Г – Т … П … Т1 … Д1

Г – Т

Р_с

Г – гроші; Т – товар; Р _с – робоча сила; З _в – засоби виробництва.

Купівля засобів виробництва здійснюється на ринку засобів виробництва (звичайному товарному ринку), купівля робочої сили – на ринку робочої сили. У результаті цієї операції грошовий капітал перетворюється на елемент продуктивного капіталу, речові та особистісні фактори виробництва.

На другій стадії кругообороту капіталу відбувається техніко-економічне і соціально-економічне поєднання робочої сили із засобами виробництва. Капітал на цій стадії набуває форми продуктивного капіталу. При цьому закінчується сфера обігу і починається виробниче споживання.

З_в

Т … П … Т¹

Р_с

П – процес виробництва; Т¹ – новостворений товар; крапки – процес переривання сфери обігу і сфери виробництва. Т¹ відрізняється від Т (товарів, куплених на першій стадії) за своїм речовим змістом і суспільною формою.

На третій стадії рух капіталу знову відбувається у сфері обігу при реалізації виготовлених товарів. У процесі реалізації втіленої у товарах додаткової вартості товарна форма капіталу перетворюється на грошову (тобто початкову) форму. Виражається це формулою:

Т¹ – Д¹,

Д¹ - початково авансований грошовий капітал з приростом (додат­ко­вою вартістю).

Отже, капітал здійснює круговий рух, набуваючи форм грошового, продуктивного і товарного капіталу. Загальна формула кругообороту капіталу має такий вигляд:

З_в

Р_с

Кругооборот капіталу є важливою складовою процесу обороту капіталу.

Оборот капіталу – кругооборот капіталу, що розглядається як процес постійного відновлення руху всього авансованого капіталу, а не як окремий акт.

Оскільки період обороту капіталу визначається як час, протягом якого весь авансований капітал повертається до капіталіста у грошовій формі, то оборот капіталу не збігається з кругооборотом.

Унаслідок одного кругообороту до капіталіста повертається лише частина авансованого капіталу.

Кількість оборотів капіталу визначають формулою:

n = О / о,

n – число оборотів; О – одиниця виміру обороту капіталу; о – час обороту даного капіталу.

Фізичне (матеріальне) зношування капіталу – поступова втрата основними виробничими фондами своєї споживної вартості внаслідок її перенесення на новостворений продукт у процесі їх експлуатації та впливу зовнішнього середовища. Моральне зношування основних фондів – зниження вартості основних фондів незалежно від ступеня втрати ними своєї споживчої вартості внаслідок науково-технічного прогресу і зростання продуктивності праці.

Більшість підприємців розвинутих країн змушені враховувати процес морального зношення і замінювати стару техніку новою під тиском законів конкурентної боротьби. Щоб зменшити втрати від морального зношування, підприємці вводять багатозмінну роботу машин та устаткування, продовжують тривалість робочого дня, встановлюють високі норми амортизаційних відрахувань тощо.

  Амортизація– процес перенесення вартості основних виробничих фондів на готовий продукт в міру фізичного та морального зношування.  

Щоб своєчасно замінити зношені основні виробничі фонди, на підприємствах створюють амортизаційний фонд, до якого перераховують відповідні кошти.

Частка річних амортизаційних відрахувань підприємства щодо величини початкової вартості об’єкта є нормою амортизації.

Основні методи амортизації:

1. метод рівномірного прямолінійного списання вартості основного капіталу (списання здійснюється рівними частками впродовж усього періоду використання основних фондів);

2. метод прискореної амортизації (у перші роки використання засобів праці списують значно більшу частину, ніж вартість, що пропорційна терміну служби за цей період).

Дата добавления: 2014-01-04