Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Суб'єкти міжнародного бізнесу




ОСОБЛИВОСТІ ЕТАПІВ ІНТЕРНАЦІОНАЛІЗАЦІЇ ФІРМИ

Завдання та орієнтації Національний бізнес Початковий етап Етап локальної експансії Транснаціональний етап
Завдання ме­неджменту Підвищення національної прибутковості Вибір зару­біжних рин­ків і вихід на них Підвищення ефективності локальної рин­кової експансії Глобальна раціоналізація і досягнення синер­гізму
Оцінка значу­щості міжна­родної діяль­ності Потенційне джерело прибутку і ринки збуту Важливе до­повнення до національного бізнесу Перевершення обсягів вну­трішнього біз­несу Стратегічна умова успіху і розвитку
Орієнтація ви­щого менедж­менту E E ® P P ® R R ® G

Більш розгорнуту схему інтернаціоналізації бізнесу пропонує Ненсі Адлер.

 

Рис. 1.2.Фази інтерналізації фірми за Н. Адлер

Як видно з цієї схеми, національні фірми (фаза I) не мають міжнародної діяльності. Міжнародні фірми (фаза II) спрямовують свої зусилля на експансію зовнішніх ринків. Після перетворення їх на мультинаціональні фірми вони намагаються збалансувати свої зв’язки в межах власних міжнародних ринків (фаза III). Нарешті, фаза IV означає, що збалансування внутрішніх зв’язків супроводжується динамічним пошуком нових ринків.

З розвитком процесів інтернаціоналізації форми міжнарод­ного бізнесу змінюються від простих (міжнародна торгівля) до складних (міжнародні корпорації з прямими іноземними інвестиціями).

До основних форм міжнародного бізнесу можна віднести:

· експорт (імпорт);

· ліцензування;

· управлінські контракти;

· спільні підприємства;

· міжнародні корпорації.

 

 

Суб'єкт міжнародного бізнесуце реальний учасник його як процесу взаємодії (окрема особа, контактна група або складна соціальна структура), якій притаманні внутрішні мотиви, інтереси, цілі та здатність до їх реалізації у певній сфері міжнародної економічної діяльності.

Суб'єктами міжнародної підприємницької діяльності є її учасники, які спроможні ефективно працювати задля реалізації власних бізнесових інтересів. Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єктами такої діяльності визначають:

1) фізичні особи - громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, що мають діє- і правоздатність;

2) юридичні особи, що зареєстровані в Україні та постійно перебувають на її території;

3) об'єднання фізичних, юридичних, фізичних і юридичних осіб, що не є юридичними особами згідно з законами України, але мають постійне місцезнаходження на території України;

4) структурні одиниці суб'єктів господарської діяльності іноземних держав (дочірні фірми, філії, відділення, представництва);

5) інші суб'єкти господарської діяльності, передбачені законами України;

6) спільні підприємства, що мають постійне місцезнаходження в Україні.

Серед основних субєктів міжнародного бізнесу в глобальному масштабі виділяють:

1. Спільним підприємством називають такі міжнародні фірми, які мають двох або більше засновників — юридичних осіб з різних країн.

Ця форма міжнародного бізнесу широко використовувалась новими незалежними країнами для виходу на іноземні ринки. Поширені були двосторонні спільні підприємства (СП) з рівними частками капіталу — 50/50. Іноземний учасник робив свій внесок найчастіше капіталом, технологією та «ноу-хау». Місцеві засновники вносили, головним чином, приміщення, устаткування та інші матеріальні активи.

Зауважимо, що в Україні успішно працює багато СП серед 17,3 тис. підприємств, що є власністю міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. Одним з успішних прикладів діяльності СП є україно-іспанське підприємство «Інтерсплав» (м. Свердловськ Луганської області) — одне з найбільших у своїй галузі в Європі.

Однак досвід іншого СП — україно-корейського «АвтоЗАЗ-ДЕУ» свідчить про проблеми функціонування спільних підприємств. СП «АвтоЗАЗ-ДЕУ» було створено 2 березня 1998 р. і дістало підтримку Верховної Ради і Уряду України. Однак цьому підприємству не вдалося досягти поставлених цілей. Між засновниками виникли гострі конфлікти через фінансові проблеми в концерні «ДЕУ», а також уповільнене розв’язання техніко-виробничих проблем у СП, відставання обсягів продажу продукції СП і т. ін. Постало навіть питання про складання на потужностях АвтоЗАЗ-ДЕУ автомобілів марки «Мерседес».

Міжнародні корпорації являють собою підприємства з прямими іноземними інвестиціями, коли зарубіжні філії є власністю компанії.(розвиваються за схемою Н.Адлера)

 

За визначенням ЮНКТАД, транснаціональна корпораціяпідприємство, що об’єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і видів діяльності в двох і більше країнах та здійснює проведення взаємозв’язаної політики та спільної стратегії завдяки одному чи кільком центрам прийняття рішень.

Як видно з цього визначення, критерієм приналежності до міжнародної корпорації є наявність двох або більше країн, в яких вона здійснює свій бізнес. Однак існує і багато інших характерис­тик транснаціональних корпорацій. Серед них — наявність влас­ників у різних країнах, міжнародний склад працівників, у тому числі менеджерів, міжнародне мислення вищого керівництва, джерела прибутку в різних країнах, міжнародна структура активів, продаж на закордонних ринках і т. ін. Закордонні підрозділи можуть засновуватися компанією на основі прямих іноземних інвестицій через створення виробничих потужностей або через злиття та поглинання інших підприємств; 2) контроль активів закордонних підрозділів — передбачає, що частка акціонерного капіталу в дочірньому підприємстві, що належить материнській компанії в іншій країні, становить 10% або більше. У деяких країнах цей поріг може бути вищим, наприклад, у Великобританії частка іноземного капіталу має становити 20% і більше

Згідно з методологією ЮНКТАД, закордонні підрозділи транснаціональних корпорацій можуть бути 3 видів: 1) Дочірнє підприємство — це акціонерне підприємство у приймаючій країні, більше половини акцій якого «перебуває у власності іншого підприємства, яке має право призначати або усувати більшість членів адміністративних, управлінських або наглядових органів». Таким чином, дочірнє підприємство повністю контролюється материнською компанією ТНК. 2) Асоційована компанія — це акціонерне підприємство у приймаючій країні, у якому «від 10 до 50% акцій належить іноземному інвестору». При цьому материнська компанія отримує лише частковий контроль за діяльністю асоційованої фірми у межах частки капіталу, що їй належить. 3) Філіал — неакціонерне підприємство, що «повністю або частково перебуває у власності інвестора, при цьому може набувати таких форм: а) постійне представництво іноземного інвестора у певній країні; 2) неакціонерне спільне підприємство, сформоване іноземним інвестором і третіми сторонами; 3) земельні ділянки та/або нерухоме майно, що прямо належить іноземному резиденту»

Організація бізнесу в міжнародних корпораціях ґрунтується на спеціалізації окремих відділень і материнської компанії на певних видах продукції чи видів діяльності. Існує дві моделі спеціалізації: горизонтальна і вертикальна інтеграція.

Горизонтально інтегровані ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, що виробляють однакові або подібні товари.

Вертикально інтегровані ТНК — управляють підрозділами в певній країні, які виробляють товари, що поставляються в їх підрозділи в інших країнах.

Роздільні ТНК — управляють підрозділами, розташованими в різних країнах, які вертикально або горизонтально не об'єднані.

Експерти ООН виокремили ознаки, за наявності яких компанію можна

віднести до транснаціональної:

- річний обсяг такої компанії повинен перевищувати 100 млн. дол. США;

- наявність філіалів не менше, ніж у шести країнах;

- також аналізується відсоток продажу товарів за межами країни-резиден-

ції [19].

Абсолютним лідером за останнім критерієм є швейцарська фірма «Нест-

ле» ("Nestle"), яка експортує більше 98% своєї продукції [1].

Транснаціональний статус компанії можливо визначити і за структурою її

активів. Деякі іноземні дослідники до ТНК відносять компанії, які мають 25%

своїх активів за кордоном [1].

Згідно зі щорічною Доповіддю про світові інвестиції (2007 р.), підготовле-

ною UNCTAD, яка традиційно вивчає діяльність ТНК, у світі налічується

78 тис. транснаціональних корпорацій з 777 тис. зарубіжних підрозділів [19]. За останні тридцять років кількість ТНК збільшилась у 9 разів (у 1970 р.

було зареєстровано 7 тис. таких фірм, у 1976 р. їхня кількість становила 11 тис.

із 86 тис. зарубіжних філій, а у 1990 р. – 24 тис. ТНК). В середині 90-их рр.

функціонувало 40 тис. таких корпорацій, які контролювали за межами своїх

країн до 250 тис. дочірніх компаній [19]. У рейтингу 500 найбільших компаній журналу "Fortune" за результатами

2008 р. перше місце зайняла мережа американських супермаркетів "Wal-Mart

Stores". Її виручка склала 378,799 млрд. дол. США. На другому місці рейтингу з

показником виручки 372,824 млрд. дол. США нафтова компанія "Exxon Mobil".

Трійку перших закриває англо-голландська нафтова компанія "Royal Dutch

Shell", виручка якої в 2008 р. складала 355,782 млрд. дол. США. В першу десятку

потрапили також компанії автомобілебудівники, страхова компанія

 

Слід звернути увагу на наявність у літературі різних термінів, що вживаються стосовно міжнародних підприємств, які віддзеркалюють деякі особливості їх функціонування. Досить поширеною є позиція К. Барлетта та С. Гошала щодо міжнародних, мультинаціональних, глобальних і транснаціональних організацій

Міжнародна організація це координоване об’єднання, в якому материнська компанія передає до закордонних ринків знання, компетенцію і досвід.

Мультинаціональна організація децентралізоване об’єднан­ня активів і відповідальностей, які дозволяють враховувати міс­цеві відмінності в процесі здійснення зарубіжних операцій.

Глобальна організація — централізований бізнес, в якому переважна більшість активів і рішень є об’єктом централізованого керівництва.

Транснаціональна організація характеризується як інтегрована мережа, в якій ефективність збалансована з локальною відповідальністю з метою досягнення глобальної конкурентоспроможності і гнучкості організації шляхом корпоративного навчання та інновацій.




Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 7667; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.012 сек.