Виховна робота в академічній групі

ЛЕКЦІЯ

Предмет: Психологія і педагогіка вищої школи

Тема: № 7. Організація виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Час: 5 год., з них 2 години лекцій, 1 година практичних занять, 2 година самостійної роботи.

Тема лекції: № 7.1. Організація виховної роботи у вищому навчальному закладі.

Навчальна мета: ознайомити з метою та завданням виховання у вищому навчальному закладі, основними напрямами виховання студентів у процесі навчання та поза навчальній діяльності, шляхами і методами самовиховання, специфікою виховної роботи в академічній групі, сприяти формуванню знань по даній темі.

Виховна мета: сприяти розвитку творчого мислення, уяви, виховувати осмислене відношення до процесу навчання, розвивати пізнавальну активність, формувати інтерес до даної дисципліни, вміння і навички самоосвіти.

Матеріально-методичне забезпечення: тексти лекцій, керівні документи, методична література, навчальні посібники.

Лекцію розробив:

доцент кафедри ПД в ОУ та П,

капітан служби цивільного захисту М. Фомич

Лекція обговорена та схвалена на засіданні кафедри

Протокол № 1 від 29 серпня 2013 р.

Послідовність проведення заняття:

І. Вступна частина 3 хв.

1. Прийняття рапорту від чергового.

2. Перевірка відміток в журналі про наявність студентів на лекції.

ІІ. Ознайомлення з темою та метою лекції – 2 хв.

ІІІ. Викладання навчального матеріалу – 70 хв.

Питання:

1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та завдання виховання студентів.

2. Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі.

3. Основні напрями виховання студентів у процесі навчання та позанавчальній діяльності. Шляхи і методи самовиховання.

4. Виховна робота в академічній групі.

ІV. Відповіді на запитання – 3 хв.

V. Заключна частина (підведення підсумків заняття та видача завдання на самопідготовку) – 2 хв.

Література

1. Бондарчук Е.И. Основы психологии и педагогіки: курс лекций / Е.И. Бондарчук, Л.И. Бондарчук. – [2-е изд., доп.]. – К.: МАУП, 2001. – С. 133-161.

2. Гура О.І. Педагогіка вищої школи: вступ до спеціальності: [навч. посіб.] / О.І. Гура. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005. – С. 344-396.

3. Педагогіка вищої школи: [навч. посіб.] / [З.Н. Курлянд, Р.І. Хмелюк, А.В. Семенова та ін.] за ред. З.Н. Курлянд. – К.: Знання, 2005. – С. 188-226, с. 307-406.

1. Сучасні вимоги до особистості фахівця з вищою освітою та завдання виховання студентів

Проблема виховання майбутніх фахівців із вищою освітою набуває особливої актуальності.

Завдання виховання у вищому навчальному закладі реалізуються у процесі навчання і в цілеспрямованому впливі на студентів у позанавчальний час, тобто в процесі виховання.

Процес виховання – система виховних заходів, спрямованих на формування всебічно і гармонійно розвиненої особистості.

Специфіка цього процесу полягає насамперед у тому, що він є безперервним, тривалим у часі, оскільки людина виховується впродовж усього життя. Будучи спрямованим на формування всебічно розвиненої особистості, він передбачає використання різноманітних форм, методів, прийомів і засобів виховання, постійного виявлення результатів виховних впливів, корекції змісту і методики.

Майбутній фахівець із вищою освітою повинен опанувати як систему професійних знань, умінь і навичок, так і набути високу культуру, стати представником передової частини суспільства – еліти. Він повинен бути інтелігентом, тобто не тільки “знаючим, розуміючим”, але й з високою культурою поведінки.

Реалізувати це завдання можливо лише за умови єдності трьох складових освіти – навчання, розвитку і виховання. Проте є деяка різниця в ролі навчання і виховання в становленні особистості фахівця:

1. Навчання діє на індивідуально-виконавчий зміст діяльності, формує знання, уміння і навички. Виховання ж формує ставлення, смисли діяльності. Якщо ж навчання не спирається на смисли діяльності, які повинні бути сформовані вихованням, то воно малоефективне в становленні особистості.

2. Для навчання певним чином притаманні примуси.

У діяльності викладача навчання і виховання нероздільні (Г.С. Костюк). Тому навчання, освіта – це основний, хоч і не єдиний шлях виховання. Виникає питання: як поєднати навчання і виховання в цілісному процесі становлення особистості фахівця?

Завдання виховання завжди включає в себе організацію спеціальної провідної діяльності, яка слугує виховній меті. У студентському віці - це навчально-професійна діяльність, яка включає в себе взаємодію трьох взаємопов’язаних блоків:

1. Операційно-дійовий блок – це система цілей, дій і операцій, які

формують професійні знання, уміння і навички.

2. Блок потреб, мотивів і інтересів – це двигун діяльності, спонукальна сила, яка надає діяльності енергії.

3. Блок міжособистісного та ділового педагогічного спілкування викладача і студентів.

Зміни, що відбуваються в одному з блоків, викликають зміни в інших. Вони можуть бути конструктивними або деструктивними.

Навчально-професійна діяльність – нова для студентів. Щоб вона виконувала провідну роль і у вихованні особистості, потрібно знайти предмет, який би відповідав особистісним потребам, або треба виховувати нові потреби, які здатні породжувати мотиви майбутньої професійної діяльності.

Виховання в широкому значенні слова – сукупність впливів, що забезпечують передачу соціокультурного досвіду – моральних норм і цінностей. На сучасному етапі вищої освіти виховання, у широкому розумінні, розглядається у двох аспектах: виховання творчої особистості майбутнього фахівця (педагога, медика, інженера та ін.) і виховання високоморальної особистості.

У процесі виховання повинні узгоджуватися впливи організованої виховної роботи і об’єктивні умови. Від цього значною мірою залежить його ефективність.

Навчально-виховний процес у вищому навчальному закладі спрямований на дорослу людину. Тому, з погляду гуманістичної педагогіки, його основним завданням є створення умов для саморозвитку, самовираження і самореалізації особистості. Викладач має не лише передавати студентові знання і професійні уміння, а й прилучати його до певної культури, розвиток і відтворення якої передбача­ють живе спілкування. З цього приводу К. Ушинський зауважував, що тільки особистість може впливати на розвиток і визначення особистості, тільки характером можна створити характер.

Згідно з національною доктриною розвитку освіти в Україні національне виховання є одним із головних пріоритетів, органічною складовою освіти. Воно спрямоване на виховання свідомого громадянина, патріота, на формування уміння жити в громадянському суспільстві, високої культури міжнаціональних взаємовідносин, духовності та фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, трудової, екологічної культури.

Кінцевою метою виховання студентів вищого навчального закладу є підготовка їх до виконання сукупності ролей, необхідних для суспільного життя: громадянина (передбачає формування людини з активною громадянською позицією, почуття обов’язку і відповідальності перед суспільством); трудівника (охоплює вміння і бажання творчо працювати за фахом, створювати нові матеріальні та духовні цінності); громадського діяча (означає активну участь особистості в громадському житті); сім'янина (набуття досвіду чоловіка, батька, дружини, матері); товариша (розуміння іншої людини, вміння увійти в становище, поступитися, поділитися, допомогти).

Для цілеспрямованого формування майбутнього спеціаліста, підготовки його до означених вище функцій створюють програму виховання студентів на період їх навчання у вищому навчальному закладі.

Програма виховання – короткий виклад основних положень і цілей діяльності вищого навчального закладу щодо виховання студентів упродовж усього періоду їх навчання.

2. Мета і завдання виховання у вищому навчальному закладі

Особлива увага у вищих навчальних закладах приділяється організації виховної роботи. Національна система виховання є умовою цілісного формування особистості, тому навчання у вищій школі повинно мати не лише освітню орієнтацію, а й обов’язкову виховну спрямованість. У вищому закладі освіти виховання має здійснюватися з урахуванням фізичної, психічної зрілості особистості, а також її інтелектуального та духовного розвитку. Крім того особливе місце в організації виховного процесу вищої школи відводиться розв’язанню завдань професійного виховання, метою якого є формування у студентів та курсантів поваги до обраної спеціальності. Вищі навчальні заклади мають здійснювати підготовку інтелектуального генофонду нації, виховання духовної еліти, що може бути досягнуто через:

- виховання майбутніх спеціалістів авторитетними, високоосвіченими фахівцями;

- створення необхідних умов для вільного розвитку особистості студента, його мислення та загальної культури, шляхом залучення до різних видів творчої діяльності;

- збагачення естетичного досвіду шляхом участі у відродженні культурних традицій міста, регіону, вищого навчального закладу;

- пропаганди здорового способу життя, запобігання вживанню алкоголю, наркотиків.

Результативність виховного процесу залежить від певних педагогічних умов, серед яких особливо значущими є співвідношення позиції особистості і системи педагогічних впливів.

Структурним елементами процесу виховання є: мета, зміст, форми, методи і засоби виховання, його результат.

Інфраструктура організації виховної роботи у вищому навчальному закладі наступна:

1. Вчена рада ВНЗ. Її прерогативою є аналітико-прогностична та координуюча функції. Тобто, це координація діяльності суб’єктів управління виховною системою, та визначення завдань розвитку системи виховної роботи у ВНЗ.

2. Ректорат ВНЗ. Його функціями є планування і організація, адміністративно-фінансова та контрольно-оцінююча. Це передбачає планування і організацію виховної роботи, підготовку документів директивного та нормативного характеру з питань виховання студентської молоді, контроль за станом виховного процесу у ВНЗ, узгодження виховної діяльності із структурними підрозділами міської влади з питань сфери дозвілля студентів у місті, матеріально-технічне оснащення системи виховної роботи, і т.д.

3. Деканати. До їх функцій належать: організаційна, методична, інформаційно-координуюча. Це передбачає планування та організацію різних видів діяльності студентів, проведення поза аудиторних заходів та заходів з батьками, регулярний розгляд стану виховної роботи на курсах та на факультеті, організація та проведення конкурсів, розробка системи заохочення студентів.

4. Бібліотека навчального закладу. Виховна робота через організацію книжково-ілюстративних виставок, інформування студентів про нові надходження до виставок, проведення читацьких конференцій, надання допомоги деканатам та кафедрам у проведенні тематичних вечорів.

5. Студентська рада.

3. Основні напрями виховання студентів у процесі навчання та позанавчальній діяльності. Шляхи і методи самовиховання

Специфіка виховного процесу у вищих педагогічних закладах полягає в тому, що він включає в себе формування педагогічної спрямованості майбутніх педагогів і основ професійної етики.

При організації виховного процесу важливо пам’ятати про умо­ви його результативності, а саме:

- формування морального обличчя особистості відбувається на основі діяльності людини і її спілкування із оточуючими;

- співвіднесення зовнішніх впливів з індивідуальними особли­востями особистості;

- знання джерел і рушійних сил її самовизначення.

Структурними елементами процесу виховання є: мета, зміст, форми, методи і засоби виховання, його результат.

Основні напрями виховання реалізуються у навчальних закладах в процесі навчання та поза аудиторній діяльності студента.

Поза аудиторна виховна робота у вищому навчальному закладі проводиться на основі студентського самоврядування, активності і самостійності студентів за умови керівної ролі студентського активу і педагогічної взаємодії викладачів. Поза аудиторна виховна робота дозволяє надати процесу набуття професії особистісного забарвлення. Вона містить форми, які забезпечують вдосконалення загальної педагогічної підготовки студентів. Основними напрямами професіоналізації поза аудиторної виховної роботи можна вважати:

- врахування специфіки факультету при організації і проведенні виховної роботи із студентами;

- широке використання форм, що відображають специфіку професійної діяльності майбутніх фахівців.

Основними напрямами виховної роботи у ВНЗ є:

1. Формування наукового світогляду;

2. Громадянське та патріотичне виховання;

3. Правове виховання;

4. Моральне виховання;

5. Художньо-естетичне виховання;

6. Трудове та фізичне виховання;

7. Екологічне виховання;

8. Професійно-педагогічне виховання.

Основними засобами і формами реалізації цих напрямів роботи у вищих навчальних закладах є: диспути, вечори, читацькі конференції, бесіди, свята, лекції, зустрічі.

Поза аудиторна робота студентів – це процес в якому домінує елемент самореалізації. Розвитку творчості студентів сприяють різні форми такої роботи. Серед форм поза аудиторної виховної роботи можуть бути: педагогічний театр, педагогічні гуртки, бесіди за круглим столом, конкурси, олімпіади, вечори, тематичні конференції.

Важливе значення у ВНЗ має стимулювання самовиховання студентів та курсантів. Виділяють такі методи самовиховання: самовмовляння, самонавіювання, самопідбадьорення, самонаказ, самопереконання, самозаохочення, самопримус.

Реалізація виховної роботи в академічних групах здійснюється через інститут кураторів. Куратор призначається адміністрацією навчального закладу на підставі подання декана факультету. Документація, яку веде куратор, визначається відповідно до основних нормативних документів щодо організації навчально-виховної роботи у вищих закладах освіти. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний рік, семестр. Адміністративно куратор академічної групи підпорядкований заступнику декана факультету та погоджує свою діяльність з деканом.

На посаду куратора академічної групи призначається провідний спеціаліст, досвідчений педагог. Враховується також профіль підготов­ки фахівців та специфіка діяльності факультету. Строк перебування на посаді куратора – один навчальний рік (згідно з наказом ректора уні­верситету). Термін дії наказу щодо призначення на посаду може щорі­чно продовжуватись. Обов’язковими умовами призначення на посаду є: стаж викладацької роботи у вищому закладі освіти (не менше ніж два роки, з них у даному університеті – не менше одного року); обов’язкове викладання одного з лекційних курсів чи проведення семінарсько- практичних занять в академічній групі. Куратор, як правило, працює із конкретною академічною групою протягом трьох-п’яти років.

Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі Статуту університету, Концепції виховної роботи з урахуванням особливостей і традицій університету. Зміст його діяльності визначається такими основними документами: Законом України “Про освіту”, Державною національною програмою “Освіта. Україна XXI сторіччя”; “Концепцією виховання дітей та молоді у національній системі освіти”, “Національною доктриною розвитку освіти України у XXI столітті”, відповідними інструктивно-методичними документами Міністерства освіти і науки України, а також положеннями, розробленими структурними ланками університету. Згідно зі своїм соціальним статусом та функціональними обов’язками куратор академічної групи у своїй діяльності реалізує конкретні виховні функції.

На кураторів академічних груп розповсюджується система матеріального заохочення, прийнята в університеті та за поданням даного факультету чи проректора. Результати діяльності куратора обговорюються систематично на засіданні кафедр, радах факультетів, ректоратів та вченій раді згідно з планом роботи університету. Документація, яку веде куратор, визначається відповідно до основних нормативних документів щодо організації навчально-виховної роботи у вищих закладах освіти. Діяльність куратора академічної групи здійснюється на підставі плану виховної роботи, розробленого на навчальний семестр, рік, згідно з перспективним та річним плануванням університету за формою, затвердженою вченою радою. Адміністративно куратор академічної групи підпорядкований заступнику декана факультету та погоджує свою діяльність з деканом та завідуючими кафедрами. Організаційно-методична допомога кураторам надається адміністрацією університету згідно з їх посадовими обов’язками та рівнем професійної компетентності. Методична підготовка куратора забезпечується різноманітними формами методичної роботи.

Функції куратора академічної групи:

- аналітична,

- організаторська,

- комунікативна.

Аналітична функція передбачає планування та організацію виховної роботи на підставі врахування куратором міжособистісних стосунків у колективі, мотивів навчальної та пізнавальної діяльності студентів, результатів навчання. Організаторська передбачає надання необхідної допомоги студентському самоврядуванню, творчим групам. Комунікативна функція спрямована на створення сприятливого психолого-педагогічного клімату в групі.

Серед основних форм виховної роботи кураторів є: щотижневі виховні години, бесіди, дискусійні клуби, культпоходи до музеїв, картинних галерей, індивідуальна виховна робота з студентами.

Критеріями ефективності управління системою виховної роботи на рівні куратора академічної групи є:

1. Рівень вихованості майбутніх спеціалістів.

2. Активність, згуртованість групи.

3. Стабільний режим роботи академічної групи, відсутність серйозних випадків порушень трудової та навчальної дисципліни студентами.

4. Позитивна мотивація навчально-виховної діяльності студентів.

5. Мікроклімат у групі.

6. Різноманітність форм виховної поза аудиторної роботи.

7. Діяльність студентського самоврядування в групі.

8. Участь групи в загально академічних заходах.

9. Оволодіння студентами досвідом соціальної поведінки.

Керівник академічної групи спільно з активом групи складає про­ект плану виховної роботи на навчальний рік, який затверджується на зборах академгрупи; стежить за виконанням плану, в процесі якого аналізує ефективність виховної роботи, розвиток творчої ініціативи студентів, самоврядування; веде індивідуальну роботу зі студентами; виявляє нахили і здібності студентів і сприяє їх участі в роботі наукових гуртків, творчих студій, культурних товариств, клубів за інтересами, спортивних секцій, в художній самодіяльності; тримає в полі зору успі­шність студентів, встановлює контакти з відповідними кафедрами з метою створення належних умов для навчання, надання їм необхідної допомоги, здійснення заходів для роботи з обдарованими студентами; висловлює свої рекомендації академічній групі щодо проведення виховних годин, присутній на них, сприяє залученню студентів до факультетських та загально-університетських заходів; піклується про житлово-побутові умови студентів, про їх культурний відпочинок, бере участь у розподілі місць у гуртожитку, періодично відвідує його; вносить про­позиції щодо відзначення і заохочення кращих студентів, бере участь у складанні характеристик.

Дата добавления: 2014-01-04