R – опір току крові (гідростатичний), або периферичний опір

P2 - тиск в венозному руслі

Звідки

Основи гемодинаміки

Рух крові в судинах підпорядковується законам гідравліки. У будь-який такій системі плин рідини забезпечується різницею тисків, причому в міру просування до вихідного отвору тиск у системі падає. Тиск при цьому витрачається на:

1. Тертя: зовнішнє - тертя рідини об стінки трубки і внутрішнє - тертя часток одна об іншу. Кількість енергії, яка витрачається на тертя крові та інші гальмуючі фактори, залежить від швидкості її руху, що, у свою чергу, залежить від діаметра судин і в’язкості крові. При зменшенні діаметра судин кількість енергії, яка витрачається на тертя, збільшується, а при збільшенні діаметру – зменшується. Підвищення в’язкості крові також викликає збільшення кількості енергії, що витрачається на преодоление опору руху крові

2. Менша частина тиску витрачається на надання швидкості поточної рідини.

3. Також великий вплив на рух крові оказує розтягування початкової частини аорти і великих артерій під час систоли. Частина кінетичної енергії, яка сообщается серцем крові, переходить у потенційну енергію розтягнутих стінок судин. Під час діастоли розтягнуті стінки зжимаються і потенційна енергія їх знову переходить у кінетичну енергію, що витрачається на рух крові під час діастоли. Таким чином, завдяки роз тяжінню судинних стінок під час систоли і скороченню їх під час діастоли, дещо згладжується. У тому ж напряму впливає зміна тонусу гладеньких м’язів артерій середнього діаметру.

Об’єм і швидкість кровотоку визначаються двома силами:

1. Різниця тиску на початку і в кінці системи судин (градієнт тиску)

2. Гідростатичний опір (виникає внаслідок тертя крові о стінки судин і вихревых рухів). Залежить від розміру судин, в’язкості крові та характеру її течії.

За законами гідродинаміки швидкість руху крові у кровоносних судинах (Q) прямо пропорційна різниці тиску (∆Р) на кінцях судини і обернено пропорційна судинному опору R, тобто відношення різниці тиску до опору, що при цьому виникає, визначає об’єм рідини, яка протікає по кров’яному руслу за одиницю часу:

Q = ∆Р: R (1)

R=∆Р: Q (2), де

Q – об’ємна швидкість кровотоку (кількість крові, що проходить через кров’яне русло за одиницю часу), мл/с

∆Р = P₁ - P₂

P₁- тиск в артеріальному руслі

Об’ємна швидкість кровотоку буває загальна – для всієї кровоносної системи і місцева, що відноситься до окремих органів.

Об’єм крові, що викидається обидвома шлуночками за 1 хвилину у великий та малий кола кровообігу і крові, що притікає до шлуночків через порожнисті і легеневі вени однаковий, тобто відтік крові від серця дорівнює її притоку. Таким чином, об’єм крові, що протікає за 1 хвилину через будь яку точку сечения кров’яного русла (аорту, артеріальну систему, артеріоли, капіляри, венозну систему) як у великому, так і в малому колі кровообігу, однаковий. Тобто величина Q залишається постійною для будь якої ділянки кровоносної системи незалежно від прощі її поперечного сечения.

Величина опору R залежить від в’язкості крові, довжини та діаметру судин. При чому враховують, що в’язкість крові приблизно у 5 разів вища за в’язкість води і при зменшені діаметру судин приблизно у 2 рази, опір току крові зростає у 16 разів (за виключенням капілярів)

R= (P₁-P₂): Q = (8η L): πr⁴, дин. с/см² (3)

η - в’язкість (в пуазах)

L - довжина

Дата добавления: 2014-01-04