Роль фінансових посередників у функціонуванні ринку фінансових послуг

Основна функція фінансових посередників - це допомога в передачі коштів від потенційних заощаджувачів до потенційних позичальників і навпаки. Їхня діяльність вигідна і для заощаджувачів (інвесторів), і для позичальників, а саме:

- відпадає потреба в пошуках один одного;

- знижується ризик неповернення позики або неефективних капіталовкладень;

- з попереднього випливає зростання відсоткового доходу заощаджувана;

- знижуються сумарні витрати позичальника на отримання позики за рахунок зменшення моральних, фізичних зусиль та ви­трат часу на залучення капіталу декількох заощаджувачів для отримання потрібної суми позики;

- дрібні заощаджувані дістають можливість брати участь у бізнесі, який дає вищі прибутки (порівняно з наданням у борг не­великої суми), але який був недосяжний для них через необхідність значних інвестицій;

- часто для заощаджувачів привабливішою є можливість от­римання гарантованого доходу на свій капітал (наприклад, у ви­гляді банківського відсотка, доходу з облігацій, отримання пенсій­них прав), ніж ризик участі в не завжди надійних проектах (на­приклад, купівля акцій);

- фінансові посередники зменшують витрати на здійснення фінансових операцій. Це досягається за рахунок уніфікації та спеці­алізації, які дають можливість краще вивчити ринок, фінансовий стан потенційних клієнтів і одержувати більші прибутки.

Таким чином, фінансові посередники зменшують операційні витрати, знижують ризик, зменшують асиметричність інфор­мації у взаєминах "кредитор (інвестор) — позичальник" (сторо­на, що надає позику чи інвестує гроші, має менше інформації про сторону, що її отримує).

Згідно з вимогами чинного законодавства фінансові посередники можуть виконувати функції:

- з консолідації (акумуляції) збережень індивідуальних інвесторів у єдиний пул і подальше диверсифіковане вкладення накопиченого капіталу в різні проекти. Індивідуальні збереження з інвестиційними намірами є особливим видом збережень, і для багатьох непрофесійних учасників ринку звернення до інституційних фінансових консультантів - переважна форма участі у масштабних проектах (так, наприклад, реалізуються приватні інвестиції за кордоном);

- із забезпечення рівноваги на ринку капіталів через погодження пропозицій і попиту на фінансові ресурси. За рахунок масштабів діяльності й портфельного управління активами посередники гармонізують відносини між постачальниками і споживачами капіталу, ліквідують дисбаланс між пропозицією і попитом на вільні кошти, забезпечуючи при цьому ефективний розподіл і перерозподіл ресурсів на первинному і вторинному ринках. Професійна організація андеррайтингу як задоволення потреб клієнтів щодо гарантованого розміщення їхніх активів є винятковою прерогативою інституційної форми посередництва;

- з перерозподілу і зниження фінансових ризиків. Професійні посередники при купівлі чи продажу фінансових активів саме торгують ризиками, перерозподіляючи їх між консервативними й агресивними учасниками ринку - між більш несхильними і менш несхильними до ризику економічними суб'єктами;

- із забезпечення підвищеної ліквідності фінансових вкладень шляхом професійного портфельного управління активами.

2. Небанківські кредитні інститути - кредитні спілки.

Перший кредитний кооператив в Україні був створений у 1868 році одеськими ремісниками під назвою «ощадно-кредитне товариство». До 1918 року у східній Україні існувало понад 3300 кредитних спілок, які поєднували 2 мільйони чоловік. У 1930 році усі кредитні спілки були ліквідовані. В даний час в Україні необхідність у спеціалізованих фінансових установах досить велика. Кредитна спілка є суспільною організацією, яка залучає грошові заощадження своїх членів для взаємного кредитування. Факторами видачі кредитів є особистість позичальника та його капітал і кредитоспроможність, забезпечення кредиту, умови забезпечення. Кредит до 1000 грн забезпечується поручительством; понад 1000 гривень – заставою.Управління кредитною спілкою забезпечують загальні збори її членів, які обирають спостережну раду та ревізійну комісію. Оперативну роботу з управління кредитною спілкою виконує правління. Вищим органом є збори. Правління включає 11 чоловік, кредитний комітет — 7, наглядова рада — 5.

Розвиток цього виду фінансових послуг відбувається повільними темпами. Законодавство

про кредитні спілки складається з 3акону України «Про кредитні спілки». Згідно із ст. 1 Закону кредитна спілка — це неприбуткова організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об’єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

У світі кредитні спілки належать до кооперативних організацій. У зв'язку з цим кооперативи мають особливий правовий статус неприбуткових (non-profit) організацій, а їх діяльність регулюється не підприємницьким, а спеціальним (кооперативним) законодавством.

Властивості кредитної спілки:

· правовий статус — фінансова установа;

· вид діяльності — надання кредитно-фінансових послуг;

· кооперативна природа — діяльність на неприбуткових засадах, надання послуг за собівартістю.

Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які відповідно до цього Закону можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.

Рішення про створення кредитної спілки оформляється протоколом установчих зборів, який підписують голова та секретар зборів.

Членами кредитної спілки можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають на території України, об'єднані хоча б за однією з ознак, мають повну цивільну дієздатність.

Не можуть бути прийняті до кредитної спілки особи, які за рішенням суду визнані недієздатними або обмежено дієздатними, особи, які відбувають покарання у вигляді позбавлення волі, а також особи, що мають непогашену судимість за корисливі злочини.

Прийняття до кредитної спілки та виключення з її складу провадяться на підставі письмової заяви особи за рішенням спостережної ради кредитної спілки, крім випадків припинення членства у зв'язку із смертю особи або виключенням члена за рішенням загальних зборів у разі порушення ним статуту кредитної спілки.

Членство у кредитній спілці настає з дня сплати особою вступного та обов'язкового пайового внесків у порядку, передбаченому статутом кредитної спілки. В першу чергу сплачується вступний внесок.

Вищим органом управління кредитної спілки є загальні збори її членів.

Кредитна спілка відповідно до свого статуту:

приймає вступні та обов'язкові пайові та інші внески від членів спілки;

надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі. Отримувати кредити від імені членів кредитної спілки можуть також фермерські господарства та приватні підприємства, які знаходяться у їх власності. Розмір кредиту, наданого одному члену кредитної спілки, не може перевищувати 20 відсотків від капіталу кредитної спілки;

залучає на договірних умовах внески (вклади) своїх членів на депозитні рахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі. Зобов'язання кредитної спілки перед одним своїм членом не можуть бути більше 10 відсотків від загальних зобов'язань кредитної спілки;

виступає поручителем виконання членом спілки зобов'язань перед третіми особами;

розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках в установах банків, які мають ліцензію на право роботи з вкладами громадян, об'єднаній кредитній спілці, а також придбаває державні цінні папери, перелік яких встановлюється Уповноваженим органом, та паї кооперативних банків;

залучає на договірних умовах кредити банків, кредити об'єднаної кредитної спілки, кошти інших установ та організацій виключно для надання кредитів своїм членам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу. Загальна сума залучених коштів, у тому числі кредитів, не може перевищувати 50 відсотків вартості загальних зобов'язань та капіталу кредитної спілки на момент залучення;

надає кредити іншим кредитним спілкам, якщо інше не встановлено рішенням Уповноваженого органу;

виступає членом платіжних систем;

оплачує за дорученням своїх членів вартість товарів, робіт і послуг у межах наданого йому кредиту;

провадить благодійну діяльність за рахунок коштів спеціально створених для цього фондів.

3. Контрактні фінансові інститути: інститути спільного інвестування та компанії з управління активами.

Інститути спільного інвестування – корпоративний інвестиційний фонд (КІФ) або пайовий інвестиційний фонд (ПІФ), який провадить діяльність, пов'язану з об'єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість. [ЗУ „Про ІСІ”]

ІСІ залежно від порядку здійснення його діяльності може бути відкритого, інтервального та закритого типу. [ЗУ „Про ІСІ” Ст. 4 ] ІСІ належить до відкритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, розміщених цим ІСІ (або компанією з управління його активами).

ІСІ належить до інтервального типу, якщо він (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання здійснювати на вимогу інвесторів викуп цінних паперів, емітованих цим ІСІ (або компанією з управління його активами) протягом обумовленого у проспекті емісії строку, але не рідше одного разу на рік.

ІСІ належить до закритого типу, якщо він (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язань щодо викупу цінних паперів, розміщених цим ІСІ (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації або ліквідації.

ІСІ може бути строковим або безстроковим. Строковий ІСІ створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого зазначений ІСІ ліквідується або реорганізується. Безстроковий ІСІ створюється на невизначений строк. ІСІ закритого типу може бути лише строковим.

ІСІ може бути диверсифікованого і недиверсифікованого виду. ІСІ вважається диверсифікованим, якщо він одночасно відповідає таким вимогам: а) кількість цінних паперів одного емітента в активах ІСІ не перевищує 10% загального обсягу їх випуску; б) сумарна вартість цінних паперів, що становлять активи ІСІ в кількості, більшій, ніж 5% загального обсягу їх емісії, на момент їх придбання не перевищує 40% вартості чистих активів ІСІ; в) не менш як 80% загальної вартості активів ІСІ становлять гроші, ощадні сертифікати, облігації підприємств та облігації місцевих позик, державні цінні папери, а також цінні папери, що допущені до торгів на організаційно оформленому ринку.

ІСІ, які не мають усіх ознак диверсифікованого ІСІ, є недиверсифікованими. У разі якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи якого більш, ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не допущені до торгів на фондовій біржі або у торговельно-інформаційній системі, він вважається венчурним фондом. Учасниками венчурного фонду можуть бути тільки юридичні особи. ІСІ відкритого та інтервального типу можуть бути тільки диверсифіковані ІСІ.

Корпоративний інвестиційний фонд — це ІСІ, який ство­рюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить виключно діяльність зі спільного інвестування. [Розділ ІІ ЗУ „Про ІСІ”]

КІФ створюється відповідно до законодавства з питань діяльності акціонерних товариств, він не може бути засно­ваний юридичними особами, у статутному фонді (капіталі) яких частка держави або органів місцевого самоврядування перевищує 25%. КІФ провадить свою діяльність на підставі статуту, який затверджується відповідно до законодавства, та регламенту.

Початковий статутний фонд (капітал) КІФ формується за рахунок грошових коштів, дер­жавних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допу­щені до торгів на фондовій біржі або в торговельно-інфор­маційній системі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпе­чення статутної діяльності.

Розмір початкового статутного фонду (капіталу) КІФ не може бути менше розміру, вста­новленого законодавством для відкритих акціонерних товариств. КІФ провадить свою діяльність, якщо 70% або більше середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери.

Початковий статутний капітал (фонд) корпоративного інвестиційного фонду формується за рахунок грошових коштів, державних цінних паперів, цінних паперів інших емітентів, що допущені до торгів на фондовій біржі, та об'єктів нерухомості, необхідних для забезпечення статутної діяльності.

Розмір початкового статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду не може бути менше розміру, встановленого законодавством для відкритих акціонерних товариств.

Збільшення статутного капіталу (фонду) корпоративного інвестиційного фонду здійснюється виключно за рахунок грошових коштів акціонерів, внесених шляхом придбання ними акцій.

Корпоративний інвестиційний фонд, крім венчурного, провадить свою діяльність, якщо 60 або більше відсотків середньорічної вартості активів, що належать йому на праві власності, вкладені у цінні папери, корпоративні права та нерухомість. Гранична вартість активів корпоративного інвестиційного фонду, які можуть бути вкладені у нерухомість, встановлюється Комісією.

Протягом шести місяців з дня державної реєстрації корпоративного інвестиційного фонду як юридичної особи корпоративний інвестиційний фонд зобов'язаний зареєструвати регламент.

Акції корпоративного інвестиційного фонду повинні бути тільки простими іменними.

Органами корпоративного інвестиційного фонду є загальні збори акціонерів та наглядова рада.

Корпоративний інвестиційний фонд припиняє свою діяльність шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства.

КІФ не має права: емітувати та розміщувати цінні папери, крім акцій; залучати позики або кредит у розмірі, що перевищує 10% його активів; надавати активи під заставу в інтересах третіх осіб; розміщувати акції за ціною, нижчою від номінальної вартості; розміщувати акції за ціною, нижчою від вартості чистих активів КІФ в розрахунку на одну акцію; розміщувати акції понад проголошену кількість; відмовитися від викупу власних акцій з підстав, не зазначених у цьому Законі або у нормативно-правових актах Комісії; створювати будь-які спеціальні або резервні фонди.

Акції КІФ повинні бути тільки простими іменними. Після прийняття рішення про скли­кання загальних зборів акціонерів КІФ викуп та розміщення акцій фонду припиняються за 30 днів до проголошеної дати проведення загальних зборів акціонерів з поновленням розміщення та викупу на наступний день після закінчення загальних зборів акціонерів. Органами КІФ є загальні збори акціонерів та спостережна (наглядова) рада.

Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються ос­танньою окремо від результатів її господарської діяльності.

Мінімальний обсяг активів пайового інвестиційного фонду не може бути меншим розміру початкового статутного фонду (капіталу) корпоративного інвестиційного фонду. Пайовий інвес­тиційний фонд не є юридичною особою. Створюється за ініціати­вою компанії з управління активами шляхом придбання інвесто­рами випущених нею інвестиційних сертифікатів. Для створення пайового інвестиційного фонду компанія з управління активами має розробити та зареєструвати в Комісії регламент інвестиційно­го фонду, укласти договори з аудитором (аудиторською фірмою), зберігачем, реєстратором, оцінювачем майна, зареєструвати пайо­вий інвестиційний фонд у реєстрі ІСІ та організувати відкриту підписку на інвестиційні сертифікати фонду або їх приватне розміщення.

Облік результатів діяльності з управління активами пайо­вого інвестиційного фонду здійснюється компанією з управління активами окремо від обліку результатів її господарської діяль­ності та обліку результатів діяльності інших ІСІ, активи яких пе­ребувають в її управлінні. Укладаючи договори за рахунок ак­тивів пайового інвестиційного фонду, компанія з управління ак­тивами діє від свого імені, про що вона обов'язково повідомляє третіх осіб.

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.

Пайовий інвестиційний фонд створюється за ініціативою компанії з управління активами шляхом придбання інвесторами випущених нею інвестиційних сертифікатів.

Строк публічного (відкритого) розміщення інвестиційних сертифікатів пайового інвестиційного фонду відкритого або інтервального типу не обмежується. Приватне (закрите) розміщення інвестиційних сертифікатів здійснюється у порядку, визначеному проспектом емісії.

Пайовий інвестиційний фонд вважається створеним з дня його реєстрації у реєстрі ІСІ.

Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду визначаються його регламентом.

Учасником пайового інвестиційного фонду є юридична або фізична особа, яка придбала інвестиційний сертифікат цього фонду.

Особливості діяльності пайового інвестиційного фонду виз­начаються його регламентом.

Учасником пайового інвестиційного фонду є інвестор, який придбав інвестиційний сертифікат цього фонду. Учасниками пай­ового недиверсифікованого інвестиційного фонду не можуть бути фізичні особи.

Проспект емісії інвестиційних сертифікатів — це публічна або приватна пропозиція з умовами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду. Прийняття (ак­цепт) пропозиції (укладення з компанією з управління активами договору про приєднання до пайового інвестиційного фонду) здійснюється інвестором шляхом придбання інвестиційного сертифіката пайового інвестиційного фонду за грошові кошти. Ча­стка учасника пайового інвестиційного фонду засвідчується інвестиційним сертифікатом.

Емітентом інвестиційних сертифікатів пайового інвес­тиційного фонду виступає компанія з управління активами цього фонду. Інвестиційний сертифікат надає кожному його власникові однакові права. Дивіденди за інвестиційними сертифікатами пай­ового інвестиційного фонду не нараховуються і не сплачуються.

Управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами. Компанією з управління активами може бути юридич­на особа, що створюється відповідно до законодавства України. Частка держави в статутному фонді (капіталі) компанії з уп­равління активами не може перевищувати 10%. Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ.

Інвестиційні фонди з метою створення ІСІ можуть реорганізуватися в:

корпоративний інвестиційний фонд;

компанію з управління активами (далі - КУА) з подальшим створенням цією КУА пайового інвестиційного фонду.

Інвестиційні компанії з метою створення ІСІ можуть реорганізуватися в:

корпоративний інвестиційний фонд;

КУА з подальшим створенням цією КУА пайового інвестиційного фонду за рахунок активів (майна) взаємного фонду інвестиційної компанії, що реорганізовується.

Згідно з українським законодавством Компанія з управління активами (КУА) - це юридична особа, яка здійснює професійну діяльність з управління активами інститутів спільного інвестування (ІСІ) на підставі ліцензії, яку видає Комісія з цінних паперів і фондового ринку.

КУА здійснює створення ІСІ, а також виконує інші функції, пов'язані з життєдіяльністю інститутів спільного інвестування, що знаходяться під її управлінням. До таких функцій відносяться:

- розміщення цінних паперів ІСІ; залучення агентів, які розміщують цінні папери серед інвесторів;

- управління активами ІСІ. Після того, як грошові кошти прийшли на рахунок ІСІ, КУА направляє їх на придбання активів для формування структури активів даного ІСІ, яка вказана в Інвестиційній декларації;

- аналіз ринку цінних паперів, нерухомості і ін. ринків, інструменти яких знаходяться в активах ІСІ;

- пошук нових об'єктів для інвестицій;

- щоденна переоцінка активів відповідно до коливань цін на ринку;

- оформлення договорів з придбання і продажу активів, підготовка звітності в державні органи, що контролюють роботу КУА;

- здійснення поточної діяльності ІСІ

Ключовою функцією КУА, як це видно з її назви, є управління активами, тобто грошами інвесторів, залученими у фонди під її управлінням.

Винагорода компанії з управління активами (крім компанії з управління активами венчурного фонду) встановлюється у співвідношенні до вартості чистих активів ІСІ. Винагорода компанії з управління активами венчурного фонду встановлюється у співвідношенні до вартості розміщеної емісії інвестиційних сертифікатів за їх номінальною вартістю та різниці між витратами на придбання активів фонду та доходами від їх реалізації. Винагорода компанії з управління активами сплачується грошовими коштами.

Положення про склад та розмір витрат, що пов'язані з виконанням компанією з управління активами своїх функцій та відшкодовуються за рахунок активів ІСІ, затверджується Комісією.

Діяльність з управління активами ІСІ провадиться компанією з управління активами на підставі ліцензії, що видається Комісією в порядку, встановленому законодавством, за поданням відповідної саморегулівної організації на ринку цінних паперів, яка об'єднує компанії з управління активами.

Саморегулівна організація, яка об'єднує компанії з управління активами ІСІ, має право одержувати звітність, складену такими компаніями в порядку, встановленому Комісією, з метою її контролю, узагальнення, аналізу та передачі Комісії.

КУА України:

1. ОТП Капітал

2. УкрСиб Ессет Менеджмент

3. КІНТО

4. Райффайзен Аваль

5. АРТ Капітал Менеджмент

Дата добавления: 2014-01-04