Лекція 2. Система управління охороною праці в організації

План.

1. Поняття та загальні ознаки авторського права.

2. Джерела авторського права.

3. Об’єкти авторського права.

4. Виникнення і здійснення авторського права, суб’єкти авторського права. Автори і співавтори.

5. Особисті немайнові права автора. Майнові права автора.

6. Вільне використання об’єктів авторського права.

7. Характеристика договірних відносин в авторському праві.

8. Правове регулювання суміжних прав.

1. Поняття та загальні ознаки авторського права.

Термін «авторське право» розуміється у двох значеннях:

а) в об'єктивному розумінні авторське право - це сукупність правових норм, що регулюють відносини, що виникають у зв'язку із створенням та використанням творів літератури, науки і мистецтва(пов'язані із визнанням авторства, зі здійсненням та охороною прав інтелектуальної власності на літературний, науковий, художній та інший твір, наділенням їх авторів немайновими і майновими правами, захистом прав авторів та інших правоволодільців);

б) у суб'єктивному сенсі під авторським правом розуміється сукупність суб'єктивних прав, що виникають у автора в зв'язку зі створенням конкретного твору літератури, науки і мистецтва.

Як і будь-який інший правовий інститут, авторське право базується на ряді принципів:

а) принцип свободи творчості;

б) принцип поєднання особистих інтересів автора з інтересами суспільства;

в) принцип невідчужуваності особистих немайнових прав автора;

г) принцип свободи авторського договору.

2. Джерела авторського права.

Серед джерел авторського права слід назвати:

· Конституцію України (ст.ст. 41, 54, 55),

· Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23.12.1993;

· ЦК України (ст.ст. 433-448).

· КК України.

Особливу групу джерел сучасного авторського права складають міжнародні договори (Бернська конвенція з охорони літературних та художніх творів (1886), Всесвітня (Женевська) конвенція про авторське право (1952) та ін.).

3. Об’єкти авторського права.

Відповідно до ст. 8 Закону України „Про авторське право і суміжні права” від 23.12.1993 р. об’єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва.

- Твір науки, літератури і мистецтва визнається об’єктом авторського права, якщо він відповідає двом умовам:

1) має творчий характер (є новим та оригінальним, результатом особистої творчої діяльності людини, яка створила твір; не вважається об’єктом авторського права запозичення твору іншої особи);

2) має об’єктивну форму вираження (твір повинен міститися у певному джерелі, придатному для сприйняття, наприклад, викладений письмово, виголошений усно, записаний за допомогою електронно-цифрових знаків тощо; не вважаються об’єктами правової охорони авторського права будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, якщо вони не мають зовнішньої форми виразу).

-Відповідно до ст. 433 ЦК України об’єктами авторського права є

результати інтелектуальної, творчої діяльності, які належать до трьох груп:

1) літературні та художні твори;

2) комп’ютерні програми;

3) компіляції даних (бази даних), якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності.

- До літературних та художніх творів належать:

письмові твори (романи, поеми, статті та ін.);

усні твори (лекції, промови, проповіді та ін.);

сценічні твори (драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, хореографічні, ін.);

музичні твори (з текстом або без тексту);

аудіовізуальні твори;

твори живопису, архітектури, скульптури та графіки;

фотографічні твори;

твори ужиткового мистецтва (декоративного ткацтва, кераміки, різьблення, ливарства, з художнього скла, ювелірні вироби тощо);

ілюстрації, карти, плани, ескізи і пластичні твори, що стосуються географії, топографії, архітектури або науки;

похідні твори (переклади, адаптації, аранжування та інші переробки літературних або художніх творів);

збірники творів, якщо вони за добором або упорядкуванням їх складових частин є результатом інтелектуальної діяльності;

- Твори є об'єктами авторського права без виконання будь-яких формальностей щодо них та незалежно від їх завершеності, призначення, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження.

- Твори, які не є об'єктами авторського права:

1) акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування (закони, укази, постанови, рішення тощо), а також їх офіційні переклади;

2) державні символи України, грошові знаки, емблеми тощо, затверджені органами державної влади;

3) повідомлення про новини дня або інші факти, що мають характер звичайної прес-інформації;

4) інші твори, встановлені законом (твори народної творчості (фольклор), розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники тощо).

- Правовій охороні підлягають усі твори літератури, науки та мистецтва, а також об’єкти суміжних прав незалежно від їх призначення, змісту, цінності, мети (освіта, інформація, реклама, пропаганда, розваги тощо), а також способу чи форми їх вираження.

4. Виникнення і здійснення авторського права, суб’єкти авторського права. Автори і співавтори.

Відповідно до ст. 435 ЦК України первинним суб'єктом авторського права є автор твору.

- За відсутності доказів іншого автором твору вважається фізична особа, зазначена звичайним способом як автор на оригіналі або примірнику твору (презумпція авторства).

Автором може бути будь-яка особа незалежно від віку, дієздатності, громадянства.

- Авторське право на твір виникає внаслідок факту його створення. Для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрація твору чи будь-яке інше спеціальне його оформлення, а також виконання будь-яких інших формальностей.

- Суб'єктами авторського права є також інші фізичні та юридичні особи, які набули прав на твори відповідно до договору або закону.

Для сповіщення про свої права особа, яка має авторське право може використовувати міжнародний знак охорони авторського права. Цей знак складається з таких елементів:

- латинська літера „С”, взята у коло, - ©;

- ім’я особи, яка має авторське право;

- рік першої публікації твору.

Знак охорони авторського права проставляється на оригіналі та і кожному

примірнику твору.

- Суб’єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у Міністерстві освіти і науки України (Постанова КМУ від 27.12.2001 р. Порядок державної реєстрації авторського права і договорів, які стосуються права автора на твір).

У разі реєстрації авторського права його суб’єктові видається Свідоцтво. Особа, яка володіє свідоцтвом вважається суб’єктом авторського права.

- Відповідно до ст. 436 ЦК авторське право на твір може одночасно належати кільком особам, творчою працею яких створено твір.

Авторське право на твір, створений у співавторстві, належить співавторам спільно, незалежно від того, становить такий твір одне нерозривне ціле чи складається з частин, кожна з яких може мати ще й самостійне значення.

Кожен із співавторів зберігає своє авторське право на створену ним частину твору, яка має самостійне значення.

Відносини між співавторами можуть бути визначені договором. У разі відсутності такого договору авторське право на твір здійснюється всіма співавторами спільно.

5. Особисті немайнові права автора. Майнові права автора.

Суб‘єктам авторського права належать особисті немайнові та майнові права інтелектуальної власності на результати їх інтелектуальної, творчої діяльності.

Особисті немайнові права автора (ст. 423 ЦК):

1) вимагати зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору, якщо це практично можливо;

2) забороняти зазначення свого імені у зв'язку з використанням твору;

3) обирати псевдонім у зв'язку з використанням твору;

4) на недоторканність твору.

Автор має право протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню або іншій зміні твору чи будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі та репутації автора, а також супроводженню твору без його згоди ілюстраціями, передмовами, післямовами, коментарями тощо.

5) право доступу до твору образотворчого мистецтва (при передачі твору образотворчого мистецтва чи матеріального об’єкта, в якому втілено цей твір, у власність іншій особі автор має право вимагати доступу до цього твору з метою його використання для відтворення (виготовлення примірників, слайдів, карток, переробок тощо), за умови, що це не порушує законні права та інтереси власника твору).

- Відповідно до ст. 440. ЦК майновими правами інтелектуальної власності на твір є:

1) право на використання твору;

Використанням твору є його:

- опублікування (випуск у світ);

- відтворення будь-яким способом та у будь-якій формі;

- переклад;

- переробка, адаптація, аранжування та інші подібні зміни;

- включення складовою частиною до збірників, баз даних, антологій, енциклопедій тощо;

- публічне виконання;

- продаж, передання в найм (оренду) тощо;

- імпорт його примірників, примірників його перекладів, переробок тощо.

Використанням твору є також інші дії, встановлені законом

2) виключне право дозволяти використання твору;

3) право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання;

4) право на плату за використання твору;

5) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

Право слідування (відповідно до ст. 448 ЦК автор має невідчужуване право на одержання грошової суми у розмірі п'яти відсотків від суми кожного продажу оригіналу художнього твору чи оригіналу рукопису літературного твору, наступного за відчуженням оригіналу, здійсненим автором. Зазначена сума сплачується продавцем оригіналу твору).

6. Вільне використання об’єктів авторського права.

Відповідно до ст. 444 ЦК твір може бути вільно, без згоди автора та інших осіб, та безоплатно використаний будь-якою особою:

1) як цитата з правомірно опублікованого твору або як ілюстрація у виданнях, радіо- і телепередачах, фонограмах та відеограмах, призначених для навчання, за умови дотримання звичаїв, зазначення джерела запозичення та імені автора, якщо воно вказане в такому джерелі, та в обсязі, виправданому поставленою метою;

2) для відтворення у судовому та адміністративному провадженні в обсязі, виправданому цією метою;

3) в інших випадках, передбачених законом.

- вільне відтворення бібліотеками та архівами примірників твору;

- вільне відтворення примірника твору для навчання;

- вільне відтворення примірника твору особистих цілях;

- тощо.

- Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір спливає через сімдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком смерті автора чи останнього із співавторів, який пережив інших співавторів, крім випадків, передбачених законом.

Після закінчення строку чинності майнових прав інтелектуальної власності на твір він може вільно та безоплатно використовуватися будь-якою особою, за винятками, встановленими законом.

7. Характеристика договірних відносин в авторському праві.

Використання творів науки, літератури і мистецтва іншими особами може здійснюватися на підставі авторського договору. Порядок укладання цих договорів визначається Цивільним Кодексом України та Законом Україні «Про авторське право і суміжні права».

Авторський договір за своєю юридичною природою цивільно-правовим договором. Відповідно до ЦКУ використання об’єкту інтелектуальної власності здійснюється іншою особою тільки з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об’єкта інтелектуальної власності (крім випадків, встановлених законом). Умови передання майнових прав інтелектуальної власності визначаються договором.

Авторський договір можна визначити як договір, відповідно до якого автор передає або зобов’язується передати в майбутньому користувачу свої права на використання твору науки, літератури, мистецтва в межах і на умовах, узгоджених сторонами.

Авторський договір має певні особливості:

· предметом договору є твори науки, літератури і мистецтва;

· має цивільно-правовий характер, але йому притаманні і власні особливості;

· це консенсуальний, взаємний та оплатний договір, авторський договір може бути реальним та безоплатним.

Консенсуальний авторський договір – це угода, при якій права і обов’язки сторін (автора і користувача) виникають з моменту досягнення домовленості.

Реальним є договір, який вважається укладеним з моменту передачі твору або здійснення іншої дії, передбаченої договором.

Взаємний договір – це договір, в якому обов’язок однієї сторони здійснити певні дії викликає обов’язок іншої сторони надати певні матеріальні блага.

Закон не забороняє автору передати користувачу авторські права на безоплатній підставі, але ця умова повинна бути безпосередньо вказана в договорі.

Авторські договори класифікують за різними критеріями:

1. Залежно від виду твору, який виступає предметом договору, розрізняють авторські договори на створення та використання літературних, музичних, архітектурних та інших творів.

2. Залежно від того, чи є предметом договору готовий твір або твір, який ще треба створити, розрізняють:

- авторські договори замовлення – за цим договором автор зобов’язується створити у майбутньому твір згідно з умовами договору і передати його замовникові;

- авторські договори на готовий твір.

3. Залежно від обсягу переданих прав:

- договори про передачу виключних прав (ст.32.п.3);

- договори про передачу невиключних прав (ст.32.п.4-6).

4. Залежно від способу використання твору:

- видавничі договори;

- постановочні договори;

- сценарні договори;

- договори про депонування рукопису;

- договори про використання твору в промисловості;

- договори художнього замовлення і т.д.

8. Правове регулювання суміжних прав.

Разом з охороною прав авторів творів науки, літератури, мистецтва українське законодавство забезпечує охорону прав виконавців, виробників фонограм (відеограм), організацій мовлення. Ці права одержали назву «суміжні права»

Суміжні права – це права виконавців на результати творчої діяльності, а також права виробників фонограм (відеограм), організацій мовлення щодо використання творів науки, літератури, мистецтва, які охороняються авторським правом.

Особливістю суміжних прав є те, що більшість з них залежить від прав авторів, творчою працею яких створено твір, вони є похідними від авторських прав. Як правило, виконавець здійснює виконання твору на підставі договору з автором, а виробники фонограм (відеограм), організації мовлення здійснюють надані їм права в межах, що визначені договором з виконавцем та автором твору, який записується або передається в ефір.

- Відповідно до ст. 449 ЦК України об’єктами суміжних прав є:

а) виконання;

б) фонограми;

в) відеограми;

г) програми (передачі) організацій мовлення.

До суб’єктів суміжних прав згідно з українським законодавством належать:

· виконавці творів, їх спадкоємці та особи, яким на законних підставах передані суміжні майнові права щодо виконань;

· виробники фонограм, їх спадкоємці (правонаступники) і особи, яким на законних підставах передані суміжні майнові права щодо фонограм;

· виробники фонограм, відеограм, їх спадкоємці (правонаступники) та особи, яким на законних підставах передано суміжні майнові права щодо фонограм, відеограм;

· організації мовлення і їх правонаступники.

Таким чином, первинними суб’єктами суміжних прав є виконавці, виробники фонограм, відеограм, організації мовлення. Суміжні права виникають унаслідок факту виконання твору, виробництва фонограм і відеограм, оприлюднення передачі організації мовлення. Для виникнення і здійснення суміжних прав не потрібно виконання будь-яких процедур.

Виконавець, виробник фонограм, відеограм для сповіщення про свої суміжні права на фонограмах, відеограмах і всіх їх примірниках, що поширюються серед публіки на законних підставах або на їх упаковках, можуть використовувати знак охорони суміжних прав. Цей знак складається з таких елементів:

· латинська буква «Р», обведена колом;

· імена (назви) осіб, що володіють щодо цих фонограм, відеограм суміжними правами;

· рік першої публікації фонограми, відеограми.

За умови відсутності доказів іншого виконавцем, виробником фонограми, відеограми вважаються особи, імена (назви) яких зазначені на фонограмі, відеограмі та їх примірниках або на їх упаковці.

- Відповідно до ст. 452 ЦК майновими правами інтелектуальної власності на об'єкт суміжних прав є:

1) право на використання об'єкта суміжних прав;

2) виключне право дозволяти використання об'єкта суміжних прав;

3) право перешкоджати неправомірному використанню об'єкта суміжних прав, у тому числі забороняти таке використання;

4) право на отримання винагороди за відтворення об’єкта суміжних прав;

5) інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

- Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на виконання спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком здійснення першого запису виконання, а за відсутності такого запису - з 1 січня року, наступного за роком здійснення виконання.

- Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на фонограму, відеограму спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її опублікування, а за відсутності такого опублікування протягом п'ятдесяти років від дати її вироблення - з 1 січня року, наступного за роком вироблення фонограми, відеограми.

- Строк чинності майнових прав інтелектуальної власності на передачу (програму) організації мовлення спливає через п'ятдесят років, що відліковуються з 1 січня року, наступного за роком її першого здійснення.

Дата добавления: 2014-01-04