Умови укладення шлюбу

Порядок укладення шлюбу та створення сім'ї

Шлюб — це сімейний союз жінки та чоловіка, зареєс­трований у державному органі реєстрації актів цивільного стану (ст. 21 СК). Проживання однією сім'єю жінки і чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя. Шлюб є основою продовження людського роду, осно­вою сім'ї — у цьому його суспільне значення.

Сім'я — це союз людей, права та обов'язки яких виникають зі шлюбу, родинних відносин, усиновлення (удочеріння) та прийн­яття дітей на виховання в сім'ю. Сім'я — це первинний основний осередок суспільства, в якому реалізується дітородна, культурно-виховна та інші функції суспільного життя.

Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина й чоловік у зв'язку з на­вчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батька­ми, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ни­ми не проживає.

—Для укладення шлюбу необхідна взаємна згода осіб, які од­ружуються, і досягнення ними шлюбного віку.

—Шлюбний вік: 18 років для чоловіків і 17 років для жінок. За заявою особи, яка досягла 14 років, за рішенням суду їй може бути надано право на шлюб, якщо буде встановлено, що це від­повідає її інтересам.

—Заява про реєстрацію шлюбу подається жінкою та чолові­ком особисто до будь-якого державного органу реєстрації актів цивільного стану (ОРАЦС) за їх вибором. Жінка та чоловік зо­бов'язані при цьому подати паспорт чи інші документи, що засві­дчують їх особу та вік. Церковний обряд шлюбу (вінчання) не дає йому правового значення, тобто не породжує прав і обов'язків, передбачених шлюбно-сімейним законодавством.

— Згідно з ч. 1 ст. 27 СК державна реєстрація шлюбу встанов­лена для забезпечення стабільності відносин між жінкою та чо­ловіком, охорони прав та інтересів подружжя, їх дітей, а також в інтересах держави і суспільства. Ця реєстрація засвідчується Сві­доцтвом про шлюб, зразок якого затверджує Кабінет Міністрів

України.

— Якщо жінка або чоловік не можуть через поважні причини особисто подати заяву до державного органу реєстрації, таку за­яву, нотарільно посвідчену, можуть подати їх представники. По­вноваження представника мають бути нотаріально посвідчені.

— Стаття 29 СК встановлює обов'язок органів РАЦСу озна­йомлювати осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, з умо­вами його укладення та перешкодами до цього, встановленими законом, про їх право укладати шлюбний договір (гл.10 СК), їхправа та обов'язки щодо взаємного утримання (гл. 9 СК), право укладати договір про надання утримання (ст. 78 СК).

— Якщо реєстрація шлюбу у визначений день не відбулася, заява про реєстрацію шлюбу втрачає чинність після спливу 3 мі­сяців від дня її подання.

— Особи, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, вважаються зарученими (ст. 31 СК), але заручини не створюють обов'язку всту­пу в шлюб. Особа, яка відмовилася від шлюбу, зобов'язана відшко­дувати другій стороні затрати, що були нею понесені у зв'язку з приготуванням до реєстрації шлюбу та весілля. Такі затрати не під­лягають відшкодуванню, якщо відмова була викликана протиправ­ною, аморальною поведінкою нареченої/нареченого, прихованням обставин, що мають для того, хто відмовився від шлюбу, істотне значення (тяжка хвороба, наявність дитини, судимість тощо).

— Шлюб реєструється у присутності наречених після спливу одного місяця від дня подання особами заяви про реєстрацію шлюбу. За наявності поважних причин керівник державного ор­гану реєстрації дозволяє реєстрацію шлюбу до спливу цього строку.

— Реєстрація шлюбу відбувається у приміщенні державного органу реєстрації. За заявою наречених реєстрація може відбути­ся і в іншому місці, за місцем надання медичної допомоги (необ­хідність стаціонарного лікування), якщо вони з поважних причин не можуть прибути до державного органу реєстрації¹.

Дата добавления: 2014-01-04