Е стан - непосильної фізичної й психічної напруги

Стан - стан сімейної тривоги.

Цей стан нерідко погано усвідомлюваної й погано локалізованої тривоги в одного, двох або всіх членів родини. Тривога - це звичайна людська емоція, що виникає в ситуації невизначеності й необхідності вибору. Характерні ознаки тривоги - сумніви, страхи або побоювання, що стосуються родини в цілому. Це можуть бути страхи про здоров'я членів родини, пізніх повернень або сутичок і конфліктів у родині. Тривожність стосується винятково сфери сімейного життя й вона не поширюється на сферу роботи й життєдіяльності. Такі тривоги буквально переводять родину. В основі такої сімейної тривоги лежить неусвідомлювана непевність людини в якомусь дуже важливому для нього аспекті сімейного життя. Це непевність у почуттях іншого або непевність у собі. Крім того, цей стан може проявлятися в почутті безпорадності й нездатності втрутитися в хід подій у родині. Характерні такі висловлювання: «відчуваю, що як би я не зробив, однаково буде погано. У родині мені поговорити не з ким». Тому при сімейній тривозі індивід не відчуває себе значимою особою в родині, незважаючи на свою позицію в родині (батько). Деякі об'єктивні дані говорять, що на цій людині дійсно лежить уся родина, хоча вона вважає навпаки. Ця невідповідність стає дуже яскравою. У ситуації сімейної тривоги члени родини невротизовані.

Надмірна напруга є одним з основних психотравмуючих переживань. Для таких напруг є нормативні періоди - це періоди сімейних криз (криза молодої родини, криза появи дитини та ін.). Крім нормативних періодів родина може створювати психічну й фізичну напругу в її членів такими способами:

1. Шляхом створення для індивіда ситуації постійного психологічного тиску важкого або навіть безвихідного положення. Наприклад, становище дружини алкоголіка, який тримає її в постійному страху.

2. Родина може створювати перешкоди для прояву задоволення членами родини надзвичайно важливих для них потреб і почуттів. Наприклад, почуття несумісні з рольовими уявленнями члена родини (невістці потрібно величезних зусиль приховувати антипатію до свекрухи). Чим менш благополучні відносини в родині, тим більше сил потрібно прикладати, щоб стримати обурення. Прояви цих почуттів приводять до ускладнень. Тому манери взаємин носять манірний характер. Це ті почуття, які родина повинна задовольняти в цій людині. Це насамперед стосується сексуальних потреб або задоволення потреби у взаєморозумінні.

3. Шляхом створення й підтримки внутрішнього конфлікту в якогось члена родини. Родина може регулярно ставити якого-небудь члена родини перед суперечливими вимогами й одночасно покладати на нього відповідальність за їхнє задоволення. Приклад - дружина, яка сварить чоловіка за руки, які нічого не вміють, чоловік намагається довести зворотне, але щось зробивши, знову одержує критику дружини. Щоб я не зробив, однаково буде погано. Це приводить до внутрішнього конфлікту. Спочатку виникає досить тривалий період активності, коли чоловік докладає чималих зусиль, щоб довести зворотнє, але щораз виснажуючись прагне в родині займати усе менше місця. Тут з'являються фігури дистантної дружини або чоловіка, або сина або дочки, що прагнуть поменше бути в родині. У випадку дітей - з'являється суперечливе виховання. Тато виховує по-своєму, мама по-своєму. Кожний із цих членів родини витрачає на виховання дитини багато сил, але в результаті суперечливості ефект виховання нульовий - бездоглядність.

Картина відносин при сімейній тривозі носить характер метушливості. Багато чого не доводить до кінця. Ремонт, який ніколи не кінчається. Або стан сімейного страху перед тим, що повинне трапитися щось невідворотнє - загальмованість. Справи не робляться - тяганина.

У випадках психічної напруги можуть бути стани розриву, конфлікти, що приводять до дистанціювання.

Дата добавления: 2014-01-04