Медико-правові проблеми штучного запліднення

В Україні спостерігається катастрофічне зниження народжува­ності. Суттєвий вплив на її рівень має безпліддя подружніх пар, кількість яких постійно зростає.

В лікуванні безпліддя в Україні з 1987 року почали застосову­ватись нові репродуктивні технології. На сьогодні діє 5 лаборато­рій, які їх використовують. Даний вид медичної допомоги пере­дбачений законом (стаття 48 Основ законодавства України про охоро­ну здоров'я) і здійснюється на основі наказу Міністерства охорони здоров'я України від 4 лютого 1997 р.

№ 24 „Про затвердження умов та порядку застосування штучного запліднення та імплантації ембріона (ембріонів) та методів їх проведення”

Штучне запліднення здійснюється виключно в акредитова­них для цього закладах охорони здоров'я за дозволеними МОЗ методами. Питання про застосування методів вирішується на прохання дієздатної жінки, з якою проводиться ця дія, після оформлен­ня заяви-зобов'язання подружжям та після його відповідного обстеження. Вік жінки, якій здійснюється штучне запліднення, не по­винен перевищувати 40 років.

Подружжя має право на інформацію про:

· Процедуру штучного запліднення та медичні і правові аспекти її наслідків;

· Результати медико-генетичного обстеження донора, зов­нішні його дані, національність (якщо для запліднення викорис­товується сперма донора).

Інформація надається лікарем, який здійснює медичне втру­чання. Відомості про проведення штучної інсемінації, про особу донора складають лікарську таємницю. Для штучної інсемінації використовується як сперма чоло­віка, так і донора. Сперма донора використовується тільки кріоконсервована і не раніше 3-х місяців після забору і повторного обстеження крові донора на СНІД.

Добір пацієнтів та обсяг обстеження для проведення штучної інсемінації проводиться лікарем-акушером-гінекологом жіночої кон­сультації або центру «Планування сім'ї». Обов’язково проводиться огляд терапевта. При наявності соматичних захворювань показана консультація відповідних спеціалістів. Пацієнт проходить лабораторне обстеження:

· Визначення групи крові, резус-фактора, ВІЛ, реакції Вассермана, визначення антигена НВs (гепатит).

· Бактеріоскопія піхвового мазка.

· Обстеження на гонорею, хламідіоз, токсоплазмоз, трихоманоз, уроплазмоз, гарднерели, мікоплазми.

· Проведення тестів функціональної діагностики для харак­теристики менструального циклу.

· Ультразвукове дослідження матки і придатків.

· Дослідження стану матки і труб

· Двократне дослідження сперми чоловіка (донора).

· Визначення антиспермальних антитіл (за показаннями).

· Визначення рівня статевих гормонів у крові та сечі (за по­казаннями).

· Рентгенографія черепа (за показаннями).

· Інші необхідні обстеження.

При виявленні відхилень в репродуктивній функції жінки І при наявності показань до штучної інсемінації проводиться відпо­відне лікування.

Донорами сперми можуть бути здорові чоловіки у віці 20 — 40 років, які: не мали урологічних, венеричних, андрологічних і спад­кових захворювань; не є носіями ВІЛ інфекції та вірусу гепатиту В; мають фертильну сперму; пройшли повне обстеження.

До донорства залучаються чоловіки-добровольцї. Донор, який дав згоду регулярно здавати сперму, назива­ється активним донором. Активним донором можна бути не більше 3 років. Щомісяця дозволяється здавати не більше 3 еякулятів сперми. При позитивному вирішенні питання про включення чоло­віка до групи активних донорів сперми він офіційно підтверджує свою згоду бути донором сперми заявою-зобов'язанням.

Обсяг обстеження донорів сперми:

· Дослідження сперми і оцінка її фертильності:

· Сперма придатна до використання, якщо в 1 мл. еякуляту вміщується не менше 60 млн. сперматозоїдів і серед яких більше 60 % роблять поступальні рухи, а патологічних форм не більше 20 %.

· Огляд терапевта (2 рази на рік).

· Огляд уролога (1 раз на рік).

· Огляд психотерапевта (одноразово).

· Медико-генетичне обстеження (одноразово) з обов'язко­вим обстеженням каріотипу.

· Бактеріальний засів еякуляту (1 раз у 6 місяців).

· Визначення групи крові і резус-фактора (одноразово),

· Проведення реакції Вассермана (1 раз у 3 місяці).

· Серологічне обстеження на ВІЛ (1 раз у 3 місяці).

· Серологічне обстеження на гепатит В (1 раз у рік).

Перед здаванням сперми донору рекомендується статеве стримання і виключення алкоголю протягом 3—4 днів, обмежен­ня куріння. Одержання сперми здійснюється у спеціально виділеному приміщенні, яке має окремий вхід, кімнату з відповідним ін­тер'єром, санвузол, умивальник. Реєстрація надходження сперми здійснюється в журналі реєстрації аналізів і їх результатів. Докладно запис надходження, зберігання і витрат нативної і кріоконсервованої сперми робиться в індивідуальній карті доно­ра і в журналі обліку.

Охолодження сперми здійснюється за допомогою спеціальної апаратури. Якщо заморожується сперма одночасно від кількох донорів, то зразки одного донора слід відокремити від зразків іншого донора. Соломки, що містять сперму, заморожену в програмному охолоджувачі, зберігають в кріобіологічному посуді з рідким азотом типу Х-34А з пронумерованими вкладними касетами. Оптимальним варіантом для лабораторій слід вважати за­купівлю кріоконсервованої сперми у Харківського науково-дос­лідного інституту проблем кріобіології і кріомедицини, де заго­тівля її здійснюється за сучасними методиками і відповідає світо­вим стандартам, або здійснювати кріоконсервацію безпосередньо в лабораторії репродукції з використанням програмного заморожувача, який розроблений та випускається у зазначеному інсти­туті. Строк зберігання кріоконсервованої сперми 10 років.

Кожному донору присвоюється код, він складається із:

· Першої і третьої літери його прізвища.

· Числа, місяця і останніх цифр року його народження, да­лі вказується місце зберігання і дата кріоконсервації.

· Номер посудини з азотом — по кількості посуду, що є в наявності.

· Номер касети.

· Число, місяць і рік здачі сперми.

В кожну касету з азотом вміщують зразки сперми одного донора. Кодом маркуються полімерні пробірки з соломками замо­роженої сперми. Код сперми заноситься в індивідуальну карту донора, при штучному заплідненні пацієнтки — в її медичну карту амбулатор­ного хворого

Вся медична документація, що використовується при про­веденні штучної інсемінації спермою донора, повинна зберігатися у сейфі.

При доборі сперми для інсемінації враховується побажання подружжя у відношенні:

· Національності донора, головних рис його зовнішності (зріст, колір волосся, очей, форма обличчя, носа).

· Вказані побажання заносяться в амбулаторну карту па­цієнтки.

· Враховуються сумісність донора з реципієнткою за групою крові, резус-фактором, головні риси конституції донора. Дані донора беруться з його індивідуальної карти.

Дата добавления: 2014-01-04