Джерела трудового права. Конституційне право на працю

Трудове право

Лекція 2.

Вступ

1. Джерела трудового права. Конституційне право на працю.

2. Поняття і ознаки трудового договору.

3. Порядок укладення трудового договору.

4. Підстави припинення трудового договору.

5. Робочий час.

6. Час відпочинку.

7. Дисциплінарна відповідальність: поняття, порядок накладення і зняття.

8. Матеріальна відповідальність працівника: поняття, підстави, види.

Трудове право України - це система правових норм, які регу­люють трудові відносини, що виникають на підставі укладен­ня трудового договору, та тісно пов'язані з ними суспільні відносини (працевлаштування, з підготовки кадрів і підвищен­ня кваліфікації, щодо нагляду і контролю за дотриманням за­конодавства про працю, з розгляду трудових спорів і щодо встановлення умов праці на підприємствах) на основі поєднан­ня договірних засад і централізованого та локального вста­новлення прав і обов'язків суб'єктів із застосуванням специфі­чних санкцій для їх належного здійснення.

Трудові правовідносини — це врегульовані нормами трудового права суспільні відносини, що виникають у резуль­таті укладення трудового договору (власне трудові).

Відносини, що тісно пов’язані з трудовими:

1) вілносини з приводу працевлаштування

2) відносини, пов’язані з підготовкою кадрів і підвищенням кваліфікації безпосередньо на виробництві та перекваліфікацією

3) відносини нагляду і контролю за дотриманням трудового законодавства

4) відносини з приводу вирішення трудових спорів

5) відносини соціального партнерства та встановлення умов праці на підприємствах

Трудовий колектив підприємства утворюють всі громадяни, які беруть участь у його діяльності на основі трудового договору (контракту, угоди), а також інших форм, що регулюють трудові відносини працівника з підприємством.

Одним з напрямів соціально-партнерських відносин є укла­дання колективних договорів. Колективний договір - це нормативно-правова угода, що регулює трудові, со­ціально-економічні відносини між власником і працівниками підприємства. Колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи. Зміст колективного договору: встановлюються взаємні зобов'язання сторін щодо регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин, зокрема: зміни в організації виробництва і праці; забезпечення продуктивної зайнятості; нормування і оплати праці, встановлення форм, системи, розмірів заробітної плати; встановлення гарантій, компенсацій, пільг; режим роботи, тривалість робочого часу і відпочинку; умови і охорона праці тощо. Колективні договори підлягають повідомній реєстрації місцевими органами державної виконавчої влади.

Джерела трудового права – це такі зовнішні форми виразу правових норм, за допомогою яких забезпечується правове регулювання трудових та тісно пов'язаних з ними сус­пільних відносин на підприємствах, в установах і організаціях, чи у фізичних осіб, що використовують найману працю.

Критерії класифікації джерел трудового права:

1) За видами відносин, які вони регулюють, джерела трудового права можна поділити: а) такі, що регулюють трудові відносини; б) ті, що регулюють відносини, тісно пов'язані з трудовими.

2) За сферою дії нормативних актів: а) загальні (закони); б) локальні (колективний договір, посадові інструкції тощо).

3) Залежно від юридичної сили актів, що містять норми трудового права: а) закони; б) підзаконні акти.

4) Підзаконні акти, в свою чергу, поділяються на акти Президента України, Кабінету Міністрів Ук­раїни, відомчі нормативні акти і акти локально-правового харак­теру.

Важливе місце у системі актів договірного характеру належить міжнародно-правовим актам. Це можуть бути як багатосторонні угоди (конвенції МОП) або ж двосторонні дого­вори між нашою державою та іншим суб'єктом міжнародного права, якими врегульовуються питання забезпеченнятрудових відно­син на міжнародному рівні.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Використання примусової праці забороняється. Не вважається примусовою працею військова або альтернативна (невійськова) служба, а також робота чи служба, яка виконується особою за вироком чи іншим рішенням суду або відповідно до законів про воєнний і про надзвичайний стан.

Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Використання праці жінок і неповнолітніх на небезпечних для їхнього здоров'я роботах забороняється.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Дата добавления: 2014-01-04