Освіти дітей

Тема: СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНА МОДЕЛЬ УСТАНОВИ ДОДАТКОВОЇ

1. Поняття про заклад додаткової освіти, його основні завдання

2. Особливості соціально-педагогічної діяльності закладу додаткової освіти дітей, її складові частини

3. Освітні програми змістовної сторони соціально-педагогічної діяльності

4. Форми роботи соціально-педагогічної діяльності в закладі додаткової освіти.

5. Принципи соціально-педагогічної діяльності в закладі додаткової освіти. 6. Методи соціально-педагогічної діяльності в закладі додаткової освіти дітей.

1. Поняття про заклад додаткової освіти, його основні завдання

Одним з основних інститутів соціального виховання є|з'являються,являються| позашкільні установи, які в 1992р. відповідно до Закону Російської Федерації перетворені до установ додаткового утворенні дітей. З|із| доданням|наданням| нового правового статусу цим установам зростає їх роль у виконанні державного замовлення на соціальне формування і розвиток осіб|особистості|, соціально-педагогічну підтримку, захист і реабілітацію останньої. Названі|накликати| установи надають дітям можливість|спроможність| вільного вибору видів діяльності, направлених|спрямованих| на формування їх світовідчувань|світовідчутті| і світобачення|світорозуміння|, розвиток пізнавальних здібностей і позитивної мотиваційної спрямованості у сфері вільного часу.

Основними завданнями|задачами| установ додаткової освіти дітей як складової частини соціуму є|з'являються,являються|

* См.: Фомина| А. Б. Учрежденіє додаткової освіти дітей: інноваційна соціально-педагогічна модель: У 2 ч. М., 1996.

наступні |слідуючі|:

- забезпечення необхідних умов для особового розвитку; зміцнення здоров'я;

- професійне самовизначення і творча праця дітей у віці від 6 до 18 років;

- соціальний захист, підтримка, реабілітація і адаптація до життя в суспільстві|товаристві|;

- соціалізація дітей-інвалідів;

- робота з|із| сім'єю;

- формування загальної|спільної| культури і організація змістовного дозвілля.

Діяльність установ додаткової освіти дітей націлена на створення|створіння| умов для творчого розвитку особи|особистості| на основі пріоритету інтересів, потреб|нужди| і потреб дітей; культуро-| і природовідповідності|; світського характеру|вдачі| освіти|утворення|, гуманності і демократизму; диференціація освіти|утворення| з урахуванням|з врахуванням| реальних можливостей|спроможностей| того, що кожного навчається|виучується|.

У цих установах реалізуються освітні програми, зв'язані з|із| такими напрямами|направленнями| соціально-педагогічної роботи, як валеологія, культурологія, політологія, соціологія, екологія, економіка, техніка, фізкультура і суперечка|спір|, творча орієнтація дітей дошкільного віку, культура побуту, туризм і краєзнавство, військово-патріотична робота, допрофесійна і початкова професійна освіта|утворення|.

Будучи відкритими|відчиненими| соціально-педагогічними системами, установи додаткової освіти дітей повинні враховувати і цілий ряд|лава,низка| чинників|факторів|, що безпосередньо впливають на їх життєдіяльність: рівень і спектр послуг, що надаються|робляться,виявляються,чиняться|, іншими освітніми установами соціуму (при невисокому іміджі установи і низькій якості послуг споживачі підуть до інших виховно-освітніх установ, аналогічні установи додаткової освіти дітей і т.д.), тобто вони стають конкурентноздатними|конкурентоспроможними|, з одного боку, і з|із| іншою — мають можливість|спроможність| за рахунок свого високого іміджу і якості послуг формувати попит на свої послуги.

Будучи|з'являючись,являючись| освітньо-виховними інститутами соціуму, установи додаткової освіти|утворення| можуть успішніше і активно упроваджувати|запроваджувати,впроваджувати| соціально-педагогічні моделі діяльності і способу життя. Це обумовлено тим, що традиції, стиль і методи роботи цих установ максимально враховують особливості соціуму. У них діти накопичують|скупчують,нагромаджують| досвід|дослід| цивільної|громадянської| поведінки, основи демократичної культури, усвідомленого вибору професії, духовного і фізичного зростання|зросту|

Великий спектр напрямів|направлень| інтелектуальної і практичної діяльності дозволяє установам додаткової освіти|утворення| швидко відгукуватися на соціальні потреби дітей і батьків. Спираючись|обпираючись| на позитивну мотивацію вихованців, їх актуальні, соціальні і освітні потреби, установи додаткової освіти дітей мають більше можливостей|спроможностей| для створення|створіння| умов інтенсивної соціалізації особи|особистості|, що формується, соціального захисту її прав і свобод відповідно до Конвенції ООН про права дитини|дитяти|.

Зміст|вміст,утримання| і різноманіття форм, вживаних в учбово-виховному процесі, дає можливість|спроможність| установам додаткової освіти|утворення| зацікавити і залучити дітей, що навчаються|виучуються|, в свою систему, збільшити число виховуючих чинників|факторів|, що впливають на свідомість і поведінку, відчуття|почуття| і волю, на емоції і інтелект.

2. Особливості соціально-педагогічної діяльності закладу додаткової освіти дітей, її складові частини

Соціально-педагогічна діяльність установи додаткової освіти дітей — це процес цілеспрямованого рішення соціально-педагогічних задач, що виникають в освітній і соціальній сферах на основі пріоритету потреб і інтересів дітей, звичаїв і традицій народної культури, а також з урахуванням|з врахуванням| специфіки соціально-економічного розвитку регіону, міста. Соціально-педагогічна діяльність здійснюється на основі освітніх, культурних, дозвіллєвих||, оздоровчих і інших програм, спрямованих на творчий розвиток, соціалізацію дітей, їх адаптацію до життя в суспільстві|товаристві|, що дозволяють їм проявляти|виявляти| себе в різних видах соціально значущої практичної діяльності. Вона охоплює не тільки|не лише| традиційні сфери знань, але і широкий спектр масової соціальної практики, що відображає|відбиває| сьогоднішні соціально-економічні потреби, викликані|спричинені| самим життям.

Складовими частинами соціально-педагогічної діяльності є|з'являється,являється| соціальний захист дітей і підлітків — надання безкоштовних освітніх, дозвіллєвих|, оздоровчих і інших послуг, допрофесійна підготовка і працевлаштування по вибраній спеціальності, виплата стипендій за рахунок додаткових джерел фінансування найменше забезпеченим і обдарованим дітям, а також соціальний захист дорослих, який передбачає рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування| їх соціальних проблем — охорону здоров'я, оплату праці і інших соціальних благ, передбачених законодавством.

Вхід: соціальне замовлення на соціальне виховання дітей

1. Мета|ціль| і завдання|задачі| СПД|

2. Принципи СПД|

3. Особливості СПД

4. Зміст|вміст,утримання| СПД|

6. |Форми 5. Соціальний педагог 7. Методи |

8. Засоби 9. Програми 10. Етапи

11. Діти і підлітки:

рівні розвитку і соціалізації

Вихід:

соціалізована| дитина|дитя|

Модель соціально-педагогічної діяльності установи додаткової освіти|утворення|

3. Освітні програми змістовної сторони соціально-педагогічної діяльності Змістовну сторону соціально-педагогічної діяльності складає сукупність освітніх і інших програм. Вони мають своїй на меті підвищення утвореної дітей, їх соціалізацію і підготовку до життя. Програми різних рівнів повинні:

—сприяти соціальному становленню особи|особистості| вихованців;

—розумінню ними глобальних проблем сучасності|сьогоденності|;

—самостійному рішенню|розв'язанню,вирішенню,розв'язуванню| комплексних проблем, що вимагають знань з|із| області різних учбових дисциплін і певного соціального досвіду|досліду|;

—стимулюванню самоосвіти на основі правильного вибору джерел інформації, постановки і усвідомлення значущих особових і соціальних цілей, використання засобів|коштів| досягнення поставленої мети і т.д.

Акумулюючи сучасний рівень знань в тій або іншій області, програма повинна органічно включати основи знань про соціальні норми і моральні цінності, закладати|заставляти| мотиваційні орієнтири на трудову діяльність, сприяти розвитку у|в,біля| тих, що навчаються|виучуються| здібність до саморегуляції поведінки в середовищі|середі| однолітків, до формування середовища|середи| спілкування, підготовку їх до самостійної і відповідальної діяльності в сімейно-побутовій сфері, навчання|вчення| дозвіллю, підготовку до вибору соціально цінних|коштовних| способів використання вільного часу, збереження|зберігання| і зміцнення здоров'я, формування здібності до саморегуляції фізичного розвитку.

4. Форми роботи соціально-педагогічної діяльності в закладі додаткової освіти

Вживані в освітньому процесі установ додаткової освіти дітей форми роботи підрозділяються на теоретичні (лекції, бесіди, диспути) і практичні, в яких діти і підлітки мають можливість|спроможність| випробувати одержані|отримані| теоретичні знання, уміння і навики|навички| в умовах, наближених до реальних життєвих ситуацій (експедиції, походи, екскурсії, зльоти, конференції і т.д.).

Використання названих|накликати| форм дозволяє дітям отримати| навики|навички| науково-пошукової і експериментальної роботи, що сприяє розвитку пізнавальних здібностей і творчого потенціалу кожної дитини|дитяти|, формуванню нового типа мислення, поведінки і соціально значущої діяльності, заснованих на цілісному світогляді.

Такі форми роботи з|із| дітьми дозволяють поєднувати|сполучати| науково-пошукову, творчу діяльність з|із| вивченням життя і побуту людей, що проживають як на території Росії, так і за кордоном. При цьому освітній процес відбувається|походить| в умовах неформальної співдружності дітей і дорослих, об'єднаних|з'єднаних| загальними|спільними| інтересами, добровільністю спільної діяльності. Він відрізняється великою демократичністю спілкування, що сприяє інтенсивнішому процесу соціалізації особи|особистості|, що формується, виробленню норм соціального спілкування, навиків|навичок| орієнтації в достатньо|досить| великому (в порівнянні з сім'єю, школою, двором) інформаційному просторі, а також допомагає формувати навики|навички| ухвалення|прийняття,приймання| самостійного рішення|розв'язання,вирішення,розв'язування|.

Сфера додаткової освіти|утворення| створює своєрідний соціально-освітній простір, в якому не тільки|не лише| формуються духовні і етичні цінності особи|особистості|, норми соціального спілкування, але і реалізуються на практиці досягнення і цінності науки, культури, виробництва і інших сфер.

Додаткова освіта|утворення| сприяє формуванню рівноправних відносин дітей з|із| дорослими на основі загальних|спільних| інтересів і цінностей. У установах додаткової освіти дітей можливості|спроможності| і специфіка соціально-педагогічної діяльності дозволяють на відміну від інших видів освіти|утворення| об'єднувати в співтворчості дітей і дорослих вага групи тих, що навчаються|виучуються| — обдарованих, таких, що мають відхилення в розумовому розвитку, що мають фізичні недоліки|нестачі|, схильних до асоціальних форм поведінки і т.д.

5. Принципи соціально-педагогічної діяльності в закладі додаткової освіти

Змістовна сторона соціально-педагогічної діяльності і її форми комплексно інтегруються в динаміку управління соціально-педагогічною діяльністю, відображаючи|відбиваючи| одночасно принципи вікового, особового підходу, природо|відповідності і культуровідповідності. |

Принцип вікового підходу в управлінні соціально-педагогічною діяльністю установ додаткової освіти дітей зобов'язує|зобов'язав| забезпечувати цілеспрямований розвиток особи|особистості| з урахуванням|з врахуванням| використання особливостей і можливостей|спроможностей| кожної вікової групи, а також соціально-психологічних можливостей|спроможностей| груп і колективів.

Принцип особистісного підходу зобов'язує|зобов'язав| керівника зважати на те, що в процесі педагогічної співпраці|співробітництва| педагога і вихователя відношення|ставлення| до останнього повинне бути як до особи|особистості|, як до відповідального і самосвідомого суб'єкта власного розвитку.

Особовий підхід — базова ціннісна орієнтація педагога, що визначає як ведучу його спрямованість на розвиток особи|особистості| вихованця (а не тільки|лише| на викладання), а також стратегію його взаємодії з|із| особою|особистістю| і колективом у виховному процесі на основі суб’єкт-суб’єктних| відносин.

Додатковий характер|вдача| освітньої діяльності орієнтує її на необхідність доповнення базового (шкільного) навчання|вчення|, у тому числі і дозвіллєвими| діями, а також за допомогою використання природних, соціальних і культурних впливів на становлення особи|особистості|.

Принцип природовідповідності| освітньої діяльності припускає|передбачає|, що вона повинна ґрунтуватися на науковому розумінні природних і соціальних процесів, узгоджуватися із|із| загальними|спільними| законами розвитку природи, суспільства|товариства| і особи|особистості|. В зв'язку з цим зміст|вміст,утримання| і форми освітньої діяльності, стиль взаємодії вихователів і виховуваних враховують певну статеву і вікову диференціацію як в освіті|утворенні|, так і в організації життєдіяльності спільностей| виховуваних.

Сучасне трактування принципу культуровідповідності|| припускає|передбачає|, що освітня діяльність установ додаткової освіти дітей повинна ґрунтуватися на загальнолюдських цінностях культури і будуватися у відповідності.с цінностями і нормами конкретних національних і регіональних культур, що не суперечать|перечать| загальнолюдським.

Відповідно до нього перед соціальним вихованням стоїть завдання|задача| залучення людини до різних пластів культури, етносу, суспільства|товариства|, миру|світу| в цілому|загалом|: фізичної, матеріальної, духовної, інтелектуальної, комерційної, політичної, релігійної, духовної, інтелектуальної етичної, побутової, сексуальної, художньої (що визначає відношення|ставлення| до природи, соціуму, до людей, до самому себе) іін.

6. Методи соціально-педагогічної діяльності в закладі додаткової освіти дітей

Методи освітньої діяльності акумулюють в собі найбільш загальні|спільні| способи здійснення в процесі утворення взаємодії і способів рішення конкретних задач.

В умовах динамізму організації освітнього процесу установою додаткової освіти дітей метод зміни діяльності і спілкування грає важливу|поважну| роль в управлінні соціально-педагогічною діяльністю. Він орієнтує керівників на доцільність введення|вступу| нового вигляду діяльності і спілкування на основі ретельного обліку|урахування| інтересів і потреб
самих хлоп'ят|хлопців|, наявність матеріальних і кадрових передумов для забезпечення досить|достатньо| високого рівня діяльності, що вводиться|запроваджується|, і аналізу виховного потенціалу того або іншого виду діяльності в конкретних умовах.

Група методів зміни відносин орієнтує ухвалювані управлінські рішення у сфері соціально-педагогічної діяльності на облік|урахування| інтегральних характеристик змінної системи відносин, таких, як стиль (або тон) життя, соціально-психологічний клімат, поле колективу і ін. Крім того, при зміні ділових відносин ці методи зумовлюють орієнтир на коректування не всієї системи, а лише одного з її аспектів, в даному випадку здійснюється точніше розмежування ролевих функцій учасників спільної діяльності, визначення „прав і обов'язків, а також через регламентацію ділових відносин за допомогою традицій і звичаїв колективу або спеціальних документів. Важливою|поважною| умовою ефективності ділових відносин є|з'являється,являється| визначення функції її конкретного носія, що дозволяє забезпечувати змінність дитячого активу, стійкість колективу. Іншою важливою|поважною| умовою є|з'являється,являється| обмеження повноважень самого педагога в будь-яких видах діяльності. Зміна ж неформальних міжособових відносин зобов'язує|зобов'язав| враховувати складність і психологічний рівень освітньої взаємодії, з|із| великою обережністю застосовувати елементи групової психотерапії, а також сучасні організаційні, повчальні і розвиваючі технології (ролеві, такі, що театралізуються, ділові, організаційно-діяльнісні|, інноваційні для рефлексії та інші ігри). Всі ці форми повинні вводитися|запроваджуватися| в життєдіяльність дитячого колективу лише за умови їх педагогічної доцільності, відповідності потребам і інтересам самих дітей.

Третя група методів освітнього процесу (використовуваних в управлінні соціально-педагогічною діяльністю) пов'язана зі зміною ідеальних компонентів освітньої системи: колективних цілей, зокрема педагогічних; стійких уявлень колективу про самому себе і своєму положенні|становищі| в світі, уявленні проперспективи розвитку колективу і його історії. Ідеальні компоненти системи можуть існувати як в словесно-логічній формі (у вигляді стійких виразів, формулювань, легенд, історій), так і в образній формі—у| виді уявлень про колективні цінності і еталонні ситуації. Педагоги можуть впливати на ідеальні компоненти, вводячи|запроваджуючи| в оборот|зворот,оберт| нові ідеї, гасла|лозунги|, афористичні фрази, створюючи певні образи|зображення|. Педагогічна робота з|із| ідеальними компонентами системи іноді|інколи| невиправдано звужується до цілепокладання|, тоді як цілі є|з'являються,являються| лише одним з багатьох ідеальних компонентів і далекий» не завжди виступають|вирушають| як основний регулятор|регулювальник| життєдіяльності виховного колективу.

Розглянуті|розгледіти| тут принципи і методи не охоплюють всього їх різноманіття. Охарактеризована лише таїх невелика частина|частка|, яка виходить в тій чи іншій мірі на технологію вдосконалення соціально-педагогічної діяльності стосовно специфіки сьогоднішніх умов життєдіяльності установ додаткової освіти дітей.

Соціально-педагогічна діяльність установи додаткової освіти дітей є|з'являється,являється| одним із значущих інститутів соціалізації особи|особистості|, наближених до інтересів конкретної особи|особистості|, сім'ї і суспільства|товариства|. По рівню організації і управління, змісту|вмісту,утриманню| і формам, наявності комплексних програм установи додаткової освіти дітей претендують на роль соціально-освітніх комплексів.

Дата добавления: 2014-01-04