Види угрупувань туристиів

Сутність диференційованого підходу.

Лекція 8 ДИФЕРЕНЦІЙОВАНИЙ ТА СИСТЕМНИЙ ПІДХОДИ ДО ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ РІЗНИХ ВЕРСТВ НАСЕЛЕННЯ

Диференційований підхід дозволяє більш чітко виділити зміст екскурсії, визначити методи проведення екскурсії, що підвищує якість і ефективність екскурсії, дієвість її як форми освітньо-виховної, проствітницької діяльності.

Диференційований підхід до роботи з екскурсантами, кваліфікований розподіл їх на чітко визначені групи дозволяє вирішувати ряд важливих проблем:

- максимальне задоволення постійно зростаючих запитів та інтересів населення до екскурсії як засобу індивідуального та суспільного саморозвитку;

- підвищення ефективності, якості, всієї екскурсійної роботи, яка є основою пізнавального туризму, як одного з найважливіших і найперспективніших напрямків розвитку внутрішнього туризму.

- розширення контингенту, збільшення кількості кліентів (переважно корпоративних) за рахунок екскурсійного обслуговування працівників різних сфер діяльності та членів їх сімей;

Диференційоване обслуговування клієнтів потребує вивчення контингенту екскурсантів, ретельного формування екскурсійних груп, підвищення якості екскурсій, постійного збагачення і оновлення їх змісту, розробки нових тем екскурсій, залучення сучасних методик роботи з екскурсантами, підвищення майстерності екскурсоводів, пошук нових екскурсійних форм, використання технічних засобів тощо.

Екскурсійні працівники мають справу з кількома видами угрупувань екскурсантів.

Перший вид угрупування виділяється за ставленням цих людей до екскурсії як до виду туристсько-рекреаційних послуг, сталим інтересом до екскурсії як до форми збагачення знаннями, форми відпочинку. Цей вид угрупування охоплює три основні категорії екскурсантів.

Перша категорія -найбільш жадібні до знання (допитливі) люди, які хочуть знати буквально все, побачити якумога більше пам”яток історії та культури, дізнатися про все нове у науці, техніці, будівництві, мистецтві, архітектурі. Це тип "хочу все знати ", найбільш активні учасники екскурсій. До цієї групи можна віднести (кого?) людей, що отримали якісну освіту і виховання, з високими культурними запитами різного віку, професії, роду занять, соціального статусу, студентів, школярів тощо. Для цих людей екскурсія необхідна, обов'язкова, так само як книга, лекція, театр.

Саме заради цієї групи екскурсійна робота розвивається не лише вшир, але й вглиб.

Друга категорія -люди, які мають широке коло знань та проявляють певний інтерес до однієї галузі. Наприклад, до літератури чи мистецтва. Вони ставлять за мету поповнити свої знання чи уточнити свою точку зору з проблеми чи теми, яка їх цікавить. Цим можна пояснити ретельний вибір ними теми майбутньої екскурсії. Це тип "уточніть мою точку зору".

Таких екскурсантів, на відміну від першої категорії, цікавитиме, не екскурсія взагалі як форма використання свого культурного дозвілля, а лише екскурсія на певну тему. Він обирає екскурсію як вид занять, що збагатить його потрібними знаннями.

Робота з ними потребує першу чергу розширення екскурсійної тематики.

Третя категорія -люди, які намагаються заповнити своє дозвілля, по можливості, цікавими видовищами, без чітко визначеної мети. Вони йдуть на екскурсії щоб заповнити свій час, навіть тому, що їй нема чого робити (в курортних зонах). На початку екскурсії вони звичайно мають невиразну уяву про сутність заходу, у якому вирішили взяти участь. Однак під час екскурсії у групі відбувається розшарування.

Частина екскурсантів захоплюється розповіддю екскурсовода, починає цікавитись об'єктами показу, стає активними учасниками екскурсії. Інші виявляють ввічливу зацікавленість чи не приховують свого байдужого ставлення. Частина екскурсантів, яких віднесено до третьої категорії, у майбутньому поповнять групи першої та другої.

Цей досить умовний поділ екскурсантів на категорії важливий для екскурсійної діяльності, але не вирішує остаточно проблеми диференціації екскурсантів, тому, що в кожній екскурсійній групі майже завжди присутні екскурсанти усіх трьох зазначених категорій. Здійснюючи диференційований підхід, як правило, виходять з того, що вплив екскурсовода розрахований не на індивідуалів, а на групу у 25-40 чол.

Екскурсійна група - така сукупність людей, які при соціальній єдності не схожі, не однакові між собою, а екскурсія повинна бути зрозумілою та цікавою для всіх.

Особливо це необхідно під час роботи зі збірними групами, кількість яких найбільш чисельна - це люди, які прагнуть познайомитись з містом, в яке вони на незначний час потрапили. Їх поведінка стереотипна - екскурсія для них - зручний засіб інформації, не більше. Від окремих фактів та статистики їх необхідно повернути до "відкриття міста", його цілісного сприйняття, його неповторності серед інших міст, зацікавити, торкнутися почуттів.

Прагнення забезпечити однорідність аудиторії примусило екскурсійних працівників шукати інші, більш реальні види угрупувань екскурсантів.

Другий вид угрупування. Тут поділ екскурсантів на групи відбувається за такими ознаками:

- за віком (діти, молодь, люди середнього віку, пенсіонери).

- за родом занять екскурсантів: професії – праціники виробничої сфери (якої конкретно – металургія, легка промисловість), соціальної сфери(педагоги, медики), службовці, студенти (якої спеціальності) тощо. Під час проведення екскурсій для подібних груп необхідно враховувати професійні інтереси кожної з них.

- за характером суспільної діяльності людей (керівники, бізнесмени, освітньо-просвітницька сфера, сільське господарство тощо)

- за видом аматорських занять, яким люди віддають години свого культурного дозвілля (тепер низький рівень екскурсійної діяльності - аматори більше знають ніж, екскурсоводи)

- за місцем формування екскурсійної групи та туристичними цілями (місцеві жителі, іногородні, іноземні).!!! – подумати самим на семінар і іспит.

Третій вид угрупування. До цього виду відносимо екскурсії, які проводяться для груп, що відрізняються загальноосвітнім рівнем розвитку учасників, їх професійною підготовкою. Врахування цих умов надає можливість проводити екскурсії більш глибокі за Змістом, є основою для викладу матеріалу різного ступеня складності.

Головна відміна екскурсій у цьому виді угрупування екскурсантів - це зміст. Прикладом може бути проведення екскурсій на одну архітектурну тему для різних груп, їх можна виділити вісім-десять. Вони відрізняються одна від одної рівнем підготовки: школярі V-VI1I класів, одинадцятикласники, робітники, студенти гуманітарного вузу, інженери, педагоги, студенти архітектурного вузу, архітектори тощо. Для всіх груп тема одна "Архітектура нашого міста". І хоча розповідь про одне й те ж, об'єкти показу ті ж самі, для кожної з виділених груп ця екскурсія повинна проводитись по-різному. У міру зростання знань у аудиторії, зростає складність екскурсії, іншим стає показ екскурсійних об'єктів, проводиться більш глибокий аналіз матеріалу, ускладнюються методичні прийоми, які використовує екскурсовод (прийоми підбираються для кожної аудиторії).

З урахуванням рівня підготовки аудиторії слід створювати кілька варіантів екскурсій. Це вимагає постійної серйозної роботи екскурсовода над удосконаленням своєї екскурсії.

Проблема відповідності особистості екскурсовода темі екскурсії, яку він проводить, пошук нових форм: екскурсія-спектакль, екскурсія-діалог, екскурсія - ділова гра тощо.

- робота екскурсовода з різними категоріями екскурсантів вимагає від нього розробки найбільш ефективних прийомів диференційованої типології екскурсійних груп.

Саме виходячи з останніх двох видів угрупувань екскурсантів на Україні в 1970-80-і роки набула широкого розповсюдження практика системних форм екскурсійного обслуговування різних верств місцевого населення. Тобто диференційований підхід є базою для використання системного підходу.

3. СИСТЕМНИЙ ПІДХІД ДО ЕКСКУРСІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ РІЗНИХ ВЕРСТВ МІСЦЕВОГО НАСЕЛЕННЯ

В основі системного підходу до екскурсійної діяльності є вимога наявності системи у використанні екскурсійної тематики та організації обслуговування

Використання системного підходу в екскурсійної справі і сьогодні стає актуальним, тому що постійно забезпечє розширення контингенту екскурсантів, дозволяє максимально використовувати екскурсійну тематику та націлювало екскурсійні установи на розробку нових екскурсій, необхідних для підготовки спеціальних екскурсійних програм та циклів.(сьогодні це вже цікаво не тільки в просвтницько-пропагандистських цілях, але бізнесових.

Системний підхід забезпечує:

- чітку систему взаємодії організаторів екскурсій з відповідними особами в навчальних закладах, на підприємствах та установах. Наявність графіків обслуговування, баз даних робить екскурсійну роботу системною і ефективною.

- методичне забезпечення зазначеної роботи: створення варіантів та підготовка нових екскурсій для конкретних категорій та груп населення.

Треба впроваджувати систему в екскурсійному обслуговуванні студентської молоді. Екскурсійна організація разом з внз, технікумом, ПТУ розробляє план екскурсійного обслуговування студентів на весь період навчання. Організацією цієї роботи займалися колись туристично -екскурсійні клуби навчальних закладів. - громадські організації студентів.Внз (технікумі, ПТУ), а також фінансував її.- у кошторисах були кошти на спортивно-масову та оздоровчу роботу.

Для кожної з груп було розроблено спеціальні цикли екскурсій, з ними працювали організатори.

В організації системи роботи з індивідуалами з числа місцевого населення можливе створення екскурсійних тематичних циклів-абонементів. Наприклад: "Архітектура Києва" (від стародавньої до сучасної), "Київ літературний", "Дорога до храму" (історико-релігієзнавчий). Але це можливо лише в містах, які мають широкі екскурсійні можливості, таких як Київ, Львів, Одеса, Севастополь.

Говорячи про системні форми екскурсійного обслуговування, не можна обійти увагою роботу зі школярами, як найбільш організованими групами. Адже шкільні екскурсії історично були першими - на їх підвалинах закладалася методика екскурсійної справи.

Дата добавления: 2014-01-04