Роль інвестицій в економіці

Рівняння (6.13) свідчить, що середня схильність до споживання (С/Y) залежить від співвідношення між багатством і поточним доходом (W/Y). На початкових етапах трудового життя особи її поточний дохід, як правило, зростає швидше ніж багатство. Тому середня схильність до споживання може зменшуватися, що відповідає висновкам кейнсіанської теорії. Але за весь період життя багатство людини залежить від її поточного доходу. Тому середня схильність до споживання в довготривалому періоді є постійною величиною.

Гіпотеза постійного (перманентного) доходу. Згідно з даною гіпотезою споживання залежить не від поточного, а постійного доходу. За своїм визначенням постійний доход – це сталий компонент поточного доходу, який людина спроможна підтримувати протягом всього життя за рахунок трудового доходу і накопичених активів. Згідно з цією гіпотезою в процесі прийняття рішень люди спираються на постійний дохід, який вони спроможні передбачити. Звідси випливає функція споживання:

С = с · (6.14)

де - постійний дохід (наявний)

с – коефіцієнт, який визначає ту частку постійного доходу, яка витрачається на споживання

На базі функції споживання з постійним доходом можна зробити висновок щодо можливої динаміки середньої схильності до споживання. Для цього обидві частини рівняння (6.15) поділимо на У:

(6.15)

Отже, середня схильність до споживання залежить від співвідношення між постійним доходом і поточним доходом. Якщо поточний дохід тимчасово перевищує постійний дохід за рахунок тимчасових доходів, то середня схильність до споживання зменшується, і навпаки.

Як ми знаємо, інвестиції – це витрати, які здійснюються економічними суб’єктами з метою нагромадження капіталу, що передбачає створення нового капіталу та відшкодування зношеного капіталу. Але слід враховувати, що необхідною передмовою нагромадження капіталу є виробництво інвестиційних товарів, тобто засобів виробництва (будівельних матеріалів, машин, устаткування, приладів, інструментів тощо). Ця обставина означає, що інвестиції впливають на економіку за двома напрямами.

Перший напрям пов’язаний із сукупним попитом. Коли зростають інвестиції, то в короткостроковому періоді збільшується попит на інвестиційні товари. Він збільшується за умов, якщо обсяг інвестицій в наступному періоді (I_t) збільшується порівняно з попереднім періодом (I_t-1). Наприклад, якщо в попередньому періоді інвестиції складали I_t-1, а в наступному – I_t, то різниця між ними відображає приріст інвестицій в періоді t, порівняно з періодом t-1, тобто ΔI_t =I_t–I_t-1.

Приріст інвестицій – це приріст попиту на інвестиційні товари, який є компонентом сукупного попиту. У зв’язку з цим збільшення інвестиційного попиту при інших незмінних умовах викликає зростання сукупного попиту і обсягів виробництва, тобто ВВП. Отже, першим результатом зростання інвестицій є збільшення сукупного попиту і ВВП в короткостроковому періоді.

Другий напрям впливу інвестицій на економіку пов’язаний з капіталоутворенням. Пригадаємо, що інвестиції – це потік, а капітал – запас. Отже, капіталоутворення являє собою процес перетворення інвестицій в капітал. Тому кожна одиниця інвестицій, тобто потоку, збільшує капітал, тобто запас, теж на одиницю.

Валові інвестиції охоплюють як створення нового капіталу так і заміну зношеного капіталу новими капітальними засобами. Виходячи з цього валові інвестиції можна визначити за такою формулою:

(6.16)

де – відповідно валові та чисті інвестиції за період t

d – норма амортизації, яка відображає ту частку, на яку щорічно зношується капітал,

K_t – середня вартість капіталу за період t,

d^.K_t –вартість амортизованого капіталу, тобто зношеного в процесі виробництва за період t.

Рівняння (6.16) свідчить, що чисті інвестиції – це така частина валових інвестицій, яка відображає їх перевищення порівняно з вартістю зношеного капіталу. Тому чисті інвестиції можна визначати за такою формулою:

(6.17)

У свою чергу перевищення валових інвестицій над вартістю амортизованого капіталу дорівнює створенню нового, тобто визначає приріст капіталу. Отже, приріст капіталу залежить не від валових, а від чистих інвестицій:

(6.18)

Якщо до обсягів капіталу на кінець попереднього періоду (або на початок наступного періоду) додати приріст капіталу (чисті інвестиції) в наступному періоді, то можна визначити обсяг капіталу на кінець наступного періоду:

(6.19)

Приріст капіталу збільшує виробничі потужності економіки, тобто довгострокову сукупну пропозицію, яка дорівнює потенційному ВВП. Але при цьому слід підкреслити, що вплив приросту капіталу на збільшення потенційного ВВП відбувається не один до одного, а згідно з граничною продуктивністю капіталу (граничним продуктом капіталу).

Гранична продуктивність капіталу відображає приріст продукту, що припадає на додаткову одиницю капіталу за незмінної кількості інших факторів виробництва (головним чином – праці):

(6.20)

де МРК – граничний продукт капіталу.

Фактичний ВВП визначається потенційним ВВП лише як тенденція, тобто в довгостроковому періоді. Отже, якщо першим результатом зростання інвестицій є зростання сукупного попиту і обсягів виробництва в короткостроковому періоді, то іншим його результатом є збільшення обсягів капіталу і потенційного ВВП в довгостроковому періоді.

Доцільно звернути увагу на те, що інвестиції по-різному впливають на збільшення ВВП в короткостроковому і довгостроковому періодах. В короткостроковому періоді на зростання сукупного попиту і обсягів виробництва впливає приріст валових інвестицій порівняно з попереднім періодом. В довгостроковому періоді зростання обсягів капіталу залежить не від приросту інвестицій, а від обсягу чистих інвестицій, тобто від співвідношення між валовими інвестиціями та вартістю зношеного капіталу (амортизацією). Це співвідношення визначає економічну динаміку, тобто здатність економіки нарощувати або зменшувати свої виробничі потужності.

Здатність економіки до нарощування своїх виробничих потужностей може виникати лише за умов, коли валові інвестиції перевищують амортизацію (). За таких умов чисті інвестиції є додатної величиною. Тому збільшується обсяг капіталу, довгострокова сукупна пропозиція і потенційний ВВП. Якщо при цьому валові інвестиції збільшуються, тобто , то при інших незмінних умовах буде зростати і сукупний попит, що викликає збільшення обсягів виробництва, тобто ВВП.

Протилежна ситуація виникає за умов, коли валові інвестиції менші, ніж амортизація . Це означає, що чисті інвестиції є від’ємною величиною і тому капіталу споживається більше ніж нагромаджується. Таке явище називають дезінвестуванням. Оскільки амортизація перевищує валові інвестиції, то це призводить до скорочення виробничих потужностей в економіці. Крім того, виникнення дефіциту валових інвестицій свідчить, що обсяг інвестицій в економіці зменшується порівняно з попереднім періодом, тобто . При інших незмінних умовах це викликає скорочення сукупного попиту і обсягів виробництва, тобто ВВП.

В подібній ситуації знаходилася економіка США у роки Великої депресії, тобто протягом 1929 – 1933 рр. Так, у 1933 р. валові інвестиції в цій країні дорівнювали 1,6 млрд. дол., а споживання основного капіталу протягом цього року становило 7,6 млрд.дол. Отже, скорочення чистих інвестицій склало 6 млрд.дол. Аналогічна ситуація спостерігалася протягом всього періоду Великої депресії. Внаслідок цього обсяг виробництва впав на 30%, безробіття виросло до 25%, а ціни впали на 25%.

Дата добавления: 2014-01-04