Концептуальні положення Кримінального кодексу

2.

Кримінально-правова охорона основ національної безпеки України, особи, її прав і свобод, власності та правового порядку від злочинних посягань

Закріплення принципу про те, що КК України – це єдиний законодавчий акт, який включає в себе закони про кримінальну відповідальність

Наявність фактичного складу злочину в діях особи, що встановлений (описаний) в кримінальному законі

Закріплення особистої і винниї відповідальності

Посилення відповідальності за вчинення тяжких і особливо тяжких злочинів та посилення боротьби з організованою злочинністю

Урізноманітнення кримінально-правового впливу, що сприяє справедливості кари залежно від тяжкості вчиненого злочину й особи засудженого

Істотне зниження санкцій порівняно із Кримінальним кодексом України 1960 р.

Широка можливість звільнення від кримінальної відповідальності (при дійсному каятті, примирення з потерпілим у справах про злочини невеликої тяжкості), а також звільнення від покарання (наприклад, з певним випробуваннями, при умовно-достроковому звільненні)

Відмова від покарання у вигляді смертної кари і зміна її довічним позбавленням волі

Заохочення позитивної пост кримінальної поведінки (наприклад, звільнення від відповідальності учасника організованої групи, який повідомив в органи влади про діяльність цієї групи і сприяв її розкриттю)

Пом’якшення відповідальності неповнолітніх порівняно з дорослими злочинцями

3. Кримінальна відповідальність - це один з видів юридичної відповідальності. Вона є відповідальністю ретроспективною, тобто відповідною реакцією держави на вчинене в минулому порушення права. її можна ви-значити як право держави обмежувати права і свободи людини. Кримінальна відповідальність характеризується тим, що:

1) органи правосуддя мають визнати особу винною у вчиненні злочину, як наслідок — цю особу примушують виконувати негативну правову роль у суспільстві й державі;

2) державна оцінка вчиненого злочину має вираження в осуді злочинця та його діяння в обвинувальному вироку суду;

3) вид і міра обмежень особистого (наприклад, позбавлення волі), майнового (наприклад, стягнення штрафу) або іншого характеру (наприклад, позбавлення права обіймати певні посади) обирається за встановленими межами відповідальності за вчинений злочин;

4) особа відповідає тільки за реальне вчинення злочину, за який встановлена відповідальність у кримінальному законі.

Кримінальна відповідальність — це особлива правова роль особи (власне її обов’язок) при вчиненні злочину отримати державний осуд, а також обмеження особистого, майнового чи іншого характеру, що визначається обвинувальним вироком суду.

Ніхто не може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за один злочин більше одного разу. Це положення відповідає ч. 1 ст. 61 Конституції України.

Види покарань:

· Позбавлення волі

· Позбавлення права займатися певною діяльністю або займати певні посади

· Штраф

· До військовослужбовців строкової служби може також застосовуватися таке покарання, як направлення до дисциплінарного батальйону

Додаткові покарання: конфіскація майна, позбавлення військового чи спеціального звання, позбавлення батьківських прав.

Скоєння злочину тягне за собою кримінальну відповідальність, яка є одним із видів юридичної відповідальності, найсуворішою порівняно з іншими її видами

Кримінальна відповідальність – це правовий наслідок споєння злочину, який полягає у застосуванні до винного державного примусу у формі кримінального покарання

Підставою кримінальної відповідальності є наявність складу злочину

Притягнення до кримінальної відповідальності означає порушення кримінальної справи компетентними органами, пред’явлення обвинувачення особі, яка вчинила злочин, віддання її до суду і судовий розгляд

Лише суд має право визнати громадянина винним у вчиненні злочину і призначити йому покарання згідно із законодавством та конкретною життєвою ситуацією, з урахуванням пом’якшуючих та обтяжуючих обставин

4. У кримінальному праві поняття злочину, є фундаментальною категорією, оскільки вчення про нього лежить в основі всіх кримінально-правових норм.

Частина 1 ст. 11 КК передбачає: «Злочином є передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину».

У ч. 2 зазначеної статті закріплені три ознаки злочину:

1) суспільна небезпечність діяння;

2) винність особи;

3) передбаченість діяння в законі про кримінальну відповідальність

Перші дві ознаки — суспільна небезпечність і винність — є матеріальними, що розкривають соціально-психологічну природу злочину, третя — формальна, що відбиває юридичну природу злочину, тобто його протиправність.

Суспільна небезпечність злочину полягає в тому, що при цьому зав-дається шкода відносинам, які охороняються кримінальним законом, або міститься реальна небезпека заподіяння такої шкоди.

Кримінальна відповідальність настає тільки за наявності вини, за якою особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Протиправність — це формальна ознака злочину. Вона означає обов'язкову наявність його в кримінальному законі на момент вчинення злочину.

Одним з елементів протиправності є караність злочину. Караність злочину випливає із суспільної небезпечності й протиправності діяння. Діяння є кримінально караним тому, що воно суспільно небезпечне і передбачене кримінальним законом саме як злочин.

Злочин – суспільно небезпечне, винне, протиправне та кримінально каране діяння (дія чи бездіяльність), вчинене суб’єктом злочину.

Дата добавления: 2014-01-04