Типи вулканів

На Землі немає цілком однакових вулканів. Кожен з них має свої особливості. В той же час багато вулканів мають деякі спільні риси їхньої діяльності та будови. Наприклад, є вулкани які характеризуються спокійним характером вивержень, є вулкани яким властиві вибухові виверження (вони ще називаються експлозивними виверженнями) і є вулкани проміжного типу.

Наземні вулкани за характером вивержень поділяються на наступні основні типи.

Вулкани гавайського типу. Назву отримали від Гавайських островів. Це вулкани, яким властиві спокійні виверження дуже рідкої базальтової лави без сильних вибухів і без виділення великої кількості пари та газів. У зв’язку з невисокою густиною лави, інколи спостерігається її фонтанування. Лава після викиду на поверхню вільно розтікається у вигляді покривів і потоків, які нашаровуються один на інший. Дані вулкани схожі на величезні щити з пологими схилами, тому їх ще називають щитовими. Типовими прикладами таких вулканів є вулкани Гавайських островів (Мауна-Лоа).

Вулкани ісландського типу. Назву отримали від однойменного острова. Вулкани даного типу також характеризуються спокійними виверженнями базальтової лави але виверження відбуваються не через один якійсь кратер, а вздовж тріщин в земній корі. Тому дані вулкани ще отримали назву тріщинних. Виверження цих вулканів характеризуються дуже великими об’ємами лав – до десятків кубічних кілометрів. Площі розтікання лав досягають сотень квадратних кілометрів. Характерною особливістю цих вулканів є слабке фонтанування лави, в результаті чого над тріщинами утворюються своєрідні вогняні завіси. Поступово виверження вздовж всієї тріщини припиняється і зосереджується в окремих жерлах над тріщиною.

Вулкани стромболійського типу. Назва походить від острову-вулкану Стромболі, який належить до групи Ліпарських островів, що на північ від Сицилії. Вулканам даного типу властиві ритмічні виверження вибухового характеру. При цьому, разом з газом у повітря викидається величезна кількість твердого вулканічного матеріалу у вигляді вулканічних бомб і попелу. Магма рідка і виливається у вигляді лавових потоків. Форма таких вулканів конусоподібна.

Вулкани вульканського типу. Назва походить від острову-вулкану Вулькано, який є найбільш південнішім у групі Ліпарських островів. Вулканам даного типу також властиві вибухові виверження але лави цих вулканів густі, в’язкі і швидко твердіють в жерлі, утворюючі своєрідні пробки у верхній його частині. Коли, в результаті поступлення газів, тиск під даними пробками досягає певної величини, відбувається вибуховий викид газів на поверхню. Разом з газами у повітря на значну висоту викидаються вулканічні бомби, попіл, а також водяна пара. Попіл і пара утворюють над вулканами даного типу великі хмари. При цьому лава на поверхню майже не виливається.

Вулкани везувіанського типу. Назва походить від вулкану Везувію, який знаходиться в 11 км на схід від міста Неаполю. Виверження вулканів даного типу супроводжуються дуже потужними вибухами із викидом в атмосферу на висоту в декілька кілометрів в’язкої магми, насиченої газами. При цьому, у повітрі з магми утворюється пірокластичний матеріал (вулканічний попіл, пісок, лапілі), який разом із гарячими газами і водяною парою утворює величезні хмари. Під дією гравітації пірокластичний матеріал випадає з хмар і засипає навколишню територію безперервним шаром. Товщина цього шару може досягати десятків метрів. Магма, яка не була викинута у повітря виливається на поверхню у вигляді коротких лавових потоків. До вулканів даного типу відносяться Везувій і Етна в Італії, вулкани на Камчатці і Курильських островах (ім. Богдана Хмельницького та ін.).

Вулкани пелейського типу. Назва походить від вулкану Мон-Пеле що знаходиться на о. Мартініка в Карибському морі. Виверження вулканів даного типу також супроводжуються потужними вибухами з викидом в атмосферу вулканічних бомб, попелу і газів. Лава в’язка і утворює пробки в жерлі. Основною особливістю цих вулканів є виникнення розпечених газо-попелових лавин, які рухаються з величезною швидкістю вниз по схилах вулкану, спалюючи і знищуючі все на своєму шляху.

Вулкани бандайсанського типу. Назва походить від вулкану Бандай-Сан в Японії. Ці вулкани також є вибуховими але їх особливістю є вибухи надзвичайної сили в результаті яких верхня частина вулканічного конусу руйнується або взагалі зноситься і в атмосферу викидається колосальна кількість пірокластичного матеріалу. Наприклад, у 1888 р. при виверженні вулкану Бандай-Сан була знесена вершина конусу вулкану об’ємом близько 1,3 км³, а при виверженні вулкану Катмай на Алясці у 1912 р. було викинуто в атмосферу близько 20 км³ вулканічного матеріалу.

Підводні вулкани викидають продукти вивержень нижче рівня Світового океану, тому майже весь вулканічний матеріал зосереджується на незначній відстані від кратерів таких вулканів. Вони мають конічну форму і круті схили. Висота підводних вулканів може досягати 5 км і навіть більше. Вже виявлено декілька тисяч підводних вулканів висотою не менше 1000 м. Інколи підводні вулкани можуть підніматися над водою, утворюючі нові острови, а потім знову зникати.

Кальдери. Термін “кальдера” виник при характеристиці величезного заглиблення на місці вулкану на о. Пальма в групі Канарських островів. Це заглиблення називається La Caldera (від португальського Caldera – котел), має діаметр близько 5 км і оточене скелями висотою до 1000 м. У сучасному розумінні кальдера – це циркоподібна западина на місці вулкану, яка має круті стінки і більш-менш рівне дно. Кальдери досягають дуже великих розмірів. Наприклад, діаметр кальдери Аніакчак на Алясці досягає 10 км. Кальдера в межах вулкану Мауна-Лоа (о. Гавайї) має 6 км у довжину і 3 км в ширину.

Кальдери утворюються двома шляхами. Більшість кальдер (особливо кальдери великих розмірів) утворюються в результаті провалу або обрушення центральної частини вулкану на заключному етапі сильного виверження. Також кальдери можуть утворюватись у результаті вибухового виверження, наслідком якого є руйнування центральної частини вулканічної споруди.

Грязьові потоки. Одним із специфічних явищ, також пов’язаних з діяльністю вулканів, є потужні грязьові потоки, які руйнують і затоплюють все на своєму шляху. Висока густина і швидкість руху надають цим потокам величезної руйнівної сили. Грязьові потоки є закономірним наслідком вивержень деяких вулканів. Спочатку такі вулкани викидають в атмосферу велику кількість вулканічного попелу і водяної пари. Потім попіл осідає на схилах вулкану, а водяна пара при охолодженні в атмосфері конденсується і випадає і вигляді дощу. Шари попелу на поверхні землі пухкі, легко розмиваються дощовою водою і змішуються з нею. Таким чином, вода, рухаючись вниз по схилах вулкану все більше і більше насичується вулканічним попелом, набирає швидкості, захоплює уламки порід, дерева та інше, перетворюючись на жахливий грязьовий потік.

Дата добавления: 2014-01-04