Розподільчих мереж

2.2 Конструктивна схема водопровідної мережі

На водопровідних мережах і водоводах встановлюють: регулювальну, запірну, водорозбірну, запобіжну арматуру, а також водовипуски, упори і компенсатори, які слід показати на конструктивній схемі водоводів і мереж (рис. 3).

Рис. 3. Конструктивна схема водопровідної мережі:

1– водоводи і магістральні лінії; 2– розподільчі лінії; 3– пожежний гідрант;

4 – засувка; 5– водовипуск; 6 – водонапірна башта; l – довжина ділянки, м;

Æ – діаметр труб; ПГ-12 – номер колодязя із пожежним гідрантом;

колодязі номер 2 і 4 – теж саме, без гідранта

Використовуючи умовні позначення, на конструктивній схемі показують місце знаходження пожежних гідрантів, колонок, засувок та іншої арматури і водовипусків, керуючись вказівками, наведеними в [7, п. 8.10, 8.14, 8.16; 8.19 і 8.20 і 14, с. 192..198].

2.2.1 Рекомендації щодо встановлення пожежних гідрантів

При розміщенні пожежних гідрантів враховують надійне водозабезпечення місць можливого виникнення пожежі та економічну доцільність (будівельну вартість водопровідної мережі). Так, відповідно до вимог СНиП 2.04.02-84 [7] будь-яка точка населеного пункту повинна бути забезпечена водою під час гасіння пожежі не менш як з двох одночасно працюючих пожежних гідрантів (умова надійності пожежного водозабезпечення).

Виконання цієї умови досягається неперевищенням максимальної віддалі між двома сусідніми пожежними гідрантами ().

Насамперед, пожежні гідранти, для зручності їхньої експлуатації (особливо взимку), встановлюють на перехрестях вулиць і провулків, в основному, на розподільчій мережі.

Розрахункова віддаль між гідрантами. Залежно від схеми розташування гідрантів (лінійне чи шахове, рис. 12.3 а, б) та вибору відповідної схеми трасування розподільчої мережі (поздовжня, перехресна), способів пожежогасіння та віддалі між суміжними лініями мережі визначають розрахункову віддаль між гідрантами [7, п. 8.16], яка не повинна перевищувати радіус дії пожежного гідранта (). У такому випадку, влаштовують лінійну схему розміщення пожежних гідрантів (рис.4.3 а).

а)

б)

Рис. 4. Схеми розташування пожежних гідрантів на конструктивній схеміводопровідної мережі:а) лінійна; б) шахова

Коли віддаль між двома суміжними пожежними гідрантами на паралельних розподільних лініях перевищує радіус дії (впливу) одного пожежного гідранта (), то влаштовують перехресну схему розподільчих ліній, а пожежні гідранти встановлюють не тільки на перехрестях вулиць, але й між ними (рис.4 б).

Радіус дії (впливу) одного пожежного гідранта визначають за формулою

, (1)

де – радіус дії пожежного гідранта, м;

– розрахункова довжина ліній пожежних рукавів, яка залежить від засобів пожежогасіння:

· для пожежних автонасосів – 200 м;

· для пересувних пожежних мотопомп – 100 … 150 м залежно від їх типу;

– коефіцієнт, який враховує згини та повороти пожежних рукавів, приймають в межах ;

– радіус дії компактної частини струменя води, який залежить від величин витрат води, діаметра отвору брандспойта і знаходиться в межах м;

– висота будинку від поверхні землі до його найвищої точки, яка залежить від кількості поверхів, м.

Орієнтовно приймають

, (2)

де – кількість поверхів забудови.

ВИСНОВОК: Таким чином, якщо в процесі розрахунків виявиться, що віддаль між сусідніми гідрантами (розподільчими лініями) в даному кварталі перевищує радіус дії гідранта , то ці лінії закільцьовують, створюючи перехресну схему трасування (рис. 4 б).

Мінімальна віддаль між пожежними гідрантами повинна відповідати умові .

ВИСНОВОК: Враховуючи, що відповідно до «Правил експлуатації систем ВіВ», пожежні гідранти повинні передбачатися переважно на розподільчих лініях водопровідної мережі, їх встановлення на магістральних лініях є небажаним.

На магістральних лініях допускають встановлення гідрантів тільки із діаметром труб до 400 мм, тому що на магістралях із діаметром труб понад 400 мм пожежні гідранти знижують надійність роботи цих мереж.

У цьому випадку [7, п. 8.7] для встановлення пожежних гідрантів та підключень водоспоживачів прокладають дублюючі лінії з діаметром, що дорівнює діаметру розподільчої мережі (рис.5 а), або встановлюють їх на відгалуженнях до будівель (рис.5 б) (внутрішні квартальні мережі).

Пожежні гідранти встановлюють на розподільчих лініях умісцях їх під’єднань до магістральних, а в окремих випадках, і на підключеннях споживачів (рис.5 в). Допускається встановлення гідрантів на байпасах (рис. 5 г).

Не допускають встановлення пожежних гідрантів на тупикових відгалуженнях від ліній водопроводу, якщов них відсутнє постійне протікання води.

Рис.5. Можливі схеми встановлення пожежних гідрантів на магістральних лініях з діаметром понад 400 мм: а) на дублюючих розподільчих лініях; б) на відгалуженнях до будівель і внутрішньо-квартальних мережах; в) на відгалуженнях розподільчих мереж, в місці приєднання їх до магістралей; г) на байпасних пристроях: 1 – магістральна лінія; 2 – дублююча (розподільча) лінія; 3 – ввід до будинку; 4 – розподільчі лінії; 5 – байпасний пристрій

Мінімальний діаметр розподільчих трубопроводів, на яких конструктивно можливе встановлення пожежного гідранта, визначають за розмірами пожежних підставок і становить 100 мм для міських водопроводів і 75 мм – для сільських [7, п. 8.46].

2.2.2 Рекомендації щодо встановлення вуличних водорозбірних колонок

У деяких випадках розбір води здійснюють безпосередньо із зовнішньої мережі через установлені на ній водорозбірні колонки. Їх встановлюють на розподільчих лініях (кільцевих і тупикових) відповідно до радіусу обслуговування колонки, який не повинен перевищувати 100 м [7, п. 8.20].

При цьому віддаль між ними не повинна перевищувати 180 … 190 м.

Водорозбірні колонки підключають до зовнішніх водопровідних мереж через засувки, вентилі чи коркові крани трубами діаметром мм.

Для нормальної роботи колонок московського типу тиск в мережі має бути не менше 1... 1,5 кгс/см².

2.2.3 Рекомендації щодо встановлення регулювальної і запірної арматури

Регулювальну й запірну арматуру (засувки з ручним приводом, або ж поворотні дискові затвори) застосовують для регулювання витрат води та напорів у мережі, а також для повного відключення її ділянок під час ремонту. Їх встановлюють на водоводах і водопровідній мережі в таких місцях [7, п. 8.10, 13, 14, с. 194]:

· приєднання до магістральної мережі водоводів від насосних станцій та башт;

· в точках підключення розподільчих ліній до магістральних;

· на вводах до підприємств (їх повинно бути не менше двох із підключенням до різних ремонтних ділянок);

· на початку і в кінці кожної ремонтної ділянки з таким розрахунком [7, п. 8.10], щоб відключалось не більше п’яти пожежних гідрантів.

Крім водопровідної арматури на водоводах і водопровідних мережах встановлюють спеціальні пристрої: водовипуски, упори та компенсатори.

2.2.4 Рекомендації щодо влаштування водовипусків

Водовипуски встановлюють у найнижчих точках ремонтних ділянок [7, п. 8.14] для спорожнення при ремонтах чи промиванні труб. Воду від випусків відводять у водостік, яр, канаву або в спеціальний колодязь, із якого її відкачують автонасосами чи мотопомпами. Діаметри випусків і обладнання для впускання повітря приймають таким, щоб забезпечувалось спорожнення ремонтних ділянок не більше як за 2 год [7, п. 8.14].

На трубопроводах з діаметром D_тр < 250 мм водовипуски не встановлюють, а спорожнення труб проводять висмоктуванням води з трубопроводу автомулососом.

2.2.5 Рекомендації щодо влаштування водовипусків

Упори і компенсатори встановлюють у місцях, де виникають зусилля, що здатні зруйнувати стикові з’єднання труб.

На прямих ділянках ліній труб таких сил не виникає. Вони з’являються в місцях повороту ліній, а також в деяких вузлах мережі, зокрема в місцях відгалужень, на кінцях тупикових ділянок тощо.

Це особливе значення має для розтрубних з’єднань і труб великих діаметрів. Для цього влаштовують спеціальні упори, що сприймають ці зусилля.

Упори виконують конструктивно у вигляді бетонних, цегляних або бутових масивів, в які упираються фасонні частини. Упори можна влаштовувати як в колодязях, так і безпосередньо в ґрунті.

На рис.6 наведено приклад бетонного упору для відводів при повороті ліній труб діаметром 250...400 мм в горизонтальній площині.

Упори влаштовують при зміні напряму траси трубопроводу як у горизонтальній, так і вертикальній площині, тобто в усіх місцях, де змінюється напрям руху води і дії сили тиску (рис.6.б).

Рис. 6.а Бетонний упор для відводу: 1 – бетонна подушка; 2 – бетон марки 100; 3 – чавунний відвід

    Рис.6.б.Улаштування упорів з урахуванням напряму сили тиску: а) направленому вгору; б) направленому вниз; 1 – стиснуті сталеві муфти; 2– штирі; 3 – бетон марки 100; 4 – чавунний відвід; 5 – бандаж  

Компенсатори передбачають для трубопроводів, змонтованих із пластмасових та сталевих труб, що мають схильність до зміни лінійних розмірів. Їх встановлюють у тих випадках, якщо стики труб самі не в змозі компенсувати відповідні лінійні переміщення.

Прикладом таких пристроїв може слугувати компенсатор сальниковий (рис. 7), який виготовляють діаметром від 100... 1000 мм на внутрішній тиск до 16 кгс/см².

Рис.7. Сальниковий компенсатор: 1 – корпус сальника; 2 – фланець сальника; 3 – сальникова набивка; 4 – циліндр; Lмакс– найбільша довжина компенсації; Dу – умовний прохід трубопроводу

Компенсатори слід встановлювати на сталевих трубопроводах, які прокладають в тунелях або на естакадах, при укладанні труб у просадних ґрунтах, підземній прокладці ліній з сталевих труб із зварними стиками, «жорсткому укладанні» сталевих труб в стінки колодязів, резервуарів, баків.

3.Деталювання водопровідних колодязів та камер.

Конструктивно поєднання ланок труб і трубопровідної арматури відбувається за допомогою спеціально передбачуваних деталей (фасонних частин), та виконується шляхом облаштування водопровідних вузлів.

Для встановлення водопровідної арматури, здійснення поворотів, відгалужень, переходів від одного діаметра труб до іншого, а також з’єднання між собою труб з різних матеріалів застосовують стандартні чавунні (Лабор.зан.3, МВ 055-138), або сталеві зварні фасонні частини [12, с.175..197, МВ 055-130] та сталеві безшовні приварні деталі [3, с. 53..77, МВ 055-130].

Увага!!!!!: Усю водопровідну арматуру, яка має фланцеві типи з’єднань, встановлюють у водопровідних колодязях.

Попередньо на конструктивній схемі всі водопровідні колодязі нумерують.

За відомими діаметрами труб мережі та арматурою, яку встановлюють на ній, складають її монтажну схему (Рис.8.1) і виконують деталювання вузлів мережі (Рис. 8.2).

На цій схемі за допомогою умовних позначень показують труби, фасонні частини та водопровідну арматуру.

Деталям одного призначення, розмірів (довжина, діаметр) і виготовленим з одного матеріалу, присвоюють на схемі один (наскрізний) номер (позицію).

Рис.8.1Монтажна схема ділянки водопровідної мережі 1, 10 – патрубок фланець-гладкий кінець; 2, 5, 8, 25, 31 – засувки; 3, 11 – трійник фланцевий; 4, 16, 26 – перехід фланцевий; 6 – випуск фланцевий; 9, 17, 30 – патрубок з насувним фланцем; 7, 14 – патрубок фланець-розтруб; 12 – трійник розтруб-фланець; 13 – хрест фланцевий; 15, 33 – заглушка; 18, 28 – трійник фланцевий з пожежною підставкою; 19 – пожежний гідрант; 20 – упор; 21, 23 – вентиль; 24 – водорозбірна колонка; 27 – хрест розтруб-фланець; 29 – пожежна підставка фланцева (нестан-дартна); 32 – хрест розтруб-фланець з пожежною підставкою  

Рис 8.2. Варіанти фрагментарного деталювання водопровідних колодязів

За монтажною схемою мережі упорядковують специфікацію труб, фасонних частин та арматури (Рис.9), а при будівництві виконують монтаж колодязів на мережі.

Специфікація необхідна для складання кошторису та замовлення необхідних труб і деталей для будівництва мережі.

Рис.9. Специфікація фасонних частин і арматури (зразок)

№ за п/п	Назва фасонних частин і арматури	Умовні позначення	ГОСТ	Розміри, мм	Маса, кг	Зага- льна кіль- кість	Усього в колодязях
на кресле-ннях	в до- кумен- тах			оди­ниці	за­га­льна	ПГ-16	ПГ-45	ПГ-60	ПГ-133
	Патрубок фланець-гладкий кінець		ПФГ	5525-88
2	Засувка		30Ч-6бр	8437-88									-
	Перехід фланцевий		ХФ	5525-88	125		16,3	65,2		-			-
	Пожежна підставка з хрестом розтруб-фланець		ППКРФ	5525-88		200	77,5	77,5		-	-		-
	Пожежний гідрант		ПГ	8520-85Е							-		-
	Муфта подвійний розтруб		ДР	5525-88							-		-
	Трійник фланцевий		ТФ	5525-88							-	-	-

4.Способи прокладання і розміщення трубопроводів на території міста

Водопровідні лінії прокладають відповідно рельєфу місцевості з постійною глибиною закладання; з ухилом, який забезпечує спорожнення мережі та випуск повітря з неї; з урахуванням розташування інших підземних комунікацій, нормативних відстаней по вертикалі і горизонталі між ними.

Розподільчі водопровідні мережі прокладають по вулицях міста:

· при роздільному методі прокладки – в технічній смузі уздовж проїзної частини (рис. 10 і 11);

· при спільному методі – в міському колекторі під тротуаром (рис. 12, 13).

Рис.10. Роздільний метод прокладання водопровідних мереж:

1– центральний тепловий пункт; 2– газорегулювальний пункт; В– водопровід; Г– газопровід; Т– тепломережа; ГВ– гаряче водопостачання

При роздільному методі прокладки водопровідні мережі укладають в землі на відстані не менше 5 м до будинку із сторони дворових фасадів. На відгалуженнях розміщують водопровідні колодязі з запірною арматурою.

Рис.11. Схема розміщення інженерних мереж у поперечному профілі вулиці:

1 – дощоприймачі; 2 – оглядовий колодязь; 3 – будівля;

ДК – дощова каналізація; КТ – кабелі трамваїв і тролейбусів;

К – каналізація побутова; В – водопровід; Г – газопровід;

Т – теплові мережі; Е – електромережі

Рис.12. Спільний метод прокладання в колекторі:

1– центральний тепловий пункт; 2– газорегулювальний пункт; 3 – колектор;

В– водопровід; Г– газопровід; Т – тепломережа

Рис.13. Спільне прокладання мереж у прохідному колекторі:

1 – теплові мережі; 2 – кабелі зв’язку; 3 – силові кабелі;

4 – телефонні лінії; 5 – водопровід

При спільному прокладанні водопровідних труб разом з тепловими, електричними і телефонними мережами їх прокладають у прохідних каналах (колекторах). Для забезпечення безперебійної подачі води в будинок водопровідні мережі мікрорайону повинні мати кільцеву схему.

Прокладку внутрішніх будинкових водопровідних мереж виконують з максимальним використанням технічних підпіль.

Для обліку витрати споживаної води в технічних підпіллях будинків передбачають водолічильники.

Від проїзної частини до пожежного гідранта повинна бути відстань не більше 2,0 м.

Дата добавления: 2014-01-04