Міжнародне кредитування

Основними формами вивозу позичкового капіталу є:

1. Міжнародний кредит – кредит, де кредиторами і позичальниками виступають різні держави.

2. Пільговий кредит – міжнародний кредит на пільгових умовах. Пільговими умовами можуть бути пільгові відсоткові ставки або взагалі їх відсутність.

3. Дар – надання грошей за будь-яких умов з метою забезпечення довгострокових економічних і політичних інтересів.

Класифікація кредитів подана на рис.2.7.

Рис. 2.7. Класифікація кредитів.

За формою кредити бувають приватними, урядовими та кредитами міжнародних організацій.

Приватні кредити – це кредити, що надаються приватними фірмами та банками.

Урядові кредити – це кредити, що надаються урядовими кредитними установами.

Кредити міжнародних організацій – це кредити, що надаються міжнародними організаціями, переважно Міжнародним валютним фондом, Світовим банком, Європейським банком реконструкції та розвитку тощо.

За призначенням розрізняють зв’язані кредити та фінансові кредити.

Зв’язані кредити – це кредити, що мають цільовий характер використання. Цілями використання кредиту можуть бути закупівля певних товарів та послуг, будівництво конкретних об’єктів, погашення зовнішньої заборгованості, придбання цінних паперів.

Фінансові кредити – це кредити, що не мають цільового призначення.

За строками надання кредити бувають:

- короткостроковими – до 1 року;

- середньостроковими – від 1 до 5-7 років;

- довгостроковими – понад 5-7 років.

Принципи міжнародного кредитування:

1. Терміновість – кредити видаються на певний термін.

2. Повернення – кредит потрібно повертати.

3. Платність – за використання кредиту необхідно сплачувати відсотки.

4. Забезпеченість – особа, яка надає кредит, повинна мати гарантію його повернення (майно, нерухомість, банківські гарантії).

5. Цільовий характер – кредит, як правило, надається для виконання конкретних завдань.

В окремих випадках можуть діяти не всі принципи міжнародного кредитування. Так, кредити можуть бути безвідсотковими, незабезпеченими, не мати цільового характеру.

Основні функції міжнародного кредиту:

1. Стимулювання експорту товарів та послуг.

2. Заохочення приватних іноземних інвесторів.

3. Перерозподіл фінансових і матеріальних ресурсів між країнами.

4. Сприяння розвитку міждержавної економічної взаємодії.

5. Активізація процесів міжнародної економічної інтеграції.

Інтернаціоналізація господарської діяльності, а також тенденції глобалізації сприяли формуванню в 70-х роках ХХ ст. єдиного ринку позичкових капіталів і створенню на його основі фінансового ринку.

Головна мета функціонування міжнародного фінансового ринку – це забезпечення ефективного перерозподілу між країнами тимчасово вільних коштів. За допомогою фінансового ринку кошти переводяться з тих секторів, де вони з’являються, до тих секторів, де у них є потреба. Так забезпечується розвиток світового господарства.

Посередниками між кредиторами і позичальниками на міжнародному фінансовому ринку виступають транснаціональні банки, фінансові компанії, фондові біржі, державні агентства, кредитно-фінансові інститути. Вони акумулюють грошові нагромадження одних суб’єктів – державних органів, приватних фірм, страхових компаній, та позичають ці нагромадження іншим суб’єктам – ТНК, державним органам, міжнародним і регіональним організаціям.

Міжнародний фінансовий ринок виник на базі національних ринків, проте він має ряд характерних ознак:

- величезні масштаби;

- відсутність географічних кордонів;

- цілодобове проведення операцій;

- стандартизація;

- використання новітніх комп’ютерних систем.

Для сучасних національних фінансових ринків характерним є процес глобалізації, який розвивається під впливом таких головних факторів:

1) інформатизації;

2) впровадження головних досягнень телекомунікацій;

3) розширення кількості й обсягів пропонованих цінних паперів.

Капітал між країнами рухається переважно через міжнародні фінансові центри.

Міжнародні фінансові центри – це центри, в яких зосереджена велика кількість найкрупніших банків та інших кредитно-фінансових установ, які здійснюють міжнародні валютні та кредитні операції.

Передумови функціонування провідних фінансових центрів:

1. Високий рівень розвитку країни, в якій знаходиться фінансовий центр.

2. Розвиненість національного ринку капіталів і банківської системи.

3. Активна участь країни в світовій торгівлі.

4. Пільгове валютне та податкове законодавство.

5. Вигідне географічне положення.

6. Політична стабільність.

Провідними фінансовими центрами є:

1. Лондон.

2. Нью-Йорк.

3. Франкфурт-на-Майні, Цюріх, Люксембург.

4. Токіо, Сінгапур, Гонконг, Бахрейн.

5. Панама, Багамські, Антильські, Кайманові, Нідерландські острови.

Території, на яких фінансові операції не підлягають національному регулюванню, називають офшорними зонами (офшорна зона дослівно перекладається „за берегом”). На території офшорних зон діє пільговий податковий режим. Провідними офшорними зонами світу є: Швейцарія, Ірландія, Ліхтенштейн, Панама, острів Мен, острів Невіс, Багамські острови.

Дата добавления: 2014-01-04