Тема 9. Суспільний продукт і його форми. Національний дохід

Захист даних;

Формули;

Формування даних;

Введення та редагування даних;

План

1. ЕТ та їх призначення. Введення та редагування числової, формульної та текстової інформації. Координати та діапазон комірок.

1.1Основні поняття;

1.2.Дії з клітинками;

1.6.Копіювання формул;

1.7.Форматування таблиці;

1.9.Консолідація даних.

1. Основні поняття. Електронна таблиця (ЕТ) — це програма, призначена для
опрацювання даних, наведених у вигляді таблиці, бухгалтерського, економічного чи
статистичного характеру, а також для автоматизації математичних обчислень.

ЕТ складається з клітинок (комірок, чарунок), що утворюють рядки і стовпці. Стовпці таблиці позначені буквами (А, В, С,..., Z, АА, АВ,..., AZ, ВА,...), а рядки — цифрами (1,2,...). Кожна клітинка має адресу, наприклад, А1— адреса лівої верхньої клітинки. Стовпців може бути до 256, а рядків — до 65536.

Заповнені клітинки утворюють робочу таблицю. Робоча таблиця міститься на робочому аркуші. Аркуш має назву, наприклад Аркуші, Аркуш2 (рос. термін — Листі), чи придуману користувачем назву. Назва відображена на закладці (бірці, ярличку), що є внизу вікна (див. рис. 1). Аркуші можна вставляти, вилучати, перейменовувати тощо. Декілька робочих аркушів утворюють робочу книжку. Книжки зберігаються у файлах Книгаї, Книга2 тощо з розширенням.xls (у випадку використання програми MS Excel).

Повна адреса даних з деякої ЕТ, що зберігається на диску, така: '<шлях до файлу>[<повна назва книги>]<назва аркуша>'! <адреса клітинки чи діапазону клітинок>, наприклад, 'd: \me-15\[Kнигаl.xls]Aаркушl'!A1. Зверніть увагу на використання і правильне розташування в адресі символів ',[,],!.

Програму MS Exel можна запустити багатьма способами. Вікно програми має стандартний для всіх офісних програм вигляд. Новим елементом є рядок формул, призначений для введення формул чи даних у вибрану клітинку. Цей рядок розташований між панелями інструментів і робочою таблицею. На рис. 1 у цьому рядку показано, що клітинка Е2 містить слово Сума. Рядок формул може бути ввімкнутим чи вимкнутим.

Для переміщення по таблиці користуються мишею чи клавіатурою.

2. Дії з клітинками. Щоб виконати якусь дію над клітинкою чи її даним, клітинку
потрібно виокремити (вибрати, активізувати) за допомогою клавіш зі стрілками або
миші. Активна (виокремлено) клітинка має рамку з маркером, який є у правому
нижньому куті. З клітинкою можна виконувати дії, визначені в головному чи
контекстному меню: ввести чи вилучити дане, скопіювати чи перемістити дане в буфер
обміну, очистити клітинку, від форматувати дане чи клітинку, вставити примітку тощо.

Виокремлювати можна не лише одну, але й декілька клітинок (рядків чи стовпців). Щоб виокремити несуміжні елементи таблиці, слід натиснути і не відпускати клавішу Ctrl.

Дії над елементами ЕТ (виокремленими клітинками, стовпцями, рядками, діапазонами, усією таблицею) виконують командами контекстного чи головного меню або за допомогою кнопок панелі інструментів. Наприклад, у разі потреби в таблицю вставляють порожні рядки чи стовпці або вилучають їх командами: Редагувати -> Вставити або Вилучити.

У виокремлено клітинку можна вставити примітку, яка пояснює її призначення,
командою Вставити -> Примітка, а вилучити командою Редагувати -> Очистити (або
засобами контекстного меню). Можна вставляти рисунки, автофігури, організаційні
діаграми, гіперпосилання* об'єкти WordArt тощо.

^;

3. Введення та редагування даних. У клітинки користувач вводить дані трьох
основних тинів: числа, тексти, дати, а також формули для дій з даними. Щоб увести в
клітинку дане, її виокремлюють, набирають дане на клавіатурі і натискають на клавішу
вводу або Tab. Під час введення дане можна редагувати. Якщо почати вводити нове дане
у клітинку, то старе зникає. Вилучити з клітинки дане, примітку, формат даного можні
командами з меню: Редагувати -> Очистити -> Все.

Текстові дані використовують, зокрема, для оформлення назв таблиць і назв рядків та

стовпців даних. Уведений у клітинку текст (до 255 символів) автоматично вирівнюється до лівого краю, а числа — до правого. Щоб число трактувалось як текст, перед ним слід ввести символ апострофа ('2006).

Числа формуються з цифр, розділювачів, а також символів Е або є, за якими зазначається степінь числа (1,2е+6), $ - символ грошової одиниці (120$), % — символ відсотків (80%), / — символ правильного дробу, який відокремлюється від цілої частини пропуском (2 1/2 — це 2,5).

Розділювачем цілої і дробової частини в десяткових числиш залежно від налаштування Windows може бути крапка або кома. Розділювач можна поміняти на закладці Числа у вікні програми Мова і стандарти панелі керування так: Пуск -> Налаштовування -> Панель керування -> Мова і стандарти. Якщо помилитись із вибором крапки чи коми, то програма може зрозуміти введене десяткове число, наприклад (5.4) як дату (5 квітня). У цьому випадку клітинку треба буде очистити командами Редагувати -> Очистити -> Формат або Все і ввести число правильно — 5,4.

Якщо в клітинці вже є дане і його треба відредагувати, то клітинку вибирають і користуються одним із двох способів:

1) двічі клацають мишею;

2)натискають на клавішу F2.

4. Форматування даних. Числа в клітинку вводять звичайним способом, але на
екрані вони можуть бути відображені незвично: число може виглядати як заокруглене, із
символом грошової одиниці ($, грн), з комами чи пропусками, які відокремлюють тріади
цифр тощо.

Відображення даного залежить від формату його зображення. Формати чисел у вибраних клітинках задають командою Формат -> Клітинки -> Вибирають закладку Число. Для роботи з числами корисним є формат Числовий, де можна задати кількість десяткових знаків після коми, розмежування тріад, вигляд від'ємних чисел. Є й інші формати: загальний, грошовий, фінансовий, дата, час, процентний, дробовий, експоненціальний, текстовий, додатковий: поштовий індекс, номер телефону, табельний номер; усі формати (дає змогу користувачам вибрати чи створити для власних потреб спеціальний формат).

Наприклад, число 1230,5 у форматі користувача [Чорний]###0,00грн;[4ервоний]-###0,00грн буде зображене на екрані у грошовому форматі 1230,50грн чорним кольором, а від'ємне таке ж число — червоним кольором. Перша половина формату призначена для подання додатних чисел і нуля, а друга — від'ємних. Щоб специфічно відобразити число нуль, для нього записують третю частину формату.

Символ 0 у форматі — це вказівка відображати у відповідній позиції конкретну цифру або нуль, символ # — лише значущі цифри, пропуск забезпечує відокремлення груп цифр (зазвичай тріад). Назву грошової одиниці (грн, $ тощо) прийнято описувати у форматі, а не вводити в клітинки разом із числовими значеннями.

5. Формули. Формули призначені для виконання дій над вмістом клітинок (над
даними) згідно з умовою конкретної задачі. Вони мають символ = на початку, наприклад,
=В2*С2. Після введення формули у клітинці відображається результат обчислень, а
формулу можна побачити лише у рядку формул. -

Щоб побачити всі формули у таблиці, треба задати режим відображення формул у клітинках. Це роблять у діалоговому вікні Параметри так: Сервіс -> Параметри -> Закладка Вигляд -> формули -> ОК. Щоб знову побачити результати обчислень, потрібно скасувати режим відображення формул.

Якщо замість результатів отримали ###, то цс означає, що велике число в клітинці не поміщається, отже, стовпець треба зробити ширшим, перетягнувши межу в заголовку

стовпця.

Рядок формул можна (але не варто) використовувати для введення не лише формул, але й даних у клітинку. У цьому випадку текстові дані слід брати у подвійні лапки, наприклад, -"Таблиця 1".

Обчислення в таблиці виконуються автоматично. Це означає, що зміна будь-якого вхідного даного одразу ж веде до переобчислень усієї таблиці й отримання нових результатів (якщо задано режим Автоматично на закладці Обчислення діалогового вікна Параметри). Режим Автоматично можна вимкнути і скористатися ручним переобчисленням за допомогою клавіші F9.

Розглянемо такі два типові повідомлення про помилки:

1)#ЗНАЧ! — користувач намагається виконати недопустиму операцію, наприклад, від текстового даного відняти числове;

2)#ІМ'Я? — неправильна адреса клітинки (в адресі А1 літера «А» українська, а має бути англійська тощо).

6. Копіювання формул. В ЕТ є можливість копіювати однотипні формули (а не
вводити їх у кожну клітинку зокрема),що прискорює розв'язування задач.

Під час копіювання формули відбуваються такі дії:

> формула вводиться в інші клітинки автоматично;

>формула автоматично модифікується — змінюються відносні адреси, на які є посилання у формулі.

Адреси клітинок вигляду ВЗ чи СЗ називають відносними. Наприклад, під час копіювання формули = ВЗ*СЗ з третього рядка у четвертий формула в четвертому рядку набуде вигляду = В4*С4.

Копіювання виконують методом перетягування маркера клітинки у потрібному напрямку. Це інакше називають автозаповненням таблиці.

Копіювати можна не тільки формули, а й текст і числа.

Якщо клітинка містить текст з цифрами чи ціле число, то перетягування маркера за допомогою правої клавіші миші і виконання команди Заповнити веде до модифікації числа — збільшення на одиницю, якщо перетягування відбувається вниз чи вправо, і зменшення на одиницю, якщо перетягування відбувається вгору чи вліво.

Копіювання формул і автоматичне переобчислення у таблиці --це два головні засоби автоматизації обчислень в ЕТ.

7. Форматування таблиці. Надання таблиці бажаного вигляду називають
форматуванням. Ширину стовпців та висоту рядків можна змінювати шляхом
перетягування їхніх меж у зонах з назвами стовпців і рядків. Вибрані клітинки можна
замальовувати різними кольорами, обводити рамками, змінювати стиль і колір шрифту
засобами головного меню, панелі інструментів чи контекстного меню.

Зазвичай таблиця на екрані має сітку, якщо увімкнуто режим відображення сітки, однак під час друкування на папері вона не відображається. Щоб таблиця була відповідним чином розграфлена на папері, треба задати потрібні параметри на закладці Межі діалогового вікна Формат клітинок: Формат -> Клітинки -> Межі або, що зручніше, скористатися відповідними кнопками на панелі і форматування.

Розглянемо пилі закладки вікна Формат клітинок. ^s

На закладці: Вирівнювання задають спосіб написання тексту в клітинці (горизонтально, вертикально, під кутом) і режим перенесення тексту по словах, коли потрібно, щоб великий текст був у вузькій клітинці.

На закладці Вигляд можна задати колір клітинок і узор.

8. Захист даних. Якщо заздалегідь відомо, що деяка частина даних, введених у
таблицю, змінюватися не буде, або з метою запобігання внесення несанкціонованих чи
випадкових змін у таблицю, на закладці Захист виконують захист вибраних клітинок.

Наприклад, для задачі 1 є сенс встановити захист для стовпців А, В, С, Е. Щоб захист функціонував, потрібно додатково захистити робочий аркуш командою Сервіс -> Захист -> Захистити аркуш. Скасування захисту виконують у зворотному порядку. Зауважимо, що на захищеному аркуші більшість дій з даними і клітинками стають недоступними, а натискання на клавішу Tab забезпечує переміщення між незахищеними клітинками, що зручно для введення в них даних.

9. Консолідація даних. Консолідація даних — це один із способів отримання підсумкової інформації. Нехай є декілька таблиць типу «Товарний чек», які відображають типові покупки які здійснює клієнт на гуртових складах товарів протягом деякого періоду, чи є декілька таблиць, де зафіксовано грошові обороти декількох філій великої фірми. Щоб дати відповіді на запитання, скільки усього було закуплено товарів чи скільки було заплачене за усі товари, чи який загальний оборот фірми, застосовують операцію консолідації даних, у результаті якої замість декількох отримують одну нову таблицю з шуканими даними.

1. Зміст суспільного відтворення і сукупний суспільний продукт

2. Система національних рахунків та її основні макроекономічні показники

3. Національний дохід і його роль у суспільному відтворенні

4. Національне багатство: зміст, структура

1. Зміст суспільного відтворення і сукупний суспільний продукт

Результатом економічної діяльності є надзвичайно велика кількість товарів і послуг. У процесі їх створення беруть участь різні фактори виробництва, власниками яких виступають загальновідомі основні господарюючі суб’єкти, різноманітні за формами власності та організації.

Процес виробництва, взятий на національному рівні не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, називають суспільним відтворенням. Останнє включає такі стадії: виробництво, розподіл, обмін та споживання товарів і послуг.

В економічній літературі відповідно до існуючої практики виокремлюють такі типи суспільного відтворення: просте, розширене та звужене.

Просте відтворення – це відновлення виробництва з року в рік практично в незмінних масштабах і на практично незмінній техніко-технологічній основі. Таке відтворення характерне для традиційних суспільств, де темпи зростання суспільного виробництва низькі, і як наслідок – уповільнений соціально-економічний прогрес. Подібне явище має місце і нині у багатьох країнах світу.

Розширене відтворення – це відновлення виробництва у кожному наступному періоді у зростаючих масштабах та на постійно змінюваних техніко-технологічних засадах. Для такого відтворення в кожному наступному проміжку часу потрібні додаткові або якісніші виробничі ресурси.

З огляду загальної тенденції розширеного відтворення за окремі періоди може мати місце і зменшення його масштабів, тобто звужене відтворення. Причинами такого стану є фізичне та моральне зношення основного капіталу, а також порушення (дестабілізація) зв’язків між господарюючими суб’єктами. У літературі це відомо як трансформаційний спад, що притаманний багатьом країнам з перехідною економікою.

Рис. 1. Кругообіг доходів і витрат у народному господарстві

Процес суспільного відтворення органічно включає відтворення трьох його елементів: сукупного продукту, робочої сили, економічних відносин.

В аспекті процесу відтворення в політекономії нині прийнято говорити також про економічний кругообіг доходів і витрат у масштабах національної економіки (див. рис. 1).

З наведеної (абстрактної) схеми циркуляції реальних благ і грошових потоків у національній економіці видно, що за годинниковою стрілкою від домогосподарств через ринок ресурсів надходять послуги факторів виробництва (праці, капіталу, землі, підприємництва). У свою чергу, через ринок економічних благ від підприємств до домогосподарств ідуть різні матеріальні та нематеріальні блага. Цей процес так само відбувається за годинниковою стрілкою. Рух даних реальних потоків ресурсів і кінцевої продукції опосередковується (сплачується) грошовими потоками. Тому проти годинникової стрілки пунктирною лінією показано зустрічний рух грошових коштів.

Підсумковим результатом суспільного відтворення є сукупний суспільний продукт (ССП). ССП - це виражений у ринкових цінах обсяг товарів і послуг, що створені протягом певного періоду (як правило, року). Вихідним моментом його руху є виробництво, а кінцевим - споживання. Розподіл та обмін опосередковують зв’язок між великою чисельністю продуцентів (виробників) і споживачів ССП. Ці зв’язки знаходять свій вираз і в схемі економічного кругообігу доходів і витрат у народному господарстві.

Донедавна (у СРСР) показник ССП статистично розраховувався як результат матеріального виробництва, а сфера послуг (транспорту, зв’язку, торгівлі) враховувалась лише частково: до уваги брався їх безпосередньо продуктивно-створювальний результат (виробничий транспорт, упаковка та розфасовка товарів тощо).

Економісти, які займалися теорією суспільного відтворення, вбачали своє завдання насамперед у тому, щоб розкрити структуру ССП у натурально-речовій і вартісній формах та обґрунтувати їх функціональне призначення. Так, Ф. Кене ще у XVIII ст. створив відому економічну таблицю, де виокремив у суспільному продукті продукцію сільського господарства і промисловості, в яких, у свою чергу, розмежував засоби виробництва і предмети споживання.

А. Сміт також виділяв у структурі сукупного продукту засоби виробництва і предмети споживання. На основі такої структури сукупного продукту К. Маркс обґрунтував поділ суспільного виробництва на два відповідних підрозділи: І - виробництво засобів виробництва; ІІ - виробництво предметів споживання.

Такого ж підходу до аналізу суспільного відтворення додержувався і Дж. М. Кейнс, проте лише стосовно сфери обігу. Особливість його підходу полягає в тому, що при визначенні обсягів споживання він відраховував з усієї сукупності продажів засоби виробництва (за визначенням Кейнса, це те, що підприємці купують один в одного), що дозволяє отримувати обсяг реалізації предметів споживання.

Нині в економічній теорії та практиці господарювання відповідно до натурально-речової форми ССП і згідно з функціональним призначенням відповідного блага сукупний продукт також поділяють на засоби виробництва і предмети споживання. Це зумовлено тим, що засоби виробництва і предмети споживання виконують суттєво різні функції в процесі відтворення. Якщо перші призначено для відтворення переважно речових (матеріальних) елементів продуктивних сил, то другі - для відтворення людського фактора виробництва.

Проблема співвідношення першого і другого підрозділів суспільного відтворення має величезне значення для розвитку економіки. Стосовно промисловості виокремлюють групу «А» (засоби виробництва) і групу «Б» (предмети споживання).

Структура народного господарства, що склалася нині в Україні, характеризується значним переважанням галузей групи «А», які створюють засоби виробництва. Це свідчить про те, що найближчим часом у національному господарстві необхідно значно підвищити частку виробництва предметів споживання. Для України це посильне завдання, бо тут є сприятливі природні ресурси для розвитку сільськогосподарського виробництва, а також ефективного функціонування багатьох добре оснащених підприємств підгалузей харчової та легкої промисловості.

Від сфери матеріального виробництва слід відрізняти сферу нематеріального виробництва. До останньої належать галузі, де створюються нематеріальні блага - духовні та інші цінності, та надаються нематеріальні послуги - освіта, охорона здоров’я, наукове обслуговування тощо. У сукупності виробництво матеріальних і нематеріальних послуг становить сферу послуг.

Крім поділу на матеріальне і нематеріальне виробництво, у західній літературі існує також поділ виробництва на первинне, вторинне і третинне відповідно до характеру виробничих функцій. До первинного виробництва належать добувні галузі та сільське господарство (землеробство, тваринництво і т. п.). Вторинне виробництво базується на первинному і є похідним від нього. Воно охоплює всі галузі обробної промисловості, а також будівництво. Третинне виробництво є похідним від первинного і вторинного і пов’язане зі створенням різноманітних послуг, які, в свою чергу, поділяються на такі, що обслуговують або виробництво, або окремих осіб, тобто на виробничі та особисті послуги.

Сукупність галузей, які обслуговують виробництво, становить виробничу інфраструктуру (виробничий транспорт, зв’язок, а також у даному аспекті торгівлю, фінансово-кредитні установи). У розвинутих країнах сфера виробничих послуг постійно зростає і є високоефективною галуззю суспільної діяльності.

Вартісна структура суспільного продукту - це важлива проблема аналізу суспільного відтворення, і зокрема суспільного продукту в натурально-речовій і вартісній формах. Перше досить повне уявлення щодо даної економічної категорії наводить К. Маркс у другому томі «Капіталу». Він показав, що структура вартості суспільного продукту, як й окремого товару, складається з двох частин, а саме: матеріальних затрат (С) і новоствореної вартості (V + M). Остання включає необхідний (для відтворення робочої сили) і додатковий продукт (необхідний для розширення виробництва, а також задоволення суспільних потреб).

Вартісну структуру суспільного продукту розглядав також Дж. Кейнс. Але й тут, як і при аналізі натурально-речового складу суспільного продукту, Кейнс виходив не лише з процесу виробництва, а й із процесу обігу, де вартісна структура цього продукту мала більш повний вигляд.

В економічній літературі та господарський практиці мають місце два підходи до обчислення обсягу суспільного продукту. Згідно з одним з них, який базується на марксистській теорії, ССП – результат матеріального виробництва, а тому невиробничі послуги не включаються у вартість даного продукту. За такої методики підрахунку ССП не був вільний від повторного обліку, оскільки проміжна продукція могла враховуватись кілька разів. Під проміжною продукцією розуміють товари та послуги, які проходять подальшу переробку (наприклад, залізна руда, щоб матеріалізуватись у верстати, машини, проходить процеси збагачення (агломерації), виплавки чавуну, потім сталі та виробництва прокату і подальші виробничі операції аж до готового продукту (верстата).

Дата добавления: 2014-01-04