Циркуляція вектора напруженості вихрового електричного поля. Аналіз явища електромагнітної індукції

Аналіз явища електромагнітної індукції. Вихрове електричне поле.

Рівняння Максвелла

Редагування внесених залишків.

Перевірка правильності введення залишків.

Після введення всіх вхідних залишків, потрібно переконатись у правильності їх вводу. Для цього використовується стандартний звіт “Оборотно-сальдова відомість” (Звіти → Оборотно-сальдова відомість). Перед формуванням звіту потрібно встановити період бухгалтерської звітності так, щоб дата внесення залишків знаходилась в цьому періоді підсумків. Наприклад, при вводі залишків за 31.12.03. необхідно встановити 4 квартал 2003 року. В “Оборотно-сальдовій відомості” за цей період перевірити кінцеве сальдо допоміжного рахунку “00” – воно має дорівнювати 0, тобто сума Дебетових залишків має дорівнювати сумі Кредитових оборотів по цьому рахунку.

Крім того, необхідно перевірити залишки по субрахунках, валютах i кількостях по тих рахунках, по яких ведеться такий облік

Перевірку залишків по об’єктах аналітичного обліку зручно проводити за допомогою звіту “Оборотно-сальдова відомість по рахунку”.

Якщо кінцеве сальдо по допоміжному рахунку 00 більше нуля, це означає, що сума дебетових i кредитових оборотів не співпадають, тобто при внесенні залишків зроблена помилка.

Шукати i виправляти помилки можна за допомогою деталізації звіту “Оборотно - сальдова відомість” або “Оборотно-сальдова відомість по рахунку”.

Можна перевірити i відредагувати дані окремо по внесених документах Операція, Залишки взаєморозрахунків, Залишки ТМЦ, Нарахування зарплати які знаходяться у відповідних журналах.

Якщо всі вхідні залишки внесенні правильно, то можна вносити документи i операції від початку ведення обліку до текучої дати і формувати бухгалтерські звіти.

Згідно з гіпотезою Максвелла будь-яке змінне магнітне поле збуджує в оточуючому просторі електричне поле, яке і є причиною виникнення індукованого струму в контурі.

При цьому контур, в якому з'являється е. р. с., відіграє лише другорядну роль – фактично він є лише "приладом", який знаходить це поле.

Таким чином, змінюване в часі магнітне поле породжує електричне поле , циркуляція якого

, ^(*)

де – проекція вектора на напрям .

Зазначимо, що електричне поле в загальному випадку може бути як потенціальним (), так і вихровим (), і тому = + . Оскільки циркуляція вектора дорівнює нулю (як потенціального поля), то ми й отримуємо ^(*).

Підставивши в цю залежність , отримаємо

. (1)

Останнє рівняння записано з урахуванням того, що у випадку нерухомої поверхні і контуру операції диференціювання і інтегрування можна поміняти місцями; символ частинної похідної підкреслює той факт, що інтеграл є функцією лише часу.

Таким чином, циркуляція вектора не дорівнює нулю, тобто електричне поле , яке збуджується змінним магнітним полем, як і саме магнітне поле, є вихровим.

Рівняння (1) – це перше рівняння Максвелла. Воно показує, що джерелами електричного поля можуть бути не лише електричні заряди, а й змінювані в часі магнітні поля.

Дата добавления: 2014-01-04