Емпіризм Мітчелла

Практичне застосування соціально-економічного інституціо­налізму Веблена запропонував його учень Веслі Клер Мітчелл (1874-1948), відомий не лише як фахівець з економічних циклів. Він цікавився широким колом проблем економічної поведінки, поєдну­ючи теоретичні пошуки з тривалою роботою в Національному бюро економічних досліджень США, де він досліджував проблеми капіталоутворення, банківської справи, фінансів. Економічна теорія Міт­челла підкріплюється новим для економічної науки трактуванням природи людини як продукту розвитку суспільства.

Так само, як і Веблен, Мітчелл за основу людської поведінки і прагнення до конкретних кінцевих цілей сприймав інстинкти, які становлять основу аналізу. Причому для всебічного пояснення людської поведінки інстинкти треба пояснювати з позиції розуму і доцільності. Мітчелл наголосив на змінах, оскільки це давало змогу політекономії стати наукою про поведінку людей, яка проявляється в рамках інститутів, що розвиваються. Це привело Мітчелла до поняття інститутів, які забезпечують зразки і норми поведінки, що коріняться у звичних способах дії та мислення. Проте так визна­чаються лише загальні закономірності поведінки, тому що інди­відуум, беручи участь у громадській діяльності, повинен керуватися розумом. Це певною мірою відповідає поняттю волевих актів людини у Коммонса. Думка Веблена про суперечність між бізнесом і виробництвом увійшла як важлива складова до аналізу Мітчеллом розриву між рухом виробництва і рухом цін, дослідження супереч­ності між прагненням до приватного прибутку і властивою сус­пільству турботою про всезагальне благо. Якщо Веблен завдав силь­ного удару ортодоксальній теорії, то Мітчелл довершив його вели­чезним масивом кількісних даних.

Найяскравіше особливості інституціоналізму Мітчелла відоб­ражені у праці "Відсталість у мистецтві тратити гроші". В ній він порівнює мистецтво робити гроші та їх витрачати і зауважує, що сучасна грошова цивілізація надає великого значення першому, а мистецтво витрачати гроші явно відстає у своєму розвитку. В основі цього є чинники, які перебувають поза контролем індивіда.

Бачення Мітчеллом економічної теорії було суто інструменталістським. Теорія повинна показати взаємозв'язок і мотивацію між процесами створення і витрачання грошей, між інститутами грошо­вого господарства і поведінкою людей. Метою кількісного аналізу Мітчелла є вимір економічної активності, а не корисності. На його думку, вимір корисності не дає сам по собі жодного точного індексу економічної активності, що робить розрахунок співвідношення насо­лоди і страждання позбавленим сенсу.

Найчіткіше Мітчелл виклав свої погляди на економічну тео­рію в "Лекціях про типи економічної теорії", трактуючи теоре­тичний економічний аналіз як продукт відповідної культури і виклад соціальних поглядів.

Дата добавления: 2014-01-04