Умови праці та фактори їх формування. Людина значну частину свого життя зайнята працею і тому від її умов, рівня безпеки залежить працездатність людини

Людина значну частину свого життя зайнята працею і тому від її умов, рівня безпеки залежить працездатність людини, стан здоров’я, якість роботи. За даними всесвітньої організації здоров’я стан здоров’я нації на 50 % залежить від впливу умов життя та праці. Умови праці – це складне об’єктивне явище, що характеризує середовище, в якому здійснюється трудовий процес, створюється продукція або надаються послуги. Система факторів впливає на людину опосередковано через сукупність елементів, які безпосередньо визначають умови на робочих місцях. Таким чином, умови праці – це сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров’я та працездатність людини в процесі праці.

Класифікація факторів на рівні галузі, окремого підприємства допомагає:

· формувати та поліпшувати умови праці на основі аналізу стану;

· планувати і розробляти заходи щодо поліпшення умов праці;

· розробляти проекти устаткування, споруд, технологічних процесів, спрямованих на покращення умов праці;

· зосереджувати ресурси (фінансові, майнові, трудові) на поліпшення умов праці;

· прогнозувати зміни в умовах праці у зв’язку зі змінами технології, устаткування, упровадження нових матеріалів і технології.

Умови праці є індивідуальними на кожному робочому місці та формуються під впливом групи факторів (табл. 1).

Таблиця 1

Найменування	Характеристика
Виробничі фактори	обумовлені особливостями техніки і технології, рівнем механізації і автоматизації праці, якістю оснащення робочих місць, режимами праці і відпочинку. Від них залежать фізичні зусилля і нервова напруга, робоче положення працівника, темп і монотонність роботи.
Санітарно-гігієнічні фактори	обумовлені температурою, вологістю, забрудненістю повітря, шумом, вібраціями, освітленістю на робочому місці.
Фактори безпеки	передбачають захист працівників від травм, уражень струмом, хімічного і радіаційного забруднення.
Інженерно-психологічні фактори	визначають комфортність на робочих місцях, досконалість конструкції техніки, органів управління і засобів контролю за ходом технологічного процесу, зручність обслуговування машин і механізмів.
Естетичні фактори	визначають красу виробничого середовища, приємність форм, кольорів і звуків на робочому місці, заспокійливе оформлення зон відпочинку тощо.
Соціальні фактори	визначаються взаємовідносинами в трудовому колективі, стилем керівництва, місією і цілями підприємства та мірою їх ідентифікації з інтересами працівника. Під дією цих факторів формується морально-психологічний клімат в колективі.

У відповідності з рекомендаціями Міжнародної організації праці виділяють такі основні групи елементів виробничого середовища, що впливають на працездатність людини і викликають втому (табл. 2).

Таблиця 2

Найменування	Характеристика
фізичне навантаження	пересування або підтримування вантажів, зусилля натиску на предмети праці тощо. Розрізняють чотири рівні фізичного навантаження: незначне, середнє, важке і дуже важке.
нервова напруга	складність розрахунків, висока відповідальність, інтелектуальне навантаження, особливі вимоги до якості або точності, небезпека для життя і здоров’я тощо. Виділяють три рівні нервової напруги: незначна, середня та підвищена.
темп роботи	кількість трудових рухів за одиницю часу. Розрізняють три рівні: помірний, середній і високий
монотонність роботи	багаторазовість повторення одноманітних короткочасних операцій, дій, циклів. Розрізняють три рівні: незначна, середня, підвищена
температура, вологість, теплове випромінювання в робочій зоні	розрізняють п’ять стадій впливу зазначених факторів: незначний, підвищений (знижений), середній, високий, дуже високий
забрудненість повітря	вміст домішок в 1 м^3 або 1 літрі повітря та їх вплив на організм людини. Розрізняють п’ять ступенів забрудненості повітря: незначна, середня, підвищена, сильна, дуже сильна
виробничий шум	частота шуму в герцах, сила шуму в децибелах. Розрізняють помірний, підвищений і сильний шум
вібрація, обертання, пош-товхи на робочому місці	розрізняють три рівні значень цих факторів: підвищені, сильні, дуже сильні
освітленість у робочій зоні (в люксах)	може бути недостатньою, поганою або освітлюючою

До чинників виробничого середовища належать: параметри мікроклімату, вміст шкідливих речовин у повітрі робочої зони, рівень шуму, вібрації, інфра- та ультразвуку, освітленості тощо.

Суттєвий вплив на стан організму працівника, його працездатність здійснює мікроклімат (метеорологічні умови) у виробничих приміщеннях, під яким розуміють умови внутрішнього середовища цих приміщень, що впливають на тепловий обмін працівників з оточенням. Ці умови визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури поверхонь, що оточують людину, та інтенсивності теплового (інфрачервоного) випромінювання.

Вологість повітря істотно впливає на віддачу тепла випаровуванням. Через високу вологість випаровування утруднюється і віддача тепла зменшується. Зниження вологості покращує процес тепловіддачі випаровуванням, однак надто низька вологість викликає висихання слизових оболонок дихальних шляхів.

Рухомість повітря визначає рівень тепловіддачі з поверхні шкіри конвекцією і випаровуванням. У жарких виробничих приміщеннях при температурі рухомого повітря до 3–5 °С рух повітря сприяє збільшенню віддачі тепла організмом. З підвищенням температури рухоме гаряче повітря саме буде віддавати своє тепло тілу людини, викликаючи його нагрівання. Рухоме повітря при низькій температурі викликає переохолодження організму. Коливання температури в приміщенні, яке продувається холодним повітрям (протяг), значно порушують терморегуляцію організму і можуть викликати простудні захворювання.

Отже, для нормального теплового самопочуття людини важливо, щоб температура, відносна вологість і швидкість руху повітря знаходились у певному співвідношенні. В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференційна оцінка оптимальних та допустимих метеорологічних умов у робочій зоні в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочих місць.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину забезпечують зберігання нормального теплового стану організму без активізації механізмів терморегуляції. Вони забезпечують відчуття теплового комфорту та створюють передумови для високого рівня працездатності.

Допустимі мікрокліматичні умови – це поєднання параметрів мікроклімату, які при тривалому та систематичному впливі на людину можуть викликати зміни теплового стану організму, що швидко минають і нормалізуються та супроводжуються напруженням механізмів терморегуляції в межах фізіологічної адаптації. При цьому не виникає ушкоджень або порушень стану здоров’я, але можуть спостерігатися дискомфортні відчуття, погіршення самопочуття та зниження працездатності.

Для створення нормальних умов виробничої діяльності необхідно забезпечити не лише комфортні метеорологічні умови, а й необхідну чистоту повітря. Внаслідок виробничої діяльності у повітряне середовище приміщень можуть надходити різноманітні шкідливі речовини, що використовуються в технологічних процесах.

Шкідлива речовина – це речовина, що контактуючи з організмом людини, може викликати захворювання чи відхилення у стані здоров’я як під час впливу речовини, так і в подальший період життя теперішнього і наступних поколінь. Основним способом, яким найчастіше потрапляють промислові шкідливі речовини в організм людини є дихальні шляхи. Завдяки величезній всмоктувальній поверхні легень утворюються сприятливі умови для надходження шкідливих речовин у кров, якою вони розносяться по всьому організму.

Слід зазначити, що ушкодження шкіри (порізи, рани) прискорюють потрапляння шкідливих речовин в організм людини. Шкідливі речовини, що потрапили в організм людини спричиняють порушення здоров’я лише в тому випадку, коли їх кількість у повітрі перевищує граничну для кожної речовини величину.

Під гранично допустимою концентрацією (ГДК) шкідливих речовин у повітрі робочої зони розуміють таку максимальну концентрацію шкідливої речовини в повітрі робочої зони, яка при щоденній (крім вихідних днів) роботі протягом 8 годин чи іншої тривалості (але не більше 40 годин на тиждень) не призводить до зниження працездатності та захворювання в період трудової діяльності й у наступний період життя, а також не чинить несприятливого впливу на здоров’я нащадків. За величиною ГДК у повітрі робочої зони шкідливі речовини поділяються на чотири класи небезпеки (ГОСТ 12.1.007–76, табл. 3):

Таблиця 3

Клас небезпеки	Величина ГДК	Найменування речовин
1-й надзвичайно небезпечні	менше 0,1 мг/м^3	свинець, ртуть, азот тощо
2-й високонебезпечні	0,1–1,0 мг/м^3	сірчана і соляна кислоти, хлор, фенол, їдкі луги тощо
3-й помірнонебезпечні	1,1–10,0 мг/м^3	вінілацетат, толуол, ксилол, спирт метиловий тощо
4-й малонебезпечні	більше 10,0 мг/м^3	аміак, бензин, ацетон, гас тощо

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів, призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов і чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції – вилучити з приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте свіже повітря.

Існує декілька видів вентиляції (табл. 4).

Таблиця 4

Вид вентиляції	Характеристика
Припливна вентиляція	слугує для подачі чистого повітря ззовні у приміщення.
Витяжній вентиляції	повітря вилучається з приміщення, а зовнішнє надходить через вікна, двері, нещільності будівельних конструкцій.
Припливно-витяжна вентиляція	Поєднує припливну та витяжну вентиляції.
Загальнообмінна вентиляція	підтримує нормальне повітряне середовище у всьому об’ємі робочої зони виробничого приміщення (цеху).
місцевої вентиляції	шкідливі виділення вилучаються або розчиняються шляхом припливу чистого повітря безпосередньо у місцях їх утворення.
Комбінована вентиляція	поєднує загальнообмінну та місцеву.
Аварійну вентиляцію	влаштовують у тих виробничих приміщеннях, в яких можуть статися аварії з виділенням значної кількості шкідливих речовин, а також коли при виході з ладу робочої вентиляції в повітрі можуть утворюватись небезпечні для життя працівників або вибухонебезпечні концентрації.

Природна та штучна вентиляції повинні відповідати наступним санітарно-гігієнічним вимогам: створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови праці (температуру, вологість і швидкість руху повітря); повністю усувати з приміщень шкідливі гази, пари, пил та аерозолі або розчиняти їх до допустимих концентрацій; не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування із суміжних приміщень; не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження; бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації; не створювати під час експлуатації додаткових незручностей (наприклад, шуму, вібрацій, попадання дощу, снігу тощо).

Системи опалення представляють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодний період року. До основних елементів систем опалення належать джерела тепла, теплопроводи, нагрівальні прилади (радіатори). Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Серед чинників зовнішнього середовища, що впливають на організм людини в процесі праці, світло займає одне з перших місць (майже 90 % всієї інформації про довкілля людина одержує через органи зору). Втома очей залежить від напруженості процесів, що супроводжують зорове сприйняття. Світло впливає не лише на функцію органів зору, а й на діяльність організму в цілому. При поганому освітленні людина швидко втомлюється, працює менш продуктивно, зростає потенційна небезпека помилкових дій і нещасних випадків (5 % травм можна пояснити недостатнім або нераціональним освітленням, а в 20% воно сприяло виникненню травм). Погане освітлення може призвести до професійних захворювань.

Для створення оптимальних умов зорової роботи слід враховувати не лише кількість та якість освітлення, а й кольорове оточення. При світлому фарбуванні інтер’єру завдяки збільшенню кількості відбитого світла рівень освітленості підвищується на 20–40 %, різкість тіней зменшується, покращується рівномірність освітлення. При надмірній яскравості джерел світла та предметів може відбутись засліплення працівника. Нерівномірність освітлення та неоднакова яскравість навколишніх предметів призводять до частої переадаптації очей під час виконання роботи і, як наслідок цього – до швидкого стомлення органів зору.

Для створення сприятливих умов зорової роботи, які б виключали настання швидкої втоми очей, виникнення професійних захворювань, нещасних випадків і сприяли підвищенню продуктивності праці та якості продукції, виробниче освітлення повинно відповідати наступним вимогам:

· створювати на робочій поверхні освітленість, що відповідає характеру зорової роботи і не є нижчою за встановлені норми;

· забезпечувати достатню рівномірність та постійність рівня освітленості у виробничих приміщеннях, щоб уникнути частої переадаптації органів зору;

· не створювати засліплюючої дії як від самих джерел освітлення, так і від предметів, що знаходяться в колі зору;

· не створювати на робочій поверхні різких та глибоких тіней;

· повинен бути достатній для розрізнення деталей контраст поверхонь, що освітлюються;

· не створювати небезпечних та шкідливих виробничих чинників (шум, теплові випромінювання, небезпека ураження струмом, пожежо- та вибухонебезпека світильників);

· джерела освітлення повинні бути надійними та простими в експлуатації, економічними та естетичними.

Під вібрацією розуміють механічні коливання твердого тіла. Найпростішим видом таких коливань є гармонійні коливання, при яких відбувається почергове наростання та спадання в часі (за синусоїдальним законом) значень рухомої точки механічної системи. Вібрації виникають при роботі машин та механізмів, які мають незважені та незбалансовані частини, що обертаються чи здійснюють зворотно-поступальний рух. До такого устаткування належать оброблювальні верстати, штампувальні та ковальські молоти, електро- та пневмоперфоратори, електроприводи, насосні установки, компресори тощо. При роботі даного устаткування вібрація відіграє негативну роль.

Розрізняють гігієнічне та технічне нормування вібрації. При гігієнічному нормуванні регламентуються відповідні умови щодо захисту від вібрації людини, а при технічному – щодо захисту машин, устаткування, механізмів і т.п. від дії вібрації, яка може призвести до їх пошкодження чи передчасного виходу з ладу (основними нормативними документами з охорони праці стосовно вібрації є ГОСТ 12.1.012-90 та ДСН 3.3.6.039-99). Дія вібрації на організм людини залежить від таких її характеристик: інтенсивності, спектрального складу, тривалості впливу та напрямку дії.

Шум у сучасному світі в умовах науково-технічного прогресу став одним з суттєвих несприятливих чинників, що впливають на людину. Ріст потужностей сучасного устаткування, машин, побутової техніки, швидкий розвиток всіх видів транспорту привели до того, що людина на виробництві та в побуті постійно знаходиться під впливом шумів досить високої інтенсивності.

Шум у виробничих умовах негативно впливає на працівників, оскільки послаблює увагу, посилює розвиток втоми, сповільнює реакцію на небезпеку. Внаслідок цього знижується працездатність та підвищується ймовірність нещасних випадків. Шкідливий та небезпечний вплив шуму на організм людини встановлено тепер з повною визначеністю. Ступінь такого впливу залежить від рівня та характеру шуму, форми та тривалості впливу, а також індивідуальних особливостей кожного працівника.

Численні дослідження підтвердили той факт, що шум належить до загально-фізіологічних подразників, які за певних обставин можуть впливати на більшість органів та систем організму людини. Дія шуму може спричинити нервові, серцево-судинні захворювання, виразкову хворобу, порушення обмінних процесів та функціонування органів слуху тощо. Із загальної кількості захворювань, що перераховані вище останнім часом значно зросла частка тих, які спричинені саме шумовим впливом.

Найбільш повно вивчено вплив шуму на слуховий апарат людини. У працівників “шумних” професій може виникнути професійне захворювання – туговухість, основним симптомом якого є поступова втрата слуху, перш за все в області високих частот з наступним поширенням на більш низькі частоти. Крім впливу на орган слуху шум впливає на різні відділи головного мозку, змінюючи при цьому нормальні процеси вищої нервової діяльності. Характерними є скарги на підвищену втому, загальну слабкість, роздратованість, апатію, послаблення пам’яті, погану розумову діяльність тощо. Враховуючи значні технічні труднощі щодо зниження рівня шуму при виконанні виробничих процесів, доводиться орієнтуватися не на рівні шуму, що викликають подразнення чи втому, а на такі допустимі рівні шуму, при яких виключається ймовірність набуття працівником професійних захворювань. При нормуванні шуму до уваги беруться різні його види.

Шуми класифікуються за характером спектра та часовими характеристиками. За першою ознакою шуми поділяються на широкосмужні (безперервний спектр шириною більш ніж одна октава) та вузькосмужні або тональні (виражені дискретні тони). За часовими характеристиками шуми можуть бути постійними (рівень шуму протягом робочої зміни змінюється не більш ніж на 5 децибел, та непостійними).

Інфразвук – це коливання в пружному середовищі, які мають однакову з шумом фізичну природу й поширюються з частотою меншою за 20 Гц. Джерелами інфразвуку на виробництві є тихохідні масивні установки та механізми (вентилятори, поршневі компресори, турбіни, електроприводи), що здійснюють обертові та зворотно­поступальні рухи з повторенням циклу менше 20 разів за секунду. Інфразвук аеродинамічного походження виникає при турбулентних процесах у потоках газів чи рідин. Хоча людина і не чує інфразвуку, він несприятливо впливає на весь організм людини, в тому числі й на орган слуху, знижуючи рівень його чутливості практично на всьому частотному діапазоні звукових хвиль. Інфразвукові коливання сприймаються людиною як фізичне навантаження, що викликає передчасну втому, запаморочення, головний біль, порушення функції вестибулярного апарату, зниження гостроти зору та слуху, появу почуття страху, загальну немічність. Медики виявили, що інфразвук може також впливати і на психіку людини.

Ультразвук орган слуху людини не сприймає, однак він може викликати головний біль, загальну втому, розлади серцево-судинної та нервової систем.

Іонізуюче випромінювання – це випромінювання, взаємодія якого з середовищем призводить до утворення електричних зарядів (іонів) різних знаків. Джерелом іонізуючого випромінювання є природні, штучні та радіоактивні речовини й елементи (уран, радій, цезій, стронцій тощо). Джерела іонізуючого випромінювання широко використовуються в атомній енергетиці, медицині (для діагностики та лікування) та в різних галузях промисловості (для дефектоскопії металів, контролю якості зварних з’єднань, визначення рівня агресивних середовищ у замкнутих об’ємах, боротьби розрядами статичної електрики і т.п.).

Іонізуюче випромінювання характеризується двома основними властивостями: здатністю проникати через середовище, що опромінюється, та іонізувати повітря і живі клітини організму. Обидві ці властивості іонізуючого випромінювання пов’язані між собою обернено пропорційною залежністю (випромінювання, проникаючи в організм людини, передає свою енергію органам і тканинам шляхом збудження та іонізації атомів і молекул, що входять до складу клітин організму. Це веде до зміни хімічної структури різноманітних сполук, що призводить до порушення біологічних процесів, обміну речовин, функції кровотворних органів, змін у складі крові тощо).

Основними факторами санітарно-гігієнічних умов праці є:

· температура;

· загазованість;

· освітлення;

· виробничий шум;

· вібрація;

· оснащеність робочих місць.

Поєднання цих елементів створює певні умови на робочих місцях.

Ефективність праці визначається психофізіологічними факторами, тобто фізичними змінами функції організму людини під час трудової діяльності. Організація праці має ґрунтуватись на знанні умов і процесів, що проходять в організмі людини, враховувати його можливості, формувати та підтримувати його робочий стан. При цьому велике значення має зміна працездатності людини, перехід від періоду входження в роботу до періоду максимальної працездатності та втоми.

В умовах високої автоматизації виробництва зростає темп роботи, який відповідає режиму машин, вимагаються чіткі і точні рухи з управління механізмами, швидка реакція сприйняття, напруження органів зору. Все це може призвести до швидкого стомлення всього організму, загальної апатії працівника. Щоб запобігти негативному впливу цих факторів, потрібно:

· удосконалювати трудові рухи, точно встановлювати їх кількісне і якісне співвідношення за одиницю часу, що ґрунтується на суміщенні функцій (виконання не менше 5-6 різноманітних елементів за участю різних органів людини);

· знизити монотонність роботи на потокових виробництвах шляхом об'єднання трудових прийомів;

· організувати роботу за часовим графіком, що забезпечить ритмічність її темпу.

Ефективним заходом є вибір раціональної пози. Фізіологами встановлено, що поза “стоячи” є більш стомлюючою, ніж поза “сидячи”, тому доцільним є їх чергування.

Ефективність праці залежить не тільки від об’єктивних факторів, таких як: технічна оснащеність робочих місць, їх організація, кваліфікація працівників та їх навички, але й від суб’єктивних факторів – настрою працівників, їх інтересів, стану здоров’я тощо. Хіба не правдиві народні висловлювання “робота з рук валиться” та “робота не клеїться”, в яких мудро підмічено вплив психофізіологічних факторів на працю людини.

Вивчення механізму впливу цих факторів і створення умов його пом’якшення є одним з головних завдань управління персоналом. Вирішення даної проблеми передбачає пристосування техніки до можливостей людини; етичне відношення керівників до підлеглих при видачі розпоряджень і завдань; прояв турботи до особистих потреб працівників. Позитивний вплив на настрій працівників чинить своєчасна підготовка робочого інструменту, раціонально обладнане робоче місце, організація побутового обслуговування, харчування, видачі спецодягу.

Важливим елементом в системі покращення всіх факторів умов праці є виробнича естетика (наука про впровадження художнього оформлення у виробництво). Просторі, світлі виробничі приміщення, комфорт в салоні машин, модний, зручний та чистий спецодяг викликають почуття задоволення, створюють гарний настрій, сприяють підвищенню працездатності людини. Виробнича естетика передбачає створення комфорту на робочому місці, який складається з раціонально запланованого розміщення знарядь і предметів праці, чистоти і порядку в робочій зоні, раціонально підібраних кольорового інтер’єру та музичного супроводу, озеленення території виробничих дільниць і місць внутрішньозмінного відпочинку.

Умовою виробничої естетики є кольорове оформлення робочих місць і виробничих приміщень, яке повинно відповідати закономірностям, встановленим фізіологією та психологією праці.

Встановлено вплив кольорів на працюючу людину (табл. 5).

Таблиця 5

Колір	Характеристика впливу
червоний	швидко привертає увагу, але насторожує і збуджує, при тривалому впливі викликає втому. Цим кольором доцільно фарбувати частини машин, що обертаються, наприклад, крани з гарячою водою, електроапаратуру з метою підвищення безпеки.
синій	знімає втому, його доцільно застосовувати в приміщеннях з підвищеною температурою та на роботах, що вимагають великих фізичних зусиль і швидких рухів.
зелений	створює оптимістичний настрій, знижує внутріосмотичний тиск і підвищує працездатність. В зелений колір, як правило, фарбують конвеєри і транспортери.
оранжевий	покращує настрій та використовується в основному при фарбуванні виробничих інтер’єрів.
коричневий	створює неприємне враження та викликає почуття тривоги.
білий	створює відчуття холоду, в цей колір фарбують стіни та обігрівачі в приміщеннях з підвищеною температурою.
сірий	викликає серйозний діловий настрій, але без радості.
чорний	строгий, важкий, пригнічує психіку людини, створює похмурий настрій.

Вихідним пунктом при розробці кольорового оформлення виробничих приміщень є робоче місце, тобто простір і обладнання, які постійно знаходяться в колі зору працівника. Потрібно в першу чергу з’ясувати, які елементи робочого місця будуть предметом безперервного спостереження виконавця. Підбір фарб повинен забезпечити кращу видимість кожного з цих елементів. Готового рецепту гармонічного підбору кольорів для всіх випадків практично дати неможливо – він визначається цілями й умовами праці.

Одним із елементів виробничої естетики є музика на виробництві. Доцільність цього заходу полягає в тому, що музика викликає емоційне збудження нервової системи, активізує нові ділянки мозку, знижуючи навантаження зайнятих, сприяє налагодженню ритмічної роботи, зменшує відчуття монотонності праці.

Найбільша дієвість музики, як встановлено науковими дослідженнями, проявляється при трансляції її 4–5 разів за зміну по 15–20 хв. Графіки розробляються з врахуванням показників працездатності. Перший раз музика транслюється перед початком зміни з метою підняття тонусу та на етапі зниження працездатності, музика в обідню перерву знижує втому.

Таким чином, планування музичних передач здійснюється в залежності від важкості, складності праці та її нервово-психічної напруги.

Між санітарно-гігієнічними, психофізіологічними та естетичними умовами праці існує тісний органічний зв’язок. Шум і вібрація на робочому місці, загазованість і забрудненість, норми температури і вологості оточуючого повітря, що не відповідають стандартам, недостатнє або нерівномірне освітлення робочих місць викликають у працівників втому та роздратованість, причини і джерела яких вони не усвідомлюють. Це негативно впливає на працю та знижує сприйняття естетичних заходів. Прикладом може бути взаємозв’язок між освітленням робочого місця і пофарбованим обладнанням (освітленість відноситься до санітарно-гігієнічних факторів, а колір – до естетичних). Коли виробничі приміщення погано освітлені, не радує навіть підбір кольорів.

Забезпечення умов праці згідно вимог законодавства та цілей організації можливе за умови скоординованих дій лінійних керівників, спеціалістів служб управління персоналом і працівників.

Вивчення умов праці на конкретному підприємстві проводиться для такого:

· виявити напрямки та шляхи їх покращення;

· щоб компенсувати працівникам шкідливий вплив умов праці на їхнє здоров’я у грошовій або іншій формі (вища заробітна плата, пільги у пенсійному забезпеченні, спеціальне харчування, скорочена тривалість робочого часу, скорочення пенсійного віку тощо).

Основним завданням вивчення умов праці залишається пошук можливостей створення на робочих місцях нормальних умов за такими напрямками:

· технічний (створення нової техніки, що забезпечує збереження здоров'я людини та мінімізацію затрат праці);

· технологічний (впровадження нових технологічних режимів, що дозволяють виводити людей з безпосередньо робочих зон);

· організаційний, психофізіологічний і соціальний напрямки полягають в оздоровленні виробничого середовища, у підвищенні інтересу до праці та її результатів;

· естетичний (зміна кольорів, звуків, світла та форм, що використовуються у виробництві, і впровадження у них художніх елементів, що позитивно впливають на самопочуття людини на роботі та сприяють підвищенню результативності праці).

Отже, найефективнішими є заходи, спрямовані на формування сприятливих умов праці на новостворених підприємствах або в порядку реконструкції на діючих. Для більшості підприємств характерним є планомірне поліпшення умов праці та захист працівників від небезпечних виробничих чинників.

Дата добавления: 2014-01-04