Інші учасники виконавчого провадження

Тези лекції

Тема №7 Виконання судових актів господарського суду

Контрольні запитання та завдання

1. Назвати два стратегічні підходи щодо цінового рівня.

2. Розкрити зміст стратегії “зняття вершків”.

3. Розкрити зміст стратегії “проникнення”.

4. Назвати стратегії, що відображають справедливе встановлення ціни відносно якісних характеристик товару.

5. Розкрийте суть стратегій маркетингової діяльності фірми щодо показників “ціна - якість”.

6. У яких випадках фірма пропонує товари за “цінами проникнення”?

7. Розкрити зміст стратегії “пограбування”.

8. Чи завжди вигідно використовувати стратегію “не округлених цін”?

9. В яких випадках встановлюються пільгові ціни?

10. Назвати основні умови франкування цін.

11. Що вкладається у поняття “цінова лінія”? Переваги використання цінових ліній.

12. Які види націнок, знижок, надбавки ви знаєте?

13. Охарактеризувати значення сезонних знижок.

14. Чим зумовлюється пристосування ціни?

План:

1. Виконання судових актів як заключна стадія господарського процесу;

2. Правовий статус державного виконавця;

Література:

1. Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show /про виконавче провадження

2. Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 № 202/98-ВР [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/про державну виконавчу службу

3. Григор’єва В. В. Поняття та сутність рішення господарського суду / В. В. Григор’єва // Сучасний розвиток державотворення та правотворення в Україні: проблеми теорії та практики: зб. тез наук. праць за матеріалами І Міжрегіонал. конф. студентів, аспірантів і молодих вчених (Маріуполь, 14 берез. 2008 р.). – Маріуполь: МДГУ МОН України, 2008. – С. 248-251.

4. Григор’єва В. В. Здійснення принципу оперативності при прийнятті рішення господарським судом / В. В. Григор’єва // Законодательное обеспечение экономической политики государства и юридическое образование: Материалы междунар. науч.-практ. конф. (Донецк – Святогорск, 16-17 апр. 2009 г.) / МОН Украины. Донецкий национальный университет; ред. кол.: А. Г. Бобкова и др. – Донецк: Юго-Восток, Лтд., 2009. - С. 254-256.

5. Григор’єва В.В. Законна сила рішення господарського суду / В.В. Григор’єва // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Право: зб. наук. праць. – Ужгород: Ужгородський нац. ун-т МОН України, 2007. – Вип. 8. – С. 242-245.

6. Господарське процесуальне право України: Підручник / За ред. О. І. Харитонової. — К.: Істина, 2009. — 360 с.

7. Григор’єва В. Рішення суду як зовнішня форма виразу судження суду / В. Григор’єва // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 12. – С. 142-143.

8. Крупнова Л. В. Правовий статус державного виконавця державної виконавчої служби України / Л. В. Крупнова // Держава і право. -2005. -№ 30. –С. 338.

9. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби і звернень учасників виконавчого провадження: Постанова 4. Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 р. № 14. – Режим доступу до документа: http: //zakon1.rada.gov.ua/ cgibin/laws/main.cgi

10. Хрімлі О. Г. Захист прав суб’єктів підприємницької діяльності у процесі виконання рішень господарських судів / О. Г. Хрімлі // Економіка та право. – 2009. - № 3. – С. 199-203.

11. Салашний П. Державна виконавча служба: ефект присутності / П. Салашний // Юридичний журнал. – 2008. – № 6. – С. 22–24.

1. Відповідно до ст. 115 ГПК України, рішення, постанови, ухвали господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження»^[1].

Відповідно до Закону України «Про державну виконавчу службу»^[2], примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконавче провадження можна визначити як сукупність процесуальних дій спеціальних органів держави, спрямованих на примусове виконання рішень суду.^[3] Без реалізації цієї стадії правозахисної діяльності втрачається значення попередньої діяльності суду та інших органів (осіб), які уповноважені на здійснення захисту прав, свобод і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, і держави^[4].

У юридичній літературі виділяють такі процесуальні дії, що становлять у сукупності виконавче провадження:

- видача наказу господарського суду;

- пред'явлення наказу до виконання;

- добровільне виконання судового акта;

- видача дубліката наказу;

- здійснення різних виконавчих дій;

- відстрочення або розстрочка виконання рішення;

- зміна способу й порядку виконання рішення;

- припинення виконання рішень;

- оскарження дій або бездіяльності органів виконання;

- поворот виконання рішення^[5].

Відповідно до ст. 116 ГПК України, виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом. Наказ видається стягувачеві або надсилається йому після набрання судовим рішенням законної сили. Накази про стягнення судового збору надсилаються до місцевих органів державної податкової служби.

Накази видаються стягувачеві або надсилаються йому рекомендованим чи цінним листом. Якщо судом було вжито заходів щодо забезпечення позову за заявою осіб, на користь яких ухвалено судове рішення, суд разом із виконавчим листом видає копію документів, що підтверджують виконання ухвали суду про забезпечення позову.

У разі повного або часткового задоволення первинного і зустрічного позовів накази про стягнення грошових сум видаються окремо по кожному позову.

Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів, або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях, видаються накази із зазначенням тієї частини судового рішення, яка підлягає виконанню за цим наказом.

Оформлення наказу господарського суду, виправлення помилки в ньому та визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, відбувається відповідно до вимог ст. 117 ГПК України. Взагалі, наказ має відповідати загальним вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

Так, у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, які його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові за наявності) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника за наявності (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника за наявності (для фізичних осіб - платників податків), а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

У разі якщо рішення ухвалено на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів, а також якщо належить передати майно, що перебуває в кількох місцях, у виконавчому документі зазначаються один боржник та один стягувач, а також визначається, у якій частині необхідно виконати таке рішення, або зазначається, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.

Наказ господарського суду повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов'язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов'язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

2. Важливим питанням стадії виконання судових актів господарського суду є визначення складу учасників виконавчого провадження. Так, відповідно до ст. 7 Закону України «Про виконавче провадження», у здійсненні виконавчих дій беруть участь державний виконавець, сторони, представники сторін, прокурор, експерти, спеціалісти, перекладачі, суб'єкти оціночної діяльності - суб'єкти господарювання. Для проведення виконавчих дій державний виконавець за необхідності залучає понятих, працівників органів внутрішніх справ, представників органів опіки і піклування, інших органів та установ у порядку, встановленому чинним законодавством.

При виконанні рішень судів та ухвал про зміну органів управління та посадових осіб підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності можуть залучатися виключно працівники органів внутрішніх справ. Залучення інших осіб у процесі виконання таких рішень не допускається.

Таким чином, учасників виконавчого провадження можна поділити на чотири групи:

1) органи примусового виконання (в особі державних виконавців);

2) господарський суд (як учасник виконавчого провадження);

3) особи, котрі беруть участь у виконавчому провадженні (стягувач – особа, на користь якої винесено рішення і необхідно вчинити певні дії, тобто на користь якої здійснюється виконавче провадження, і боржник – особа, чий обов'язок вчинити певні дії підтверджено рішенням, тобто особа, проти якої здійснюється провадження);

4) особи, які сприяють здійсненню виконавчих дій (експерти, фахівці, перекладачі, працівники органів внутрішніх справ, органів опіки і піклування, інших органів та установ) у порядку, встановленому чинним законодавством^[6].

Передусім, на увагу заслуговує аналіз загальних засад діяльності державних виконавців. Так, при характеристиці діяльності державного виконавця слід ураховувати такі моменти, як юридична значущість виконуваних функцій; характер і обсяг повноважень; наявність розпорядчих функцій; види і форми державної діяльності; характер взаємостосунків між службовцями; ступінь самостійності у здійсненні таких повноважень та ін.

Важливою ознакою у визначенні ролі державного виконавця є наявність владних повноважень. Взагалі, владу розглядають у різних аспектах, у тому числі соціальному, психологічному, організаційному, політичному і т.д. При характеристиці правового статусу державного виконавця слід звернути увагу на організаційно-правовий аспект влади. У цьому значенні її визначають як спосіб нав'язувати свою волю іншим суб'єктам і спрямовувати їх поведінку і дії в напрямі, який визначається правовими нормами. Їх детальна характеристика передбачає виділення конкретних прав:

1) право вимагати (тобто забезпечити виконання або дотримання юридичного обов'язку особою);

2) право на позитивні дії (означає можливість особи вчиняти юридично значущі дії);

3) право наполегливо домагатися (виражається в можливості приведення в дію апарату державного примусу проти зобов'язаної сторони)^[7].

Правову основу діяльності державної виконавчої служби становлять Конституція України, Закон України «Про державну виконавчу службу», Закон України «Про виконавче провадження», Закон України «Про державну службу», інші закони та нормативно-правові акти.

Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених ім’ям України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державну виконавчу службу», державним виконавцем може бути громадянин України, який має юридичну освіту, володіє державною мовою і здатний за своїми особистими і діловими якостями виконувати покладені на нього обов'язки.

У ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» визначено права та обов’язки державного виконавця.

3. Не меншої уваги під час аналізу сутності та змісту виконавчого провадження потребує правове положення інших учасників. Розпочнемо зі сторін виконавчого провадження.

Так, стягувачем у господарському процесі є фізична або юридична особа, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ. Як правило, стягувачем є позивач, але ним може стати і відповідач (якщо в позові позивачу відмовлено і з нього стягуються судові витрати на користь відповідача) або третя особа із самостійними вимогами на предмет спору (якщо її вимоги судом задоволені). Боржником називають фізичну або юридичну особу, яка зобов'язана за рішенням вчинити певні дії (передати майно, виконати інші обв'язки, передбачені рішенням) або утриматися від їх вчинення. У виконавчому провадженні сторони можуть діяти особисто або через законних чи договірних представників^[8].

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених зазначеним Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому законодавством України, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Стягувач має право подати заяву про видачу дубліката виконавчого документа, про поновлення строку його пред'явлення до виконання, про відмову від стягнення і повернення виконавчого документа.

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення
виконавчого провадження, яка визнається судом, оспорювати належність майна і результати його оцінки, подавати письмові заперечення проти розрахунку державного виконавця щодо розподілу коштів між стягувачами.

Інші учасники виконавчого провадження мають право подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

Сторони зобов'язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державному виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державному виконавцю про виникнення обставин, що зумовлюють обов'язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Боржник зобов'язаний: утримуватися від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; надавати у строк, установлений державним виконавцем, достовірні відомості про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасно з'являтися за викликом державного виконавця; письмово повідомляти державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися всіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення
виконавчих дій.

Для з'ясування та роз'яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання.

[1] Про виконавче провадження: Закон України від 21.04.1999 № 606-XIV [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show /про виконавче провадження

[2] Про державну виконавчу службу: Закон України від 24.03.1998 № 202/98-ВР [Електронний ресурс] / Офіційний сайт Верховної Ради України. Законодавство України. – Режим доступу до документа: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/про державну виконавчу службу

^[3] Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие / С. В. Васильев. - [ изд. 2-е, перераб. и доп.]. - Х.: Эспада, 2004. – С. 268.

^[4] Цивільний процес: Навч. посіб / А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов, Н. Л. Бондаренко. –За ред. Ю. В. Білоусова. –К.: Наукова думка; Прецедент, 2004. – С. 253.

[5] Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие / С. В. Васильев. - [ изд. 2-е, перераб. и доп.]. - Х.: Эспада, 2004. – С. 268-269.

[6] Васильев С. В. Хозяйственное судопроизводство Украины: Учеб. пособие / С. В. Васильев. - [ изд. 2-е, перераб. и доп.]. - Х.: Эспада, 2004. –С. 270-271.

^[7] Крупнова Л. В. Правовий статус державного виконавця державної виконавчої служби України / Л. В. Крупнова // Держава і право. - 2005. - № 30. – С. 338.

[8] Господарське процесуальне право України: Підручник / В. Д. Чернадчук, В. В. Сухонос, В. П. Нагребельний, Д. М. Лук’янець; За заг. ред. к.ю.н. В. Д. Чернадчука. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2009. – С. 247.

Дата добавления: 2014-01-04