Економічний закон конкуренції

Закон конкуренції виражає внутрішньо необхідні, суттєві взаємозв’язки між економічними суб’єктами у боротьбі за найвигідніші умови виробництва і реа­лізації товарів з метою одержання найбільшого прибутку.

Усі суб’єкти господарювання діють незалеж­но один від одного, кожний з них прагне реалізувати свій еконо­мічний інтерес – одержати дохід за наявності різних витрат виробництва і вартостей товарів. Однак ринок не може створити єдині умови реалізації інтересів всіх виробників, тому що діють закони ринку, і споживачі обирають тільки ті товари, які відповідають їхнім інтересам.

Отже, виникає суперечність між умовами вироб­ництва товарів і можливостями їх реалізації. Ця суперечність розв’язується через закон конкуренції. Саме конкуренція впливає на витрати виробницт­ва товарів, їх ціни, а отже, й на величину прибутку.

Зміст і роль закону конкуренції вринковій економіці більш повно виявляється через функції, які він виконує (рис. 8.7).

Рис. 8.7. Функції закону конкуренції

Функція ціноутворення. Це одна з найважливіших функцій конкуренції. Особливість цієї функції виявляється у тому, що конкуренція впливає на рівень індивідуальних затрат виробниц­тва будь-якого товару, які й визначають рівноважну ринкову ціну товару.

Функція регулювання. Підприємці спрямовують свої капітали з малодохідних галузей у ті галузі, товари яких користуються по­питом і дають більші прибутки. У результаті переливання ка­пітальних ресурсів між галузями досягається відповідна збалансованість між виробництвом і потребами, формуються необхідні пропорції в суспільному виробництві.

Функція стимулювання. Конкурентна боротьба за найбільші прибутки спонукає товаровиробників застосовувати нову тех­ніку і технології, впроваджувати ефективні форми організації праці та виробництва, економніше використовувати ресурси, об­новляти продукцію, підвищувати її якість, знижувати ціни. Це, у свою чергу, підвищує ефективність усього суспіль­ного виробництва.

Контрольна функція. Конкуренція контролює конкуренто­спроможність кожного виробника за двома основними показниками його діяльності:

1) за відповідністю індивідуальних затрат вироб­ництва його товарів суспільно необхідним витратам виробницт­ва подібних товарів;

2) за відповідністю асортименту його товарів суспільним потребам, тобто його корисності для суспільства.

Якщо товар проданий на ринку за ціною, встановленою на основі конкуренції, яка відшкодовує витрати виробництва і дає прибуток, то це свідчить, що товаровиробник працює згідно з суспільно нормальними умовами виробництва.

Функція диференціації товаровиробників. Товаровиробни­ки за рівних стар­тових економічних можливостей можуть мати різні кінцеві ре­зультати своєї діяльності. Бажаних результатів товаровиробни­ки можуть досягти лише за умови цивілізованої конкуренції, коли кожен із учасників ринку може конкурувати та перемага­ти конкурентів завдяки власним перевагам.

Конкуренція заохочує і створює умови для подальшого розвитку і процвітання тих товаровиробників, які най­більш ефективно використовують ресурси виробництва для одер­жання найкращих кінцевих результатів. Відповідно відбувається і диференціація розподілу доходів між товаровиробниками.

Конкурентоспроможність – це володіння властивостями, що створюють певні переваги для су­б’єкта економічної конкуренції.

Вона визначається за допо­могою коефіцієнта конкурентоспроможності:

де КК – коефіцієнт конкурентоспроможності;

ВП – ринкова вар­тість продукції;

ВВ – витрати виробництва.

Коефіцієнт конкурентоспроможності не повинен досягати одиниці, бо це свідчитиме, що підприємство працює без прибут­ку. Чим більше коефіцієнт перевищує одиницю, тим успішні­ше діє суб’єкт конкуренції на ринку.

Дата добавления: 2014-01-04