Студопедия

КАТЕГОРИИ:


Архитектура-(3434)Астрономия-(809)Биология-(7483)Биотехнологии-(1457)Военное дело-(14632)Высокие технологии-(1363)География-(913)Геология-(1438)Государство-(451)Демография-(1065)Дом-(47672)Журналистика и СМИ-(912)Изобретательство-(14524)Иностранные языки-(4268)Информатика-(17799)Искусство-(1338)История-(13644)Компьютеры-(11121)Косметика-(55)Кулинария-(373)Культура-(8427)Лингвистика-(374)Литература-(1642)Маркетинг-(23702)Математика-(16968)Машиностроение-(1700)Медицина-(12668)Менеджмент-(24684)Механика-(15423)Науковедение-(506)Образование-(11852)Охрана труда-(3308)Педагогика-(5571)Полиграфия-(1312)Политика-(7869)Право-(5454)Приборостроение-(1369)Программирование-(2801)Производство-(97182)Промышленность-(8706)Психология-(18388)Религия-(3217)Связь-(10668)Сельское хозяйство-(299)Социология-(6455)Спорт-(42831)Строительство-(4793)Торговля-(5050)Транспорт-(2929)Туризм-(1568)Физика-(3942)Философия-(17015)Финансы-(26596)Химия-(22929)Экология-(12095)Экономика-(9961)Электроника-(8441)Электротехника-(4623)Энергетика-(12629)Юриспруденция-(1492)Ядерная техника-(1748)

Функції слідчого органів внутрішніх справ




Вступ

Лекція

Внутрішніх справ

 

Кафедра кримінального процесу

факультету з підготовки слідчих

 

 

 

з дисципліни „Організація роботи підрозділів досудового розслідування”

 

Тема № 2. Правовий статус слідчого органів внутрішніх справ

 

(2 години)

 

Для 4 курсу

факультетів з підготовки слідчих, кримінальної міліції та громадської безпеки

 

 

Дніпропетровськ – 2012


Лекцію підготували: в.о. начальника кафедри кримінального процесу ДДУВС, к.ю.н., доцент Сліпченко В.І.; старший викладач кафедри кримінального процесу ДДУВС, к.ю.н. Лоскутова М.С.

 

 

Рецензенти:

 

Лекцію обговорено та ухвалено на засіданні кафедри кримінального

процесу «___» серпня 2012 р., протокол № ___.

 


ПЛАН ЛЕКЦІЇ:

1. Функції слідчого органів внутрішніх справ.

2. Підслідність слідчим органів внутрішніх справ.

3. Права та обов’язки слідчих органів внутрішніх справ.

 


 

Література

1. Бандурка О.М. Управління в органах внутрішніх справ України: Підручник. – Харків: Ун-т внутр. справ, 1998. – 480 с.

2. Бахин В.П., Ищенко А.В., Кузьмичёв В.С., Цымбал П.В. Проблемы рационализации следствия // Теоретические и практические проблемы обеспечения раскрытия и расследования преступлений криминалистическими методами и средствами. – К., 1992. – С. 66-74.

3. Галаган В.І. Проблеми вдосконалення кримінально-процесуальної діяльності органів внутрішніх справ України. – К.: НАВСУ, 2002. – 300 с.

4. Горелов Максим Олександрович. Організаційно-правові основи діяльності слідчих підрозділів ОВС України: Дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Національний аграрний ун-т. — К., 2008. — 19 с.

5. Дубинский А.Я. Производство предварительного расследования органами внутренних дел. – К.: Наукова думка, 1987. – 152с.

6. Жогин Н.В., Фаткуллин Ф.Н. Предварительное следствие в советском уголовном процессе. – М.: Юридическая литература, 1965 – 368с.

7. Збірник методичних рекомендацій з питань розкриття та розслідування злочинів слідчими та оперативними працівниками органів внутрішніх справ / Під ред. П.В. Коляди. – К., 2001. – 238 с.

8. Зуйков Г.Г., Черненко Г.И., Яськов Я.Ф. Научная организация труда в органах внутренних дел.- М.: Юрид.лит.- 1981. – 176с.

9. Ильченко Ю.И. Эмоции и чувства в деятельности следователя. – Краснодар, 1978. – 95 с.

10. Карев Д.С., Савгирова Н.М. Возбуждение и расследование уголовных дел. – М.: Издательство “Высшая школа”, 1967. – 142с.

11. Каткова А.Г. Правові та організаційні аспекти управління слідчими підрозділами органів внутрішніх справ України: Дис… канд. юрид. наук: 12.00.07. - Харків, 2003. - 260 с.

12. Клочков В.О. Щодо підвищення ефективності попереднього слідства // Право України – 1999. - №6. – С.90-91.

13. Коваленко Є.Г. Кримінальний процес України: Навч. Посіб. – К.: ЮрінкомІнтер, 2008.

14. Коляда П.В Проблеми досудового слідства у кримінальному процесі. - К.: Юрінком Інтер, 2001. - 208 с.

15. Коляда П.В. Проблемні питання діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ на сучасному етапі та шляхи їх вирішення // Бюлетень з обміну досвідом роботи. – К., 2004. – №154. – С. 15–21.

16. Корж В.П. Система досудового слідства в Україні: проблеми, пошуки, міркування, пропозиції // Вісник Луганського інституту МВС України. - 1999. - № 1. – С. 37.

17. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / За загальною редакцією Маляренка В.Т., Гончаренка В.Г. – К.: “Форум”, 2003. – 939 с.

18. Крылов И.Ф. Бастыкин А.И. Розыск, дознание, следствие. – Л.: Издательство ЛГУ, 1984. – 216с.

19. Кузьмичев В.С. Теория и практика следственной деятельности. – К.: НВТ “Правник”, 1997. – 246 с.

20. Кукушкин Ю.А. Управленческий цикл в следственном аппарате органов внутренних дел // Научная организация управления и труда в следственном аппарате органов внутренних дел. – М., 1974. – С. 80–103.

21. Кулагин Н.И. Организация управления в сфере предварительного следствия – Волгоград: ВСШ МВД СССР, 1980. – 96с.

22. Ларин А. М. Расследование по уголовному делу. Планирование, организация. – М.: Юрид. лит., 1970. – 220с.

23. Матусовский Г.А., Сущенко В.М. Организация работы аппаратов дознания и предварительного следствия органов внутренних дел: Учебное пособие – Х: 1983, – 85с.

24. Михайленко А.Р. Расследование преступлений: законность и обеспечение прав граждан. – К: Юринком Интер, 1999. – 448 с.

25. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. – К.: Либідь, 1999.

26. Петелин Б.Я. Место организации расследования преступлений в борьбе с преступностью. – М.: Академия МВД СССР, 1989. – 37 с.

27. Плішкін В.М. Теорія управління органами внутрішніх справ: Підручник / За ред. Ю.Ф. Кравченка. – К.: НАВСУ, 1999. – 702 с.

28. Рыжаков А.П. Предварительное расследование. – М.: Информационно- издательский дом «Филинъ», 1997. – 216с.

29. Солдатенко О.А. Досудове слідство в Україні: становлення та перспективи розвитку: Автореф. дис. … канд.юрид.наук. – К, 2006.– 18с.

30. Чайковський А.С., Губар С.В., Довбня В.А. Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність. – К.: РВВ МВС України, 2004. -180 с.

31. Шейфер С.А. Следственные действия: система и процессуальная форма. – М.: Юридическая литература, 1981. – 127 с.

32. Якубович Н.А. Теоретические основы предварительного следствия. – М., 1971. – 142 с.

 


Мета лекції:

Метою лекції є розкриття теоретичних та нормативно-правових положень, що стосуються правового статусу слідчого органів внутрішніх справ.

 


Умовою успішної діяльності органів досудового розслідування є належне її правове забезпечення, тобто закріплення в законах та інших нормативно-правових актах вимог, що сприяють реалізації повноважень працівників слідства. Слідча діяльність досить часто пов’язана із обмеженням прав громадян та інших суб’єктів правовідносин у зв’язку з чим важливо забезпечити неухильне дотримання законності, тобто виконання приписів правових норм, які регулюють зазначену діяльність.

Предмет правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ складають цілі, завдання, функції, принципи, форми, методи та процедури їх діяльності, правовий статус та їх організаційна структура, порядок взаємодії та координації слідчої діяльності, нагляд та контроль за нею, організаційно-правові основи її забезпечення (кадрове, інформаційне, матеріально-технічне, фінансове тощо).

Механізм правового забезпечення діяльності слідчих підрозділів органів внутрішніх справ охоплює дуже широке коло питань. Правові норми, що діють у даній сфері, можна об’єднати в такі групи: 1) правові норми, які визначають функції слідчого; 2) правові норми, що визначають підслідність слідчих органів внутрішніх справ; 3) правові норми, що визначають права та обов’язки слідчих органів внутрішніх справ.


 

Приступаючи до розгляду питання щодо функцій слідчого органів внутрішніх справ, слід зазначити, що треба розрізняти кримінально-процесуальні функції слідчого органів внутрішніх справ та його функції загальнодержавні як посадової особи державного органу.

Взагалі щодо поняття функції можна навести наступні позиції вчених. В.С. Зеленецький визначив поняття функції як напрямок одномотивної діяльності[1]. Ю.М. Грошевий дотримуючись такого ж визначення, додав, що кримінально-процесуальна функція, як об’єктивна категорія, визначає процесуальне положення суб’єкту та не залежить від його конкретної позиції у тій чи іншій справі[2]. Такого змісту кримінально-процесуальної функції дотримуються у визначеннях й інші науковці[3].

Л.М. Лобойко детально опрацював питання публічних функцій саме в галузі кримінального процесу і визначив, що «встановлені законом цілі діяльності зазначених органів визначають спосіб їхньої нормативної орієнтації на досягнення певного процесуального результату»[4].

Реалізація принципу змагальності на стадії досудового розслідування залежить від правильного визначення кримінально-процесуальних функцій її учасників і врегулювання їх у законі. Визначення кримінально-процесуальної функції слідчого є вкрай важливим питанням у контексті забезпечення елементів змагальності у стадії досудового розслідування.

Кримінально-процесуальні функції слідчого розглядалися у працях О.В. Бауліна, О.О. Бондаренка, О.П. Гуляєва, А.Я. Дубинського, В.С. Зеленецького, О.М. Ларіна, О.І. Литвинчука, М.М. Михеєнка, Л.А. Маріупольського, М.Л. Якуба та ін. Але серед вчених процесуалістів не склалося єдиної думки з приводу визначення даного питання.

Не визначена була кримінально-процесуальна функція слідчого у кримінально-процесуальному законодавстві 1960 р. Нормативна орієнтація у діяльності суб’єктів кримінального процесу, в тому числі й слідчого, здійснювалась шляхом закріплення у ст. 2 КПК завдань кримінального судочинства. Орієнтуючись на виконання загальних завдань кримінального процесу, слідчий виконував свої спеціальні завдання. Законодавець прямо не закріплював функцію слідчого. Про обвинувальний напрямок його діяльності свідчить аналіз положень КПК (слідчий доказує подію злочину та винність у ньому обвинуваченого – пункти 1 і 2 ст.64 КПК; без погодження із судом затримує осіб за підозрою у вчиненні злочину – ст.115 КПК; застосовує запобіжні заходи – ст.165 КПК; складає обвинувальний висновок – ст. 223 КПК).

Прийнятий 13.04.12 р. Кримінальний процесуальний кодекс визначив слідчого як представника сторони обвинувачення (п. 19 ст. 3 КПК), чим регламентував кримінально-процесуальну функцію слідчого як функцію обвинувачення.

Кримінально-процесуальні кодекси інших держав віднесли слідчого до числа суб’єктів, які здійснюють кримінальне переслідування (ст. 7 КПК Республіки Казахстан[5], ст. 5 КПК Російської Федерації[6], ст. 6 КПК Республіки Білорусь).

Отже, кримінально-процесуальне законодавство визначає кримінально-процесуальну функцію слідчого (у тому числі й слідчого органів внутрішніх справ), як головний напрямок процесуальної діяльності даного учасника кримінального провадження.

Дещо інший підхід щодо визначення функцій слідчого органів внутрішніх справ за відомчими нормативно-правовими документами. Це обумовлене тим, що відомчі нормативно-правові акти більш орієнтовані на регламентацію положення слідчого як посадової особи державного органу, на який покладено функцію розслідування. Так, Розділ 3 Тимчасового положення про органи досудового слідства Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Наказом МВС України від 15.06.2011р. № 336, регламентує основні функції органів досудового слідства МВС України.

Відповідно до покладених на слідчих органів внутрішніх справ завдань вони виконують наступні функції:

- усебічне, повне і об’єктивне дослідження обставин у кримінальних справах у межах визначеної компетенції (п.3.1.);

- аналіз слідчої практики, організації і результатів діяльності слідчих органів внутрішніх справ України, внесення на основі цього в установленому порядку пропозицій щодо підвищення ефективності функціонування органів досудового слідства, забезпечення правопорядку, посилення боротьби зі злочинністю, інформування населення із зазначених питань через засоби масової інформації (п. 3.2.);

- розроблення та реалізація заходів щодо зміцнення законності, підвищення якості слідства і скорочення його строків (п. 3.3.);

- вивчення, узагальнення і рекомендації з упровадження позитивного досвіду досудового слідства, розроблення для використання на практиці сучасних методик розслідування окремих видів злочинів (п. 3.4.);

- організація взаємодії слідчих органів внутрішніх справ України з органами, що здійснюють оперативно-розшукову та експертну діяльність, дізнання, прокурорський нагляд і судовий контроль у кримінальних справах (п. 3.5.);

- вивчення практики застосування слідчими органів внутрішніх справ України норм права і розроблення пропозицій щодо вдосконалення законодавства України (п. 3.6.);

- забезпечення добору, розстановки і виховання слідчих кадрів, підвищення їх кваліфікації та професійної майстерності (п.3.7.);

- організація відповідно до чинного законодавства України розгляду і вирішення звернень, скарг і заяв громадян, які надходять у зв’язку з провадженням досудового слідства в кримінальних справах (п. 3.8.);

- здійснення інших функцій, що належать до їх компетенції (п. 3.9.).

 

Висновки до питання 1.

1. Слідчий здійснює кримінально-процесуальну функцію кримінального переслідування.

2. Загальнодержавні функції слідчого не співпадають з його кримінально-процесуальною функцією, є ширшими та визначені відомчими нормативно-правовими актами.

 

 





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2014-01-04; Просмотров: 888; Нарушение авторских прав?; Мы поможем в написании вашей работы!


Нам важно ваше мнение! Был ли полезен опубликованный материал? Да | Нет



studopedia.su - Студопедия (2013 - 2024) год. Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав! Последнее добавление




Генерация страницы за: 0.032 сек.