Основні визначення терміну Закону

ЛЕКЦІЯ № 7

Головні убори, хустки і шарфові вироби

Вироби цієї групи використовують для накривання голови або голови і шиї. До них належать шапки, шапочки, берети, підшолом­ники, шарфи, хустки.

Шапочки - головний убір для вкривання голови в різних клі­матичних умовах: побутові, спортивні, в'язані, кроєні, одинарні або подвійні. Виготовляють з поліакрилонітрильної, вовняної, напіввовняної і бавовняної пряжі, синтетичних текстурованих ниток, ручним або машинним в'язанням. Випускаються дитячі і для дорослих, з козир­ком, з китицями, типу берета, капора.

Берети - головний убір без козирка і крис, круглої або оваль­ної форми, з невисокою головкою, плоскі, приплюснуті, кроєні і в'яза­ні. Кроєні виготовляють із вертілочних капронових або віскозних во­локон. В'язані берети - із вовняної і напіввовняної пряжі на фангових або береточних машинах.

Підшоломники - одягають під каски або шоломи, в'яжуть на фангових машинах із вовняної і напіввовняної пряжі.

Розміри головних уборів встановлюють за їх внутрішньою окружністю (у см). Для дорослих - 53 - 64, для дітей - 45 - 56.

Хустки - вироби, які мають форму квадрата. Бувають машин­ної і ручної в'язки, одинарні і подвійні. Хустки машинної в'язки виго­товляють на зворотних машинах з двоголковими язичковими голками, на фангових, вертілках і рашель-машинах. Хустки виготовляють із ба­вовняної, вовняної, змішаної і високооб'ємної пряжі, віскозних і капронових ниток, з козячого й кроликового пуху. Вони можуть бути зимовими, демісезонними і літніми, з бахромою або без неї. Розміри від 70 х 70 до 130 х 130 см.

Шарфи -вироби у формі прямокутника, одинарні та подвійні. Одинарні виготовляють суцільнов'язаними і кроєними. На кінцях ша­рфів - торочки або китиці. Випускають шарфи різних розмірів (у см): 95 х 16, 100 х 25,110 х 20,120 х 20,130 х 25,150 х 50,180 х 50,180 х 70. Шарфи розміром 150 х 50, 160 х 60, 180 х 50, 180 х 70 см називають палантинами.

Основні положення Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”

1. Основні визначення терміну Закону.

2. Функції державних органів з питань банкрутства.

3. Заходи щодо запобігання банкрутству боржника та судові процедури банкрутства. Досудова санація.

4. Підстави порушення справи про банкрутство.

5. Заява боржника про порушення справи про банкрутство.

В українській економіці процедура банкрутства має відігравати набагато важливішу роль, ніж у розвинених економіках. В Україні процедура банкрутства залишається чи не єдиним реальним механізмом, що дозволяє здійснити перерозподіл власності від неефективного до ефективного власника. У країнах з ринковою економікою цю функцію, крім процедури банкрутства, виконують фондовий ринок та банківська система.

В цілому інститут банкрутства справляє позитивний вплив на економіку. З одного боку, він допомагає виключати з господарського обігу неплатоспроможні суб’єкти (у випадку їх ліквідації), що сприяє оздоровленню ринку. З іншого боку, інститут банкрутства надає підприємствам можливість реорганізовувати свою діяльність та досягати фінансової стабільності.

В Законі України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” вживаються загально відомі терміни: неплатоспроможність, боржник, кредитор, грошове зобов’язання, безспірні вимоги кредиторів, визнані боржником. Окремі терміни являються відносно новими при їх вживанні, а саме:

Досудова санація – система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати власник майна (орган уповноважений управляти майном) боржника, інвестор з метою запобігання банкрутству боржника шляхом системи заходів до початку порушення провадження у справі про банкрутство. Основними заходами можуть бути (рис.1):

Санація – система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство, з метою запобігання визнанню боржника банкрутом, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, задоволення вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміни організаційно-правової та виробничої структури боржника.

Ліквідатор – фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, забезпечує задоволення судових вимог кредиторів.

Рис. 1. Система заходів по відновленню платоспроможності боржника

Арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор) – фізична особа, яка має ліцензію, видану в установленому законодавством порядку, і та ж особа може виконувати функції арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) на всіх стадіях провадження у справі про банкрутство.

Коли арбітражному суду не запропоновано кандидатуру арбітражного керуючого в установленому Законом порядку господарський суд має право призначати арбітражним керуючим працівника державного органу з питань банкрутства.

Мирова угода – домовленість між боржником та кредитором про відстрочку та (або) розстрочку платежів або припинення зобов’язання за угодою сторін. Схема мирової угоди приведена на рис. 2.

Рис. 2. Схема мирової угоди

Представник працівників боржника – особа, уповноважена загальними зборами, на яких присутні не менше 75 % від штатної чисельності працівників боржника, представляти їх інтереси при проведенні процедур банкрутства з правом дорадчого голосу.

2. Функції державних органів з питань банкрутства

Функції державного органу з питань банкрутства приведені на рис.3

Рис.3. Функції державного органу з питань банкрутства

Дата добавления: 2014-01-04