Оцінка якості екскурсії

ПЛАН.

ТЕМА: ПРОФЕСІЙНА МАЙСТЕРНІСТЬ ЕКСКУРСОВОДА.

ЛЕКЦІЯ 7

Лекція 7

Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Стаття 20. Звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше 1 місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше 15 днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати 45 днів.

На обгрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

1. Особистість екскурсовода.

2. Ораторське мистецтво.

ЛІТЕРАТУРА:

1. Бабарицька В., Короткова А., Малиновська О. Екскурсознавство і музеєзнавство: Навчальний посібник. –К.: Альтерпрес, 2007. -464 с.

2. Зорин И.В., Квартальнов В.А. Энциклопедия туризма: Справочник. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 368 с.

3. Организация туризма. Учебное пособие / А.П. Дурович, Н.И. Кабушкин, Т.М. Сергеева и др.; Под общ. Ред. Н.И. Кабушкина и др. –М.: Новое знание, 2003. -632с.

4. Туризм, гостеприимство, сервис: Словарь-справочник/ Г.А. Аванесова, Л.П. Воронкова, В.И. Маслов, А.И. Фролов; Под общ ред. Л.П. Воронковой. –М.: Аспект Пресс, 2002. -367с.

5. Менеджмент туризма. Туризм как вид деятельности: Ученик. –М.: Финансы и статистика, 2003. -288с.

6. В.Г. Гуляев. Организация туристической деятельности. Учебное пособие. –М.:Нолидж – 1996. -312с.

7. Українсько-російський словник термінів і понять з географії туризму і рекреаційної географії/ О.О. Бейдик. –К.: РВЦ «Київський університет», 1997. -300с.

8. Гецевич Н.А. Основы экскурсоведения. Учебное пособие. –Минск, 1988. -168с.

9. Емельянов Б.В. Экскурсоведение: Ученик. -5-е узд. –М.: Советский спорт, 2004. -216с.

10. В.К. Федорченко, І.М. Мініч. Туристський словник-довідник (навчальний посібник). -К.: Вища шк., 2000. – 160с.

11. Карташевская И.Ф. Географические апекты познавательного туризма. Рынок экскурсионных услуг. –Симферополь: Издательство «Пирамида-Крым», 2000г. -146с.

12. Пирожник И.И. Основы географии туризма и экскурсионного обслуживания. – Минск: Университетское, 1985. – 253 с.

1. Професійна майстерність екскурсовода — це особливий вид мистецтва, який побудовано на:

- активному використанні і вмілому поєднанні показу і розповіді;

- участі в процесі сприйняття взаємодії таких компонентів, як екскурсовод, екскурсант і екскурсійні об'єкти; використанні методичних прийомів проведення екскурсії;

- володінні специфічними вміннями і навичками, які притаманні даній професії.

Екскурсійна майстерність — це особливий вид мистецтва, який крім власної специфічної професійної основи, включає елементи інших видів майстерності (педагогічної, лекторської та ін.). Така майстерність незаперечне визначається рівнем якості виконання тих методичних рекомендацій, які забезпечують високу якість подання екскурсійного матеріалу. В той же час, робота екскурсовода має творчий характер, який значною мірою реалізується завдяки особистим рисам екскурсовода.

Рівень екскурсійної майстерності залежить від низки факторів, які можна поділити на дві групи:

1. фактори, які не залежать від екскурсовода: рівень підготовки методичної документації, відбір екскурсійних об'єктів, побудова маршруту, матеріал для розповіді, зміст «портфеля екскурсовода»;

2. фактори, які безпосередньо залежать від екскурсовода: загальна ерудиція, рівень знань по, темі, володіння екскурсійною методикою, культура мови, практичні вміння і професійні навички.
Друга група факторів є безпосереднім відбитком індивідуальних якостей і рис екскурсовода як особистості.

Кожна особистість визначається трьома основними особливостями:

1) стійкість властивостей (рис) особистості;

2) цілісність особистості як єдність певних властивостей (рис) і якостей;

3) активність особистості, яку засвідчує багатоаспектна діяльність.

Екскурсовод, з огляду на особливості своєї професії, поставлений в умови, які сприяють виявленню його активної життєвої позиції. Його завдання — найбільш повно використовувати ці умови для своєї повсякденної діяльності.

В діяльності екскурсоводів можуть виявлятися всі три рівні активності життєвої позиції. Високий — характеризується соціальною активністю, творчою діяльністю, гарною роботою, почуттям мораль­ної відповідальності. Життєва позиція середнього рівня активності має однобічний характер, не виходить за межі нормативних знань — від і до. Життєва позиція низького рівня активності характеризується пасивністю, недостатністю знань, навичок, вмінь і досвіду.

Активна життєва позиція — спосіб участі людини в діяльності суспільства. Життєва позиція людини відображається у її ставленні до суспільної праці, державної і приватної власності, інших людей і самого себе. При оцінці рівня активності життєвої позиції людини розглядаються не поо­динокі факти, а сукупність усіх можливих видів активності: суспільної, трудової, моральної, ідейно-пізнавальної.

Соціологи виділяють високий, середній і низький рівень життєвої актив­ності, які залежать від формування поглядів особистості, виховання світо­гляду і впевненості, напрацювання професійних вмінь, а також якостей конкретної особистості, її прагнень і бажань.

Крім трьох рівнів активності, виділяють пасивну і негативну життєву пози­цію. Пасивна — формується на тлі життєвих негараздів і зривів у роботі, моральної нестійкості. Негативна — характеризується активністю особистих інтересів на шкоду колективним, кар'єризмом, необ'єктивною крити­кою, порушеннями трудової дисципліни, аморальною поведінкою.

Важливу роль у формуванні особистості екскурсовода відіграють задатки і здібності, без розвитку яких припиняється розвиток особистості. Задатки будь-якої людини — пам'ять, спостережливість, уява, кмітливість — якщо їх розвивати, можуть стати основою надзвичайних здібностей. Слід враховувати, що одна й та сама людина може мати розвинені здібності, які характерні для кількох подібних професій.

Задатки — природжені анатомо-фізіологічні особливості нервової системи мозку. Задатки складають природну основу розвитку здібностей людини.

Здібності — індивідуальні риси особистості, які є суб'єктивною умовою успішного здійснення певного роду діяльності.

Здібності людини поділяються на загальні і спеціальні. Загальні здібності потрібні для оволодіння усіма видами діяльності (розумова активність, працелюбність, спостережливість, настирливість, швидкість орієнтації, зосередженість уваги). Спеціальні здібності є основою для оволодіння навичками і вміннями конкретної професії, забезпечують досягнення висо­ких результатів у певній сфері.

Під впливом практичної діяльності у ексурсовода формують­ся спеціальні здібності. Для екскурсовода так само, як, наприклад, для педагога, характерні чотири види здібностей.

Конструктивні здібності виражаються у вмінні відібрати і пра­вильно оформити екскурсійний матеріал, дохідливе і переконливо подати його, а у випадку необхідності перебудувати план проведення екскурсії, схему використання методичного прийому. Даний вид здіб­ностей виступає основою розумової діяльності екскурсовода.

Організаторські здібності виражаються у вмінні здійснювати керівництво екскурсійною групою, спрямовувати увагу екскурсантів на необхідні об'єкти, а також у вмінні забезпечити виконання програми туристів і екскурсантів, які прибули з іншого міста.

Комунікативні здібності виражаються у вмінні встановити ділові відносини з групою, зберегти їх протягом всього часу спілкування з екскурсантами, правильно побудувати стосунки з водієм автобуса на маршруті, працівниками музеїв, виставок, з методистами секції, іншими екскурсоводами, керівниками груп, організаторами подоро­жей і екскурсій.

Аналітичні здібності створюють основу для самокритичного ана­лізу власної роботи, об'єктивної оцінки якості проведення екскурсії, ефективності використання методичних прийомів.

Невід'ємною рисою екскурсовода як особистості є впевненість. Вона ґрунтується на знаннях, ідейності і активній життєвій позиції екскурсовода. При проведенні екскурсій, викладенні теми екскурсо­вод повинен зважено виявляти тенденційність: чітко і цілеспрямовано формулювати думки, правильно, з позицій науки розкривати події і явища, виявляти наполегливість при їх тлумаченні.

Ефективність екскурсій також значною мірою залежить і від темпераменту екскурсовода. відповідності з типом темпераменту (сангвінік, холерик, флегматик, меланхолік) проявляється різноманітність поведінки, вияву почуттів, тривалості переживань, швидкості змін емоційного стану екскурсовода. Слід пам'ятати, що вияв тем­пераменту е результатом загальної культури людини, поведінка якої може і повинна підкорятися її волі і залежить від вміння управляти власними емоціями.

Для екскурсовода-сангвініка, наприклад, характерні швидкий темп мови, часті зміни настрою, швидка реакція на дії екскурсантів. Холерик при від­сутності відповідного контролю — неврівноважений, запальний, образли­вий, поспішний у розповіді. Флегматик, навпаки, повільний у реакціях, має одноманітні жести і міміку, нетовариський. Меланхолік характеризується замкненістю, недостатньою активністю, млявістю рухів.

Кожен екскурсовод повинен мати чітке уявлення про типи темпе­раменту, їхні прояви, сутність і характер емоцій, джерела їх виникнен­ня, роль у формуванні переконаності екскурсантів. Розуміння цього дасть можливість викликати у слухачів емоції, які позитивно впли­вають на ефективність сприйняття екскурсійного матеріалу. Органі­затор екскурсії повинен потурбуватися про те, щоб у екскурсантів протягом усієї екскурсії зберігався інтерес і певний емоційний підйом. Екскурсовод дбає про те, щоб емоції екскурсантів набули характеру співпереживання, особистої причетності до подій, про які йдеться в екскурсії. При цьому йому доводиться зважати на індивідуальні особливості учасників екскурсії, їх настрої, мотиви, які спонукали до участі в екскурсії.

В залежності від теми, яка розкривається, екскурсоводу необ­хідно враховувати і рівень загальної освітньої підготовки людей та рівень їх естетичного розвитку. Емоційним реакціям у екскурсантів заважають занадто глибокі пояснення матеріалу, а також спроби спрос­тити його. Полегшуючи розумову діяльність слухачів, екскурсовод втрачає контакт з групою. Спрощений матеріал, недоречні приклади, відсутність новизни не викликають жодних емоцій навіть тоді, коли власними емоціями екскурсовод намагається врятувати справу.

Рівень проведення екскурсії, ефективність сприйняття матеріалу екскурсантами залежать і від психічного стану особистості, який вияв­ляється в підвищенні або зниженні активності (увага, емоції, воля) і безпосередньо залежить від конкретних умов життя і праці, мікро­клімату в колективі, стану здоров'я, атмосферних процесів (погода, тиск тощо).

Сприйняття матеріалу екскурсії грунтується на поєднанні трьох видів психічних процесів: пізнавальних (відчуття, уявлення, мислення,); емоційних (переживання); вольових (зусилля для утримання уваги, роботи пам'яті та ін.). Ці психічні процеси тісно пов'язані між собою і визначаються власти­востями особистості, її психічним станом, а також зовнішніми впливами, які вона відчуває в певний момент.

Розрізняють декілька видів психічного стану особистості — загальний, емоційний (настрій), інтелектуальний, творчий, вольовий (готовність до активних дій).

Для успіху діяльності в екскурсійній сфері важливо, щоб людина вміла керувати своїм психічним станом. При спілкуванні з аудито­рією кволість і невпевненість неприпустимі так само, як підвищена збудженість, дратівливість, напруженість у голосі, жестах, міміці. Тон спілкування має бути жвавим, переконливим, захоплюючим.

Самоконтроль, як внутрішня складова діяльності особистості, поєднує здібності до самоаналізу, самокритики і самообмеження в поведінці. Рівень самоконтролю, його постійність і результатив­ність залежать від таких якостей особистості, як світогляд, ідейна переконаність, свідомість, культура.

Екскурсовод повинен бути готовий не тільки бачити наявні недоліки і помилки у власній повсякденній роботі, але й виявляти і усувати їх причини, сприяти тим самим вдосконаленню своєї інди­відуальної майстерності.

Обов'язковими якостями особистості екскурсовода є оптимізм, життєрадісність, жвавість, бажання і вміння бачини в навколишньо­му світі життєдайні, позитивні сторони. Крім того, однією з якостей екскурсовода є вміння отримувати моральне задоволення від вико­нання своєї роботи.

Конкретні індивідуальні особливості кожного екскурсовода формують особисту манеру проведення екскурсій. Індивідуальність екскурсовода характеризується номенклатурою методичних прийо­мів, якими він володіє. Така номенклатура не у всіх однакова. Одні використовують на практиці всі або майже всі відомі прийоми, інші — обмежуються двома-трьома найбільш популярними, треті — початків­ці, а також екскурсоводи, які погано володіють професійною май­стерністю, — майже не використовують методичні прийоми під час екскурсій, що знижує їх якість.

Підвищення якості екскурсійної роботи забезпечується розширенням мережі екскурсійних закладів, удосконаленням теорії екскурсійної спра­ви, урізноманітненням тематики екскурсій, підготовкою кваліфікованих кадрів, розробкою методики підготовки і проведення екскурсій, розвитком видавничої діяльності.

Забезпечення високої якості екскурсійної роботи можливе при удоскона­ленні змісту екскурсій, розробці та впровадженні різних методик, а також використанні продуманої техніки проведення екскурсій. Якість — це порівняння нової форми проведення екскурсії із старою, оцінка такої форми. При оцінці якості екскурсії враховується якість тексту (контр­ольний та індивідуальний), якість постановки (режисерського задуму) — рекомендованої методики проведення, якість (рівень) виконання — про­ведення екскурсії, забезпечення необхідних умов для її проведення.

Всі екскурсії в залежності від рівня їх підготовки та методики проведення можуть мати такі рівні оцінки:

а) екскурсія без жодного методичного прийому, показ та розповідь інертні;

б) екскурсія тільки з прийомами розповіді (лекція);

в) екскурсія, в якій використовуються методичні прийоми показу об'єктів (пасивний показ);

г) екскурсія, що містить методичні прийоми показу та розповіді — досить дала;

д) екскурсія як синтез прийомів показу та розповіді — відмінна.
Недоліки екскурсій:

- лекційність (розповідь переважає над показом), інформаційне пере­вантаження (велика кількість цифр, фактів); незавершеність викладу основних питань і підтем (відсутність висновків); ескізність показу та розповіді (поверховість);

- переважання часткового, випадкового, другорядного.

Невисока якість екскурсії призводить до зниження активності екскурсан­тів (без бажання виходять з автобуса, взагалі не виходять, залишають маршрут).

Якість проведення екскурсії залежить від її правильної підго­товки. Формулювання мети, теми, вивчення літератури і музей­них експозицій, написання тексту, самостійна робота, вивчен­ня рекомендацій з екскурсійної справи, прослуховування інших екскурсоводів, засвоєння методичних прийомів показу та розповіді на практиці, знайомство з пам'ятками історії та культури, — все це важ­ливі складові, виконання яких впливає на якість готового екскурсійного продукту, а також якість роботи працівників екскурсійної сфери.__________________

Особистість та індивідуальність екскурсовода затверджуються його авторитетом. Авторитет екскурсовода грунтується на знаннях, вміннях, навиках, моральних якостях, практичному досвіді. Розви­ваючи індивідуальну майстерність, екскурсовод повинен пам'ятати, що складовими авторитету є:

а) авторитет положення, який визначається тим, що екскурсо­вод є керівником екскурсії, очолює групу екскурсантів і керує їхньою діяльністю;

б) авторитет знань, оскільки в переважній більшості випадків екскурсовод глибше знає тему, ніж будь-хто з екскурсантів;

в) авторитет вмінь (навички використання методики і техніки проведення екскурсій), який створюється досвідом екскурсо­вода;

г) культура мови і невербальні засоби впливу;

д) взаємовідносини з екскурсантами, вміння створити необхід­ний мікроклімат у групі, завдяки особистій високій культурі поведінки.

Слід пам'ятати, що моральний престиж і авторитет професії екскурсовода, не переходять автоматично на всіх виконавців екскурсій­ного обслуговування. Індивідуальна майстерність кожного екскурсо­вода повсякденно перевіряється і підтверджується його практичною діяльністю, яка розкриває творчу, ініціативну, оригінальну особис­тість, окремі складові індивідуальної професійної майстерності.

2. Важливою умовою успішного проведення екскурсії є володіння екскурсоводом мистецтвом слова, вмінням вільно викладати матеріал, який би зацікавлював і захоплював екскурсантів.

Сприйняття екскурсійної теми будується на звуковому і зорово­му ряді. Джерелом звукового ряду є екскурсовод, його мова. По від­ношенню до екскурсантів він може виступати з різних позицій:

- інформатора, який повідомляє знання групі людей, розповіда­ючи про якусь подію, явище, не виявляючи свого ставлення до нього, не пояснюючи його сутності, причинно-наслідкових зв'язків з іншими подіями і явищами;

- коментатора, коли під час повідомлення про об'єкти, події іявища, дає пояснення причин, що їх викликали;

- співрозмовника, коли здійснює показ об'єкта і веде цікаву роз­мову. Під час неї враховується реакція екскурсантів на мате­ріал. Для повідомлення інформації використовує форму запитань-відповідей. В залежності від реакції екскурсантів, їх запитань та реплік екскурсовод вводить у розповідь додат­ковий матеріал;

- радника, коли побачене пояснює і дає певні рекомендації і поради, як спостерігати об'єкт, тобто підводить екскурсанта до відповідних висновків;

- емоційного лідера, який аналізує об'єкти і події, що з ними пов'язані, дає оцінку проблемам, передає екскурсантам власну впевненість, допомагає зрозуміти об'єкти і явища.

Володіння аудиторією незалежно від її розмірів, обставин спіл­кування, вікового, соціального складу тощо, вимагає від ескурсовода Дотримання методики публічного спілкування і ряду соціально-психологічних рекомендацій:

1. Вдосконалення ораторського мистецтва сприяє розвитку гнучкості розуму, пам'яті. Його підґрунтям є широта інтересів, емоційність, адекватність стосовно того, «що, де і як сказати».

2. Важливо враховувати особисті риси і темперамент, налаштовуючи спілкування з аудиторією на позитивні настанови.

3. Основу ефективного спілкування з аудиторією визначає ряд осо­бистих характеристик:

- здібності (відповідний рівень інтелекту, голосові дані, пра­вильна вимова, інтонація тощо);

- готовність до ораторського досвіду (системність і глибина індивідуального досвіду, широта знань, професійна орієнто­ваність тощо);

- співучасть у процесі спілкування (вміння одночасно володіти собою та аудиторією, матеріалом екскурсії тощо).

4. Перед екскурсією необхідно визначити склад аудиторії: кількість учасників групи; їх однорідність за віковою, соціальною та інши­ми ознаками; соціальну, професійну орієнтованість екскурсантів;
наявність постійних контактів з екскурсантами-клієнтами даної фірми, або й самого екскурсовода.

5. Для подолання змістовних бар'єрів спілкування необхідно врахо­вувати, що такі ситуації виникають:

- коли думка екскурсовода не знаходить адекватного відобра­ження в його мові, отже, він не може повно висловити те, що передбачається змістом екскурсії;

- коли засоби мовного викладу інформації не відповідають мов­ним знанням слухачів;

- коли слухачі не володіють необхідними вміннями інтерпре­тувати текст, що сприймається.

6. Особливо важливі перші хвилини, коли декілька заготовлених фраз допомагають встановити перший контакт, привернути увагу екскурсантів, «налагодити» спілкування в групі.

7. Слід пам'ятати, що сила хвилювання обернено пропорційна кіль­кості часу, витраченого на підготовку до екскурсії.

Звичайно, що головною ознакою ораторської майстерності екскурсовода є культура мови. По-перше, мова повинна бути гра­мотною і логічною. По-друге, для того, щоб створити повну уяву про історичні події, конкретних осіб, мова повинна бути точною і, в той же час, образною, що досягається за рахунок вдалого викорис­тання порівнянь, цитат, яскравих епітетів, метафор, приказок тощо. Мова має бути єкономною. Рекомендується завчасно продумати спо­соби викладення матеріалу екскурсії, підібрати потрібні слова і точні вирази для аналізу екскурсійних об'єктів і розповіді про події, що з ними пов'язані.

Формуючи словниковий (лексичний) запас, особливу увагу слід приділяти спеціальним термінам і словам іноземного походження. При цьому бажано уникати перевантаження ними екскурсійної роз­повіді. Основним критерієм тут повинні бути доцільність і необхід­ність їх використання, адже дуже часто існує можливість їх адекватної заміни еквівалентами рідної мови.

Корисні вправи:

Збагачення лексичного запасу

Для заняття обирається текст за спеціальністю. Суть заняття полягає в заміні одних слів іншими. Наприклад, всі дієслова необхідно замінити іншими, які відповідають змісту. Наступного разу — замінюються іменники, далі прикметники. Перші 5-Ю днів можна користуватися словником. Така вправа націлена на активізацію «пасивного» запасу слів, її додаткова цінність полягає в можливості розвитку як рідної мови, так і іноземної. Тренування з магнітофоном

Магнітофон дозволяє здійснити зворотний зв'язок, який потрібен для лік­відації хиб у мові. Крім вдосконалення усної мови, магнітофон сприяє тренуванню рефлексивності мислення. При прослуховуванні запису про­водиться оцінка самого себе і прогнозується оцінка розповіді іншими. З магнітофоном відпрацьовують:

А) читання фрагментів (проза, вірші) і прослуховування прочитаного;

Б) переказ прочитаного тексту;

В) вимова звуків, слів, постановка наголосу. Можна скласти списки слів зі складним або незвичайним наголосом,

Незаперечну роль, крім словникового (лексичного) запасу, віді­грає володіння технікою мови: чіткість дикції, правильна вимова звуків, слів, постановка наголосу — це все елементи, які свідчать про високий рівень як особистої, так і професійної культури екскур­совода.

Існує ряд мовних прийомів, які дозволяють емоційно прикра­сити розповідь, уникнути ЇЇ одноманітності і, таким чином, підвищи­ти увагу екскурсантів, сприяти більш глибокому сприйняттю теми в цілому.

Важливу роль відіграє правильно обраний темп розповіді.

Встановлено, що для сприйняття звучання і змісту слова необхід­но не більше 1 секунди. Однак, слід враховувати, що для невідомих слів знадобиться більше часу. За певних навиках людина схоплює звукову і змістовну сторони мови при швидкості 60-70 слів за хви­лину. Між тим, при спілкуванні з аудиторією краще не перетинати межу в 60 слів за хвилину.

Швидкість мови екскурсовода залежить від змісту екскурсії (наприклад, повільніше викладаються висновки, узагальнення) і швидкості руху транспортного засобу, який використовується для її проведення. Досить часто об'єкт знаходиться в полі зору екскурсантів лічені секунди і екскурсовод повинен дати основний матеріал, приско­рюючи швидкість мовлення. Однак, слід пам'ятати, що поспішність у розповіді протягом екскурсії неприпустима, оскільки у екскурсан­тів може створитися враження про байдуже ставлення екскурсовода до теми екскурсії.

Зрозуміло, що екскурсовод не повинен говорити безперервно під час всієї екскурсії. Короткі паузи необхідні для підкреслення фрази, перед висновками, узагальненнями. Більш тривалі паузи допускаються при переїздах від об'єкта до об'єкта. В міських екскурсіях вони, як пра­вило, не перевищують 1-2 хвилини, в заміських — 15-20 хвилин.

Значний вплив на аудиторію мають інтонація, емоційність роз­повіді екскурсовода, які створюють своєрідну атмосферу спілкуван­ня, свідчать про ставлення екскурсовода до подій, об'єктів, про які йдеться. Отже, і тон розповіді повинен змінюватися в залежності від подій, про які розповідає екскурсовод, від почуттів, які він намага­ється висловити.

Вдосконалення ораторського мистецтва екскурсовода має, насам­перед, грунтуватися на усвідомленні того, що екскурсія — не лекція. Екскурсовод повинен вільно володіти матеріалом і мати високу куль­туру мови, адже протягом екскурсії він має знати окремі невідпові­дності у сприйнятті екскурсії і внести певні корективи: повторити, уточнити, роз'яснити тощо.

Екскурсовод повинен пам'ятати, що слухачі постійно виконують потрійну роботу:

- сприймають розповідь екскурсовода;

- «перекладають» на внутрішню особисту мову (особливо цей процес ускладнюється, якщо екскурсовод говорить невиразно, монотонно, не вимовляє окремі звуки, використовує незрозу­мілу лексику тощо);

- усвідомлюють зміст.

Численні дослідження показують, що активно слухати, навіть дуже цікавий матеріал, людина може в середньому 15 хвилин. Отже, крім відповідного використання прийомів показу, екскурсовод пови­нен володіти навичками «пожвавлення» розповіді:

- цікавими відхиленнями від основної теми;

- вправними порівняннями;

- використанням прийому ставити запитання аудиторії, на яке екскурсовод сам і відповідає;

- застосуванням психологічної паузи, яка дозволяє зосередити увагу екскурсантів на певній думці, підготувати їх до сприйняття наступного матеріалу, підкреслити висновок, узагальнити викладене тощо;

- доцільним жартом тощо.

Особливу роль прийоми ораторського мистецтва відіграють при відповідях екскурсовода на запитання. Адже відповіді питанням на питання або негативна оцінка самого питання («Де питання не стосується теми нашої екскурсії») — неприпустимі. У нагоді стане, наприклад, така «софістична хитрість», як відповідь «в кредит». Якщо виникає ситуація, коли екскурсоводу важко відповісти на питання, він не повинен говорити про це прямо. «Перенести» відповідь можна, оголосивши аудиторії про відповідну тематичну екскурсію, або музей­ну експозицію, навчальні і наукові заклади, де займаються вивченням певної проблеми тощо.

Загальновживана рекомендація: не поспішати з відповіддю, бажано завуалювати уточненням, чи правильно екскурсовод зрозумів поставлене питання. Звичайно, допоміжну роль у запобіганні певних запитань може відіграти довідковий матеріал (карти міста, буклети з анонсами екскурсій, музеїв міста тощо) для тих, хто хоче отримати більш детальну інформацію..

У жодному разі тон відповіді на запитання не повинен показува­ти роздратування екскурсовода. Коли вас запитують про те, що вже сказано, або повторно ставлять запитання, напевно, це ваша вина у тому, що вас не зрозуміли з першого разу. Отже, не давайте непродуманих, необґрунтованих або сумнівних відповідей, щоб не пожалкувати про це з часом — відповідайте на запитання лаконічно, ясно і по суті.

Дата добавления: 2014-01-04