Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Характеристика товарного виробництва




Натуральне господарство.

Контрольні запитання

1.Охарактеризуйте структуру законодавчого процесу в інформаційних системах законодавчих органах.

2. Охарактеризуйте структуру Енциклопедії українського законодавства.

3. Які бази даних охоплює підсистема “Законопроект”

4. Охарактеризуйте бази даних правової інформації

5. Охарактеризуйте світову електронну мережу правових документів GLIN

6. Перелічіть основні результати впровадження комп’ютеризованої інформаційно-аналітичної системи законотворчої та право застосовної діяльності.

7. Концеція створення єдиної інформаційної системи органів юстиції.

8. Охарактеризуйте структуру єдиної державної паспортної системи в Україні.

9. Інформаційна безпека в структурі єдиної державної паспортної системи.

10. Як відбувається технічна реалізація структури єдиної державної паспортної системи.

Людство пройшло довгий історичний шлях розвитку і знало дві основні форми організації суспільного виробництва: натуральну і товарну. Найпершою формою суспільного виробництва було натуральне господарство.

Натуральне господарство — такий тип організації виробництва, при якому люди виробляють продукти для задоволення своїх власних потреб, тобто пробукти праці не набувають товарної форми і призначені для власного та внутрішнього господарсъкого споживання безпосередніми виробниками.

Для натурального господарства характерні нерозвинутість суспільного поділу праці, його замкнутість, відсутність зовнішніх зв'язків, примітивна техніка, технологія, патріархальність виробництва загалом. Йому відповідає застій, повільність розвитку самого виробництва і суспільного розвитку в цілому.

Саме така форма господарювання є типовою для всіх докапіталістичних стадій розвитку суспільного виробництва. Вона довела свою життєвість протягом тисячоліть.

На зміну натуральній формі господарювання поступово приходить товарна форма виробництва, яка тривалий час існує поряд з натуральною, проникаючи в неї і розкладаючи її. Остаточний розклад натурального виробництва як основної форми господарювання відбувається в епоху пізнього середньовіччя, епоху зародження й прогресу капіталізму. Замкнутість натурального господарства, його відособленість, примітивність, косність, патріархальність, застій капітулюють перед взаємним обміном і прогресом.

Товарне виробництво зародившись, дуже довгий час співіснувало з натуральним. Потреби в товарах тисячі років тому були незначні, адже абсолютну більшість господарств були самодостатніми і не потребували потоку продукту ззовні. Але становище, хоча і надзвичайно повільно, поступово змінювалось.

Потребу в обміні результатами праці мають і натуральне, і товарне виробництво, оскільки в них в тій або іншій формі існує поділ праці. Він виступає загальною умовою обміну незалежно від форми виробництва. Але якщо в натуральному господарстві обмін здійснюється у вигляді продуктообміну, без умови еквівалентності, то товарне господарство об'єктивно вимагає зовсім іншої форми обміну. Продукт праці в товарному господарстві призначається не для власного споживання, а для продажу, для обміну через ринок. Це передбачає постійне економічне спілкування, економічний взаємозв'язок між людьми, що розпочинається з придбання засобів виробництва й закінчується реалізацією готової продукції, обміном досвідом.

Отже, товарне виробництво — це така форма організації суспільного господарства, за якої продукти виробляються економічно відособленими виробниками, котрі спеціалізуються на виготовленні певного продукту, що потребує обміну у вигляді купівлі-продажу на ринку. При цьому продукти праці, якими вони обмінюються, стають товарами.

З даного визначення випливає:

по-перше, основою виникнення товарного виробництва й обміну, тобто перетворення натурального господарства в товарне, є суспільний поділ праці. Саме він приводить до того, що виробники для задоволення особистих і виробничих потреб повинні обмінювати продукти своєї праці на необхідні для них продукти праці інших виробників. І коли перший суспільний поділ праці (відділення пастуших племен) зробив можливим регулярний обмін між общинами, а другий (відокремлення ремесла від землеробства й скотарства) зумовив зародження товарного виробництва, то третій (відділення торгівлі) сприяв завершенню формування товарного господарства;

по-друге, поділ праці в суспільстві лише тоді стає основою формування товарного виробництва й обміну продуктів через ринок, коли відбувається відокремлення виробників як самостійних власників засобів виробництва. І якщо суспільний поділ праці потребує обміну взагалі, то економічна відособленість виробників вимагає еквівалентного, товарного обміну.

Товарне виробництво існувало вже 5-7 тисячоліть тому, за часів первісного суспільства. Тою чи іншою мірою воно було поширене в різних соціально-економічних системах. Так, автори посібнику “Україна і світ”, характеризуючи економіку Стародавньої Греції, звертають увагу на те, що широкого розвитку набули у грецьких містах грошовий обіг і товарне виробництво. Щодо нашої країни, то тут вже на початку ХІІІ ст. з’являється тенденція товарного ремесла, коли предмети вироблялися не тільки на замовлення, а й на продаж. Отже, існують спільні для різних історичних епох причини виникнення товарного виробництва.

Товарне виробництво передбачає, що продукти виробляються окремими, приватними, відокремленими виробниками, кожен із яких спеціалізується на створенні одного певного продукту, а тому для задоволення суспільних потреб необхідний обмін (купівля-продаж) продуктів на ринку. Таке розуміння товарного виробництва визначає його сутність як виробництво продуктів на ринок для обміну, але водночас і вказує на умови виникнення товарного виробництва.

Отже, необхідною умовою переходу від натурального до товарного виробництва стало поглиблення поділу праці, спеціалізація виробництва на певному продукті. Це зумовлює необхідність обміну продуктами. Суспільний поділ праці став матеріальною умовою існування товарного виробництва, котре характеризується визначеним рівнем розвитку продуктивних сил.

Причиною виникнення товарного виробництва стало економічне відокремлення товаровиробників як різних власників. Саме економічне відокремлення виробників – умова, необхідна і достатня для перетворення обміну в товарний обмін. Тільки обмін між різними власниками стає товарним. Економічне відокремлення може здійснюватись як за умов приватної власності, так і при колективній, общинній, корпоративній. У залежності від характеру розвитку вказаних умов формуються і різні моделі товарного виробництва. Основною причиною зародження виробництва все ж стала приватна власність.

3. Проста і розвинута форми товарного виробництва, спільні риси і відмінності.

Товарне виробництво у своїй еволюції пройшло дві стадії. Першою із них стало просте, нерозвинене товарне виробництво.

Просте товарне виробництво – це виробництво продуктів для обміну самостійними приватними виробниками-селянами і ремісниками.

Його характеризують такі основні риси:

· суспільний поділ праці як матеріальна умова існування виробництва товарів взагалі;

· приватна власність на засоби виробництва і вироблений продукт;

· особиста праця власника засобів виробництва; задоволення суспільних потреб через купівлю-продаж продуктів виробництва;

· економічні зв’язки між людьми починають носити суспільний характер, адже здійснюються через ринок.

Просте товарне виробництво мало дуже обмежений характер і було лише укладом в натуральному господарстві, розміри товарних господарств були незначні (працював лише сам власник), незначним був і вироблений для обміну обсяг продукту. Кінцевою метою простого товарного виробництва було задоволення особистих потреб товаровиробника. Просте товарне виробництво, хоча й підривало основи натурального господарства, знищити його не могло. Просте товарне виробництво притаманне докапіталістичним суспільствам.

Розвинута форма товарного виробництва це вищий і ефективніший ступінь товарної організації господарства, заснований на великій приватній власності, найманій праці й машинній індустрії. Притаманна капіталістичному суспільству.

Характерні риси розвиненого товарного виробництва:

· застосовується наймана праця, тобто товаром стає і робоча сила;

· значне збільшення розмірів підприємств і обсягу товарів;

· зростання суспільного характеру виробництва, яке працює на ринок;

· товарні відносини (купівлі-продажу) мають всезагальний характер, товарне виробництво стає пануючим в економіці;

· мета виробництва – одержання доходу в грошовій формі.

Досягнення товарним виробництвом його вищого ступеня розвитку пов’язано із утвердженням ринкової економіки в процесі первісного нагромадження капіталу. Первісним нагромадженням капіталу назвали процес, у якому існувало дві сторони:

1. перетворення маси виробників у особисто вільних, але водночас позбавлених засобів виробництва, що зумовило появу на ринку нового товару – робочої сили;

2. зосередження грошового багатства і засобів виробництва на боці меншості.

Перша сторона пов’язана із відділенням виробників від засобів виробництва. Цей процес відбувався повільно і поступово. Його прискорювачем стала активна економічна роль держави, яка сприяла відділенню безпосередніх виробників від засобів виробництва, основу чого склало насильницьке обезземелення селян.

Друга сторона первісного нагромадження – нагромадження грошових капіталів і поява перших капіталістів-підприємців – була пов’язана з такими явищами, як визискування колоній, податкова система, система державних позик, економічний протекціонізм. Тут знову дуже важливу роль відігравала держава.

Поступово, протягом тривалого періоду (15-17 століття у Західній Європі) товарне виробництво перетворилось у розвинене і стало пануючою формою виробництва. Потоки товарів обмінювались (продавались і купувались) через ринок. У суспільстві утвердилась ринкова економіка, основою якої стало розвинене товарне виробництво.

4. Спільні риси і відмінності простого і розвинутого товарного виробництва.

Між простою і розвинутою формами товарного виробництва є спільні риси й відмінності.

Спільні риси

Наявність суспільного поділу праці

Приватна власність на засоби виробництва

Ринкова форма зв'язків між виробниками

Конкуренція між товаровиробниками

Відмінності




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 1568; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.022 сек.