Реферативна робота

Порядок перегляду норм часу та виробітку

Оскільки норми витрат праці чи то прямо, чи не прямо впливають на рівень заробітної плати робітників, то введення нових, або перегляд діючих норм – справа дуже серйозна, яка вимагає великої підготовчої роботи і узгодження нових норм, або норм що переглядаються із всіма учасниками виробництва на ділянках (в цехах), де ці норми будуть застосовуватись. Тому при встановленні і впровадженні норм праці доцільно додержуватись певного порядку і вимог при здійсненні цього процесу.

1. Розробляти нові або переглядати діючі норми праці треба тільки на основі багаторазових хронометражних спостережень на операціях, де такі норми розробляються (переглядаються), з використанням досвіду виконання таких операцій найбільш кваліфікованими робітниками і з врахуванням організаційно-технічних умов на робочому місці.

2. Після завершення розробки нових норм (перегляду діючих) їх треба випробувати на робочих місцях, де ці норми будуть впроваджені і у випадку виявлення в них певних хиб, внести в розроблені норми необхідні корективи.

3. Після доробки норм часу (виробітку) треба їх узгодити з керівником і профспілковим уповноваженим структурного підрозділу, де ці норми упроваджуються.

4. Узгоджені таким чином норми часу (виробітки) передаються відділом організації праці та заробітної плати на розгляд керівникові і голові профспілкового комітету підприємства. Якщо до розроблених нових (переглянутих) норм праці у керівництва претензій нема, то після їх узгодження з профспілковим комітетом, норми затверджуються керівником підприємства.

5. Після затвердження нових норм (переглянутих діючих) керівником підприємства вони вводяться в дію не раніше, як за 2 місяці після їх затвердження, а впродовж цього періоду нові (переглянуті) норми часу (виробітку) повинні бути обнародувані на тій ділянці виробництва (у цеху) де ці норми будуть застосовуватись. Це необхідно зробити для того, щоб у робітників цієї ділянки виробництва було достатньо часу, щоб вирішити своє подальше відношення до цього: чи працювати на підприємстві далі по впровадженим нормам, чи піти з нього, якщо впроваджені норми їх не влаштовують.

Всю роботу по розробці нових та періодичному перегляду діючих норм на підприємстві очолює відділ організації праці та заробітної плати, який для цієї роботи залучає нормувальників цехів, інженерів управління підприємством та активних досвідчених робітників.

1. Прибуткове оподаткування в системі оподаткування підприємств

2. Бюджетне значення податку на прибуток

3. Податок на прибуток як регулюючий чинник економічних процесів

4. Проблеми вдосконалення діючої системи оподаткування прибутку підприємств

1. Порядок визначення витрат та їх склад

Ст 138. Склад витрат та порядок їх визнання

Витрати, що враховуються при обчисленні ОО, складаються із:

1. ВИТРАТИ ОПЕРАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ:

1.1. Собівартість реалізованих товарів, послуг та інші витрати беруться для визначення ОО, які прямо визначають особливості формування витрат.

Собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Собівартість виготовлених та реалізованих товарів складається з витрат, прямо пов’язаних з виробництвом товарів, а саме:

- прямих матеріальних витрат;

- прямих витрат на оплату праці;

- амортизації виробничих ОЗ та НА, безпосередньо пов’язаних з виробництвом товарів;

- вартості придбаних послуг, прямо пов’язаних з виробництвом товарів;

- інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які безпосередньо віднесені до конкретного об’єкта витрат. Прямі матеріальні витрати зменшуються на вартість зворотних відходів, отриманих у процесі виробництва.

До складу прямих витрат на оплату праці включаються з/п та інші виплати робітникам, зайнятим у виробництві товарів, які можуть бути віднесені до конкретного об’єкта витрат.

1.2. Витрати банківських установ:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями, в тому числі за кореспондентськими рахунками та коштами до запитання, цінними паперами власного обігу;

б) комісійні витрати, в тому числі за кредитно-депозитними операціями, розрахунково-касове обслуговування, інкасацію та перевезення цінностей, операціями з ЦП, операціями на валютному ринку, операціями з довірчого управління;

в) від’ємний результат (збиток) від операцій з купівлі/продажу іноземної валюти та банківських металів;

г) від’ємне значення курсових різниць від переоцінки активів та зобов’язань у зв’язку зі зміною офіційного курсу національної валюти до іноземної валюти;

ґ) суми коштів (зборів), внесені до Фонду гарантування вкладів фіз осіб;

д) витрати з придбання права вимоги на виконання зобов’язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги (факторинг);

е) витрати, пов’язані з реалізацією заставленого майна;

є) інші витрати.

Витрати, які враховуються для визначення ОО, визнаються на підставі первинних документів.

У разі якщо платник здійснює виробництво товарів з довготривалим (більше 1 року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво товарів, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного періоду включаються витрати, пов’язані з виробництвом товарів у цьому періоді.

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації товарів, послуг.

2. Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, з урахуванням наступного:

1) датою здійснення витрат, нарахованих платником у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податку та збору;

2) датою збільшення витрат від здійснення кредитно-депозитних операцій, у тому числі субординованого боргу, є дата визнання процентів;

3) витрати, понесені платником, у вигляді благодійних чи інших внесків або вартості товарів до неприбуткових організацій, які враховуються для визначення ОО платника, включаються до складу витрат за датою фактичного перерахування внесків/вартості товарів.

ІНШІ ВИТРАТИ:

1. Загальновиробничі витрати:

а) витрати на управління виробництвом (оплата праці працівників апарату управління цехами, дільницями; внески на соціальні заходи, медичне страхування працівників апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів…);

б) амортизація ОЗ загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення;

в) амортизація НА загальновиробничого (цехового, дільничного) призначення;

г) витрати на утримання, експлуатацію та ремонт, страхування, оперативну оренду ОЗ, інших необоротних активів загальновиробничого призначення;

ґ) витрати на вдосконалення технології та організації виробництва (оплата праці та внески на соціальні заходи, працівників, зайнятих удосконаленням технології та організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, придбаних комплектувальних виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій);

д) витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення та інші послуги з утримання виробничих приміщень;

е) витрати на обслуговування виробничого процесу (оплата праці загальновиробничого персоналу; внески на соціальні заходи, медичне страхування; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг);

є) витрати на охорону праці, техніку безпеки, понесені відповідно до законодавства;

ж) суми витрат, пов’язаних із підтвердженням відповідності продукції, систем якості, систем управління якістю, екологічного управління довкіллям, персоналу;

з) інші загальновиробничі витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади); нестачі незавершеного виробництва, нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах у межах норм природного убутку згідно із затвердженими галузевими міністерствами та погодженими МФУ нормативами;

2. Адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

а) загальні корпоративні витрати, в тому числі організаційні витрати, витрати на проведення річних та інших зборів органів управління, представницькі витрати;

б) витрати на службові відрядження й утримання апарату управління підприємством + витрати на оплату праці адміністративного апарату та загальногосподарського персоналу;

в) витрати на утримання ОЗ, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда, придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона);

г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник для забезпечення господарської діяльності;

ґ) витрати на оплату послуг зв’язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв’язок та інші подібні витрати);

д) амортизація НА загальногосподарського використання;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

є) плата за розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банків;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення;

3. Витрати на збут, які включають витрати, пов’язані з реалізацією товарів, послуг:

а) витрати на пакувальні матеріали для затарювання товарів на складах продукції;

б) витрати на ремонт тари;

в) оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

г) витрати на рекламу та дослідження ринку, на передпродажну підготовку товарів;

ґ) витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

д) витрати на утримання ОЗ, інших необоротних матеріальних активів, пов’язаних зі збутом товарів (оперативна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення);

е) витрати на транспортування, перевалку і страхування товарів, транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції;

є) витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

ж) витрати на транспортування готової продукції між складами підприємства;

з) інші витрати, пов’язані зі збутом товарів, виконанням робіт, наданням послуг;

4. Інші операційні витрати:

а) витрати за операціями в іноземній валюті, втрати від курсової різниці;

б) амортизацію наданих в оперативну оренду необоротних активів;

в) інші витрати операційної діяльності, пов’язані з г/д, у тому числі, але не виключно:

- суми коштів, внесені до страхових резервів;

- суми нарахованих податків та зборів, ЄСВ, відшкодування Пенсійному фонду України сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, сум фактичних витрат на виплату і доставку пенсій та інших обов’язкових платежів.

5. Фінансові витрати – витрати на нарахування процентів (за користування кредитами та позиками, за випущеними облігаціями та фінансовою орендою) та інші витрати підприємства в межах норм, пов’язані із запозиченнями (крім фінансових витрат, які включені до собівартості кваліфікаційних активів відповідно до положень б/о);

6. Інші витрати звичайної діяльності (крім фінансових витрат), не пов’язані безпосередньо з виробництвом та реалізацією товарів, наданням послуг, зокрема:

а) суми коштів або вартість товарів, добровільно перераховані протягом звітного року до ДБУ або бюджетів місцевого самоврядування, до неприбуткових організацій в розмірі, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

б) суми коштів, перераховані роботодавцями первинним профспілковим організаціям на культурно-масову, фізкультурну та оздоровчу роботу, передбачені колективними договорами відповідно до ЗУ "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", в межах 4% оподатковуваного прибутку за попередній звітний рік.

в) суми коштів, перераховані підприємствами всеукраїнських об’єднань осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на яких працює за основним місцем роботи не менш як 75% таких осіб, цим об’єднанням для ведення благодійної діяльності, але не більше 10% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року;

г) витрати на створення резерву сумнівної заборгованості визнаються витратами з метою оподаткування в сумі безнадійної дебіторської заборгованості;

ґ) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані для цільового використання з метою охорони культурної спадщини установам науки, освіти, культури, музеям, у розмірі, що не перевищує 10% оподатковуваного прибутку за попередній рік;

д) суми коштів або вартість майна, добровільно перераховані/передані на користь резидентів для цільового використання з метою виробництва національних фільмів та аудіовізуальних творів, але не більше 10% оподатковуваного прибутку за попередній рік;

е) інші витрати.

Суми витрат, не віднесені до складу витрат минулих звітних податкових періодів у зв’язку з втратою, знищенням або зіпсуттям документів, що підтверджують здійснення витрат та підтверджених такими документами у звітному податковому періоді.

Суми витрат, не враховані в минулих податкових періодах у зв’язку з допущенням помилок та виявлені у звітному податковому періоді в розрахунку податкового зобов’язання.

Ст 139. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку

До витрат, не пов’язаних з провадженням г/д, віднесено витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, на придбання лотерейних білетів та на фінансування особистих потреб фіз осіб. Винятком є: надання благодійної допомоги неприбутковим організаціям, у розмірі, що не перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього року; витрати на рекламу у повному обсязі; виплати фіз особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру та сплата внесків на соціальні заходи.

Не включаються до складу витрат:

1) витрати, не пов’язані з провадженням г/д: на організацію, проведення прийомів, презентацій, свят, придбання та розповсюдження подарунків.

2) платежі платника в сумі вартості товару на користь комітента за договорами комісії, агентськими договорами та іншими аналогічними договорами, перераховані на виконання договорів;

3) суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг;

4) витрати на погашення основної суми отриманих позик, кредитів (крім повернення поворотної фінансової допомоги, включеної до складу доходів);

5) витрати на придбання, виготовлення, будівництво, реконструкцію, модернізацію та інше поліпшення ОЗ та витрати, пов’язані з видобутком корисних копалин та з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації;

6) суми ПНП, ПДВ, включеного до ціни товару, що придбаваються платником для виробничого або невиробничого використання, ПДФО, які відраховуються із сум виплат доходів.

7) витрати на утримання органів управління об’єднань платників, включаючи утримання материнських компаній, які є окремими юр особами;

8) дивіденди;

9) витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов’язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення б/о та нарахування податку.

10) вартість торгових патентів, яка враховується у зменшення податкового зобов’язання платника;

11) суми штрафів та/або неустойки чи пені за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду, які підлягають сплаті платником податку;

12) витрати, понесені у зв’язку із придбанням товарів та інших матеріальних і нематеріальних активів у фіз особи – підприємця, що сплачує єдиний податок;

13) витрати, понесені у звітному періоді у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг з консалтингу, маркетингу, реклами (крім витрат, здійснених на користь постійних представництв нерезидентів в обсязі, що перевищує 4% доходу від реалізації продукції (за вирахуванням ПДВ та АП) за рік, що передує звітному;

14) витрати, понесені у зв’язку з придбанням у нерезидента послуг з інжинірингу у обсязі, що перевищує 5% митної вартості обладнання.

2. Особливості визнання витрат подвійного призначення

Ст 140. При визначенні ОО враховуються такі витрати подвійного призначення:

1) витрати платника на забезпечення найманих працівників спеціальним одягом, взуттям, спеціальним одягом, мийними та знешкоджувальними засобами, засобами індивідуального захисту, що необхідні для виконання професійних обов’язків та продуктами спеціального харчування за переліком, що встановлюється КМУ;

2) витрати (крім тих, що підлягають амортизації), пов’язані з науково-технічним забезпеченням г/д, на винахідництво і раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних та конструкторських робіт, виготовлення та дослідження моделей і зразків, пов’язаних з основною діяльністю платника, витрати з нарахування роялті та придбання нематеріальних активів для їх використання в г/д платника податку.

3) витрати платника на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників робітничих професій та у разі якщо законодавством передбачено обов’язковість періодичної перепідготовки або підвищення кваліфікації; витрати на навчання та професійну підготовку, перепідготовку або підвищення кваліфікації у вітчизняних або закордонних навчальних закладах, якщо наявність сертифіката про освіту в закладах є обов’язковою для виконання певних умов ведення г/д, в тому числі, але не виключно вищих та професійно-технічних навчальних закладах фіз осіб, які уклали з ним письмовий договір про взяті ними зобов’язання відпрацювати у платника після закінчення вищого та професійно-технічного навчального закладу і отримання спеціальності (кваліфікації) не менше 3 років;

- витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника або в структурних підрозділах, що забезпечують його г/д, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах.

4) будь-які витрати на гарантійний ремонт (обслуговування), проданих платником, вартість яких не компенсується за рахунок покупців товарів, у розмірі, що відповідає рівню гарантійних замін, прийнятих/оприлюднених платником податку.

5) витрати платника на проведення реклами;

6) будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника; цивільної відповідальності, пов’язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі ОЗ; будь-які витрати із страхування ризиків, пов’язаних із виробництвом національних фільмів;

7) витрати на відрядження фіз осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником або є членами керівних органів платника, в межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях, а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги, на найм інших жилих приміщень, оплату телефонних розмов, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в’їзд (віз), обов’язкове страхування, інші документально оформлені витрати, пов’язані з правилами в’їзду та перебування у місці відрядження, в тому числі будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв’язку із здійсненням таких витрат.

Не дозволяється включати до складу витрат на харчування вартість алкогольних напоїв і тютюнових виробів, суми "чайових", за винятком випадків, коли суми таких "чайових" включаються до рахунку згідно із законами країни перебування, а також плату за видовищні заходи.

До складу витрат на відрядження відносяться і витрати, не підтверджені документально, на харчування та фінансування інших власних потреб фіз особи (добові витрати), понесені у зв’язку з відрядженням у межах території України, але не більш як 0,2 розміру мінімальної з/п, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу, а для відряджень за кордон − не вище 0,75 розміру мінімальної з/п, що діяв для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, в розрахунку на добу тощо.

У разі якщо після продажу товарів здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари продавцю, платник – продавець та платник – покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

3. Об’єкти амортизації. Методи нарахування амортизації

Поняття „амортизація” (А) є визначено в Положенні (стандарті) б/о 7 «Основні засоби».

А – є систематичним розподілом вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Особливістю об’єктів А є те, що вони повинні відповідати 2 основним критеріям:

− їх придбання; − використання в г/д.

Ст 144. Об’єкти амортизації

Амортизації підлягають витрати на:

- придбання ОЗ, НА та довгострокових біологічних активів для використання в г/д;

- самостійне виготовлення ОЗ, вирощування довгострокових біологічних активів для використання в г/д, в тому числі витрати на оплату з/п працівникам, які були зайняті на виготовленні ОЗ;

- проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення ОЗ, що перевищують 10% сукупної балансової вартості всіх груп ОЗ, що підлягають А, на початок звітного року;

- капітальне поліпшення землі, не пов’язане з будівництвом, а саме іригацію, осушення та інше подібне капітальне поліпшення землі;

- капітальні інвестиції, отримані платником з бюджету, у вигляді цільового фінансування на придбання об’єкта інвестування (ОЗ, НА) за умови визнання доходів пропорційно сумі нарахованої А по такому об’єкту;

- сума переоцінки вартості ОЗ. Платники всіх форм власності мають право проводити переоцінку об’єктів ОЗ, застосовуючи щорічну індексацію вартості ОЗ, що амортизується, та суми накопиченої А на коефіцієнт індексації:

Кі = [I(а–1) – 10]:100,

де І(а–1) – індекс інфляції року, за результатами якого проводиться індексація.

Якщо значення Кі не перевищує 1, індексація не проводиться.

- вартість безоплатно отриманих об’єктів енергопостачання, газо- і теплозабезпечення, водопостачання, каналізаційних мереж, побудованих споживачами на вимогу спеціалізованих експлуатуючих підприємств згідно з технічними умовами на приєднання до вказаних мереж.

Не підлягають А та повністю відносяться до складу В за звітний період В на:

- утримання ОЗ, що знаходяться на консервації; ліквідацію ОЗ;

- придбання (виготовлення) сценічно-постановочних предметів вартістю до 5 тис. грн. театрально-видовищними підприємствами – платниками;

- витрати на виробництво національного фільму та придбання майнових прав інтелектуальної власності на національний фільм.

Не підлягають А та проводяться за рахунок відповідних джерел фінансування:

- витрати бюджетів на будівництво та утримання споруд благоустрою та житлових будинків, придбання і збереження бібліотечних і архівних фондів;

- витрати бюджетів на будівництво та утримання автомобільних доріг загального користування;

- витрати на придбання та збереження Національного архівного фонду України, бібліотечного фонду, що формується та утримується за рахунок бюджетів;

- вартість гудвілу;

- витрати на придбання/самостійне виготовлення та ремонт, а також на реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих ОЗ.

Ст 145. Класифікація груп ОЗ та інших НА. Методи нарахування А

ПКУ регулює 2 основних моменти:

1. Вся сукупність ОЗ та інших НА для цілей оподаткування поділена на 16 груп. Класифікація має враховуватись платником при застосуванні методів А та розрахунку норм А.

2. Встановлюються мінімально допустимі строки корисного використання об’єктів ОЗ та інших НА за групами.

Класифікація груп ОЗ та інших НА і мінімально допустимих строків їх амортизації.

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, р.
група 1 – земельні ділянки	−
група 2 – капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом
група 3 – будівлі, споруди, передавальні пристрої	20, 15, 10
група 4 – машини та обладнання (електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації тощо)
група 5 – транспортні засоби
група 6 – інструменти, прилади, інвентар (меблі)
група 7 – тварини
група 8 – багаторічні насадження
група 9 – інші основні засоби
група 10 – бібліотечні фонди	−
група 11 – малоцінні необоротні матеріальні активи	−
група 12 – тимчасові (нетитульні) споруди
група 13 – природні ресурси	−
група 14 – інвентарна тара
група 15 – предмети прокату
група 16 – довгострокові біологічні активи

Нарахування А здійснюється протягом строку корисного використання об’єкта, але не менше законодавчо встановленого і призупиняється на період його виводу з експлуатації (реконструкції, модернізації, добудови, консервації) на підставі документів, які свідчать про виведення ОЗ з експлуатації.

При визначенні строку корисного використання слід ураховувати:

- очікуване використання об’єкта підприємством з урахуванням його потужності або продуктивності;

- фіз та моральний знос, що передбачається;

- правові або інші обмеження щодо строків використання об’єкта та інші фактори.

Строк корисного використання об’єкта ОЗ переглядається в разі зміни очікуваних вигод від його використання, але він не може бути меншим, ніж визначено в законодавством.

А об’єкта ОЗ нараховується, виходячи з нового строку корисного використання, починаючи з місяця, наступного за місяцем зміни строку корисного використання (крім виробничого методу нарахування А).

А ОЗ провадиться до досягнення залишкової вартості об’єктом його ліквідаційної вартості.

Запропоновані методи нарахування А умовно можна розбити на 2 типи:

− методи А, що базуються на часі використання ОЗ (прямолінійний метод, метод зменшення залишкової вартості, метод прискореного зменшення залишкової вартості, кумулятивний метод;

− метод А, що базується на кількості одиниць, отриманих від використання об’єктів ОЗ (виробничий метод нарахування А).

Відмінність методів полягає в різному рівні нарахованих амортизаційних відрахувань та у способі їх розподілу. Залежно від виду ОЗ, умов експлуатації, морального зносу підприємство на власний розсуд застосовує найбільш економічно доцільний метод амортизації, який зазначається в наказі про облікову політику.

А основних засобів нараховується із застосуванням таких методів:

1. Прямолінійний – за яким річна сума А визначається діленням вартості, яка амортизується, на строк корисного використання об’єкта ОЗ.

СА річна = Вартість, що амортизується / строк корисного використання

Перевагами методу є простота та можливість легкого коригування нормативів. Коли немає суттєвих ознак зростання витрат на ремонт ОЗ, пов’язаного із збільшенням строку їх використання, і відсутні дані про можливість швидкого морального зносу необоротних активів або є ускладнення із визначенням обсягу виробничої потужності за весь строк корисного використання ОЗ, застосування методу виправдано.

Недоліком є те, що він не враховує морального зносу, розбіжностей у використанні виробничої потужності ОЗ у різні роки їхньої експлуатації і необхідності збільшення витрат на ремонт в останні роки служби.

Доцільніше застосування цього методу для пасивної частини таких ОЗ, як будівлі, споруди, меблі, окремі типи обладнання довготривалого користування тощо.

2. Зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування А та річної норми А. Річна норма А (у %) обчислюється як різниця між одиницею та результатом кореня ступеня кількості років корисного використання об’єкта з результату від ділення ліквідаційної вартості об’єкта на його первісну вартість.

СА річна = Залиш. варт на поч. періоду * Річна норма А

Річна норма А = 1 - , де n – кількість років кор. вик-ня

При цьому методі економічно доцільним є нарахування більшої суми амортизації в першому році використання об’єкта і поступове її зменшення надалі.

Оскільки при застосуванні цього методу сума А нараховується нерівномірно, нерівномірно також накопичується сума зносу і зменшується залишкова вартість. В останньому році експлуатації об’єкта залишкова вартість наближається до ліквідаційної. Цей метод можливий до використання лише у випадку, якщо ліквідаційна вартість об’єкта ОЗ відмінна від 0.

3. Прискореного зменшення залишкової вартості – річна сума А визначається як добуток залишкової вартості об’єкта на початок звітного року або первісної вартості на дату початку нарахування А та річної норми А, яка обчислюється відповідно до строку корисного використання об’єкта і подвоюється.

СА річна = Залиш. варт на поч. періоду * Річна норма А * 2

Метод прискореного зменшення залишкової вартості застосовується лише при нарахуванні А до об’єктів ОЗ, що входять до груп 4 (машини та обладнання) та 5 (транспортні засоби).

4. Кумулятивний – річна сума А визначається як добуток вартості, яка амортизується, та кумулятивного коефіцієнта. Кумулятивний коефіцієнт розраховується діленням кількості років, що залишаються до кінця строку корисного використання об’єкта ОЗ, на суму числа років його корисного використання.

СА річна = Варт, що амор-ся * кумулятивний коефіцієнт

Кумулятивний коефіцієнт =

5. Виробничий – місячна сума А визначається як добуток фактичного місячного обсягу продукції та виробничої ставки А. Виробнича ставка А обчислюється діленням вартості, яка амортизується, на загальний обсяг продукції, який підприємство очікує виробити з використанням об’єкта ОЗ.

СА місячна = Місячний обсяг продукції * Виробнича ставка А

Виробнича ставка А =

А об’єктів груп 9, 12, 14, 15 нараховується за методами 1 і 5. Також для окремих груп об’єктів встановлено обмеження на застосування методів А. Зокрема:

На основні засоби груп 1 та 13 амортизація не нараховується.

Суми амортизаційних відрахувань не підлягають вилученню до бюджету, а також не можуть бути базою для нарахування будь-яких податків та зборів.

Амортизаційні відрахування потрібно використовувати за такими напрямами: будівництво об’єктів, придбання ОЗ, поліпшення (модернізація, модифікація, реконструкція) ОЗ, придбання НА, інші капітальні роботи, погашення отриманих на капітальні інвестиції позик.

Нарахування А в цілях оподаткування здійснюється підприємством за методом, визначеним наказом про облікову політику з метою складання фінансової звітності, та може переглядатися в разі зміни очікуваного способу отримання економічних вигод від його використання.

Нарахування А за новим методом починається з місяця, наступного за місяцем прийняття рішення про зміну методу амортизації.

Дата добавления: 2014-01-04