Особливості міжнародного технологічного обміну в Україні

Міжнародна торгівля інжиніринговими послугами

Інжиніринг – це комплекс інженерно-консультаційних послуг щодо використання технологічних та інших науково-технічних розробок.

Сутність міжнародної торгівлі інжиніринговими послугами полягає в наданні однією стороною іншій на основі договорів комерційних інженерно-розрахункових, консультаційних, інженерно-будівельних послуг щодо:

§ підготовки виробництва

§ забезпечення процесу виробництва (послуги з організації процесу виробництва, керування підприємством, навчання персоналу);

§ забезпечення реалізації продукції;

§ обслуговування будівництва й експлуатації промислових, інфраструктурних, сільськогосподарських та інших об'єктів.

Основними чинниками, що впливають на розвиток міжнародного ринку інжинірингових послуг, є:

§ прискорення науково-технічного прогресу;

§ зростання обсягу державних і приватних інвестицій;

§ наявність вільного капіталу, розміщуваного на ринку інжинірингових послуг;

§ високий попит на інжинірингові послуги з боку країн, що вступили на шлях самостійного економічного розвитку і не мають необхідного досвіду і кадрів.

§ прагнення великих ТНК до зовнішньоекономічної експансії, тобто розширення сфер впливу;

§ збільшення числа великих інженерних фірм з великими оборотами і широкою сферою діяльності, створення національних і міжнародних асоціацій інженерних фірм, що сприяють розвитку інжинірингу.

До особливостей ринку інжинірингових послуг як ринку технологій належать:

§ результати торгівлі інжиніринговими послугами втілені не в речовинній формі продукту, як це має місце при торгівлі технологією, а в деякому корисному ефекті. Наприклад, послуги за навчання фахівців, керування процесом будівництва не мають матеріальних носіїв;

§ інжинірингові послуги пов'язані з підготовкою і забезпеченням процесу виробництва і реалізації, розрахованих на проміжне споживання матеріальних благ і послуг;

§ об'єктом купівлі-продажу є послуги, які пристосовані до використання в конкурентних умовах і передач в середньому доступних науково-технічних, виробничих, комерційних та інших знань та досвіду.

В Україні до товарів високотехнологічного експорту відносяться:

§ машини та устаткування;

§ електричні машини;

§ локомотиви залізничні і рухомий склад, трамваї та ін.;

§ засоби наземного транспорту, крім залізничного;

§ літальні, космічні апарати, їх частини;

§ судна, човни, інші плавучі засоби;

§ прилади.

Відсутність окремих вітчизняних наукоємних товарів компенсується за рахунок імпорту. Так, середня частка наукоємних товарів в загальному обсязі експорту дорівнює 14,5%, а в загальному обсязі імпорту – 30,4%. Це є індикатором певної імпортозалежності України в сегменті високотехнологічних товарів.

На українському ринку технологічних послуг виділяються чотири групи послуг із узагальненої класифікації послуг зовнішньоекономічної діяльності: комп'ютерні послуги, роялті та ліцензійні платежі, науково-дослідні та дослідно-конструкторські послуги, послуги в архітектурних, інженерних та інших технічних галузях.

Частка експорту технологічних послуг в загальному обсязі послуг дорівнює 13,7%, а частка імпорту – 31,1%.

В Україні останніми роками спостерігається активізація ліцензійної торгівлі. Переважна більшість закуплених у зарубіжних країнах ліцензій має технологічний характер.

Серед продукції, що виробляється за ліцензійними договорами, вищу рентабельність (902,7%) має продукція ЗАТ «Луганський трубний завод», що виробляється на основі ліцензійного договору з Італією.

Кількість проданих ліцензій на об'єкти інтелектуальної власності також зростає. Основним ліцензіатом України є Росія (близько 33,9% проданих за кордон ліцензій). Продають ліцензії також у Польщу, Китай, Молдову, США, Іран, Південну Корею, Сірію, Нідерланди.

Дата добавления: 2014-01-04