КАТЕГОРИИ: Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748) |
Список використаної літератури
Цілі Фінансові відносини суб’єктів господарювання та організація їх фінансової діяльності Ознайомитися з поняттям фінанси суб′єктів господарювання. План 2.Методи організації фінансової діяльності підприємств 3.Фінансові ресурси підприємств та джерела їх формування 4.Формування фінансових результатів суб'єктів господарювання 1. Гриньова В.М., Коюда В.О.Фінанси підприємств. - К.: Знання - Прес, 2004.-424 с. 2. Кудряшов В.П. Фінанси.— Херсон: Олді - плюс, 2002. 3. Опарін В.М. Фінанси (загальна теорія). — К.: КНЕУ, 2006. 4. Партин Г.О., Загородній А.Г. Фінанси підприємств.— Львів: ЛБУ НБУ, 2003. 5. Фінанси: курс для фінансистів: Навч. посіб./ За ред. В.І.Оспіщева. –К.: Знання, 2008.- 567 с. 6. Финансы: Сборник комплексных задач, тестов и ситуаций: Учеб. пособие/ Под ред.А.П. Вожжова.- 2-е изд., испр. и доп.- К.: Знання, 2005. -269 с. 7. Фінанси: Ситуаційні вправи: Навч. посібник /Упоряд.: О.І.Сидоренко, П.С.Редько. – К.: Навч.-метод. центр „Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні”, 2005.-424 с. 8. Фінанси: Методичні вказівки до ситуаційних вправ: Навч. посібник /Упоряд.: О.І.Сидоренко, ПС.Редько. – К.: Навч. - метод. центр „Консорціум із удоскон. менеджмент-освіти в Україні”, 2005.- 452 с. 1. Фінансові відносини суб′єктів господарювання та організація їх фінансової діяльності Фінанси підприємства призначені для забезпечення їх виробничої діяльності. Стрижневою основою фінансів підприємства є формування фінансових ресурсів та отримання і розподіл доходів з метою забезпечення відтворення виробництва. Вони виконують роль сполучної ланки між окремими циклами відтворювального виробництва. Порушення в їх функціонуванні негативно впливає на виробництво. Брак ресурсів веде до падіння виробництва, а їх відсутність — до його припинення. Наявність достатніх доходів створює передумови для нормального ходу відтворювального процесу, але ще не гарантує його, оскільки все залежить від їх раціонального розподілу й ефективного використання. Саме це і є основним завданням фінансів підприємств. Фінанси підприємств — це сукупність обмінно-розподільних відносин, що виникають на підприємстві в процесі формування, розміщення і використання фінансових ресурсів, здійснення витрат, отримання і розподілу доходів. Фінансові відносини підприємств відображаються в грошових потоках, які характеризують їх різноманітні й різнобічні взаємозв’язки. До зовнішніх фінансових відносин підприємства входять: 1) відносини обміну: · взаємовідносини між суб’єктами господарювання, у вигляді розрахунків з постачальниками і покупцями; 2) відносини розподілу: · взаємовідносини з бюджетом: платежі та асигнування; · взаємовідносини з фондами цільового призначення: внески і надходження; · взаємовідносини зі страховими компаніями: страхові платежі й страхове відшкодування; · взаємовідносини з банками: відкриття та ведення рахунків, зберігання коштів на депозитах, отримання і погашення кредитів, отримання і сплата процентів тощо; · взаємовідносини з інституціями фінансового ринку: розміщення власних цінних паперів та інвестування тимчасово вільних коштів; · взаємовідносини з галузевими і корпоративними органами:внески у централізовані фонди і надходження з них Внутрішні фінансові відносини підприємства мають розподільний характер і включають: · розподіл доходу і формування прибутку; · розподіл чистого прибутку та його використання; · формування та використання амортизаційних відрахувань; · утворення та використання фондів підприємств. В основі фінансової діяльності підприємств лежить здійснення витрат і формування доходів. Витрати забезпечуються за рахунок фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємств. Підсумки фінансової діяльності відображаються у фінансових результатах — прибутках чи збитках. У такий спосіб формується ланцюг, що відображає механізм фінансової діяльності підприємств: фінансові ресурси → витрати → доходи → фінансові результати → збільшення (зменшення) фінансових ресурсів. Фінансові ресурси формуються за рахунок власних та зовнішніх джерел. Власні ресурси концентруються у статутному фонді. Джерела утворення статутного фонду залежать від форми власності: приватна → власний капітал підприємця; акціонерна → акціонерний капітал; колективна (спільна) → внески засновників; державна → асигнування з бюджету, з централізованих фондів Зовнішніми джерелами фінансових ресурсів підприємств є кошти, що надходять з бюджету, цільових та централізованих корпоративних фондів, як правило, на безповоротній основі, а також кредити, що надаються банками за плату на поворотній основі. Фінансові ресурси підприємств спрямовуються на формування основних фондів і оборотних коштів. За рахунок фінансових ресурсів здійснюються витрати підприємств на виробництво та реалізацію товарів, робіт чи послуг, а також інші витрати, пов’язані з діяльністю підприємства. У процесі здійснення витрат виникають вихідні грошові потоки — оплата рахунків постачальників і підрядників за товари, роботи і послуги, страхові платежі. Результатом здійснення витрат є вироблені товари, роботи і послуги. На основі їх реалізації (продажу) за рахунок вхідних грошових потоків від покупців формуються доходи підприємства від виробничої діяльності. Крім того, джерелом доходів є надходження від страхових компаній страхового відшкодування за понесені втрати і збитки. Виручка від реалізації включає відшкодування здійснених витрат (перенесену вартість) і валовий дохід (додану вартість) — суму заробітної плати і прибуток. З позицій фінансової діяльності заробітна плата має двоїстий характер: з одного боку. Вона є елементом витрат, з іншого — частиною валового доходу. Виплата заробітної плати відображає внутрішні грошові потоки підприємств. За рахунок отриманих доходів забезпечуються фінансові відносини з державою — платежі в бюджет і цільові фонди, з банківською системою—погашення кредитів і сплати процентів. Ці відносини опосередковуються вихідними грошовими потоками. Після відшкодування витрат, виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, цільовими фондами і банками визначаються фінансові результати — прибуток чи збиток. Прибуток — це перевищення валових доходів над валовими витратами. Збиток—це перевищення валових витрат над валовими доходами. Отриманий прибуток підлягає подальшому розподілу і використанню. Сума після сплати податку на прибуток характеризує чистий прибуток підприємства. Частина чистого прибутку може направлятись у централізовані корпоративні фонди, якщо підприємство входить до певного корпоративного об’єднання (внутрішньокорпоративні грошові потоки). Певна частина чистого прибутку може бути спрямована на поповнення статутного фонду — капіталізація прибутку (внутрішні грошові потоки). З чистого прибутку формуються фонди і резерви підприємства, за рахунок яких здійснюються певні витрати. У даному разі відбувається фондовий рух грошових потоків. Крім того, може мати місце канальний рух грошових потоків, коли фонди не створюються, а передбачені витрати оплачуються безпосередньо за рахунок прибутку. З фондів та безпосередньо з чистого прибутку може здійснюватись оплата праці у вигляді премій і допомог (внутрішні грошові потоки). Тимчасово вільна частина чистого прибутку може бути розміщена на фінансовому ринку через фондову біржу чи фінансових посередників або на основі прямих зв’язків з емітентами (вихідні грошові потоки). За результатами такого розміщення можуть бути отримані доходи від фінансової діяльності (вхідні потоки). Звичайно, представлена схема фінансової діяльності і грошових потоків підприємств, яка відображує умовно виділений початковий виробничий цикл, є певною мірою абстракцією. У реальній дійсності всі фінансові операції — і формування фінансових ресурсів, і проведення витрат, і отримання доходів — здійснюються паралельно. Що і визначає складність управління фінансами підприємств. Разом з тим ця схема дає змогу визначити і показати організацію, характер і складові фінансової діяльності підприємств. Разом з тим ця схема дає змогу визначити і показати організацію, характер і складові фінансової діяльності підприємств, кругообіг їх фінансових ресурсів, взаємозв’язок з іншими суб’єктами підприємницької діяльності, сферами і ланками фінансової системи. Функціонування фінансів підприємств характеризується певними фінансовими категоріями. Такими категоріями, як це видно із наведеної схеми 8.1: фінансові ресурси, витрати, доходи, фінансові результати. Фінансові ресурси — це сума коштів, спрямованих в основні та оборотні засоби підприємства. Вони характеризують фінансовий потенціал. Тобто можливості підприємств у проведенні витрат з метою отримання доходу. Фінансові ресурси поряд з трудовими і матеріальними ресурсами є важливою складовою ресурсної забезпеченості підприємств. Фінансові ресурси класифікуються за такими ознаками: за кругообігом; за використанням; за правом власності (схема 8.2). За кругообігом розрізняють початкові фінансові ресурси, тобто ті, з якими підприємство починає свою діяльність і які концентруються у статутному фонді, і прирощені — отриманні підприємством у результаті його діяльності у формі чистого доходу — прибутку. За характером використання виділяють матеріалізовані фінансові ресурси — викладені в основні засоби, які постійно забезпечують виробничий процес, і ті, що перебувають в обігу, обслуговуючи окремий виробничий цикл — оборотні кошти. Оскільки основні засоби постійно зношуються. То для їх оновлення встановлені амортизаційні відрахування, що є формою цільових фінансових ресурсів. За правом власності фінансові ресурси поділяють на власні кошти підприємницької структури (залежно від форми власності це приватний, пайовий чи акціонерний капітал), надані безоплатно державою з бюджету чи фондів цільового призначення або корпоративними формуваннями з централізованих фондів та позичені —отримані кредити. Конкретними видами фінансових ресурсів, які перебувають у розпорядженні підприємства, є: амортизаційні відрахування, оборотні кошти, прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових фондів, надходження з централізованих корпоративних фондів, кредити. Водночас треба знати, що прибуток, бюджетні асигнування, надходження з цільових та корпоративних фондів — це не стільки ресурси, скільки джерела їх формування. Вони можуть бути спрямовані як на забезпечення потреб виробництва, так і на невиробничі потреби. Так, наприклад, прибуток може бути капіталізованим (поповнення статутного фонду) або витраченим на фінансування соціальних витрат чи на витрату премій. Витрати і доходи як фінансові категорії тісно взаємозв’язані між собою. Витрати підприємства відбивають у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах вартісну оцінку господарської діяльності (підготовка, організація, здійснення виробництва та реалізація продукції, робіт, послуг), фінансової і соціальної діяльності. Доходи — це загальна сума надходжень, отриманих від цих видів діяльності у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах. Визначення доходів і витрат має два аспекти — фінансовий і податковий. З погляду фінансової діяльності до них належать усі реально отримані доходи і здійснені витрати. Що стосується оподаткування прибутку, то мають бути чітко регламентовані валові доходи і валові витрати з метою визначення об’єкта оподаткування. Мета такого регламентування полягає насамперед у розмежуванні здійснених затрат між валовими витратами (собівартістю) і прибутком, адже так чи інакше всі отримані доходи будуть витрачені. Якщо не обмежувати віднесення затрат на валові витрати, то прибуток, як облікова величина, може взагалі зникнути. Витрати підприємства розглядаються за такими ознаками: напрямами і джерелами фінансування, характером списання. За напрямами фінансування виділяють витрати на: - виробництво і реалізацію продукції (робіт, послуг); - відтворення основних засобів; - операційні заходи; - соціальні цілі. За джерелами фінансування витрати поділяються на: - забезпечені власними фінансовими ресурсами; - покриті залученими позичковими коштами; - здійснені за рахунок наданих коштів. За характером списання розрізняють витрати, що відшкодовуються за рахунок валових витрат (собівартості) чи прибутку. До валових витрат належать ті витрати підприємства, без яких процес виробництва і реалізації просто неможливий або дуже ускладнений. За рахунок прибутку здійснюються витрати, які сприяють діяльності й розвитку підприємства. Доходи є об’єктом розподільних відносин. Вони поділяються на чотири групи: · від виробничої діяльності; · від реалізації майна; · від фінансової діяльності; · від перерозподілу через фінансову систему. Основою формування доходів у суспільстві є доходи першої групи. Решта доходів так чи інакше відображають їх перерозподіл. Формування доходів відбувається на основі двосторонніх відносин між різними суб’єктами, які характеризують рух грошових потоків від одного з них до іншого. Реальність доходів визначається рівнем цін на товари (роботи, послуги), який установлюється на ринку. Тому при виникненні так званого “перекосу” цін необхідний механізм регулювання доходів (наприклад, податок на надприбуток або бюджетні субсидії). Фінансові результати — це зіставлення регламентованих податковим законодавством валових доходів і валових витрат. Перевищення валових доходів над валовими витратами становить прибуток, зворотне явище характеризує збиток. Прибуток є метою підприємницької діяльності й водночас джерелом витрат на розвиток виробництва. Це одна з основних фінансових категорій ринкової економіки. У прибутку, як кінцевому результаті, концентруються фінансові інтереси всіх суб’єктів підприємницької діяльності. Прибуток і його рівень характеризує ефективність виробництва, збиток свідчить про неефективне господарювання. Прибуток означає примноження фінансових ресурсів, збиток — їх втрат. Якщо збитки мають постійний характер, то, врешті-решт, будуть втрачені всі фінансові ресурси.
Схема 8.1 Схема фінансової діяльності та грошових потоків підприємства
Схема 8.2
Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 641; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы! Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет |