Додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника

Крім перелічених вище загальних підстав, законодавство передбачає і додаткові підстави, з яких трудовий договір може бути розірваний з ініціативи власника з деякими категоріями працівників, а саме такі.

1. Одноразове грубе порушення трудових обов'язків керівним працівником (п. 1 ст. 41 КЗпП): керівником підприємства, установи, організації всіх форм власності (філії, представництва, відділення та іншого відокремленого підрозділу), його заступниками, головним бухгалтером підприємства, установи, організації, його заступниками, а також службовими особами митних органів, державних податкових інспекцій, яким присвоєно персональні звання, і службовими особами державної контрольно-ревізійної служби і органів державного контролю за цінами (в ред. Закону України від 17 жовтня 2002 р. № 184-ІУ).

Визначення ступеня важкості проступку в кожному конкретному випадку належить до компетенції посадових осіб, які володіють правом призначення і звільнення з посади керівних працівників. Вирішуючи питання, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду (п. 27 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 р. № 9).

Верховний Суд України вважає грубим порушення трудових обов'язків керівником і головним бухгалтером підприємства, які за наявності коштів на депозитах, валютних та інших рахунках мають кредиторську заборгованість. Такі дії дають підстави для розірвання трудового договору з названими працівниками за п. 1 ст. 41 КЗпП.

Правовою основою такої підстави є те, що порушення трудових обов’язків повинно мати грубий і одноразовий характер навіть за наявності необережної вини, тобто ознакою грубості є всі факти, що характеризують дії чи бездіяльність працівника та суттєвість наслідків порушення трудових обов’язків, причинного зв’язку між порушенням і його наслідками, а при вирішенні спірних питань, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним шкоду.

Грубими можуть вважатися порушення, визначені такими в контракті.

2. Винні дії керівника підприємства, установи, організації, внаслідок чого заробітна плата виплачувалась несвоєчасно або в розмірах, нижчих від установленого законом мінімуму (п. 1-1 ст. 41 КЗпП у ред. Закону України від 17 жовтня 2002 р. № 184IV).

3. Винні дії працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (п. 2 ст. 41 КЗпП).

Специфікою цієї підстави є те, що до працівника з боку власника (роботодавця) може бути втрачене довір’я: 1) коли він скоїв винні вчинки, безпосередньо обслуговуючи грошові кошти чи товарні цінності; 2) коли з працівником укладено, крім трудового договору, договір про повну матеріальну відповідальність; 3) коли є вина працівника у вчиненні правопорушення, при цьому немає значення форма вини.

Трудове законодавство не містить спеціального переліку працівників, які вважаються такими, що обслуговують грошові й товарні цінності. Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що з даної підстави можуть бути звільнені працівники, які безпосередньо обслуговують грошові або товарні цінності, тобто зайняті прийманням, зберіганням, транспортуванням і розподілом цих цінностей (касири, інкасатори, завідувачі баз, комірники та ін.). Тобто це можуть бути як працівники, з якими роботодавець уклав договір про повну матеріальну відповідальність, так і працівники, з якими такого договору укладено не було. Значення має факт реального обслуговування таких цінностей працівником. Зокрема, головний бухгалтер повинен підписувати документи, що є підставою для приймання і видачі товарно-матеріальних цінностей та коштів, а також розрахункові, кредитні та фінансові зобов'язання, візувати господарські договори. Вказані документи без підпису головного бухгалтера вважаються недійсними і до виконання не приймаються. Верховний Суд України вважає, що відповідно до цих повноважень головний бухгалтер є працівником, який безпосередньо обслуговує товарні й грошові цінності, і тому на нього поширюється дія п. 1 ст. 41 КЗпП (Правові позиції щодо розгляду судами окремих категорій цивільних справ. Розділ XIV. Трудове право).

Підставою для звільнення мають бути винні дії працівника, наприклад, наявність надлишків на складі, обман покупців, зловживання алкогольними напоями, неправильне ведення звітної документації тощо. Ці дії повинні бути підтверджені певними доказами. Пленум роз'яснив також, що при встановленні в передбаченому законодавством порядку факту здійснення працівником розкрадання, хабарництва та інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені на підставі втрати довір'я до них і в тому випадку, коли вказані дії, не пов'язані з їх роботою. Це значно розширює "географію" вчинків, які можуть спричинитися до втрати довір'я. Саме через це таке звільнення не вважається дисциплінарним звільненням і до нього не застосовуються строки, передбачені ст. 148. Водночас таке звільнення вимагає згоди виборного органу первинної профспілкової організації, членом якої є працівник. Звільнення за цією підставою не пов’язано з притягненням працівника до дисциплінарної відповідальності за вчинений проступок і не потребує систематичності, достатньо й одного правопорушення, щоб роботодавець мав право звільниси працівника за втратою довір’я.

4. Вчинення працівником, що виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи (п. З ст. 41 КЗпП).

Виховна функція сама по собі не є підставою для звільнення працівника. Вона тісно пов’язана з аморальним вчиноком, який може мати місце як у робочий час працівника, так і після роботи. Чинне законодавство і судова практика не дають визначення аморального вчинку. Прокопенко В.І. визначав аморальний проступок як винні дії чи бездіяльність, що порушують моральні норми, притаманні цьому суспільству, суперечать змісту трудової функції працівників, дискредитують виховні, службові повноваження певного кола людей. Але підставою для звільнення є не будь-який аморальний проступок, а лише такий, що несумісний з продовженням виконання виховних функцій.

Законодавством не встановлено спеціального переліку працівників, які можуть бути звільнені з цієї підстави. У п. 28 постанови Пленуму від 6 листопада 1992 р. роз'яснюється, що на підставі вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням даної роботи, можуть бути звільнені лише ті працівники, які займаються виховною діяльністю, наприклад, вихователі, вчителі, викладачі, практичні психологи, соціальні педагоги, майстри виробничого навчання, методисти, педагогічні працівники позашкільних закладів. Під аморальним проступком потрібно розуміти винну дію або бездіяльність працівника, яка порушує моральні принципи суспільства та є несумісною з виконанням виховних функцій. Такий проступок може мати місце і поза роботою — у громадських місцях, побуті.

Істотним є те, що звільнення за втрату довір'я, а також за вчинення аморального проступку не є дисциплінарним звільненням і законодавство не встановлює певного терміну, протягом якого працівник може бути звільнений.

Крім вказаних підстав, передбачених КЗпП, окремими законодавчими актами встановлені інші додаткові підстави припинення трудових правовідносин з окремими категоріями працівників.

Зокрема Законом України "Про державну службу" передбачено сім додаткових порівняно з КЗпП підстав. Серед них:

1)порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4 Закону);

2)недотримання пов'язаних з проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 Закону;

3)досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби (ст. 23 Закону);

4)відставка державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (ст. 31 Закону);

5)виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 Закону);

6)відмова державного службовця від прийняття або порушення присяги, передбаченої ст. 17 даного Закону;

7)неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей, передбачених ст. 13 Закону, щодо його доходів.

Закон України "Про статус суддів" передбачає такі підстави для припинення повноважень судді: закінчення строку повноважень, відставка або звільнення за власним бажанням, втрата суддею громадянства та ін.

Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування" у ст. 20 встановлено, що крім підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі та в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування", а також у таких випадках: відмови посадової особи місцевого самоврядування від складання присяги (ст. 11 Закону); порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (ст. 5 Закону); неподання відомостей або подання посадовою особою місцевого самоврядування неправдивих відомостей щодо її доходів у встановлений термін (ст. 13 Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов'язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (ст. 12 Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (ст. 18 Закону).

Дата добавления: 2014-01-04