Поняття неосудності

Проблема неосудності має не тільки юридичне, але й суспільно-політичне значення, оскільки психіатрію можна використати для розправи із неугодними, інакомислячими та іншим громадянам

Неосудність – це нездатність особи внаслідок психічного розладу усвідомлювати свої дії або керувати ними в момент здійснення суспільно-небезпечного діяння

До неосудного можуть бути вжиті примусові заходи медичного характеру

Не підлягає покаранню особа, яка скоїла злочин у стані осудності, але до винесення судом вироку піддалась душевній хворобі, яка позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії або керувати ними. Така особа може підлягати відповідальності лише після одужання

Критерії неосудності: - медичний (характеризується певними розладами психічної діяльності (афект, патологічне сп’яніння), недоумство, інші хворобливі стани (психопатія, аномалія психіки у глухонімих); - юридичний (включає дві ознаки: інтелектуальну (здатність усвідомлювати свої дії) та вольову (нездатність керувати своїми діями, визнаними законом злочинними). Для визначення неосудності достатньо наявності однієї з цих ознак.

Юридичні і медичні критерії розглядаються у єдності під час визначення неосудності. Для встановлення психічного стану людини призначається судово-психіатрична експертиза. При цьому час перебування у медичній установі зараховується до строку відбування покарання, якщо особу притягнуто до кримінальної відповідальності

Хуліганство – зумисна дія, яка грубо порушує громадський порядок і виражає явну неповагу до суспільства. Якщо ця дія характерна винятковим цинізмом або особливим зухвальством, пов’язана з опором представникам влади, громадськості, що виконують обов’язки охорони громадського порядку, чи іншим громадянам, які припиняють хуліганські дії, а також здійснена особою, раніше судимою, то така дія хуліганська дія кваліфікується як злісна. Суспільна небезпека хуліганства в тому, що на його ґрунті здійснюються й тяжкі злочини, навіть убивства.

Залежно від тяжкості злочину, за який засуджено неповнолітнього, позбавлення волі може бути призначене (ч. 3 ст. 102):

1) за вчинений повторно злочин невеликої тяжкості — на строк не більше двох років;

2) за злочин середньої тяжкості — на строк не більше чотирьох років;

3) за тяжкий злочин — на строк не більше семи років;

4) за особливо тяжкий злочин — на строк не більше десяти років;

5) за особливо тяжкий злочин, поєднаний з умисним позбавленням життя людини, — на строк до 15 років.

Неповнолітні, засуджені до позбавлення волі, відбувають його у спеціальних виховних установах, максимально для них пристосованих.

Особливим є порядок призначення покарання неповнолітнім. Суд, призначаючи покарання неповнолітньому, повинен враховувати умови його життя і виховання, вплив дорослих, рівень розвитку та інші особливості особи неповнолітнього.

Судова практика йде частіше шляхом застосування до неповнолітніх пільгових інститутів кримінального права, наприклад призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом (ст. 69 КК).

ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ:

1. Система кримінального права України.
2. Назвіть концептуальні положення Кримінального кодексу.
3. Що таке кримінальна відповідальність?
4. Назвіть підстави кримінальної відповідальності.
5. Назвіть ознаки злочину.
6. Назвіть стадії вчинення злочину.
7. Що таке співучасть у вчиненні злочину.

Дата добавления: 2014-01-04