Гальмуючі фактори глобалізації

Рушійні фактори глобалізації

• Подолання нерівномірного розміщення сировинних і енергетичних ресурсів по території планети.

• Природно-кліматичні і економічно-географічні відмінності, що зумовлюють територіальний поділ праці, спеціалізацію країн і викликають розвиток і поглиблення взаємозв'язків між ними.

• Досягнення транспорту і комунікацій.

• Наростання відкритості ринків і міжнародних відносин.

• Прискорення темпів технологічних нововведень і виведення винаходів на ринок.

• Кооперація зусиль багатьох держав в екологічній сфері.

• Відмінності соціально-економічних систем.

• Втручання держав в економіку і політика протекціонизму.

• Коливання обмінних валютних курсів.

• Традиційні конфлікти

Ідеологічні розбіжності.

• Релігійні обмеження.

З огляду на велике значення глобалізації важливо підкреслити внутрішню суперечливість її процесів.

Слід звернути увагу на те, що глобальна взаємозв’язаність новітніх економічних і екологічних процесів поєднується з національною (локальною) обмеженністю політико-юридичних і соціально-культурних трансформацій. З урахуванням зазначеної су­перечності розробляються різноманітні практичні підходи до втілення в життя об’єктивних законів глобалізації. Зокрема, імперативний принцип Римського клубу, як уже зазначалося, формулюється таким чином: «Мислити глобально — діяти локально». О. Г. Білорус у 1990 р. запропонував доповнення до цієї формули: «Мислити стратегічно, діяти негайно» Протилежний підхід висловлює відомий фінансист Дж. Сорос, пропонуючи створити альянс демократичних країн на чолі зі США для побудови глобального відкритого суспільства. Цей альянс має виконувати не лише творчі, але й каральні функції. За таких протилежних підходів міжнародні корпорації обирають зважені стратегії своїх дій у різних регіонах світу.

Інтернаціоналізація бізнесу і менеджменту — поєднання зусиль національних і міжнародних компаній різних країн у здійсненні різноманітних ділових операцій.

Для розуміння етапів інтерналізації корисно використовувати відому модель ЕРRG (етноцентризм — поліцентризм — регіоцентризм — геоцентризм), яку розробив Говард Перлмуттер.

Етноцентризм (E) означає підпорядкування зарубіжних операцій внутрішнім операціям.

Поліцентризм (P) — врахування особливостей бізнесового середовища кожної приймаючої країни.

Регіоцентризм (R) — зосередження повноважень і комунікацій на регіональному рівні, який включає групу приймаючих країн — сусідів.

Геоцентризм (глобалізм) (G) — означає діяльність компанії по всьому світу шляхом розвитку співробітництва штаб-квартири з філіями для розробки стандартів і процедур, що відповідають і загальним, і локальним завданням фірми.

Дата добавления: 2014-01-04