Проблеми та перспективи входження України до ЄС

1 грудня 1991 р. Україна постала перед світовою спільнотою як незалежна держава. «Повернення до Європи» було проголошено ключовим напрямом політики України. Європейська інтеграція і членство в Європейському Союзі стали стратегічною метою Украї­ни як найкращий спосіб реалізації національних інтересів — побу­дови економічно розвиненої і демократичної держави, зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин.

Україна, успадкувавши від комуністичного режиму неефек­тивну ресурсовитратну економіку, вкрай занедбане довкілля та індустріально-суспільну свідомість, упродовж часу, що минув, не змогла подолати негативні тенденції свого попереднього розвитку в СРСР.

На сьогодні позитивним є те, що Україна здобула статус краї­ни з ринковою економікою. Після вступу до СОТ шанси України на вступ до ЄС помітно зросли. Адже принципи СОТ за своєю сут­тю збігаються з юридичними критеріями, необхідними для член­ства в ЄС, тобто вони передбачають:

- лібералізацію торговельного режиму,

- поліпшення умов конкуренції,

- створення сприятливого інвестиційного клімату.

Членство України у СОТ означає лібера­лізацію режиму торгівлі між Україною та ЄС і надає можливість реально розпочати роботу з укладення угоди про асоційоване член­ство України в Євросоюзі. За словами Пітте Мендельсона, коміса­ра ЄС з питань торгівлі: «Вступ до СОТ започатковує новий етап в економічних відносинах України та Євросоюзу. Розпочатий про­цес стосується не лише торговельних та інвестиційних потоків, він знаменує собою неухильну політичну та економічну інтеграцію до світової економіки та поглиблення партнерства між Україною та Євросоюзом».

Таким чином, власне вступ України до ЄС не означатиме авто­матичної ліквідації безробіття, гострих соціальних та економічних проблем. Але разом з тим наближення до ЄС дозволить залучити інвестиції потужних ТНК, що поряд з ефективним використанням коштів фінансово-промислових груп і населення дозволить модернізувати українську економіку у найближчі 10-15 років. При цьому зміниться стан структури промисловості, у якій тепер переважають паливно-енергетичні та металургійні галузі, різко зменшиться використання сировини та енергії, ефективніше ви­користовуватиметься трудоресурсний потенціал нашої держави, зменшаться екологічні проблеми.

Водночас не варто замовчувати або применшувати складність європейської інтеграції. Зрозуміло, що цей процес буде тривалим і непростим. Зокрема для України інтеграція в Європу означає зростання відкритості національної економіки та конкуренції з боку фірм-членів ЄС. Для окремих сек­торів виробництва, навіть регіонів, це може мати досить несприят­ливі наслідки, проте потенційні втрати та здобутки від зближення з Європою перевищують можливі витрати та ризики.

Для України основними політичними вигодами послідовної європейської інтеграції є

o зміцнення стабільності демократичної політичної системи,

o модернізація правового поля і забезпечення прозорості національного законодавства,

o поглиблення культури демократії і поваги до прав людини тощо.

Соціальні вигоди інтеграції полягають у підвищенні рівня жит­тя і добробуту, наближенні до високих європейських стандартів особистої безпеки, освіти, охорони здоров'я, якості інформації, екології, вільного руху праці.

У культурно-цивілізаційному аспекті європейська інтеграція — це входження до єдиної сім'ї європейських народів, повернення до європейських культурних традицій. Орієнтація на Європу дозво­лить Україні вирішити також багато проблем культурного розви­тку, оскільки урядові кола Росії для збереження України у своїй зоні впливу, окрім політичних та економічних засобів, активно використовують експансіоністську культурну політику. Російська музика, що абсолютно неконкурентоспроможна на світовому рин­ку, активно поширюється на українських теренах. Вихід на захи­щений від неліцензованих підробок світовий культурний ринок до­зволить покращити матеріальний стан наших митців.

Отже, процес європейської інтеграції та розширення спроможний внутрішньо консолідувати країни, які бажають ста­ти членами єдиної Європи, сприятиме зменшенню та ліквідації історичних суперечностей між сусідніми країнами. Так само пер­спектива членства в ЄС для України (навіть у віддаленому майбут­ньому) повинна стати додатковим вагомим стимулом та мотивацій­ним фактором внутрішніх реформ, цивілізованого врегулювання всіх внутрішніх та зовнішніх неузгодженостей. Нарешті від інте­грації України до ЄС виграють не тільки ці дві сторони, але й уся центральноконтинентальна Європа, адже після розширення Європейського Союзу за рахунок країн Центрально-Східної Європи та держав Балтії Європейський союз максимально наблизився до України, що надає особливого статусу їхнім відносинам і створює реальні можливості для співпраці.

1. Громадянство України.

Кожен член суспільства є представником тієї чи іншої соціаль­ної групи, тієї чи іншої нації. Всі ми, хто живе в нашій країні, неза­лежно від соціальної і національної приналежності, — громадяни своєї держави.

Що ж таке держава і що значить бути громадянином своєї країни?

У сучасному світі існує багато держав. Усі вони пройшли шлях історичного розвитку. Українська держава має свою історію. Сьо­годні наше суспільство і держава переживають непрості часи. Триває становлення української незалежної держави. Давно відомо: щоб держава добре виконувала свої завдання, захищала права грома­дян, необхідні 3 гілки влади. У нинішній Конституції нашої країни закріплюється принцип поділу влади. Законодавча влада належить Верховній Раді. Кабінет Міністрів України здійснює виконав­чу владу. Самостійність і право діяти незалежно від інших гілок влади визнаються і за органами судової влади. Президент України є главою держави.

Громадянство — це стійкий політичний правовий зв'язок лю­дини з державою, який полягає у взаємних правах та обов'язках між особою та державою.

. Ці права та обов'язки визначено в першу чергу в Основному Законі країни — Конституції. Серед найважливіших прав — право на життя, свободу, особисту недоторканність, на вільну працю, відпочинок, на освіту, вільну участь у культурному житті суспільства, право на свободу думки, совісті і релігії.

Конституція України наділяє громадян широкими правами і свободами. Громадяни нашої країни рівні перед законом неза­лежно від походження, соціального чи майнового стану, расової та національної приналежності, статі, освіти, мови, ставлення до релігії.

Держава щодо громадян застосовує різні засоби впливу, які мо­жуть бути дуже суворими або відносно м'якими. Свідоме та сумлін­не виконання своїх обов'язків, засноване на розумінні їх необхід­ності, поступово перетворюється на звичку, вміння користуватися своїми правами не на шкоду оточуючим, активну і свідому участь у політичному житті країни, готовність відстоювати демократич­ний правопорядок — ось громадянські якості, які так необхідні сьогодні кожному члену нашого суспільства.

У Загальній декларації прав людини йдеться: «Кожна людина має право на громадянство. Ніхто не може бути безпідставно по­збавлений свого громадянства або права змінити своє громадян­ство». Ці положення увійшли до Конституції України.

Життя сьогодні дуже змінюється. Україна стала на демокра­тичний шлях розвитку, уперше в нашій країні будується право­ва держава, що визнає за кожною людиною особисту недоторкан­ність, свободу, незалежність, здатність самостійно вирішувати, що для неї важливо, цінне, вигідне.

Зв'язок людини з суспільством і державою чудово ілюструє сло­восполучення — «громадянин батьківщини». І держава повинна підкорятися законам, захищати встановлені законом права, а та­кож нести відповідальність перед громадянином.

Люди давно зрозуміли величезні переваги порядку і страшну, руйнівну силу безладу. Важко позначаються на долях людей роз­брат, сварки, нетерпимість, що переростають у нескінченні крово­пролитні війни, революції, міжусобиці. Людям завжди був вкрай необхідний такий регулятор поведінки, який допоміг би їм спо­кійно домовитися щодо найбільш складних проблем. Норми пра­ва внесли в життя суспільства початки загальної згоди, громадян­ського миру, діалогу, домовленості.

Взаємозв'язок права і свободи окреслив Еммануїл Кант: роби так, щоб свобода твоїх вчинків була сумісна зі свободою кожного та із загальними законами. Усі наші права точно визначені й запи­сані в правових документах, перш за все в документах, прийнятих ООН, — Загальній Декларації прав людини, Міжнародній хартії прав людини, а також у Конституції та інших юридичних документах, що стосуються прав людини.

Наша Конституція містить певний набір цінностей, наприклад моральні:

o віра в добро і справедливість;

o цінності демократії: панування прав і свобод людини; цінності патріотизму: вшановування пам'яті предків, які пере дали нам любов і повагу до Батьківщини;

o цінності міжнародного співробітництва: усвідомлення себе час­тиною світового співтовариства;

o цінності соціального світу: громадянський мир і злагода.

У переліку цивільних прав, проголошених у Загальній Деклара­ції прав людини, одним із вихідних є право на свободу переконань. У людини в процесі життя формуються свої власні погляди на світ, людей, стосовно себе особисто. Усталені погляди називаються пере­конаннями. Переконання формуються завдяки роботі вашого розу­му, ваших почуттів і оцінок. Кожен громадянин має можливість познайомитися з різними поглядами і точками зору, на основі яких він формує переконання та обирає згідно з цими переконаннями лі­нію поведінки за умови дотримання законів і моральних норм.

Хто рухається вперед у знанні, але відстає у моральності, той більше йде назад, ніж уперед (Арістотель).

Отже, поява на політичній карті Європи суверенної України — по­літична подія в розвитку сучасної міжнародної системи. Йдеться про державу, яка за розмірами своєї території, кількістю населен­ня, економічними можливостями, інтелектуальним та науково-технічним потенціалом належить до розвинених європейських країн, що робить нашу державу відчутним фактором міжнародного життя. Сьогодні Україна шукає своє місце в багаторівневій ієрар­хічній будові міжнародної системи. Позиція України є вирішаль­ною для формування архітектури цієї системи не тільки на регіо­нальному, а й на глобальному рівнях.

Слід зазначити, що активні геополітичні дослідження є дуже важливими, оскільки їх ігнорування призводить до того, що навіть за умов досить сильного потенціалу держава перетворюється на об'єкт маніпуляції сильнішими державами, тобто втрачає суверені­тет. Закон геополітики застосовується до усіх держав без винятку, незалежно від їх статусу і місця в міжнародній системі. За сучас­них умов значно збільшилась широта вибору зовнішньополітичних рішень, водночас суттєво зросла відповідальність за правильність вибору, його відповідність стратегічним національним інтересам. Виробити правильний зовнішньополітичний курс неможливо без широкого геополітичного аналізу й урахування особливостей геополітичного положення, який визначає загальні закони функціо­нування й особливості міжнародної системи.

Для України є важливим, що вона чітко визначилась щодо євроінтеграційної стратегії. Зараз перед нашою державою стоїть за­вдання виробити тактику подальших дій, яка має врахувати склад­ний комплекс геополітичних інтересів, посилення міжнародних суперництв за сфери впливу на нашу країну. Йдеться про трикут­ник інтересів Росія-ЄС-США і місце у цьому трикутнику України.

Взагалі, напрям майбутнього цивілізаційного руху можна визна­чити як взаємодію трьох векторів — політичного, економічного та культурного. Найбільш гнучким є політичний вектор. Ніщо, окрім власного бажання, не заважає Україні увійти до політичних струк­тур атлантичної цивілізації. Хоча вступ до ЄС і НАТО не є справою майбутнього, проте чітке визначення напряму майбутнього руху потрібне уже сьогодні.

Більш консервативним є економічний вектор. Тут ми маємо справу з економічними реаліями, які змінюються більш повільно.

І, нарешті, найбільш консервативним є культурний вектор. Адже культурні та релігійні стереотипи більш стійкі, вони взагалі визначають самоідентифікацію нації. У нашого парламенту та уря­ду є достатньо важелів впливу на формування культурно-мовного середовища в державі, проте все ще блокується прийняття законів про захист української книжки, пісні, кіно.

Україна, як і всі держави світу, вступила в епоху глобалізації. А збереження її політичної, економічної та культурної ідентичнос­ті значною мірою залежить від вироблення правильного зовніш­ньополітичного курсу — орієнтації на Європу. Європейський вибір України є природним наслідком здобуття країною державної не­залежності, попереднього етапу здійснюваних реформ. Такий ви­бір випливає з історії українського народу, його етнічних коренів та ментальності, глибоких демократичних традицій, ґрунтується на законному прагненні громадян України бачити свою державу невід'ємною складовою єдиної Європи.

Дата добавления: 2014-01-04