Витратні моделі економічної рівноваги

План

Тема 9. Сукупні витрати і ВВП

Лекційне заняття 14

Тема 9. Сукупні витрати і ВВП

Лекційне заняття 13

(2 години)

План

1. Витратні моделі економічної рівноваги.

2. Мультиплікативний вплив сукупних витрат на ВВП.

Література: [48 – 53, 64, 69, 79, 80, 87, 108, 109, 115, 124, 127, 128, 140, 141, 150, 156 – 160, 163, 172, 183, 185 - 187]

(2 години)

1. Рівноважний ВВП в умовах різного рівня зайнятості.

2. Рецесійний розрив як наслідок дефіциту сукупних витрат.

3. Інфляційний розрив як наслідок надмірних сукупних витрат.

Література: [48 – 53, 64, 69, 79, 80, 87, 108, 109, 115, 124, 127, 128, 140, 141, 150, 156 – 160, 163, 172, 183, 185 - 187]

Метод визначення рівноважного ВВП зіставленням видатків та обсягу виробництва дає змогу виділити суспільні видатки як безпосередній чинник, що визначає рівні обсягу виробництва, зайнятості та доходу. Хоча метод "вилучення-ін'єкції" (S = I) менш прямий, його сильна сторона полягає в тому, що при цьому акцен­тується увага на нерівності С + I та ВВП за всіх рівнів виробницт­ва, крім рівноважного.

В закритій приватній економіці є лише один вид вилучень (зао­щадження) та один вид ін'єкцій (інвестиції).

Вилучення — це будь-яке використання доходу не на закупів­лю виробленої всередині країни продукції. У відкритій економіці ми повинні враховувати додаткові вилучення на імпорт і податки.

Ін'єкція — це будь-яке доповнення до споживчих видатків на продукцію, вироблену всередині країни. У відкритій економіці слід додатково враховувати ін'єкції у вигляді державних закупівель та експорту.

Рівноважний рівень ВВП досягається у точці перетину ліній заощаджень S і запланованих інвестицій I (рис. 1).

Рис. 1 Рівноважний рівень ВВП досягається у точці перетину ліній заощаджень S і запланованих інвестицій I

Тільки у точці рівноваги (точці О) домогосподарства мають намір заощаджувати стільки, скільки фірми інвестувати. Саме відповідність цих планів домогосподарств та фірм і веде до рівності ВВП та С + I. Якщо ж збережень більше, ніж запланованих інвес­тицій (праворуч точки О), то відбувається заплановане збільшення запасів. У тому разі, коли заощаджень менше (ліворуч точки О), відбувається незаплановане зменшення запасів.

Будь-який надлишок заощаджень над запланованими інвести­ціями веде до недостатніх сукупних видатків, що спричиняє змен­шення ВВП. Будь-який надлишок запланованих інвестицій над зао­щадженнями викликає надлишок сукупних видатків, що сприяє зро­станню ВВП. Ці зміни у ВВП в обох випадках корегують вказані розбіжності у заощадженнях і запланованих інвестиціях.

Для здійснення прогнозування розвитку економіки країни час­то використовують модель "витрати-випуск", що розглядає взаємо­зв'язок окремих галузей на базі міжгалузевого балансу.

[Мельникова „Макроекономіка”]

Для визначення рівноважного рівня виробництва використовують два пов'язаних між собою методи:

1)метод зіставлення сукупних витрат, які для за­критої економіки можуть бути представлені як (С + /о) та обсягу виробництва (ЧНП);

2)метод "вилучень та ін'єкції", тобто S = /₀, де /о — заплановані витрати на чисті інвестиції.

Ці методи досить ретельно описані в підручнику Кемпбелла Р. Макконнелла та Стенлі Л. Брю "Еко-номікс" (т. 1, гл. 13.) Розглянемо й ми ці методи на гіпо­тетичному прикладі.

Перший метод "витрати — обсяг виробництва".

Підкреслимо, що у закритій приватній економіці сукупні витрати визначаються величиною споживчих та запланованих витрат на чисті інвестиції, оскільки застосовуємо показник обсягу виробництва ЧНП, а не ВНП. Якби використовували ВНП, необхідно було б врахувати валові інвестиції. Наведемо таблицю з умов­ними даними.

За цим методом рівновага в економіці встановлюєть­ся тоді, коли обсяг сукупних витрат дорівнює обсягу національного виробництва. Це означає, що обсяг ви­пущених товарів (ЧНП) дорівнює обсягу закуплених товарів (С +Iо). Із табл. 5.1 видно, що рівноважний ЧНП дорівнює 200 млрд грн.

Таблиця 5.1. Визначення рівноважного рівня виробницт­ва та доходу у закритій приватній економіці

За такого обсягу ЧНП в економіці не буде ні надвиробництва з відповідним на­громадженням товарних запасів і відповідним знижен­ням темпів зростання, ні надлишку витрат, які зумов­люють зменшення запасів та підвищення темпів еко­номічного зростання.

Будь-яке перевищення сукупних витрат (С + Iо) загального рівня виробництва зумовлює зростання ос­таннього. Пояснюється це тим, що, приміром, (див. ряд. 2, табл. 5.1) виробництво ЧНП на рівні 120 млрд грн і при загальних витратах 140 млрд. грн. означає, що в економіці формується вищий рівень витрат, ніж того вимагає за­купівля 120 млрд грн ЧНП. Це означає, що виробництво здійснюється меншими темпами, ніж закупівля товарів. Наслідком такої ситуації є зменшення обсягу товарних запасів на 20 млрд грн, якщо ситуація не зміниться. Але підприємці прагнутимуть відреагувати на цю ситуацію зростанням виробництва. Якщо ж обсяг ЧНП буде перевищувати рівноважний рівень, то це означає, що су­купні витрати будуть недостатні (менші) для закупівлі виробленого продукту. Наслідком цього стане зростан­ня товарних запасів, на яке підприємці відреагують зменшенням обсягів виробництва. Графічний аналіз механізму встановлення та порушення рівноваги С + Iо і ЧНП зроблено за допомогою рис. 2

Рис. 2. Механізм встановлення та порушення рівнова­ги між сукупними витратами (С + J_o) та обсягом ЧНП

На графіку бісектриса <α показує, що кожна точка на ній відповідає рівновазі між обсягом ЧНП та сукуп­ними витратами (С + Iо). Для визначення рівноваж­ного обсягу ЧНП нам необхідно цей графік доповнити графіком сукупних витрат. Але для його побудови треба насамперед побудувати графік функції споживан­ня (С) і додати до нього по вертикалі величину запла­нованих інвестицій (20 млрд грн).

Рівноважний рівень ЧНП встановлюється в точці перетину кривої сукупних витрат з бісектрисою <α. Цій точці, як і в таблиці, відповідає обсяг ЧНП в 200 млрд грн. Якщо С + І_о < ЧНП (крива С + I₀ роз­ташована нижче бісектриси, тобто праворуч від точки N), відбувається зростання товарних запасів і підпри­ємці зменшать обсяг ЧНП. І навпаки, якщо С+ Iо > ЧНП (крива С + Iо розташована вище бісектри­си, тобто ліворуч від рівноважної точки N), буде спосте­рігатись зменшення товарних запасів і з'явиться стимул для збільшення обсягу виробництва. У першому випад­ку крива економіки буде рухатись ліворуч до точки рівноваги N, а в другому — праворуч до тієї самої точки.

Розглянемо другий метод — метод "вилучень та ін'єкцій". Він ґрунтується на таких засадах:

1) заощадження (S) — це вилучення потенційних витрат із потоку "витрати-доходи";

2) зростання заощаджень зменшує споживання, роб­лячи його нижчим за обсяг виробництва, що зумовлює зменшення обсягів ЧНП;

3)ЧНПнабуває форми не тільки споживчих, а й інвестиційних товарів. Останні реалізуються всередині підприємницького сектору. Тому інвестиції за своїм змістом є ін'єкції витрат в потік "доходи-витрати". Це означає, що інвестиції компенсують вилучення із спо­живання засобів заощадження.

Якщо вилучення перевищують ін'єкції, то сукупні витрати С + Іо будуть меншими за ЧНП, а ЧНП буде більшим за рівноважний. І навпаки, якщо ін'єкції пе­ревищують вилучення, тобто Iо > S, то сукупні витрати С + І о будуть перевищувати обсяг ЧНП.

У першому випадку система буде прагнути до змен­шення обсягу ЧНП, а в другому — до збільшення. Рівновага буде встановлена у точці, де Jo = S, тобто там, де урівноважуються вилучення у вигляді заощаджень з ін'єкціями у вигляді інвестицій.

З табл. 5.1 видно, що:

1) будь-яке відхилення обсягу заощаджень від об­сягу запланованих інвестицій зумовлює відхилення ЧНП від рівноважного рівня;

2) якщо ЧНП менший за рівноважний рівень, то наявні надлишкові сукупні витрати, підприємці пла­нують інвестувати більше, ніж прагнуть заощаджува­ти домогосподарства;

3) незначні вилучення та заощадження компенсу­ються відносно великими інвестиційними ін'єкціями, що зумовлює перевищення сукупних витрат над обсягом виробництва і, відповідно, зростання останнього (ЧНП);

4) якщо ЧНП перевищує рівноважний рівень, то сукупні витрати будуть відставати від обсягу виробни­цтва, домогосподарства будуть більше заощаджувати, ніж планують інвестувати підприємці;

5)перевищення заощаджень над запланованими витратами (S >I₀) зумовлює зменшення сукупних витрат (С + І о) порівняно з обсягом ЧНП, що зумовить зменшення останнього;

6) рівновага сукупних витрат і обсягу національного виробництва буде стійкою тільки за умови, що підпри­ємці планують інвестувати стільки ж, скільки готові заощадити домогосподарства, тобто ЧНП = С + Іо, якщо S = Іо.

Проілюструємо описане вище графічно (рис. 5.10).

Рис. 5.10. Рівновага запланованих витрат (I_o) та заоща­джень (S)

На графіку зображена крива запланованих інве­стицій, якій відповідає обсяг в 20 млрд грн (табл. 5.1). Тому вона зображена горизонтально лінією Iо.

Крива заощаджень проходить через точку, якій відповідає 120 млрд грн ЧНП і нульовий рівень зао­щаджень (оскільки (див. ряд. 2, табл. 5.1) за цієї умо­ви весь ЧНП споживається і зовсім не заощаджується), та точку N прямої запланованих інвестицій, якій відпо відає рівноважний обсяг ЧНП (200 млрд грн). Точка N — точка рівноваги (С + I₀) та ЧНП. Вона відображає ту ситуацію в економіці, коли обсяг заощаджень, що вилучається із споживання домогосподарствами, збігається з бажаннями інвесторів інвестувати саме такий обсяг.

Ми виходили з того, що оскільки заощаджувачі та інвестори — різні суб'єкти, то обсяг інвестицій і за­ощаджень може не збігатися. Це пояснюється різни­ми мотивами, спонуками, які визначають поведінку цих різних суб'єктів. Так, фірми заощаджують для інве­стування, а домогосподарства — для забезпечення ста­рості; для нагромадження грошових засобів з метою придбання в майбутньому товарів довгострокового користування; для того, щоб мати на "чорний день" і для передачі у спадщину тощо. Нерівність S та /0 зу­мовлює відхилення обсягу національного виробницт­ва від рівноважного стану. Однак, і класичні, і неокла­сичні, і кейнсіанські теорії макроекономічної рівнова­ги виходять із рівності заощаджень та інвестицій. Для того, щоб вирішити цю суперечність, слід розмежувати заплановані інвестиції та фактичні. Фактичні інве­стиції включають в себе як заплановані, так і незапла-новані інвестиції. Останні виступають своєрідним ви­рівнювачем, який приводить у рівноважний стан фак­тичні заощадження й інвестиції.

Дата добавления: 2014-01-04