лекал деталей верху або ж за допомогою креслень деталей підкладки.

Якщо на першому етапі прокладка буде з'єднуватись з деталями верху, а потім пришиватиметься підкладка, то лекала утеплювальних прокладок розробляються на основі основних лекал. Якщо передбачено вистьобування підкладки з прокладками, а потім з'єднання вистьобаної підкладки з виробом – то на основі лекал підкладки.

Отже, лекало утеплювальної прокладки укорочується відносно основного лекала на 5 см. По середньому зрізу спинки прокладку розширюють на 1 см. Контури горловини, плечових зрізів і пройми будуються за типовими схемами побудови підкладки. Утеплювальна прокладка рукава будується на об'єднаному шаблоні частин рукава (без переднього зрізу) з виключенням припуску на підгин низу.

За потреби для підвищення теплозахисних властивостей одягу у верхній частині використовують додатковий шар прокладки. Лекала додаткового шару утеплювальної прокладки будують на основі лекал основного шару. Прокладки додаткового шару прокладок є коротшими за прокладки основного шару. Так, довжина прокладок стану - до лінії стегон, прокладок рукава – нижче лінії ліктя.

Дата добавления: 2014-01-04